Вирок № 13068045, 09.07.2010, Апеляційний суд Житомирської області

Україна

Апеляційний суд Житомирської області

10008, м.Житомир 8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №1-16/2010 р. ВИРОК

Іменем України

9 липня 2010 року. м. Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Шеніна П.О.

судді Ткаченка В.Л.

народних засідателів: Биковець Л.А., Липської С.В., Воротнікова М.І.

при секретарях: Парижан І.О., Панасюк Ю.А.

з участю:

прокурора Ревут Л.В.

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

підсудного ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в залі апеляційного суду кримінальну справу щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця села Будичани Чуднівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

обвинуваченого у злочинах, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України і , -

Встановив:

13 листопада 2007 року близько 19 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_5 в селі Зарічани Житомирського району Житомирської області, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_1 з особливою жорстокістю. Після цього близько 19 год. 45 хв. в тому ж місці умисно вбив ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше вчинила вищезазначений злочин.

Вказані дії вчинені підсудним за наступних обставин.

Зранку 13.11.2007 року ОСОБА_5 зі своїм товаришем ОСОБА_7 приїхали в місто Житомир вирішувати побутові питання. Біля 11 години вони зустрілись з іншим товаришем, ОСОБА_8, і протягом декількох годин гуляли по місту, вживали пиво і спиртні напої. В кіоску на вул. Московська ОСОБА_5 купив собі розкладний ніж - „бабочку” /„болізонг”/.

Після 17 годин ці особи прийшли у село Зарічани і на короткий час розійшлись по домівках. Зібрались біля 18 годин у квартирі підсудного ОСОБА_5, куди прийшов ОСОБА_7 і де знаходився ОСОБА_8 Разом пішли в сільське кафе „Криничка”, де вживали спиртні напої. За сусіднім столом знаходились потерпілий ОСОБА_6, а також ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Останній запросив ОСОБА_5 з його друзями за свій стіл, де разом продовжили розпивати спиртні напої.

Увечері підсудний зі своїми товаришами ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вийшов з кафе. По дорозі додому близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зупинився з ОСОБА_8 справити свої природні потреби поблизу воріт складу сипучих матеріалів філії Зарічанської дорожньо-експлуатаційної дільниці /далі ДЕД/, розташованої по вул. Цурюпи, № 1-а в с. Зарічани Житомирського району.

Майстер Зарічанської ДЕД ОСОБА_1, побачивши це і сторонніх осіб на території, зробив їм зауваження. Виникла сварка, під час якої ОСОБА_5, перебуваючи під впливом алкоголю, обурився на ОСОБА_1, на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків вчинив з ним бійку і вирішив умисно вбити його з особливою жорстокістю.

Реалізовуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_1 і став з ним битися. Діставши з кишені штанів вищевказаний ніж і бажаючи спричинити потерпілому сильний фізичний біль та особливі страждання, умисно наніс не менше одинадцяти ударів в місця розташування життєво важливих органів - грудну клітку, черево і голову, а також по сідниці, усвідомлюючи при цьому, що він своїми діями завдає потерпілому сильного фізичного болю і особливих страждань. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий втратив свідомість, після чого ОСОБА_5 залишив місце події. З цього місця ОСОБА_1 забрали працівники дорожньо - експлуатаційної дільниці ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які доставили потерпілого до побутової кімнати та викликали машину „швидкої допомоги”.

Підсудний виконав всі необхідні дії, направлені на умисне вбивство ОСОБА_14 з особливою жорстокістю, однак не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі. Смерть потерпілого не настала, оскільки йому своєчасно надали кваліфіковану медичну допомогу.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_1 з особливою жорстокістю.

Під час цього злочину ОСОБА_5 умисно заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран лівої половини грудної клітки, які проникають в плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої долі лівої легені, міжреберної артерії та лівого купола діафрагми; колото-різаних ран черевної стінки, які проникають в черевну порожнину, з двома ушкодженнями лівої долі печінки; наскрізним пораненням тонкого кишечника, ушкодженнями брижі, поперечно-ободової кишки, сигмовидної кишки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; також колото-різаних ран поперекової ділянки, скроневої ділянки зліва, лівої орбіти, лівої вушної раковини, лівої сідниці, лівого передпліччя, 2-х різаних ран тильної поверхні лівої кисті та закритої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани волосяної частини голови та забою головного мозку, які є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я.

Після вчинення зазначеного злочину щодо ОСОБА_1, в цей же вечір 13.11.2007 року близько 19 год. 45 хв. ОСОБА_5, слідуючи додому по вулиці Цурюпи біля будинку № 7-а в селі Зарічани Житомирського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зустрів раніше вказану особу - ОСОБА_6 Між ними виникла небажана для підсудного розмова, під час якої ОСОБА_6 брав /шарпав/ його за одяг і запитував що він тут робить?

Внаслідок цього на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на умисне вбивство потерпілого. Реалізуючи його, підсудний затіяв з ОСОБА_6 бійку, в процесі якої застосував ножа „бабочку”. Крім інших поранень, умисно наніс тому один удар ножем в місце розташування життєво важливих органів - тулуб потерпілого, із заподіянням колото-різаного поранення з пошкодженням печінки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, що призвело до масивної крововтрати і знаходиться у причинному зв'язку зі смертю останнього.

Під час умисного вбивства ОСОБА_5 також наніс ОСОБА_6 декілька ударів по обличчю та численні подряпини вістрям кінчика ножа, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді травматичної екстирпації 3-х зубів, забійних ран і синця на обличчі, крововиливу в верхню губу, 17 подряпин на шкірі грудної клітини, які до смерті відношення не мають.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав і показав, що першу половину дня 13 листопада 2007 року він провів у м. Житомирі, де разом з друзями ОСОБА_8 і ОСОБА_7, як вказано вище, вживав спиртні напої і придбав розкладного ножа „бабочку” з довжиною леза приблизно 8 см. для побутових потреб. Ввечері перебував з ОСОБА_8 та братами ОСОБА_15 і ОСОБА_7 в кафе „Криничка” села Зарічани, де вони вживали спиртні напої, в тому числі якійсь час разом з потерпілим ОСОБА_6, з яким він познайомився. О 20-й годині він пішов з кафе додому, куди прийшов близько 20 години. По дорозі нікого не зустрічав. Де подівся ОСОБА_8, йому не відомо. Вирішив, що той пішов пішки на Житомир. Біля свого будинку зустрів знайомого хлопця, ОСОБА_16, а біля дверей квартири сусідку ОСОБА_17

Стверджує, що ніж мав при собі у кафе, де переклав його з кишені штанів у кишеню куртки. Куди він подівся, не знає, тобто загубив його. До складу сипучих матеріалів Зарічанського ДЕД він, підсудний, не підходив, участі в бійці з ОСОБА_1 не приймав і ножові поранення тому не наносив. ОСОБА_6 по дорозі додому також не зустрічав і не вбивав. Хто вчинив ці злочини йому невідомо. Явку з повинною працівникам міліції не писав, а підписав лише готовий текст і останне речення. Стверджує, що цю явку з повинною, перші покази і протоколи відтворення обставин подій з визнанням вини у злочинах по справі дав під впливом працівників міліції, які застосовували проти нього незаконні методи. Прокурорську перевірку зазначених ним фактів знаходить неправильною. Подальші свої показання, як і показання в судових засіданнях про свою невинність по справі, вважає правдивими.

Підсудний також додав, що свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_7 дійсно є його друзями, однак по справі вони його обмовляють в тій частині, що він нібито приймав участь у бійці з ОСОБА_1 на території Зарічанської ДЕД. Останній також обізнався, викриваючи його. Під час проведення психіатричної експертизи він, ОСОБА_5, розповідав про свої злочинні дії по справі, оскільки побоювався міліції і конвою. На його одягу /джинсах/ знайшли сліди крові, яка належить тільки йому, оскільки він в м. Житомирі порізався вищезгаданим ножем. Цивільні позови потерпілих про відшкодування шкоди він не визнає.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконливого висновку про те, що винність ОСОБА_5 у вчиненні замаху на умисне вбивство ОСОБА_1 з особливою жорстокістю та умисному вбивстві ОСОБА_6 особою, яка раніше вчинила вищевказані дії, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

До показів ОСОБА_5, в яких він заперечує вчинення злочинів, суд відноситься критично і розцінює їх, як намір уникнути відповідальності за заподіяне. На початку досудового слідства ОСОБА_5 вину визнавав повністю і розповідав про обставини вчинення саме ним злочинів 13.11.2007 року.

Суд вважає ці раніше дані показання підсудного правдивими, логічними і послідовними. В них ОСОБА_5 добровільно, без примусу і підказок розповів такі обставини подій, вказав місця вчинення злочинів та механізм заподіяння потерпілим ножових поранень і тілесних ушкоджень, які не могла знати особа, що їх не вчиняла або лише його допитувала. Вказані показання надані підсудним неодноразово, вони обєктивно поєднуються з іншими дослідженими судом доказами.

Так, згідно до протоколу явки з повинною від 15 листопада 2007 року /т.1, а.с. 219/, написаної власноручно ОСОБА_5 через день після подій по справі, після розяснення йому норми КПК України та прав, передбачених ст. 63 Конституції України, він розповів про обставини вчинення ним злочинів щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_6

У заяві підсудний вказав, що 13.11.07 року вживав з друзями спиртні напої в кафе „Криничка” в с. Зарічани. Після 19-ої години вийшов з кафе разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_7 справити нужду під паркан підприємства. Після того, як невідомий чоловік зробив їм зауваження з використанням нецензурних слів, ОСОБА_8 обізвав того аналогічними словами і затіяв бійку. Невідомий збив останнього з ніг, тому він, підсудний, кинувся на допомогу і почав битися з першим. ОСОБА_7 намагався розборонити їх. В процесі бійки підсудний вихопив ножа -"бабочку" із задньої кишені джинсів, взяв його в праву руку і став наносити удари невідомому в область тіла, найбільше ударів наніс в область живота.

ОСОБА_18 підняв ОСОБА_8 і вони пішли з місця бійки, а невідомий залишився лежати на землі.

ОСОБА_8 полем направився в бік Житомира, а він - по вулиці Цюрупи села Зарічани пішов додому. Через декілька метрів зустрів невідомого громадянина, який запитав, чого тут ходиш? Після цих слів кинувся до чоловіка битись, застосувавши ножа. Вдарив того декілька раз по корпусу і, махаючи ножем, наніс чоловіку декілька порізів та ударів в область тіла. Після чого залишив невідомого у канаві, а сам пішов додому.

Вказав, що зявлення із зізнанням написано ним без будь-якого фізичного та психологічного впливу.

Дана заява була написана до затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 115 КПК України /т.1, а.с. 110/.

Будучи допитаним в якості підозрюваного 16.11.2007 р. року, ОСОБА_5 дав аналогічні детальні показання про те, що 13 листопада 2007 року він разом зі своїми товаришами ОСОБА_8 і ОСОБА_7 знаходився у місті Житомирі, де протягом кількох годин вони гуляли, розпивали алкогольні напої.

В одному з кіосків на розі вулиць Московська і Львівська він купив розкладного ножа -"бабочку", який йому сподобався, так як мав лезо і руківя чорного кольору.

Увечері вони прийшли в село Зарічани Житомирського р-ну, розійшлись по домівках, причому ОСОБА_8 пішов з ним. Потім за домовленістю вони пішли до кафе „Криничка” в с. Зарічани, де вживали спиртні напої. Там він познайомився з чоловіком на імя ОСОБА_6 /якій пізніше опинився потерпілим/. Близько 19 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_8 вийшли з кафе і пішли в сторону траси Житомир-Бердичів. ОСОБА_7 йшов позаду.

Проходячи повз складу сипучих матеріалів Зарічанської ДЕД, він з ОСОБА_8 біля огорожі почали справляти природні потреби. Робітник підприємства /ОСОБА_1О./ зробив їм зауваження. Між першим і ОСОБА_8 виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_8 та ОСОБА_1 перемістились на територію складу. За ними зайшов на цю територію і він та побачив, що ОСОБА_8 лежить на землі, а біля нього стоїть потерпілий.

Він підійшов, щоб підняти товариша, однак ОСОБА_1 почав його бити та тягнути вглиб території. Підсудний згадав, що в кишені штанів має куплений раніше ніж, витягнув його та почав наносити ним удари потерпілому в різні частини тіла, поки останній не впав на землю. Оскільки у ворота ДЕД заїжджала автомашина з включеними мигалками, він допоміг ОСОБА_8 піднятися і вони разом покинули територію підприємства. ОСОБА_8 побіг на поле, а він - дорогою додому. Ніж склав і поклав у праву кишеню куртки.

Рухаючись по вулиці Цюрупи села Зарічани на перехресті з вул. Вишневою, ОСОБА_5, за його словами, зустрів ОСОБА_6, з яким ввечері в кафе "Криничка" вживав спиртне. Той почав запитувати в нього, чому він тут ходить та шарпати за руку і одяг, не реагував на зауваження. Підсудний з метою, яку вказати не зміг, дістав ножа з кишені куртки та наніс ним численні удари по тулубу ОСОБА_6, який не відпускав його, тримаючись за одяг, однак відходив назад. Наніс йому близько таких 20 ударів і у ліву частину тулубу. Коли потерпілий почав падати, то щоб не впасти разом, наніс ще один удар ножем в правий бік тулубу і, не втримавшись, впав разом з ним. В результаті чого лезо ножа повністю ввійшло в тіло останнього. Піднявшись і витягнувши ножа, зрозумів, що знову порізав людину і кинувся бігти додому. Під ліхтарем біля магазину „ЛАДА” оглянув одяг на предмет забруднення і встановив, що ножа десь загубив. До протоколу допиту ОСОБА_5 додав зображення /малюнок/ цього ножа, яким спричинив тілесні ушкодження потерпілим. Вважає, що вбив одного потерпілого і наніс ножеві поранення другому з метою самозахисту /т.1, а. с. 124-130/.

Аналогічні послідовні і вичерпні покази про вчинене ним 13.11.07 року підсудний надав під час відтворення обставин подій 16.11.2007 року /т.1, а.с. 131-145/. При цьому слідчий фіксував показання останнього за допомогою понятих, статиста і фотографування. На фото зображені такі деталі нанесення потерпілим ножових поранень, які повністю викривають підсудного по справі.

Під час предявлення обвинувачення за ч.2 ст.15, п. 4 і 7 ч.2 ст. 115, п. 7 і 13 ч. 2 ст. 115 КК України в присутності адвоката 22.11.2007 року ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та дав показання, аналогічні показанням в якості підозрюваного 16.11.07 р. Вказав, що визнає вину частково тому, що удари ножем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наніс не безпричинно, а з метою захисту /т.1, а.с. 278-283/.

Лише 22.01.2008 року, коли підсудного на досудовому слідстві захищав вже третій адвокат, від наданих неодноразово попередніх показів з визнанням вини по справі перший відмовився і заявив, що ніяких злочинів по справі 13.11.07 року - не вчиняв. В перших показаннях обмовив себе під незаконним впливом працівників міліції. Не може пояснити причин, по яких на його одязі виявлені сліди крові, яка може належати потерпілим. Стверджує, що це могла бути тільки його кров, зокрема від необережного порізу пальця придбаним 13.11.07 р ножем. /т.2, а.с. 130-134/.

Тим не менш, і в цих показаннях ОСОБА_5, по суті спростовуючи свої наступні пояснення по справі, в тому числі і в судових засіданнях, зазначає, що після виходу з кафе він не одразу спрямував додому, а пішов за свідком ОСОБА_8, який стояв біля воріт складу сипучих матеріалі Зарічанської ДЕД, і далі зайшов у них. В тому місці почув крики, серед них - голос ОСОБА_8. Бачив чоловіка, одягнутого у спецодяг працівника дорожньої служби, який, перетинаючи вул. Цюрупи, сказав, що викличе міліцію. Було 19 год. 30 хв. /плюс-мінус 10 хв./. Тоді, щоб не мати проблем, він пішов додому. /т.1, а.с. 131-132/.

В цих же показаннях допитаний власноручно ствердив /дописав у протоколі/, що додому повернувся біля 20-ої години /т.1, а.с. 134/.

Таким чином, у присутності свого адвоката обвинувачений фактично визнав, що спостерігав певну частину подій, які фактично відбулись на місці першого злочину. Визнав і ту обставину, що до цього часу ніколи не повідомляв слідчого по його справі про нібито застосування до нього незаконних методів працівниками дізнання Житомирського РВ УМВС.

В подальшому підсудний від надання показів взагалі відмовився /т.2, а.с. 236/, а в судових засіданнях винність по справі не визнавав.

Версія ОСОБА_5 про обмову себе була перевірена на досудовому слідстві саме за ініціативою слідчого /т.1, а.с. 136/.

12.02.2008 року прокуратурою Житомирського р-ну було відмовлено в порушенні кримінальної справи проти певних осіб Житомирського РВ УМВС за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364 і 365 КК України /т1, а.с. 138/.

В даному судовому засіданні апеляційним судом був витребуваний і оглянутий зазначений відмовний матеріал. Прийняте рішення сумнівів у суду не викликало. Постанова про відмову в порушенні справи ніким не оскаржена.

Також досудовим слідством і судом перевірена версія підсудного про те, що знайдені на його одязі сліди крови належали тільки йому внаслідок випадкового поранення придбаним 13.11.07 р. ножем.

Згідно протоколу виїмки від 16.11.2007 року, у ОСОБА_5 були вилучені дублянка та джинси з плямами бурого кольору, в яких він був одягнений 13.11.2007 року /т.1, а.с. 42,153/. Дані плями на одязі ОСОБА_5, за висновком імунологічної експертизи № 567 від 19 грудня 2007 року, є кровю людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_6 не виключається /т.1, а.с. 249-252/.

За актом судово-медичного обстеження від 16.11.07 р. /т.1, а.с. 107/ і висновком судово-медичного експерта від 03.12.2007 року в т.2 на а.с. 7, під час огляду 16.11.2007 року у ОСОБА_5 були виявлені крововилив та поверхнева забійна рана на верхній губі, які утворились від дії тупого твердого предмету, можливо внаслідок нанесення удару рукою, ногою, тощо і не могли утворитись при падінні з положення стоячи.

Також виявлені синець та точкові садна в проекції правої клубової кістки, які могли утворитись як аналогічно, так і при падінні з положення стоячи.

Ці ушкодження є легкими тілесними без короткочасного розладу здоровя, могли утворитись за обставин, що вказані в постанові слідчого.

В медичному акті обставини спричинення ушкоджень записані, зокрема, зі слів самого ОСОБА_5 таким чином: „13.11.07 року після 18 год. на вулиці незнайомий наносив удари руками по тулубу, обличчю. Скарги на біль в ділянках ушкоджень.” Експерт зазначив, що „будь-яких інших тілесних ушкоджень при СМО не виявлено.” Ці пояснення по суті підтверджують факт визнання підсудним конфлікту з одним з потерпілих.

Ні про які так звані „порізи пальця ножем” підсудний тоді не згадував і цих ушкоджень в нього не знайшли. Також підсудний не вказував про будь-яке інше фізичне насильство до нього з боку, наприклад, працівників міліції.

Спростовуючи показання ОСОБА_5 про нібито його поранення власним ножем 13.11.07 року /від чого, за словами останнього, могли утворитись плями крові на його одязі/, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що дійсно ОСОБА_5 в цей день придбав ніж -„бабочку”. Свідок спробував взяти і оглянути його, однак підсудний вихопив в нього ніж і порізав руку саме йому, свідкові, а не собі. Коли у другий половині цього дня вони з ОСОБА_8 і підсудним повертались до с. Зарічани, ніяких тілесних ушкоджень в останнього, в тому числі на руках, не було.

Крім досліджених показань підсудного на досудовому слідстві і в попередніх судових засіданнях, його винність повністю доведена поясненнями, які він давав аналогічно з вищевказаними за інших обставин /судді і судово-медичному експерту/, тобто не дізнавачам або слідчому по справі.

Так, у постанові Житомирського райсуду від 19.11.2007 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу вказано, що він в присутності свого адвоката вину визнав і розповів про обставини вчинення ним злочинів відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_6, просив не брати його під варту. Будь - яких заяв чи скарг від нього та адвоката не було заявлено /т.1, а.с. 240-241/.

З висновку судово - психіатричної експертизи № 779 від 27 листопада 2007 року видно, що ОСОБА_5 розповів членам комісії про те, як ставши учасником бійки на території підприємства, застосував придбаний в цей же день ніж і наніс ним 10-15 ударів по тілу незнайомого, поки він не впав на землю. З ОСОБА_8 залишили місце бійки і розійшлись. Пішов по вулиці, зустрів іншого чоловіка, з яким раніше випивав у кафе, і той став чіплятись, трусив за одяг, штовхав. Відштовхував чоловіка від себе, той, падаючи, знову схопив його за рукав. Дістав ножа, декілька раз полоснув по одягу, разом з ним падали у рівчак, а коли піднявся - побачив, що ніж стирчить з тіла чоловіка. Побіг додому. Біля ліхтаря зупинявся, оглядав одяг. Прийшов і ліг спати.

Експерти дійшли висновку, що підсудний намагався представити ситуацію як самозахист та виправдати свій вчинок станом алкогольного спяніння (т.1, а. с. 266, зв.).

Таким чином, тим показанням і поясненням про визнання ОСОБА_5 вини в інкримінованих йому діях, які він надав на досудовому слідстві, суд вірить, оскільки вони відповідають дійсності, логічно поєднуються з іншими доказами по справі.

Окрім наведеного, винність підсудного по справі стверджується показаннями потерпілих, свідків та іншими матеріалами справи.

Потерпілий ОСОБА_1 в суді розповів, що він працює майстром Зарічанської ДЕД і 13.11.2007 року близько 19 год. 30 хв. перебував на робочому місці, на території складу сипучих матеріалів підприємства по вулиці Цюрупи в селі Зарічани Житомирського району. Біля вхідних воріт на територію складу побачив двох невідомих, які справляли свої природні потреби. Зробив їм зауваження, на яке один з хлопців відреагував агресивно, кинувся битись. Після початку бійки до неї приєднались ще двоє хлопців, які також почали наносити йому удари. Від нанесених ударів впав на землю, а від удару по голові втратив свідомість, намагався кликати людей на допомогу. Памятає, що один з нападаючих сидів зверху і наносив удари руками, в руці був якийсь предмет. Як виявилось пізніше, удари наносились ножем, інший - бив ногами. Потерпілий стверджує, що пізніше зясувалось слідуюче: хлопець високого росту був ОСОБА_7, середнього - ОСОБА_8 і низького підсудний. Потерпілий, за його словами, говорить суду правду і не може впевнено викрити саме ОСОБА_5 в нанесенні йому ножових поранень, однак вважає, що цією людиною міг бути лише або він, або ОСОБА_8. Заявляє про присутність усіх перелічених осіб на місці події, нанесення йому перших ударів нападником невисокого росту, від яких у нього „потекло тепле по обличчю”, відмічає появу третього /ОСОБА_7/ - в кінці бійки.

Потерпілій, аналізуючи пояснення усіх трьох хлопців і свої згадки про події 13.11.07 року, приходить до висновку, що ніж в той день придбав підсудний, в інших ножа не було і вони його застосування категорично заперечують. Оскільки особисто ОСОБА_5 вину визнавав, тому по справі винний саме він. Потерпілий заперечує, що сам нападав на цих хлопців.

За поясненнями ОСОБА_1, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він потрапив в лікарню і залишився жити лише завдяки своєчасній допомозі з боку співпрацівників ДЕД та зробленим йому хірургічним операціям.

З показань потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що злочин вчинив ОСОБА_5, так як останній під час відтворення обстановки та обставин події на місці в с. Зарічани Житомирського р-ну детально показав і розповів про обставини злочинів і вбивство, у тому числі і рідного брата першого - ОСОБА_6, про смерть якого він дізнався 15.11.07 року. Розповідь підсудного була без примусу та без будь - якого впливу зі сторони працівників міліції, у присутності великої кількості людей з їх села. Потерпілий це чув і бачив, зокрема, як ОСОБА_5 на місці подій з ОСОБА_1 з бравадою заявив :” Як я „писав”! /тобто різав /.”

Підсудний ОСОБА_5 заявив, що потерпілі його обмовляють, однак цьому суд дає належну оцінку. Як вказано вище, він, будучи викритим по справі, вперто намагається уникнути відповідальності за вчинене.

Свідок ОСОБА_19 показав суду, що працює приватним підприємцем і займається реалізацією товару в кіоску на перехресті вулиць Московська - Котовського в м. Житомирі. На початку листопада 2007 року у нього в продажі були ножі - "бабочки" з лезом і руківям чорного кольору, загальною довжиною - 20 см, а леза - 10 см. Одного з ножів в середині листопада 2007 року у нього купив ОСОБА_5 Пізніше до кіоску приходили співробітники міліції разом з покупцем, який у присутності свідків розповів, що дійсно купував цей ніж. Свідок додав, що за збігом часу деякі моменти подій забув. Після дослідження його показів на досудовому слідстві від 13.02.2008 року в т. 2 на а.с. 208-209 свідок підтвердив їх правильність і в тій частині, що покупець ножа визнавав факт спричинення ним тілесних ушкоджень двом чоловікам в селі Зарічани.

Відповідність дійсності показів цього свідка підтверджує той факт, що під час відтворення обставин подій ОСОБА_5 практично одразу після злочинів на місцевості показав зазначений ларьок і пояснив, що саме в ньому він 13.11.2007 року придбав ножа - „бабочку”, яким спричинив тілесні ушкодження двом потерпілим /т.1, а.с. 165-170/.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 13 листопада 2007 року він разом зі свідком ОСОБА_7 та підсудним знаходився у місті Житомирі, де вони розпивали спиртні напої. В одному з кіосків на вул. Московська Химичук купив розкладного ножа - "бабочку", лезо та руківя якого мали чорний колір. Ввечері цього ж дня всі разом пішли в кафе „Криничка” в селі Зарічани Житомирського району, де знову розпивали спиртне. Вони також спілкувались з незнайомими йому чоловіками, які запросили їх до свого столу і разом вживали алкогольні напої. Згодом вийшли на вулицю. ОСОБА_7 залишився позаду, а він з ОСОБА_5 пішли через вулицю до паркану підприємства, почали справляти свої природні потреби. Хтось з працівників підприємства зробив їм зауваження і ОСОБА_5 став з ним із-за цього конфліктувати, завязалась бійка. Намагався не допустити бійки підсудного із вказаним працівником, однак отримав удар у голову і втратив свідомість. Отямився від поштовхів ОСОБА_5, який допоміг піднятись, сказав - збиратись і втікати геть. Бачив лежачого на землі чоловіка. Того ж вечора загубив вязану шапочку чорного кольору, яку знайшли на місці пригоди. Через два дні йому зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що виникли неприємності, до яких він (ОСОБА_8) відношення не має і з якими перший розбереться сам.

Після оголошення попередніх показів свідка на досудовому слідстві, зокрема в т.1 на а.с. 210-213, на додаткові запитання учасників процесу свідок відповів, що у конфлікті з працівником підприємства винна була саме їх сторона, чоловік робив їм зауваження, а ОСОБА_5 штовхнув того в груди, після чого фактично за ініціативою останнього почалась бійка. Також свідок стверджує, що в той день ніж був тільки у підсудного, у свідка його не було і в конфлікті з потерпілим він ножа не застосовував. Із-за свого нетверезого стану усіх подій того дня і вечора він не памятає. Підтверджує версію підсудного, що той порізався власним ножем, який хотів оглянути ОСОБА_7

Даному твердженню свідка суд дає належну оцінку: в цьому свідок помиляється, оскільки на досудовому слідстві він ніколи про це не заявляв, окрім того визнав знаходження тоді у сильному стані спяніння, внаслідок чого забув деякі обставини подій. Раніше у вироку вже був наведений аналіз доказів з цього приводу, акти СМО і покази свідка ОСОБА_7, які спростовують згадану версію підсудного.

Останній свідок в судовому засіданні дав практично аналогічні з ОСОБА_8 показання щодо обставин подій 13.11.2007 року, зокрема про сумісне вживання ними з підсудним спиртного і придбання останнім розкладного ножа -"бабочки", якого той в подальшому носив з собою.

Також визнав, що біля 18 год. вони з братом ОСОБА_15, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 пішли в кафе "Криничка" в селі Зарічани Житомирського району, де розпивали спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_8 сказав, що йому необхідно йти додому, і вони вийшли з кафе. ОСОБА_8 і ОСОБА_5 йшли попереду, в напрямку складу сипучих матеріалів Зарічанської ДЕД. Біля підприємства зявився невідомий чоловік /пізніше ОСОБА_7 дізнався, що то був ОСОБА_1/, з яким ОСОБА_5 і ОСОБА_8 з невідомих йому причин стали битися, поступово пересуваючись на територію складу. Пішов слідом і побачив, що ОСОБА_1 лежав на землі, ОСОБА_5 знаходився зверху, ОСОБА_8 лежав збоку і обидва наносили першому удари. Підбіг до конфліктуючих та намагався їх розборонити, відтягнути, однак не зміг. Зявився брат ОСОБА_15, який забрав його з місця бійки. Хто її почав, ОСОБА_5 чи ОСОБА_8, а також її причину, сказати не може, однак стверджує, що участь в неї приймали обидва.

Свідок додав, що не бачив застосування ножа ким-небудь у цих подіях, однак у них з ОСОБА_8 ножа тоді не було. На думку свідка, ножа до потерпілого міг застосувати тільки підсудний, оскільки фактично в той час мав його, окрім того, в нетверезому стані бував агресивним, знущався над тваринами.

Також свідок показав, що їх усіх опитували працівники міліції. При спілкуванні з підсудним ОСОБА_5 казав, що сховав /викинув/ ножа і щоб він, свідок, не хвилювався, бо все буде добре.

Показання даного свідка по справі суд знаходить послідовним, обєктивним і правдивими.

Також під час очної ставки, проведеної 10.01.2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, останній підтвердив, що перший разом з ОСОБА_5 били ОСОБА_1 Конфлікт розпочався поблизу вхідних воріт до складу сипучих матеріалів з участю ОСОБА_5, ОСОБА_8 та працівника підприємства /т.2, а.с. 86/.

Обидва свідка, які безпосередньо бачили конфлікт між підсудним і ОСОБА_1 у вказаних вище місці та часі, стверджують, що вони були друзями ОСОБА_5, тим не менш кажуть правду про події 13.11.2007 року. Дані свідки фактично викривають підсудного по першому епізоду злочинів. Заяву підсудного нібито про обмову його з боку товаришів, свідків по справі, суд вважає голослівною.

У встановленому порядку суд дослідив надані свідком ОСОБА_15 показання на досудовому слідстві та в попередніх судових засіданнях про те, що 13.11.2007 року близько 18 год. він разом із своїм братом ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 пішов в кафе "Криничка" в селі Зарічани, де розпивали спиртне. Через деякий час він пішов з кафе до своєї дівчини. Коли через 30-40 хвилин повертався, проходячи мимо складу сипучих матеріалів ДЕД, то з його території почув крик брата ОСОБА_8. Зайшов на територію складу і побачив, що підсудний б'ється з якимось чоловіком, а брат ходив поряд та намагався їх розборонити. Неподалік стояла дорожня автомашина з включеними проблисковими маячками. Забрав брата з території складу і відправив з ОСОБА_20 на автомобілі додому, а сам пішов слідом. Згодом дізнався, що в тому місці один чоловік був сильно побитий, а другий вбитий /т.1, а.с. 31; т.2, а.с. 34; т.5, а.с. 94-96/.

Таким чином, вказаний свідок також викрив ОСОБА_5 у злочині по першому епізоду.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що 13 листопада 2007 року близько 19 год. він дорожнім автомобілем приїхав на роботу до Зарічанської ДЕД в селі Зарічани. Заїжджаючи на територію складу сипучих матеріалів, побачив, що на землі лежать два чоловіки, які між собою б'ються. Став мигати фарами та сигналити про припинення бійки, оскільки серед чоловіків впізнав ОСОБА_1, з яким билися двоє невідомих і висловлювались нецензурною лайкою. Намагався їх розтягнути. Вирішивши, що самому це не вдасться, кинувся викликати міліцію. Коли повернувся до місця бійки, то побачив, що невідомі покидали територію підприємства. На землі лежав ОСОБА_1 із закривавленим обличчям і знепритомнівши, тому знову побіг викликати ще й „швидку допомогу” та інших працівників. Довідався, що потерпілого забрала в лікарню машина „швидкої допомоги”. Цього ж вечора ще викликали „швидку допомогу” до іншого чоловіка, якого знайшли побитим на вулиці Цюрупи села Зарічани.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що 13 листопада 2007 року після 19 год. 15 хв. він мав виїхати з території складу сипучих матеріалів, однак у воротах стояв автомобіль ОСОБА_11 Через деякий час підбіг останній, повідомивши, що побили ОСОБА_1 і необхідно викликати міліцію та „швидку допомогу”. З охоронцем ОСОБА_21 почули крик про допомогу. Обійшовши автомобіль, побачили на землі ОСОБА_1, обличчя якого було в крові. Він сказав, що йому холодно і попросив покласти на ліжко. Свідок разом з ОСОБА_13 під руки завели потерпілого до побутової кімнати, звідки останнього було госпіталізовано до лікарні. Через деякий час прибіг їх працівник ОСОБА_22 і повідомив, що на вулиці знайдено іншого побитого чоловіка, якому необхідно також викликати „швидку допомогу”.

Аналогічні покази дав суду свідок ОСОБА_13, який також допомагав ОСОБА_12 підняти ОСОБА_1 із землі, доставити до приміщення і розмістити на ліжку перед відправкою до лікарні.

У встановленому порядку суд дослідив показання охоронця ДЕД, свідка ОСОБА_21 на досудовому слідстві і в попередньому судовому засіданні про те, що ОСОБА_11 13.11.2007 року після 19 год. дійсно прибігав до телефону викликати міліцію, оскільки били ОСОБА_1, а через деякий час повернувся і сказав, що необхідно також викликати швидку допомогу. Далі їх працівники ОСОБА_12 з ОСОБА_13 привели в приміщення закривавленого ОСОБА_1, якого згодом забрала карета „швидкої допомоги?/т.1, а.с. 206-207 та т. 3, а.с. 164/.

Аналогічно судом досліджені показання свідка ОСОБА_23 про, що ввечері 13.11.2007 року він як лікар знаходився на чергуванні, надійшов виклик про швидку допомогу з Зарічанської ДЕД. На місце виїхала фельдшерська бригада на чолі з фельдшером ОСОБА_24 Через деякий час той повідомив, що особа, до якої викликалась швидка допомога, має чисельні ножові поранення, тому просив направити лікарську бригаду. Тому другою автомашиною поїхав сам на цей виклик. Першу карету „швидкої допомоги” зустріли на Бердичівському КП, яка вела хворого в міську лікарню. Він пересів до потерпілого, оглянув його і виявив численні ножові поранення черева, грудної клітини і голови. Потерпілий назвався ОСОБА_1. На запитання, що трапилось, той нічого конкретно пояснити не зміг. Хворого було доставлено до приймального відділення ЦМЛ № 2 міста Житомира.

14.11.2007 року близько 1 год. 07 хв. надійшло інше повідомлення про те, що в тому ж селі Зарічани Житомирського району знайдено другого чоловіка з ножовими пораненнями. Свідок виїхав на чолі бригади швидкої допомоги. В с. Зарічани на прохідній підприємства Зарічанська ДЕД їх зустрів молодий хлопець, провів на вулицю Цюрупи, де на узбіччі дороги біля огорожі будинку 7-а показав тіло чоловіка. Потерпілий був без свідомості, з розстебнутим одягом. На передній стінці живота виднілось декілька повздовжніх поранень шкіри. Крім того, з правої сторони тулуба, в правому підребер'ї, було виявлено ножове поранення, яке свідок оцінив, як проникаюче. Враховуючи вкрай важкий стан хворого, який на подразники не реагував, терміново госпіталізував його до ЦРЛ Житомирського району, де останній, не приходячи до свідомості, помер у відділенні реанімації /т.2, а.с. 24-25; т.3, а.с. 161, зв. 162; т.5, а.с. 105-106/.

Свідок ОСОБА_24, фельдшер „швидкої допомоги” Житомирської районної лікарні, підтвердив в суді показання свідка ОСОБА_23 і пояснив, що 13.11.2007 року дійсно їздив за викликом до Зарічанської ДЕД. По прибуттю виявив чоловіка з ножовими пораненнями, який назвався ОСОБА_1, розповів про те, що його „підрізали” і був доставлений до ЦМЛ № 2 міста Житомира, де потерпілому було надано кваліфіковану медичну допомогу. На думку свідка, ножові поранення у потерпілого могли привести до його смерті. Тоді ж в селі стався ще один аналогічний випадок.

За показами свідка ОСОБА_10, ввечері 13.11.2007 року він разом з потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_25 прийшли у кафе "Криничка" в селі Зарічани, де вживали спиртне. Через деякий час в кафе зайшли чотири хлопці, сіли за столик і вживали спиртні напої. Серед них були два брати та раніше знайомий по роботі ОСОБА_5, тому свідок запросив їх за свій столик, пригощав випивкою. Пізніше хлопці пішли з кафе, за ними пішов і він. ОСОБА_26 та ОСОБА_6 залишились. Наступного дня від працівників міліції довідався, що останнього було вбито.

Свідок ОСОБА_27 показав суду, що 13 листопада 2007 року близько 20 год. 30 хв. він разом з товаришем прийшов в гості до свого знайомого ОСОБА_22 і був в нього десь до 24 год.

14.11.2007 року близько 00 год. 40 хв. вони пішли в кафе "Криничка" випити пива. Коли проходили біля одного з будинків на початку вул. Цурюпи в с. Зарічани, то почули, що в канаві хтось хрипить. Посвітили запальничками і побачили закривавленого чоловіка. Витягнули потерпілого з канави на обочину. Він побіг до ОСОБА_22, щоб з ним викликати швидку допомогу для пораненого. Повернулись вдвох і ОСОБА_22 побіг до Зарічанської ДЕД, де був телефон. За словами останнього, це був вже другий поранений чоловік того вечора.

За показами свідка ОСОБА_28 в судовому засіданні, 13.11.2007 року десь о 19 год. 30 хв. він йшов на роботу мимо складу сипучих матеріалів Зарічанської ДЕД. Біля підприємства бачив двох чоловіків, які щось зясовували між собою, а від них відходив третій. В цей же час водій підприємства біг телефонувати з приводу цієї бійки. Він зайшов у кафе „Криничка” і побачив там потерпілого ОСОБА_29 із ОСОБА_10. Свідку стало відомо, що в цю ніч підрізали працівника ДЕД ОСОБА_1

Окрім того, свідок додав, що в районі його городу по вул. Цюрупи, 7-А в с. Зарічани в цю ж ніч хтось підрізав раніше згаданого ОСОБА_30, тіло якого знайшли у канаві. По чутках, винним в цих подіях був їх односелець ОСОБА_5

Крім наведених показань допитаних судом та досудовим слідством осіб, винність ОСОБА_5 стверджується іншими дослідженими судом доказами.

У справі є протоколи огляду місця події зі слідами злочинів /т.1, а.с. 7-12, 171,178- 184 /.

На території складу сипучих матеріалів Зарічанської ДЕД 13 листопада 2007 року вилучався марлевий тампон з слідами бурого кольору, що зафіксовано у протоколі огляду місця події (т.2, а.с. 178-184).

За висновком імунологічної експертизи № 566 від 19 грудня 2007 року, на марлевому тампоні виявлено кров людини, походження якої від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не виключається /т.1, а.с. 73-75/.

Протоколом огляду місця події від 13 листопада 2007 року стверджується вилучення в приміщенні ЦМЛ № 2 міста Житомира одягу потерпілого ОСОБА_1 зі слідами механічних пошкоджень та плямами бурого кольору /т.1, а.с. 185, 208/.

За обставин, вказаних особисто ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події, у ОСОБА_1 могли виникнути колото-різані рани грудної клітини та черевної порожнини, що відмічено у висновку судово-медичної експертизи № 2059 від 04.12.2007 року /т.2, а.с. 16-18/.

Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи № 19-МК від 21-29.01.2008 р., пошкодження, які виявлені на одязі потерпілого ОСОБА_1, співпадають з розташуванням ушкоджень, які були виявлені при його освідуванні. Не виключається можливість утворення даних тілесних ушкоджень від дії клинка ножа, який був схематично намальований та описаний саме підозрюваним ОСОБА_5 /т.2, а.с. 106-108/.

Згідно до висновку судово-медичної експертизи № 120 від 16-24.01.2007 року, у ОСОБА_1 виявлено дві колото-різані рани лівої половини грудної клітини, раньові канали яких проникають в плевральну порожнину з ушкодженням нижньої долі лівої легені, міжреберної артерії та лівого купола діафрагми, ускладнені розвитком гемотораксу, колото - різані рани черевної стінки, раньові канали яких проникають в черевну порожнину, з двома ушкодженнями лівої долі печінки, наскрізним пораненням тонкого кишечника, ушкодженнями брижі, поперечно-ободової і сигмовидної кишок, ускладнених розвитком гемоперитонеуму, геморагічного шоку та постгеморагічної анемії, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У потерпілого також були виявлені інші численні ушкодження /закрита черепно-мозкова травма у вигляді забійної рани волосяної частини голови та забою мозку легкого ступеню, колото-різані рани поперекової ділянки, скроневої ділянки зліва, лівої орбіти, лівої вушної раковини, лівої сідниці, лівого передпліччя, двох різаних ран тильної поверхні лівої кістки/, які віднесені до легких з короткочасним розладом здоровя.

На думку експерта, поранення на лівій кисті утворилися від дії ріжучого предмету, можливо при відбиванні леза рукою.

Ушкодження у вигляді ножових поранень утворились від дії колюче-ріжучих предметів, можливо не менше 11-ти ударів з достатньою силою прикладання і клинком ножа, схематично зображеним підсудним.

Через ненадання на вивчення протоколу токсикологічного дослідження крові потерпілого експерт не зміг відповісти на питання щодо відчуття ним особливого фізичного болю /т.2, а.с. 71-73/.

На останне запитання фактично позитивно відповів постраждалий, що внаслідок тривалого і інтенсивного побиття та багато численних ножових поранень лівої частини тулубу, печінки, легенів, серця та інших органів він втрачав свідомість як на місці події, так і неодноразово у лікарні; йому під час операцій вирізали біля 2 м кишечника. Внаслідок цього всього ОСОБА_1 згідно довідки МСЕК від 27.02.2008 року одержав трудове каліцтво і втратив 25% професійної працездатності /оскільки злочин щодо нього було вчинено під час його праці/.

Суд приймає до уваги сукупність досліджених в цій частині доказів і вважає, що враховуючи кількість та місця нанесення тілесних ушкоджень під час їх заподіяння, в тому числі - розташування життєво-важливих органів людини, ОСОБА_1 ймовірно відчував сильний фізичний біль, а підсудний вчинив замах на його умисне вбивство з особливою жорстокістю.

Згідно до протоколу огляду місця події від 14.11.2007 року, на місці виявлення тіла ОСОБА_6 біля будинку №7-а по вулиці Цюрупи в селі Зарічани були також виявлені сліди бурого кольору. При огляді тіла останнього виявлені сліди насильницької смерті, на його одязі аналогічні сліди бурого кольору (т.1, а.с. 7-12, 13-14, 20).

Відповідно до висновку імунологічної експертизи № 569 від 19 грудня 2007 року, у вирізці з марлевого тампону, вилученого під час огляду місця події, виявлено кров людини, походження якої від ОСОБА_6 не виключається (т.1, а.с. 79-82).

Згідно з висновком медико-криміналістичної експертизи № 18-МК від 29.01.2008 року, на представленому клаптику шкіри ОСОБА_6 виявлено колото-різану рану. Не виключається можливість утворення даного тілесного ушкодження від дії клинка ножа, який був схематично зображений підозрюваним ОСОБА_5 /т.2, а.с. 112-115/.

За висновком медико-криміналістичної експертизи № 20-МК від 29.01.2008 року, не виключається також можливість утворення тілесних ушкоджень на одязі і тілі потерпілого ОСОБА_1 та ушкоджень, які виявлені на тілі ОСОБА_6, від дії клинка ножа, який був схематично намальований та описаний ОСОБА_5 /т.2, а.с. 119-121/.

З висновків судово-медичних експертиз № 1442 від 1812.2007 року та № 173 від 2611.2007 року слідує, що у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді щілиноподібної рани на шкірі тулуба, від якої в глиб тулуба розповсюджується раньовий канал з пошкодженням печінки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, м'яких тканин заочеревинного простору, що утворились від одноразової дії колюче-ріжучого предмету по типу клинка ножа. Також виявлені травматична екстирпація 3-х зубів, забійні рани на обличчі, синець на обличчі, крововилив в верхню губу, що утворились від контакту /не менш 3-х/ з твердими тупими предметами; окрім того - подряпини (17) на шкірі грудної клітини , які утворились від скоблячої дії востро - заточеного предмету, яким могло бути вістря кінчика ножа. Останні тілесні ушкодження мають ознаки легких і у звязку зі смертю не знаходяться.

Смерть ОСОБА_6 настала від колото-різаного поранення тулуба з пошкодженням печінки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, що призвело до масивної крововтрати.

Утворення виявлених на трупі постраждалого тілесних ушкоджень при падінні на площині виключено.

Покази, дані ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події, не суперечать даним судово-медичної експертизи щодо механізму та терміну виникнення тілесних ушкоджень, що призвело до смерті ОСОБА_6 (т.1, а. с. 63-69, 244-245).

Згідно до п. 3 висновку комісійної експертизи № 62 від 02 червня 2009 року, тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 не могли виникнути від дії клинка ножа, вилученого при повторному огляді місця події 14.11.2007 року, де раніше був знайдений потерпілий. На думку суду, певна особа чи особи штучно залишили цей кухонний ніж в період часу між першим та другим оглядами. Під час першого огляду місця події було застосовано фотографування, на долучених до протоколу фото-знімках немає ніяких ножів.

У той же час, за цим висновком, не виключається можливість виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого від дії клинка ножа, придбаного ОСОБА_5 13.11.07 р., якого описав і схематично зобразив у протоколі допиту особисто підсудний.

Кількість і розташування ушкоджень на одязі потерпілого ОСОБА_6 співпадає з кількістю ушкоджень на його тілі (т.2,а.с. 112-115; т.4, а.с. 224-227).

Відносно свідків по справі ОСОБА_7, ОСОБА_15 і ОСОБА_8, які були учасниками подій того дня, відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. ст. 296, 396 КК України. Даних про їх причетність до інкримінованих підсудному злочинів -немає, про це не заявляє і останній. Постанови слідчого не оскаржувались (т.2, а.с. 215 - 217).

Як наведено вище у вироку, дослідженими судом матеріалами і доказами по справі версію ОСОБА_5 про його непричетність до вчинених злочинів суд визнає надуманою і неправдивою.

Твердження підсудного в судовому засіданні про те, що він нібито не був на території складу сипучих матеріалів Зарічаської ДЕД і не має відношення до замаху на вбивство ОСОБА_1, а також не вбивав ОСОБА_6, спростовані в судовому засіданні його ж /ОСОБА_5/ показаннями на досудовому слідстві з визнанням вини, які обєктивно узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_1 про те, що його били чоловіки, яким він зробив зауваження, а один з них мав у руці предмет та наносив ним удари.

Також показаннями декількох свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 - про те, що бійку з ОСОБА_1 розпочав саме ОСОБА_5, він сидів на лежачому потерпілому і наносив йому удари, зокрема - він один мав ножа, якого носив протягом дня з собою, граючись ним.

Підсудний був викритий свідком ОСОБА_11, на очах якого відбувалось побиття ОСОБА_1, свідками ОСОБА_13 і ОСОБА_12, які надавали цьому потерпілому першу допомогу.

Висновки експертиз підтверджують, що намальованим і описаним саме ОСОБА_5 ножем могли бути заподіяні тілесні ушкодження обом потерпілим, а на одязі підсудного виявлена кров людини, походження якої від загиблого ОСОБА_6 не виключається.

Суд не приймає до уваги показання в суді свідка ОСОБА_17, а також на досудовому слідстві і в попередніх судових засіданнях свідка ОСОБА_16 /тобто осіб, на яких посилається ОСОБА_5 і стверджує, що не був на місцях злочинів/ про те, що вони бачили ОСОБА_5 саме в час вчинення злочинів в іншому місці - у підїзді будинку за місцем проживання.

Так , свідок ОСОБА_17 вперто стверджує, що бачила підсудного в підїзді свого будинку 13.11.2007 року о 19 год. 35 хв., тобто по суті створює йому алібі. Між тим, в показах свідка на досудовому слідстві, в попередніх і даному судовому засіданнях є суперечності. ОСОБА_17 зовсім не помітила нетверезого стану підсудного, хоча це було очевидно; на запитання учасників процесу заявила, що не памятає подій в інші дні до того випадку і після, а зустріч з підсудним у вказаний час і день памятає. На досудовому слідстві свідок казала що 13.11.07 р. в перший раз ходила у квартиру ОСОБА_5 о 16 год. 40-50 хв. /т.2, а.с. 172-173/, а в суді о 17 год. 45 хв.

Між тим, свідок ОСОБА_16 на досудовому слідстві пояснив, що у підїзді будинку АДРЕСА_1 13.11.07 р. він бачив підсудного, який знаходився в нетверезому стані і в період часу із 19 год. 40 хв. до 20.00 год. Про аналогічне свідок заявив і в попередньому судовому засіданні.

Особисто підсудний в даному судовому засіданні, як і на досудовому слідстві, з цього приводу зазначав, що „повернувся додому біля 20-ої години” /т.2, а.с. 134/.

Таким чином, суд вважає, що показання вказаних двох свідків не спростовують інкримінованого ОСОБА_5 обвинувачення і не виключають можливість вчинення ним злочинів по справі незадовго до зустрічі зі свідками в підїзді свого будинку.

В судовому засіданні прокурор обвинувачення змінила і потерпілі підтримали її позицію.

Дослідивши усі наведені докази і матеріали кримінальної справи, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків замаху на умисне противоправне заподіяння смерті з особливою жорстокістю ОСОБА_1 Цей злочин підсудний не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі. Він виконав усі дії для досягнення злочинного результату, однак смерть не настала завдяки вчасним втручанням в події з боку співпрацівників потерпілого, його госпіталізації і наданню кваліфікованої і термінової медичної допомоги. ОСОБА_5 вчинив злочин щодо ОСОБА_1 по позбавленню його життя особливо болісним способом, усвідомлюючи свої дії та бажаючи шляхом нанесення чисельних ударів руками і ножем в життєво важливі органи та інші частини тіла потерпілого - завдати йому особливих страждань.

Дослідженими доказами також доведена вина ОСОБА_5 в умисному, вчиненому на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, противоправному заподіянні смерті ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше вчинила вищевказаний злочин, тобто замах на умисне вбивство ОСОБА_1 з особливою жорстокістю.

В діях підсудного відсутні ознаки необережності /щодо другого потерпілого/ чи необхідної оборони /щодо обох потерпілих по справі/, що вбачається із його показань на досудовому слідстві, коли він визнавав повністю чи частково свою винність. Ця позиція ОСОБА_5 не підтверджуються матеріалами справи.

На підставі наведеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 по епізоду з ОСОБА_1 за ст. ст.15 ч.2 і 115 ч.2 п.4 КК України, як замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з особливою жорстокістю, та по епізоду щодо ОСОБА_6 - за ст. 115 ч.2 п.13 КК України, як умисне вбивство, вчинене особою, яка, що зазначено у нормі закону, раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України /фактично по справі замах на умисне вбивство з особливою жорстокістю/.

За висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 779 від 27 листопада 2007 року, підсудний ОСОБА_5 в минулому психічними захворюваннями не страждав та не страждає такими в даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його можливості давати звіт своїм діям та керувати ними, не перебував. Дії його носили послідовний, цілеспрямований характер. ОСОБА_5 міг давати звіт своїм діям та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, може давати звіт своїм діям та керувати ними в даний час, в примусових заходах медичного характеру по психічному стану не потребує (т.1, а. с. 265-267).

Висновком судово-наркологічної експертизи №Д-638 від 27.11.2007 року при огляді ОСОБА_5 був встановлений діагноз: психічний та поведінковий розлад внаслідок вживання алкоголю. Однак зроблений висновок, що він примусового лікування в даний час не потребує (т.2, а. с. 22).

Тому ОСОБА_5 визнається осудним.

При обранні покарання Химичуку суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених двох особливо тяжких злочинів, дані про особу підсудного, обставини, які обтяжують та помякшують його покарання.

Обставин, які помякшують покарання ОСОБА_5, суд по справі не знаходить, оскільки, визнавши свою винність по справі на початковій стадії досудового слідства, в подальшому він зупинив співпрацювати зі слідством і сприяти йому та суду у встановленні істини.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного спяніння. Вказівку про „тяжкі наслідки, завдані злочином” в даному випадку суд виключає з переліку обтяжуючих обставин обвинувального висновку, як зайву.

ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності, не судимий, компрометуючими даними на нього сільська рада за місцем мешкання не володіє, має молодий вік і певні хвороби /т.2, а.с. 219-220, 225, 227/. Однак підстав вважати, що підсудний характеризується виключно позитивно, з врахуванням документів і матеріалів справи, немає. Він офіційно не працює, збитки нікому з потерпілих не відшкодував, з показів свідків допускав негативну поведінку.

З врахуванням всіх наведених обставин, відношення до заподіяного ним і відсутності будь-якого каяття, впертого невизнання вини, незважаючи на докази по справі, які викривають його, наслідків двох особливо тяжких злочинів - вбивства однієї людини і тяжкого поранення другої - суд визначає ОСОБА_5 покарання у вигляді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією статті 115 ч. 2 КК України. Саме це покарання буде сприяти його перевихованню та виправленню. Підстав для застосування до підсудного довічного позбавлення волі суд не знаходить, оскільки він вчинив злочини вперше і постраждалому від його дій ОСОБА_1 було збережено життя, а в судових дебатах про це ніхто не просив.

При вирішенні питання по предявлених цивільних позовах суд виходить з вимог ст. ст. 1167, 1190 і 1193 ЦК України та наступного.

Потерпілий ОСОБА_2 в позовній заяві просив стягнути з підсудного 1157 грн. 71 коп. матеріальної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди. Матеріальну шкоду підтвердив документами про витрати на поховання брата, які сумнівів не викликають (т.3, а.с. 45-52). Моральну шкоду обгрунтовує стражданнями, які відчував внаслідок вбивства рідної людини. В даному судовому засіданні цей потерпілий заявив, що не бажає збільшувати розмір позовних вимог.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 суд виходить з того, що підсудній своїми діями заподіяв сімї загиблого ОСОБА_6, зокрема, його рідному брату, великі, непоправні, тривалі страждання, їм завдана така шкода, яку усунути не- можливо. Тому суд вважає позов достатньо обгрунтованим і задовольняє його повністю.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлений позов про відшкодування 14 000 гривень матеріальної шкоди та заявлений позов, із посиланням на судову практику, про відшкодування 200 000 гривень моральної шкоди.

Матеріальну шкоду на суму 14 000 гривень підтверджує чеками за куплені медикаменти на суму 12 000 гривень та 2000 гривень просить стягнути за пошкоджений одяг (т.2, а.с. 38-46; т.3, а.с. 18-33). Цей позов суд вважає обгрунтованим і задовольняє його повністю, так як він доведений чеками про понесені витрати під час лікування потерпілого.

Вирішуючи питання по заявленому позову про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що злочином ОСОБА_1 заподіяно фізичний біль і великі та тривалі страждання, надовго був порушений нормальний стан його життя і життя родини, чим заподіяна певна моральна шкода.

Відповідно до вимог ст. 64 п.4 КПК України, характер і розмір заподіяної шкоди підлягає доказуванню у кримінальному судочинстві. Моральну шкоду потерпілий ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що внаслідок отриманих поранень не зміг певний час утримувати сімю, надавати допомогу по господарству рідним, втратив здоровя, у всіх членів родини був порушений нормальний ритм життя та самопочуття, що змусило звернутись за матеріальною допомогою до рідних і знайомих.

Виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості та достатності, враховуючи ступінь доведеності підстав і розміру заявленого цивільного позову про стягнення моральної шкоди, а також тілесних ушкоджень, суд задовольняє позов частково, в розмірі 100000 грн. При цьому суд приймає до уваги, що потерпілий ОСОБА_2, який втратив брата, в суді свідомо, про що заявив, не став збільшувати розмір аналогічних позовних вимог.

Підлягає задоволенню повністю згідно до вимог ст. 1206 ЦК України заявлений прокурором в даному судовому засіданні цивільний позов про стягнення з підсудного витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 протягом 13-30.11.2007 року в сумі 1336,2 грн. із розрахунку 78,6 грн. за кожен із 17 ліжко-днів /т. 2, а.с. 31/.

Підлягають також стягненню з підсудного судові витрати, понесені НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області при проведенні експертиз в сумі 463 грн. 64 коп. /т.1, а.с. 48 і 56/ і 234,60 грн. /т.4, а.с. 262/.

Постановою слідчого від 10.01.2008 року накладений арешт на майно ОСОБА_5, яким є ј ідеальна частина квартири АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 89). Відповідно до переліку майна, визначеного в Додатку до кримінального кодексу України, не підлягає конфіскації жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, в якому постійно проживає засуджений та його сімя. Квартира, як і її частина, яка розташована у багатоповерховому будинку в с. Зарічани, не відноситься до цього майна. Тому суд залишає арешт на вказане майно, на яке може бути звернуто стягнення по різних вимогах до підсудного, до вирішення питання в порядку виконання вироку або цивільного судочинства.

Речові докази по справі, в тому числі особисті речі підсудного і потерпілих, підлягають знищенню на їх прохання після набуття вироку по справі законної сили, за виключенням дублянки ОСОБА_5, яку слід повернути йому за його заявою.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, апеляційний суд -

Засудив:

Визнати ОСОБА_5 винним у злочинах, передбачених ч.2 ст.15 і п.4 ч.2 ст.115 , п.13 ч.2 ст.115 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі:

- за ч.2 ст.15 і п.4 ч.2 ст.115 КК України - 10 ( десять ) років;

- за п.13 ч.2 ст.115 КК України - 15 ( пятнадцять ) років.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання - 15 (пятнадцять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обраховувати ОСОБА_5 з 16 листопада 2007 року, із зарахуванням всього часу перебування під вартою (т.1, а.с. 110).

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_5 залишити утримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити повністю. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю, а про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1157 (тисяча сто пятдесят сім) гривень 71 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 20 000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень на відшкодування матеріальної шкоди і 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В решті цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДКЕЦ при УМВС України в Житомирській області витрати за проведення дактилоскопічної та медико-біологічної експертиз у сумі 463 грн. (чотириста шістдесят три) грн. 64 коп. та 234 грн.60 коп. /двісті тридцять чотири грн. шістдесят коп./ за проведення криміналістичної експертизи - на розрахунковий рахунок №35229005000096, код 25574601, МФО 811039 УДК в Житомирській обл.(т.1, а.с. 48 і 56; т.4, а.с. 262).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі комунальної установи „Центральна міська лікарня № 2” міста Житомира по вул. Сабурова, №2-а витрати в сумі 1336 (тисяча триста тридцять шість) гривень 20 коп., понесені під час стаціонарного лікування ОСОБА_1 (т.2, а. с. 31).

Речові докази: куртку із балоні чорного кольору з підкладкою, светр світлого кольору, вилучені у ОСОБА_1, костюмні штани, шкіряну куртку, светр, спортивні штани, сорочку, труси, чоботи, вилучені під час огляду тіла ОСОБА_6, ніж кухонний і пачку з цигарками, знайдені на місці події, також вилучені у ОСОБА_5 світло-сині джинси знищити після набуття вироку по справі законної сили.

Вилучену у підсудного дублянку коричневого кольору - повернути ОСОБА_5 після набуття вироку законної сили.

Залишити арешт, накладений на майно ОСОБА_5 - ј ідеальних частин квартири АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 89) до вирішення питань, повязаних з виконанням даного вироку в частині розгляду цивільних позовів і стягнення судових витрат або розгляду частини тих же питань в порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим в такий же строк - з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Суддя:

Народні засідателі: