Вирок № 13068043, 31.03.2010, Апеляційний суд Житомирської області

У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА УХВАЛА Справа № 111/10 р.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2010 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого - судді Шеніна П.О.

судді апеляційного суду Ткаченка В.Л.

народних засідателів Войналович Л.Л. Дмитрук В.Ю.

Іванюка А.М.

секретаря Кашенко Л.М.

з участю прокурора Магалецької Т.В

адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1

за ст . 115 ч. 2 п. п. 2,6,12 і 13 КК України ;

ОСОБА_2

за ст. 115 ч. 2 п. п. 6 і 12 КК України ;

ОСОБА_3

за ст. 396 ч. 1 КК України ;

ОСОБА_4

за ст. 396 ч. 1 КК України , -

В С Т А Н О В И В :

Вироком апеляційного суду Житомирської обл. від 31.03.2010 року ОСОБА_1 була засуджена за ст. 115 ч.2 пунктами 2,6,12 і 13 КК України до довічного позбавленя волі з конфіскацією Ѕ частини належного їй майна на користь держави.

Засуджена ОСОБА_1 залишена під вартою.

За матеріалами справи, у ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1, є неповнолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка до другої половини 2009 року проживала разом з першою.

Після вчинення ОСОБА_1 двох вбивств по справі її дочка тимчасово виїхала на проживання у Росію, в м. Сафоново Смоленської обл. до, як вказано у довідці Ярунської сільради № 258 від 15.02.20210 року, опікуна /сестри/ ОСОБА_8 . Де знаходиться батько неповнолітньої дитини нікому не відомо.

У відповідності до вимог ст. 346 КПК України, про викладене слід довести до відома відповідного органу опіки та піклування на території України для влаштування неповнолітньої дитини або встановлення над нею опіки чи піклування за умов її можливого повернення для мешкання в с. Ярунь.

Окрім того, у засудженої в с. Ярунь залишились належні їй будинок АДРЕСА_2 та Ѕ частина будинку АДРЕСА_3. Це майно може залишитись без нагляду. При цьому можуть бути порушені права як неповнолітньої дитини, так і цивільного позивача ОСОБА_6 та держави.

Керуючись ст. 346 КПК України, суд,

Ухвалив:

Про викладене довести до відома керівництва Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області /відділу опіки та піклування району/ для відповідного реагування.

Про винесену окрему ухвалу повідомити засуджену ОСОБА_1

Окрема ухвала може бути оскаржена у Верховний Суд України протягом 1 місяця з моменту її проголошення.

Головуючий:

Суддя апеляційного суду:

Народні засідателі:

иблизно в кінці травня - на початку червня 2009 року близько 22 години, за місцем свого колишнього проживання у господарстві по АДРЕСА_2, підсудна ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних відносин вирішила вбити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, достовірно знаючи про те, що та перебуває у стані вагітності. Підсудна зі значною силою прикладання нанесла декілька ударів молотком по голові ОСОБА_9 і таким чином умисно вбила її.

Достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 вчинила особливо тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяючи приховати його, з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити цей злочин і притягнути винну особу до кримінальної відповідальності, підсудна ОСОБА_3 у вказаний період часу за місцем свого мешкання по АДРЕСА_4 приховала цей злочин /разом з ОСОБА_1 перенесла труп ОСОБА_9 до свого гаража, де його заховала, а наступного дня аналогічно перенесла до викопаної на городі ями, де ОСОБА_1 спалила його /.

На початку серпня 2009 року у підсудної ОСОБА_1, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_9 за наведених вище обставин, виник умисел на вбивство з корисливих мотивів свого брата ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження. Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_1 вступила в попередню змову з підсудним ОСОБА_2

В один з днів на початку серпня 2009 року близько 23 години на річці за с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну Житомирської області підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного спяніння і знав про корисливу направленість умислу співучасниці, нанесли чисельні удари сокирою, а останній - і лопатою по голові та тулубу ОСОБА_10, таким чином умисно вбивши останнього.

Підсудна ОСОБА_4, достовірно знаючи у цей період часу, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 умисно вбили ОСОБА_10, заздалегідь не обіцяючи приховати цей злочин, за місцем мешкання в АДРЕСА_5 зберігала знаряддя злочину сокиру та лопату. З метою перешкодити правоохоронним органам розкрити його та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності, 18-19.08.2009 року підсудна ОСОБА_4 приховала цей злочин /разом із ОСОБА_1 перевезла та закопала на своєму городі труп ОСОБА_10/.

Злочини вчинено за наступних обставин.

Епізод № 1.

Підсудна ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9, яка перебувала у стані вагітності, про що першій було достовірно відомо, в кінці травня на початку червня місяця 2009 року знаходилася за місцем свого колишнього проживання у господарстві, розташованому по АДРЕСА_2.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 раніше склались особисті неприязні відносини із-за підтримання останньою дружніх стосунків з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, дочкою ОСОБА_1, проти яких була остання. З цих причин між першими вказаними особами виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9

Реалізовуючи свій злочинний умисел щодо потерпілої, яка завідомо для винної перебувала у стані вагітності, підсудна разом з останньою зайшла у приміщення свого будинку, взяла в руки молоток, яким зі значною силою прикладання нанесла декілька ударів по голові ОСОБА_9 і таким чином умисно вбила останню.

Епізод № 2.

Після вчинення умисного вбивства вагітної ОСОБА_9 підсудна ОСОБА_1 вирішила позбавитись трупа. Для цього звернулась до мешканки АДРЕСА_4 ОСОБА_3, повідомивши її, що хоче закопати на городі останньої мертву козу. Коли ОСОБА_3 погодилась, ОСОБА_1 за допомогою кінного возу в кінці травня на початку червня 2009 р. близько 22 години привезла до неї замотаний в ганчіря і поліетиленову плівку труп потерпілої. Побачивши, що предмет не схожий на козу, ОСОБА_3 заявила про це ОСОБА_1. Остання визнала, що там знаходиться мертва жінка, а в подальшому повідомила, що це вбита ОСОБА_9, попросила дозволити закопати її. Достовірно знаючи про вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину, ОСОБА_3 погодилась і разом з нею поклала труп потерпілої в гаражі.

Наступного дня ОСОБА_1 на городі ОСОБА_3 викопала яму; обидві підсудних перенесли туди труп ОСОБА_9, який ОСОБА_1 спалила.

Під час проведення досудового слідства у вказаному місці були знайдені рештки кісток тіла потерпілої.

Епізод № 3.

На початку серпня 2009 року у ОСОБА_1, яка раніше вчинила вище вказане умисне вбивство вагітної ОСОБА_9, виник умисел, направлений на вчинення умисного вбивства свого брата ОСОБА_10 з корисливих мотивів з метою недопущення одержання ним вигоди майнового характеру, тобто набуття майнових прав на частину будинку їх покійної матері, який розташований по АДРЕСА_3, та повернення туди для проживання.

Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_1, діючи послідовно і у відповідності до заздалегідь розробленого нею плану, вступила у попередню злочинну змову з ОСОБА_2, залучивши останнього до вчинення умисного вбивства ОСОБА_10

Продовжуючи свої злочинні дії, на початку серпня 2009 року близько 22 години, взявши за місцем постійного проживання мішок з синтетичного матеріалу, в якому знаходились лопата і сокира, поліетиленовий пакет із закускою та спиртними напоями, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного спяніння, направилась до відомого постійного місця знаходження ОСОБА_10 до магазину «Пепсі», який розташований в центрі с. Ярунь Новоград Волинського району Житомирської області.

Зустрівши біля вказаного магазину свого брата ОСОБА_10, ОСОБА_1, діючи спільно із ОСОБА_2 у відповідності до заздалегідь розробленого плану, направленого на вчинення умисного вбивства першого з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, запропонувала ОСОБА_10 пройти до недіючого єврейського кладовища, яке розташоване на околиці с. Ярунь Новоград-Волинського району під надуманим приводом - надання допомоги у копанні ями для захоронення мертвої худоби, що належить ОСОБА_4 Ідучи до вказаного кладовища разом з ОСОБА_2 таОСОБА_10, ОСОБА_1 забрала з собою для переконливості ОСОБА_4, яка не була обізнана із злочинним планом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно вбити потерпілого і не знаходилась у попередній змові з останніми.

Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_1 поблизу згаданого кладовища, діючи спільно з ОСОБА_2 у відповідності до розробленого плану, запропонувала останньому вжити разом з ОСОБА_10 спиртні напої та приступити до копання ями, а по завершенню робіт стала знову пригощати останніх спиртними напоями.

Далі ,приблизно о 23 годині, коли ОСОБА_4 стала відходити від них, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого нею плану, спільно та взаємо узгоджено з ОСОБА_3, ОСОБА_1 наказала останньому наносити удари ОСОБА_10, який сидів на краю викопаної ями.

Після цього ОСОБА_2, продовжуючи здійснювати свій обсяг дій, направлених на умисне вбивство ОСОБА_10, взявши в руки лопату, зі значною силою прикладання наніс робочою її частиною два удари в місце розташування життєво-важливих органів потерпілого грудну клітину зі сторони спини. Потім, відкинувши лопату в сторону, обухом поданої йому ОСОБА_1 сокири ОСОБА_2 став наносити потерпілому з великою силою прикладення численні удари по голові, від яких той впав в яму.

Після цього ОСОБА_2, діючи взаємо узгоджено з ОСОБА_1, передав їй вказану сокиру, а сам пішов по відкинуту ним лопату. Підсудна, також діючи аналогічно разом із ОСОБА_3, взявши в руки сокиру, зі значною силою прикладання нанесла нею чисельні удари своєму брату ОСОБА_10, який лежав у ямі, в місця розташування життєво важливих органів в тулуб і голову.

Таким чином ОСОБА_1, будучи особою, що раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_9, яка завідомо для винної перебувала у стані вагітності, разом з ОСОБА_2 умисно вбили ОСОБА_10 з корисливих мотивів і за попередньою змовою групою осіб.

Смерть останнього настала в результаті відкритої черепно мозкової травми у вигляді уламкових переломів кісток склепіння, основи та лицевого відділу черепа.

Під час умисного вбивства ОСОБА_10 вказані співучасники - підсудні заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді:

- уламкових переломів кісток склепіння та основи черепа, переломів верхньої та нижньої щелеп, трьох ран на шкірі в лівій тімяній ділянці, чотирьох ран в потиличній ділянці зліва, ран в лівій завушній ділянці і в потиличній ділянці посередині, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння і що знаходяться в прямому причинному звязку з настанням його смерті;

- переломів 2-6 ребер справа та 2-5 ребер зліва по середньо-ключичних лініях, переломів 1-11 ребер зліва по лопатковій лінії, перелому грудини, переломів остистих відростків 2,3 шийних хребців та переломів 1-11 грудних хребців, уламкових переломів лівої лопатки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння і що не знаходяться в причинному звязку зі смертю.

Після вчинення вказаного вбивства ОСОБА_10 підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в тому ж місці закопали його труп у ямі.

Епізод № 4.

Повертаючись додому після вчиненого, на початку серпня 2009 року приблизно о 6 годині ранку до господарства підсудної ОСОБА_4, яке розташовано по АДРЕСА_5, зайшла підсудна ОСОБА_1 і залишила у неї на зберігання сокиру та лопату, тобто знаряддя умисного вбивства свого брата ОСОБА_10, які знаходились у мішку з синтетичного матеріалу.

Через декілька днів після вказаного факту ОСОБА_4, знаходячись за місцем постійного проживання, від ОСОБА_1, яка у денний час зайшла до неї і стала оглядати на наявність крові залишені на зберігання сокиру та лопату, дізналась, що за допомогою даних знарядь остання разом з ОСОБА_2 вчинили умисне вбивство ОСОБА_10

Достовірно знаючи, що за допомогою вказаних знарядь було вчинено особливо тяжкий злочин - умисне вбивство останнього, заздалегідь не обіцяючи ОСОБА_1 приховати його, підсудна ОСОБА_4 вчинила дії, направлені на переховування знарядь злочину : заховала у себе на городі сокиру, а в господарській будівлі лопату.

Продовжуючи свої дії з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити вищевказаний злочин та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 18 серпня 2009 року близько 22 години вдалася до інших активних вчинків, направлених на приховування особливо тяжкого злочину, а саме переховування трупа вбитого потерпілого. Разом з ОСОБА_1 вона кінним возом підїхала на околицю с. Ярунь Новоград-Волинського району, де поблизу недіючого єврейського кладовища було закопано труп ОСОБА_10

У вказаному місці ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 відкопали труп останнього і завантажили на кінний віз. Перша з метою переховування слідів особливо тяжкого злочину перевезла його у своє господарство, розташоване по АДРЕСА_5, де разом з ОСОБА_1 закопала труп ОСОБА_10 з тильної сторони господарський приміщень, біля кагату гною.

Під час досудового слідства рештки цього трупу були знайдені.

У вчиненні інкримінованих по справі злочинів підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнали себе винними повністю, а ОСОБА_1 лише частково, винність у зазначених вбивствах не визнала. По конкретних епізодах злочинної діяльності підсудні в судовому засіданні показали наступне.

Епізоди № 1 і № 2.

Підсудна ОСОБА_1 вину в умисному вбивстві ОСОБА_9, яка завідомо для першої перебувала у стані вагітності, не визнала і ствердила, що ту вбила сокирою підсудна ОСОБА_4 Вона, ОСОБА_1, винна лише у заздалегідь не обіцяному приховуванні цього особливо тяжкого злочину: перевезенні і спалюванні трупу потерпілої, а також закопуванні його рештків на території господарства ОСОБА_3 в кінці травня - на початку червня 2009 р.

Остання підсудна вину за предявленим по епізоду обвинуваченням визнала повністю.

Зокрема, ОСОБА_1 показала, що за два тижні до подій чула від ОСОБА_4, що та розправиться з ОСОБА_9 за „загравання” з її чоловіком.

В один з днів кінця травня - на початку червня 2009 року близько 22 години вона прийшла до свого старого будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2. Там на його подвірї побачила ОСОБА_4 та ОСОБА_9. ОСОБА_5 їй сказала, що вона хоче погадати ОСОБА_9. Потім вона на прохання ОСОБА_5 налила в каструлю води та поставила її на подвірї біля свого будинку, дала їй мішок. В подальшому ОСОБА_4 зробила з ОСОБА_9 якийсь обряд, під час якого частинами рушника завязувала останній руки, ноги і рот; натягнула мішок на голову, нахиляла її у воду, тощо. ОСОБА_1 зупиняла ці дії ОСОБА_5. Однак після цього ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_5 взяла в будинку молотка, якого протягнула їй. Далі почула команду : „Бий!” Бити вона відмовилась, тоді ОСОБА_5, схопивши за робочу металеву частину молотка, потягнула його на себе і в той час ця металева частина відєдналася від деревяної ручки молотка та впала на підлогу. В цей час ОСОБА_1 вийшла на вулицю подивитися, чи нікого там немає, оскільки загавкали собаки. Через пару секунд вона зайшла в будинок і побачила, що ОСОБА_4 обухом сокори бє по голові ОСОБА_9 , яка лежала на підлозі. Вона відтягнула ОСОБА_5 від потерпілої. Потім ОСОБА_5 сказала, що ОСОБА_9 вже мертва, почала ганчіркою вимивати кров потерпілої в будинку. Ганчірку пізніше викинула.

Після цього вона та ОСОБА_5 пішли до господарства останньої і по дорозі та сказала, що вона вбила ОСОБА_9 заради її, так як знала, що вона не хотіла, щоб ОСОБА_9 товаришувала з її дочкою - ОСОБА_7.

Зранку наступного дня на прохання ОСОБА_5 вони замотали труп ОСОБА_9 в поліетиленову плівку, ганчіря та вдвох перенесли його в сіни. В обідню пору вона на велосипеді разом з ОСОБА_5 поїхала в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну, щоб знайти транспорт, яким можна було б перевезти труп вбитої ОСОБА_9. По приїзду в дане село ОСОБА_5 сказала, що далі не поїде, а буде її чекати. Вона поїхала і на одній з вулиць зустріла ОСОБА_3, якій розповіла, що ОСОБА_9 вбита і труп останньої знаходиться в її, підсудній, будинку АДРЕСА_2 с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну. ОСОБА_3 запропонувала їй взяти в її батька ОСОБА_20 коні, якими перевезти труп ОСОБА_9 та закопати в неї на городі, на що ОСОБА_1 погодилася. Потім вона приїхала до ОСОБА_5 і розповіла їй, що коні будуть ввечері. Після чого вони на велосипедах поїхали в с. Ярунь додому.

В цей же день ввечері ОСОБА_1, за її словами, пішла до ОСОБА_20, в подвірї був останній та його внук ОСОБА_24. На її прохання ОСОБА_20 дав їй коні і казав, що з нею поїде ОСОБА_24 Після цього вона з останнім поїхала в АДРЕСА_2. Через деякий час до них підійшла ОСОБА_5, з якою вони з будинку на подвіря витягнули загорнутий труп ОСОБА_9. Потім вони втрьох /причому ОСОБА_24 не знав, що знаходиться у згортку, бо ОСОБА_5 казала йому про перевезення мертвої кози/ положили на кінний віз труп ОСОБА_9, наверх поклали картонні коробки. Після цього ОСОБА_1 з ОСОБА_24 поїхали в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну до будинку ОСОБА_3. Вона з останньою скинули труп ОСОБА_9 на землю і занесли його в гараж. ОСОБА_3 сказала їй прийти наступного дня вранці. Після цього з будинку вийшов ОСОБА_24, який поїхав додому, а вона, ОСОБА_1, попрямувала до себе. В селі зустріла ОСОБА_4, якій розповіла, де знаходиться труп ОСОБА_9.

Наступного дня зранку ОСОБА_1, взявши з собою лопату, на велосипеді приїхала до будинку ОСОБА_3. Остання сказала, що труп ОСОБА_9, щоб уникнути розкопування, потрібно спалити . Вони вдвох винесли з гаража труп потерпілої і понесли на город, там вже була викопана яма. Потім ОСОБА_3 кинула в яму покришку, на яку вони вдвох поклали труп ОСОБА_9. ОСОБА_3 облила труп бензином, вони вдвох накидали зверху картонні коробки і перша сірником підпалила труп та сказала їй носити гілля, що ОСОБА_1 і робила, підкидаючи його у вогонь. Він горів цілий день. Ввечері біля вказаного городу проїжджали на мопеді ОСОБА_25та ОСОБА_26. Вона на прохання ОСОБА_3 попросила їх привезти гумову покришку. Через 20 хвилин хлопці принесли покришку, яку ОСОБА_3 кинула на труп потерпілої. Коли вогонь догорів, то на вулиці стемніло. Після цього вона на велосипеді поїхала до себе додому.

ОСОБА_1 стверджує, що не знала про вагітність ОСОБА_9 Тим не менш, підсудна визнала факт її розмови у 2009 році зі свідком ОСОБА_27 про вагітність потерпілої і пояснила, що робила це на прохання тої. Також вона додала, що до подій по справі ОСОБА_5 була її найкраща подруга, саме вона за допомогою сокири вбила ОСОБА_9 і пропонувала їй /ОСОБА_1/ розчленувати труп останньої, з чим вона не погодилась. ОСОБА_5 попередила її, що якщо вона розповість про вчинене, то буде особисто відповідати перед міліцією. На думку ОСОБА_1, ОСОБА_5 перекладає вину по епізоду на неї з метою уникнути відповідальності. ОСОБА_1 визнала, що в неї з ОСОБА_9 дійсно склались погані стосунки, оскільки вона забороняла дочці ОСОБА_7 товаришувати з нею із-за розпусній / на думку підсудної / поведінці останньої, яка „тягнула” дочку „на трасу”.

Цивільний позов ОСОБА_6 ОСОБА_1 по суті не визнала і заявила, що якщо її засудять за приховування трупу вбитої, то при розгляді позову вона покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні по предявленому їй обвинуваченні по епізоду №2 за ст. 396 ч. 1 КК України ОСОБА_3 вину визнала повністю і заявила, що на її думку ОСОБА_1 її обмовляє. Остання не одразу при перший зустрічі розповіла їй про вбивство ОСОБА_9, а лише просила поховати на її городі „мертву козу”, своїми умовляннями схилила ОСОБА_3 дати на це згоду.

Далі остання показала, що приблизно в кінці травня на початку червня 2009 року близько 22 години до неї додому по АДРЕСА_4 зайшов її племінник ОСОБА_24, який сказав, що на вулиці її чекає ОСОБА_1 На дорозі біля її будинку стояв віз з кіньми, який належать її батьку ОСОБА_20, біля якого була підсудна ОСОБА_1, яка сказала їй, що хоче закопати на її городі мертву козу, на що вона погодилась.

Потім ОСОБА_1 скинула з воза картонні коробки, які там були, і вона побачила на ньому продовгуватий предмет, замотаний в різне ганчіря і поліетиленову плівку. Подумавши, що предмет не схожий на мертву козу, вона сказала про це ОСОБА_1. Остання визнала, що там насправді замотана мертва жінка, але хто саме - не сказала, пояснивши, що ця жінка являється керівником „секти”, в яку хотіла втягнути її дочку ОСОБА_7 і тому вона вбила ту жінку. В подальшому ОСОБА_3 стало відомо, що вбитою була ОСОБА_9. ОСОБА_1 попросила дозволу закопати даний труп на її городі, на що вона погодилась. ОСОБА_1 скинула з возу труп і сказала, що прийде завтра. Вона запропонувала ОСОБА_1 положити труп в гаражі її господарства, на що та погодилась і перекотила труп в гараж. Після цього вони розстались.

Наступного дня близько 10 години до неї додому на велосипеді приїхала ОСОБА_1, яка з собою мала лопату. Остання на її городі цією лопатою викопала яму і попросила її допомогти перенести вищезгаданий труп. Вона зОСОБА_1 перенесла труп з гаража у викопану яму. Під час цього побачила, що з-під ганчіря і поліетиленової плівки виглядала ступня людської ноги, одягнута в шкарпеток. Потім з її двору ОСОБА_1 перенесла картонні коробки, які залишила напередодні, та кинула їх на труп. Крім того, на труп вона ж кидала гілля, яке брала в копанці неподалік. За словами ОСОБА_3, вона бачила, що ОСОБА_1 в руках несла до ями білу пластмасову каністру з якоюсь рідиною. ОСОБА_3 пішла з городу і знаходилась в будинку або на подвірї. Бачила, що ОСОБА_1 весь час підтримувала вогонь у ямі. Ввечері остання попросила її племінників - ОСОБА_25 та ОСОБА_26, які проїжджали на дорозі біля городу, привезли їй покришку. Через 20 хвилин ОСОБА_1 вже понесла в руках привезену покришку. Допаливши вогнище, ОСОБА_1 засипала яму, де палився труп, після цього на своєму велосипеді поїхала від її будинку.

ОСОБА_3 додала, що зі слів особисто підсудної ОСОБА_1 саме вона вбила ОСОБА_9 як керівника „секти” за знущання над нею і її дочкою ОСОБА_7. Про дії ОСОБА_4 ОСОБА_1 взагалі не згадувала, тому вона, ОСОБА_3, вважає вбивцею саме ОСОБА_1 і заперечує покази останньої про те, що нібито вона пропонувала ОСОБА_1 не закопати, а спалити труп вбитої жінки .

Не дивлячись на те, що підсудна ОСОБА_1 не визнала своєї вини в умисному вбивстві вагітної ОСОБА_9, її вина у вчиненні інкримінованого їй злочину та вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 396 ч. 1 КК України, доведена повністю і підтверджується дослідженими судом доказами по справі.

Суд критично ставиться до не визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 та до висунутої нею наприкінці досудового слідства і в судовому засіданні версії подій по цих двох епізодах. На думку суду, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_1 давала різні покази щодо обставин подій, намагалась перекласти свою вину на інших осіб /тобто на ОСОБА_5 у вбивстві потерпілої і на ОСОБА_3 щодо нібито ініціативи останньої у спалюванні трупу вбитої жінки т. 2, а.с. 35-37 і 49-50 /. Окрім того, на досудовому слідстві ОСОБА_1 взагалі відмовлялась надавати покази при предявленні кінцевого обвинувачення /т.4, а.с. 70/. Це свідчить про її нещирість.

Суд не бере до уваги та вважає надуманим показання ОСОБА_1 по епізодах №№ 1 і 2, даних нею 1 та 3 грудня 2009 року в томі № 2 на а.с. 35-37 і 49-50 та в суді щодо вчинення вбивства ОСОБА_9 не нею, а ОСОБА_4, і що саме ОСОБА_3 запропонувала їй спалити труп потерпілої у себе на городі, приймала у цьому найактивнішу участь, керуючи при цьому нею, тобто ОСОБА_1. Така поведінка і позиція останньої повністю спростовується беззаперечними доказами її вини, здобутими в ході досудового і проаналізованими під час судового слідства.

Наприклад, ОСОБА_1 стверджувала, що під час „гадання” ОСОБА_5 нібито нахиляла голову ОСОБА_9 в каструлю з водою, яку перша тримала у руках. За словами підсудної, в каструлі ємкістю 50 л було приблизно 40л /тобто 40 кг/ води. Однак тримати таку вагу в піднятих руках для жінки нереально, тим більш з врахуванням її тілобудови. Ці обставини ОСОБА_5 взагалі заперечує.

Як і органи досудового слідства, так і суд обгрунтовано в важають, що вищевикладені покази підсудної ОСОБА_1свідчить про те, що вона намагається всіляко перешкодити встановленню істини у справі, ввести слідство та суд своїми неправдивими показаннями в оману, перекласти свою вину на інших осіб, за допомогою цього уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений нею особливо тяжкий злочин.

Як докази, які повністю викривають ОСОБА_1 по епізоду №1, суд вважає перші показання, які вона давала на досудовому слідстві безпосередньо після її арешту судом 11.09.2009 року в т. 1 на а.с. 157 159, 160-161 і 165-175.

Зокрема, у явці з повинною ОСОБА_1 зазначила, що під час сварки з ОСОБА_9 схопила її за коси, повалила на землю і вдарила сокирою по голові 2 рази. Причиною цього називала негативну поведінку останньої, її спроби покинути з дочкою підсудної місце мешкання, намагання потерпілої зробити із ОСОБА_7 „повію”.

Тоді ж при допиті в якості підозрюваної , у присутності адвоката, ОСОБА_1 визнала вину саме за ст. 115 ч. 2 КК України і показала, що ввечері в червні 2009 року до неї додому прийшла ОСОБА_9 і просила дозволити їм з дочкою підсудної ОСОБА_7 поїхати в м. Миколаїв. Вона, підсудна, була проти цього. З цих підстав між ними виникла сварка. В цей час до її господарства вже підходила ОСОБА_4 Під час сварки ОСОБА_1 пхнула ОСОБА_9 і та впала на землю. Після чого вона, ОСОБА_1, взяла молоток і нанесла ним декілька ударів по голові потерпілої. Коли остання перестала подавати ознаки життя, вона зрозуміла, що та мертва і що вона вбила її. Далі підозрювана розповіла про знищення трупу вбитої нею жінки.

При цьому допиті ОСОБА_1 вказувала подробиці подій, у відрізненні до явки з повинною лише уточнила, що удари по голові потерпілої нанесла не обухом сокири, а молотком, який взяла у своєму господарстві.

Наведені визнавальні покази підсудна уточнила і деталізувала під час проведення відтворення з нею обставин подій. Зокрема, вона розповіла про обставини знищення трупу вбитою саме нею ОСОБА_9

В місці, вказаному ОСОБА_1 / на городі ОСОБА_3 по АДРЕСА_4/, органи досудового слідства знайшли рештки кісток, 2 корти, покришку, частини брезенту, 2 частини поліетиленової плівки, частини одягу / т. 1, а.с. 165-175 /.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 намагалась спростувати ці власні заяви і покази з визнанням нею вини у вбивстві ОСОБА_9, заявляючи, що хотіла „допомогти” ОСОБА_4 /фактичному вбивці/ уникнути кримінальної відповідальності. Однак, як зазначено вище, пояснення підсудної про іншого вбивцю потерпілої не відповідають дійсності. Органи досудового слідства перевірили цю версію і з цього приводу винесли постанову про відмову в порушенні проти ОСОБА_5 кримінальної справи за ст.115 КК України / т.3, а.с. 239/.

За поясненнями підсудної в суді, під час досудового слідства будь-які незаконні методи до неї не застосовувались.

Винність підсудної ОСОБА_1 по епізодах №№ 1 і 2, а підсудної ОСОБА_3 за епізодом №2 також підтверджуються:

показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що в неї була дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. До 13 років вона проживала у неї, а в подальшому, приблизно із 2002 року - у її свекрухи ОСОБА_18, дійсно дружила з дочкою підсудної. Приблизно в березні 2009 року саме ОСОБА_1 їй розповіла, що ОСОБА_9 вагітна, а приблизно через 3 дні вона запитала у дочки - чи це так, на що дочка сказала, що вона вже вагітна 2 місяці від хлопця із с. Токарів Новоград-Волинського р-ну. В кінці травня - на початку червня 2009 року в обідню пору до неї додому приходила дочка ОСОБА_9, в неї вона побачила ознаки вагітності /живіт/ на 3-4 місяці, тобто це було помітно. Приблизно через 3 години вона пішла від неї і з того часу свою дочку вона вже не бачила.

11.09.2009 року вона написала заяву в міліцію про те, що ОСОБА_9 зникла безвісти. В середині вересня 2009 року від когось з односельчан почула, що її дочку вбила ОСОБА_1., а залишки її дочки працівники міліції знайшли на городі ОСОБА_3 в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району.

Потерпіла спростувала твердження ОСОБА_1 про нібито розпусну поведінку ОСОБА_9 і заперечення підсудної факту розмови про вагітність дочки, назвала обставини цієї розмови і згадала про висловлену тоді пропозицію з боку підсудної не робити аборту, бо вона допоможе знайти людину і видати дочку /Аллу/ заміж.

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_17, батька ОСОБА_9, який додав, що про вагітність останньої йому розповіла також потерпіла. В середині вересня 2009 року від когось з односельчан він почув, що дочку вбила ОСОБА_1, а обгорілі залишки його дочки були знайдені працівниками міліції в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району на городі ОСОБА_3

- показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що її онука ОСОБА_9 з 13 років проживала разом з нею. В квітні 2009 року ОСОБА_9 їй розповіла, що вона вагітна 4-5 місяців. Ознаки вагітності свідок особисто бачила. ОСОБА_9 не хотіла переривати вагітність. Останній раз онуку вона бачила в кінці травня - на початку червня 2009 року, коли та пішла від її будинку. Свідок стверджує, що у 2009 році саме ОСОБА_1 їй говорила, що ОСОБА_9 вагітна. Окрім того, ця підсудна особисто цікавилась у Яруньській сільраді, чи буде вагітна ОСОБА_9 одержувати грошову допомогу. Про вагітність онуки знала і дочка ОСОБА_1, ОСОБА_7. Її онука ОСОБА_9 ніколи не водила останню „на трасу”.

В середині вересня 2009 року від когось з односельчан свідок почула, що ОСОБА_9 вбила ОСОБА_1 і залишки її онуки працівники міліції знайшли на городі ОСОБА_3 в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району.

Спростовуючи заперечення ОСОБА_1 проти цих показів і фактів, свідок ствердила, що вважає першу винною у вбивстві онуки, оскільки підсудна захоплювалась „чорною” та „білою” магією і їй була потрібна „жертва”.

- показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що в один з днів кінця травня на початку червня 2009 року вона в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну зустріла ОСОБА_1, яка була в емоційно збудженому стані і розповіла їй, що коли знаходилась в своєму будинку по АДРЕСА_2, туди прийшла ОСОБА_9 з хлопцями, які били ОСОБА_1 і вимагали в неї гроші. Коли хлопці пішли, жінки продовжили зясовувати стосунки і ОСОБА_9 чи намагалась, чи вдарила підсудну. Через це між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1, за її словами, захищаючись, молотком нанесла удар в голову ОСОБА_9, від чого та померла. Підсудна комусь заплатила гроші і тіло вбитої вивезли.

Під час цієї розмови ОСОБА_1 сказала їй, що до вбивства потерпілої знала, що та була вагітною і про це їй розповіла сама ОСОБА_9.

Незважаючи на заперечення факту цієї розмови з боку підсудної ОСОБА_1, свідок наполягала на правдивості своїх показань і ствердила, що весною минулого року перша неодноразово говорила їй про вагітність ОСОБА_9. Свідок особисто бачила останню і помітила, що та змінилась, стала повніше. Також ОСОБА_19 додала, що підсудна скаржилась їй на поведінку ОСОБА_9, яка погано впливала на свою подругу ОСОБА_7 /дочку підсудної/ і водила ту „на трасу”.

Викриваючи ОСОБА_1 в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_4 показала про те, що приблизно в кінці травня-на початку червня 2009 року близько 22 години вона прийшла до її господарства по АДРЕСА_2, де в подвірї побачила ОСОБА_9 і ОСОБА_1, які розмовляли. З розмови вона почула, як остання говорила ОСОБА_9, щоб та перестала товаришувати з її дочкою ОСОБА_7, на що ОСОБА_9 відповідала, що як вона захоче, так і буде, навіть забере ОСОБА_7 до м. Миколаєва. Після цього між ОСОБА_1 і ОСОБА_9 почалась сварка, вона не захотіла їх слухати та відійшла, що було далі - не бачила. Приблизно через 20 хвилин на дорогу з свого подвіря вийшла ОСОБА_1, яка була збуджена, дихання її було прискорене, волосся - розтріпане. Остання сказала, що вона напевно вбила ОСОБА_9, пропонувала подивитись, що потрібно шукати коней. ОСОБА_5 не виконала прохання ОСОБА_1 і пішла до себе додому. Вбивства ОСОБА_9 вона, ОСОБА_5, не вчиняла, стверджує про її обмову в цій частині з боку Кодратюк, яка намагається перекласти на неї свою провину.

За словами ОСОБА_5, наступного дня ввечері вона проходила поблизу будинку АДРЕСА_2 с Ярунь, біля якого стояв кінний віз. ОСОБА_1 попросила її погрузити на нього мертву козу. Вона та ОСОБА_1 зайшли в будинок, де в сінях на підлозі лежав продовгуватий предмет, схожий на колоду і замотаний в поліетилен та ганчіря, який вони вдвох витягнули на подвіря. Потім ОСОБА_1 попросила також і ОСОБА_24 допомогти погрузити даний важкий предмет на віз, що вони втрьох і зробили. Зверху ОСОБА_1 поклала коробки, солому і сказала, що їде в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району.

Підсудна ОСОБА_5 уточнила, що в даний час знає, що вищевказаним предметом /колодою/ насправді був труп вбитої ОСОБА_1 ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_27 в суді показав про те, що в середини 2008 року він познайомився з ОСОБА_9 і з того часу став з нею товаришувати, а з січня 2009 року вони стали жити статевим життям. Першою про вагітність ОСОБА_9 йому розповіла саме підсудна ОСОБА_1 в с. Ярунь, куди він приїхав із свого села. Потім на початку лютого 2009 року вже ОСОБА_9 сказала, що вона від нього вагітна. Він планував одружитись з нею. Останній раз він бачив ОСОБА_9 в березні 2009 року, а приблизно в жовтні 2009 року він почув, що її вбили.

Свідок спростував твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_9 припускала легковажну поведінку, була „повією”, тощо.

В установленому порядку суд дослідив показання свідка ОСОБА_7 /дочки ОСОБА_1/ про те, що в неї була подруга ОСОБА_9, з якою її мама - підсудна не дозволяла їй товаришувати і говорила, що та зробить з неї „повію”, хоча такою ОСОБА_9 не була і чутки про це розповсюджувала саме її мати .

В травні чи червні 2009 року ввечері вона проходила повз будинок АДРЕСА_2 с. Ярунь Новоград-Волинського району, де вони жили раніше. Побачила в подвірї свою матір і ОСОБА_9, які розмовляли про гадання. Вона пішла далі і в ту ніч мама в будинок по АДРЕСА_3, де вони проживали в даний час, не приходила. З того часу ОСОБА_9 свідок більше не бачила /т.1, а.с. 224-226/.

Ці покази свідка підсудна ОСОБА_1 заперечила, однак суд знаходить їх правдивими, оскільки про це ж саме розповіла ї ОСОБА_4

Винність підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по епізодах №№ 1 і 2 також підтверджується показаннями неповнолітніх свідків ОСОБА_24, допитаних судом з дотриманням вимог ст. 168 КПК України.

Так, ОСОБА_24 показав про те, що в травні чи червні місяці 2009 р. в вечірню пору до них додому в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну прибула ОСОБА_1, яка в його діда ОСОБА_20 попросила воза з кіньми для перевезення картоплі. Той погодився, але сказав, щоб разом з нею поїхав він, свідок. Після цього він з ОСОБА_1 поїхав в АДРЕСА_2. В цей час до ОСОБА_1 підійшла друга, після чого вони вдвох зайшли в будинок АДРЕСА_2 і через короткий проміжок часу вийшли звідти, витягнувши з собою продовгуватий предмет, схожий на колоду, який був замотаний в ганчіря та поліетилен. Потім ОСОБА_1 попросила його допомогти даний предмет положити на віз, що вони троє і зробили. Після цього ОСОБА_1 поклала на вказаний предмет картонні коробки і вони з нею поїхали в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну, а друга жінка залишилась в с. Ярунь. По дорозі він запитував ОСОБА_1, що вони везуть, на що та відповіла, що мертву козу. В селі Майстрова Воля ОСОБА_1 наказала їхати до будинку його тітки ОСОБА_3. Приїхавши, ОСОБА_1 попросила його позвати останню. Він це і зробив. ОСОБА_3 вийшла з будинку, а він там залишився. Через деякий час ОСОБА_3 повернулася назад, а він вийшов на вулицю і побачив, що на возі картонних коробок та предмету, схожого на колоду, вже не було. Він з ОСОБА_1 поїхали, а коли підїжджали до його будинку, то ОСОБА_1 зійшла з воза і пішла в сторону с. Ярунь Новоград-Волинського району.

Підсудна ОСОБА_4 уточнила, що цей другою жінкою, яка допомагала грузити предмет на віз, була вона.

Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 пояснили, що в травні - червні 2009 року ввечері вони на мопеді проїжджали по дорозі поблизу господарства в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району, де проживає їх тітка ОСОБА_3. В той час на її городі знаходилася ОСОБА_1, яка стояла біля викопаній ями, з якої йшов дим. На прохання ОСОБА_1 вони зупинилися і та попросила їх привезти гумову покришку. Вони поїхали до себе додому в с. Майстрова Воля, де взяли стару покришку і разом привезли до господарства ОСОБА_3, кинули на город, де продовжувала знаходитись ОСОБА_1. Після цього поїхали по своїх справах.

Підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 підтвердили ці покази по фактичних обставинах подій. ОСОБА_1 уточнила, що одну покришку дала ОСОБА_3, а другу привезли хлопці, також ствердила, що при спалюванні нею трупу на городі постійно була і ОСОБА_3.

За показаннями свідка ОСОБА_20, в травні чи червні місяці 2009 р. в вечірню пору до нього додому в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну прийшла ОСОБА_1, в цей час у нього був внук ОСОБА_24. Остання попросила у нього віз з кіньми, щоб перевезти картоплю. Він погодився, але подумав, що ОСОБА_1 може не впоратися з кіньми і попросив внука ОСОБА_24 поїхати нею та допомогти. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_24 на його кінному возі поїхали в бік с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну.

Свідок також додав, що йому від односельців відомо про вбивство підсудною ОСОБА_1 брата ОСОБА_10 і ОСОБА_9.

Незважаючи на постійні спростування підсудною ОСОБА_1 в судовому засіданні того факту, що весною 2009 р. їй було достовірно відомо про вагітність ОСОБА_9, суд знаходить їх неправдивими.

Окрім раніше наведених у вироку доказах з цього приводу, під час проведення 06.12.2009 р. на досудовому слідстві очних ставок між потерпілою ОСОБА_6, свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18, а з другого боку - ОСОБА_1, потерпіла і свідки ОСОБА_17 підтвердили свої показання про те, що приблизно в березні 2009 року ОСОБА_1розповідала їм, що ОСОБА_9 вагітна.

В матеріалах справи є заява ОСОБА_6 від 11.09.2009 р., з якого слідує, що пропала її дочка - ОСОБА_9, яку вона із травня червня того року вона не бачила /т.1, а.с. 151/.

В судовому засіданні за клопотанням учасника процесу був допитаний додатковий свідок - ОСОБА_28, секретар Яруньської сільради, тобто незацікавлена людина. За її показами, особисто підсудна ОСОБА_1 весною 2009 року звернулась у сільраду і повідомила, що її дочка ОСОБА_7 та ОСОБА_9 звертались до лікаря на предмет встановлення вагітності у останньої. Підсудна цікавилась, чи буде ОСОБА_9 одержувати грошову допомогу у звязку з цим. На думку свідка, підсудну цікавив цей факт, оскільки ОСОБА_9 при умові проживання разом в сімї ОСОБА_1 /яка не працювала і знаходилась на обліку у центрі зайнятості/ принесла б туди гроші для існування. Свідок відповіла, що оскільки ОСОБА_9 є неповнолітньою, то можлива грошова допомога буде виплачуватися для неї лише батькам чи родичам.

Суд дослідив протокол від 17.12.09 р., згідно до якого були оглянуті 2 корти, покришка, частини брезенту, 2 частини поліетиленової плівки, частини одягу, кістки /т. 3, а.с. 159-160/, а також протокол огляду вищевказаного кінного возу /т. 2, а.с. 59, т. 3, а.с. 160/.

Згідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 488 від 16.10.2009 року, на частині поліетиленової плівки, яка 11.09.2009 року вилучена під час відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_1 на городі в господарстві АДРЕСА_4 виявлено сліди крові слабкої інтенсивності, видову належність якої встановити не вдалося т. 3, а.с. 6-7/ .

Відповідно до висновку судово пожежно - технічної експертизи за №6/19 від 18.11.2009 року, осередок пожежі знаходився у середині викопаної ями, в якій знаходилося труп ОСОБА_9, на городі житлового будинку АДРЕСА_4. Вогонь набував свого поширення по розлитому дзеркалу легкозаймистої речовини, одягу та штучно створеному пожежному навантаженні (гіллі, гумо - технічних виробах, брезенту) за рахунок теплопередачі та теплового випромінювання. Причиною пожежі є занесення відкритого джерела запалювання в спалимий матеріал із застосуванням інтенсифікатора горіння (бензину). В наданих на експертизу покришці та матерії слідів світлих нафтопродуктів не виявлено. Потрібно відмітити, що температура полумя під час горіння вказаних вище матеріалів в різних агрегатних станах складає 700-1000 С, це могло спричинити втрату легких фракцій пальних рідин та нафтопродуктів (органічних розчинників, тяжких фракцій нафтопродуктів). Також слід зазначити, що відсутність слідів легкозаймистих та горючих рідин на обєктах дослідження не може бути прийняття за 100% вірогідність, виходячи з того, що речові докази можливо були вилучені не з тих місць, куди саме можливо було розлити запальну рідину /т.2, а. с. 194-202/.

Також за висновком судово-медичної і криміналістичної експертизи від 15.10.09 року, внаслідок значного обвуглення кісткових фрагментів, що представлені на дослідження, та з відсутністю анатомо морфологічних особливостей на них, не представилось можливим встановити, кому належать кістки /т.2, а.с. 213 214/. Тим не менш ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_3 не заперечують того факту, що саме в цьому місці був спалений і закопаний труп вбитої ОСОБА_9

Згідно до висновку комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи № 593-2009 від 24.12.2009 року, проведеної окремо по вказаним епізодам, ОСОБА_1 в минулому психічними захворюваннями не страждала та не страждає на даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждала та не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності /алкогольним психозом, реактивним станом паталогічне спяніння, паталогічний ефект/, недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Її дії носили колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, звязку з оточенням не втрачала, з адекватною мовною продукцією. ОСОБА_1 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 153-154/.

Епізоди №№ 3 і 4.

Допитаний в судовому засіданні по предявленому йому обвинуваченні за ст. 115 ч. 2 п.п. 6 і 12 КК України підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю та показав, що на початку серпня 2009 року близько 22 години поблизу сільської Ради с. Ярунь Новоград-Волинського району він зустрів ОСОБА_1 з мішком у правій руці, з якого виглядав деревяний держак лопати, а в лівій - вона тримала пакет. Вона ж запропонувала йому йти з нею і він погодився. Коли вони проходили поблизу магазину „Пепсі”, то там зустріли ОСОБА_10, брата підсудної. На прохання ОСОБА_1 останній підійшов до них та пішов разом з ними. Біля будинку АДРЕСА_5 до них підійшла ОСОБА_5, якій ОСОБА_1 запропонувала піти на річку „Церем” відпочити і викопати там яму для мертвої худобу, яку мають туди привезти. Вони чотирьох прийшли на місце поблизу річки „Церем” і старого недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь. Потім він з ОСОБА_10 почали пити горілку, яку наливала ОСОБА_1, та їсти принесені нею в пакеті продукти харчування.

Після цього ОСОБА_10 лопатою, яку принесла з собою ОСОБА_1, на її прохання почав копати яму для поховання вказаної худоби. Він допомагав йому. Викопавши яму, ОСОБА_10 сів на її край, опустивши туди ноги. Потім він і ОСОБА_10 ще випили горілки, яку наливала ОСОБА_1. Після цього, коли ОСОБА_10 продовжував сидіти на краю ями, він, ОСОБА_2, взяв в руки згадану вище лопату і з метою помститися за розповсюдження неправдивих слухів про нього /нібито він згвалтував ОСОБА_1/ наніс полотном лопати декілька ударів по спині ОСОБА_10 В цей час ОСОБА_1 стояла поблизу них, а ОСОБА_4 - на відстані декількох метрів.

Потім ОСОБА_1 дістала з принесеного нею мішка сокиру та дала йому, наказавши вбити ОСОБА_10. Вона впливала на нього і переконувала : „бий, бий!”

За показами підсудного, йому було відомо, що ОСОБА_1 вигнала брата з їх хати в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну і той жив де прийдеться. Розуміє, що дії ОСОБА_1 були якимсь чином повязані з цим будинком. На той момент ОСОБА_5 була вже на відстані приблизно 15-20 метрів від них і пішла в сторону с. Ярунь.

Він, ОСОБА_2, взяв в руки сокиру і наніс обухом 5 ударів в потилицю ОСОБА_10, від чого з голови останнього потекла кров і той нахилився в яму. Після цього ОСОБА_1 продовжувала говорити йому -„бий !” і він ще наніс декілька аналогічних ударів. Від останнього удару ОСОБА_10 впав в яму.

Після цього він віддав сокиру в руки ОСОБА_1, а сам, розвернувшись до останньої спиною, пішов по лопату, яка лежала від ями на відстані приблизно 5 м. При цьому він почув приблизно 5-6 глухих звуків, які були схожі на удари, подумав, що ОСОБА_1 також наносить сокирою удари ОСОБА_10 Олександру у ямі. Взявши лопату, він розвернувся до підсудної обличчям і побачив, що остання, тримаючи в руці сокиру, почала відходити від ями, де лежав ОСОБА_10. В той час ОСОБА_5 відійшла і не бачила цих подій. Після цього ОСОБА_1 поклала сокиру в мішок, а він за допомогою лопати на прохання останньої засипав землею яму з ОСОБА_10, розуміючи, що той вбитий.

Після цього вони з ОСОБА_1 пішли в с. Ярунь Новоград-Волинського району. Підсудна несла мішок з лопатою і сокирою та пакет. По дорозі ОСОБА_1 пропонувала йому гроші за те, що він допоміг їй вбити ОСОБА_10, однак він відмовився їх взяти. Так вони прийшли до подвіря ОСОБА_5. ОСОБА_1 позвала її і віддала мішок з сокирою та лопатою на зберігання. Після цього він пішов до себе додому, а ОСОБА_1, наздогнавши його, пішла в сторону свого місця проживання. Наступного дня з останньою він не зустрічався, труп ОСОБА_10 не перекопував і не перевозив, де його закопали ОСОБА_1 з ОСОБА_5 йому не було відомо. По справі знає, що вказаний труп знайшли у господарстві останній.

Підсудний ОСОБА_2 додав, що вони вдвох дійсно вбили ОСОБА_10. Він особисто вбив його за висловлені тим раніше образи стосовно того, що в нього є воші, від нього смердить, про що ОСОБА_1 нагадала на місці подій і це його роздратувало. В обличчя і щелепу він потерпілого не бив, на його думку ушкодження в цих місцях виникли від дій іншої особи. Вважає, що глухі удари, які він почув з ями, були нанесені ОСОБА_1 не по землі чи по дереву, а по тілу потерпілого.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав вину у вбивстві ОСОБА_10 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 і з корисливих мотивів, заявивши, що здогадався про мотив дій співучасниці, яка це робила із-за їх сумісної з братом хати, з якої вона останнього вигнала. Аналогічні покази підсудний давав і на досудовому слідстві /зокрема, детальні і обємні покази під час відтворення обставин подій 10.09.09 р. в т.1 на а.с. 101- 130, а щодо мотиву дій ОСОБА_1 там же на а.с. 119/.

ОСОБА_2 також додав, що коли під час досудового слідства їх разом возили для проведення психіатричної експертизи, то ОСОБА_1 просила його взяти на себе вину у вбивстві ОСОБА_10, за що її дочка ОСОБА_7 буде возити йому передачі.

В деяких випадках в судовому засіданні /як і під час досудового слідства/ ОСОБА_2 висловлювався, що вину визнає частково тому, що в його діях не було корисливого мотиву та попередньої домовленості з ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_10.

Суд критично ставиться до цих висловлювань підсудного, оскільки його дана позиція спростовується як іншими дослідженими судом доказам по справі, так і показами особисто ОСОБА_2 про обставини подій. За його словами, ОСОБА_1 протягнула йому знаряддя злочину / сокиру/ , наказавши бити і вбити ОСОБА_10. Він це виконав, співучасниця також наносила потерпілому удари. Визнає, що останній помер від їх сукупних дій. Викладене самим ОСОБА_3 безумовно свідчить про попередню домовленість на вчинення умисного вбивства людини.

Що стосується твердження підсудного про часткове визнання своєї вини через те, що він нібито особисто не мав корисливого умислу під час вбивства ОСОБА_10, то воно спростовано його ж поясненнями в судовому засіданні щодо обізнаності про майнові і житлові відносини між ОСОБА_10 і ОСОБА_1, яка, за матеріалами справи, спланувала злочин, розподілила ролі і створила для брата обстановку нібито по похованню неіснуючої мертвої худоби. Тому суд дійшов переконливого висновку, що в ході досудового і судового слідства доведено те, що в злочинну змову з ОСОБА_1 ОСОБА_2 вступив з метою забезпечення вигоди майнового характеру для першої, а саме - збереження за останньою можливості фактичного володіння та користування частиною будинку їх покійної матері. Оскільки ОСОБА_2 фактично розумів направленість умислу співучасниці та мотив її дій, прийняв в них безпосередню активну участь і першим почав наносити удари в життєво важливі органи потерпілого, тому вбивство ОСОБА_10. він вчинив саме з ознаками корисливого мотиву і за попередньою домовленістю групою осіб.

Часткове ж визнання вини ОСОБА_2 в окремих випадках свідчить про його намагання помякшити свою відповідальність і покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.

Допитана в судовому засіданні по епізодам №№ 3 і 4 по предявленому їй обвинуваченні за ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12 і 13 КК України підсудна ОСОБА_1 вину свою не визнала та показала наступне.

ОСОБА_10 був її рідним братом, усі вони мешкали у будинку АДРЕСА_3. Їх мати, яка подарувала підсудній половину хати, померла 15.01.09 року. Вона, підсудна, брата з хати не виганяла, а навпаки він виганяв їх, виносив з дому і пропивав різні речи, змінив місце мешкання, погрожував їй, що той буде „пагано”.

На початку серпня місяця / після 5-го/ 2009 року вона проходила поблизу магазину „Пепсі”, що розташований в центрі с. Ярунь Новоград-Волинського району, і побачила ОСОБА_2, якого попросила полагодити її паркан. Останній сказав, щоб вона поставила „могорич” і тоді він буде працювати. В той час поблизу магазину був також її брат ОСОБА_10. ОСОБА_2 запропонував тому допомогти в роботі і випити горілки за селом Ярунь, поблизу недіючого єврейського кладовища, на що той погодився. Потім вона, взявши з дому пакет з продуктами харчування та самогоном, прийшла до магазину „Пепсі”, де її чекали ОСОБА_10 з ОСОБА_3. Останній попросив її принести лопату, щоб накопати глини, та сокиру. Вона пішла додому, поклала в мішок сокиру і лопату та прийшла до вказаного магазину. Там зустріла ОСОБА_4, якій запропонувала піти відпочити разом з ними, на що та погодилася. Окрім того, для відома ОСОБА_10 ОСОБА_2 казав, що треба закопати мертву худобу, тому і потрібна лопата. ОСОБА_5 нібито підтвердила, що цю худобу повинні привезти якийсь хлопці.

Близько 22 години вона, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли до місця поблизу недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь. По дорозі ОСОБА_2 ніс мішок з лопатою та сокирою, а вона, ОСОБА_1, несла пакет з продуктами харчування та самогоном. Вказану худобу, за словами ОСОБА_5, мусили привезти пізніше. Прийшовши, ОСОБА_10 з ОСОБА_3 почали пити горілку, а вона та ОСОБА_5 - не пили. Чоловіки викопали яму, потім ще випивали, вже стемніло. ОСОБА_5 виглядала підводу з худобою, яка чогось не їхала. Далі виникла сварка між нею і ОСОБА_3, який хотів ще випити, а вона не дала, тому підсудний намагався її вдарити. Вона почала відходити від чоловіків. Між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 виникла сварка, вона почула крики і образи. В той час ОСОБА_5 відійшла в сторону на відстань декілька метрів. Далі ОСОБА_1 почула крик ОСОБА_2 та звуки ударів. Хто кого і чим бив - вона не бачила. Повернувшись, запитала - що сталося, ОСОБА_2 відповів, щоб вона йшла звідти. Відвернувшись до них спиною, вона знову почула звуки ударів. Повернувшись, побачила, як ОСОБА_2 нахилився над її братом і бє того сокирою по голові і спині. Бачила 3-4 удари. ОСОБА_10 сидів на землі. Вона почала кричати: „ Не чіпай його!”, звала ОСОБА_5, однак та стояла в стороні. Тоді вона „від гріха” віднесла якнайдалі лопату. ОСОБА_10 ОСОБА_2 не бив, а той наносив потерпілому численні удари по голові і по спині сокирою, якою її частиною вона не бачила. Уся бійка тривала приблизно 15 хвилин. ОСОБА_10 вже впав на землю. ОСОБА_2 питав її про лопату, оскільки хотів закопати тіло брата. Вона казала, що той може ще живий. ОСОБА_2 продовжив бити того, а далі розрізав одяг ОСОБА_10 лезом сокири, щоб його /одяг/ забрати, а тіло, як казав ОСОБА_2 зі слів підсудної „згниє”. Тобто ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_10 вже мертвий. Вона заявила підсудному: „Так не пройде”, на що той відповів, що спише на неї це вбивство. Потім ОСОБА_2 закопав яму з трупом ОСОБА_10, замаскував її, помив у річці та поклав лопату з сокирою в мішок, як і знятий ним одяг брата / плащ, сорочку, труси, шкарпетки,тощо/, взяв пакет з продуктами харчування і самогоном та пішов в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну. Вона пішла за ним.

ОСОБА_2 зайшов до будинку ОСОБА_5. Останній вона повідомила, що ОСОБА_2 вбив ОСОБА_10 і про це вона, ОСОБА_1, хотіла заявити у міліцію. На це ОСОБА_2 казав, що представить так, нібито вбивця вона, а ОСОБА_5 додала, що їм „зроблять групу”. За словами ОСОБА_1, ОСОБА_2 попросив ОСОБА_4 забрати і сховати одяг вбитого, лопату та сокиру, які були в мішку, що та і зробила. Потім вони з ОСОБА_3 розішлись по домах.

Підсудна уточнила, що на досудовому слідстві вона визнавала факт спалення нею пізніше вищевказаного одягу брата. Насправді це не той одяг, який був знятий з ОСОБА_10 в день його вбивства, а інший, який був „підкинутий” до вагончику і магазину в с. Ярунь біля її господарства через 2-3 дні після цього.

Приблизно в середині серпня 2009 року вона почула від людей в їх селі, що труп ОСОБА_10 закопаний поблизу недіючого єврейського кладовища за с. Ярунь. Про це розповіла ОСОБА_5 і попросила останню допомогти їй переховати цей труп. Та погодилась. Разом з ОСОБА_5 на велосипедах поїхали в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району, щоб там взяти коні для перевезення трупу ОСОБА_10. ОСОБА_1, за її словами, звернулась до батька підсудної ОСОБА_3, ОСОБА_20, попросила його дати воза з кіньми для перевезення зерна, на що той дав згоду. На возі обидві підсудні повернулись в с. Ярунь додому ОСОБА_5. Взяли лопату, а також два покривала жовтого та білого кольорів і поліетиленову плівку, принесені ОСОБА_1 напередодні. Потім вони вдвох поїхали до місця, де був закопаний труп ОСОБА_10, викопали його, замотали поліетиленовою плівкою і положили на 2 покривала, поклали на віз. ОСОБА_5 запропонувала закопати труп ОСОБА_10 в її в господарстві. Оскільки та жила ближче, а в подальшому ОСОБА_1 планувала поховати тіло брата на кладовищі, то погодилась. Вона з ОСОБА_5 викопали яму поблизу купи гною і в неї поклали труп ОСОБА_10. Віз з кіньми ОСОБА_1 повела до центру с. Ярунь і привязала коней до стовпа. Повернулась до господарства ОСОБА_5 і побачила, що яма з трупом вбитого була засипана.

Підсудна уточнила, що на досудовому слідстві одяг ОСОБА_10, який залишився у ОСОБА_5, не знайшли, лопату з сокирою вилучили в останньої.

ОСОБА_1 ствердила, що не вбивала свого брата ні особисто, ні за домовленістю із ОСОБА_3, який її обмовляє і є фактичним убивцем ОСОБА_10 на грунті сварки. Ніякої користі в її діях не було і позбавити його життя вона заздалегідь не планувала. Кількість ударів, нанесених ОСОБА_3 потерпілому багато, може бути 15, їх не рахувала. ОСОБА_2 бив брата і лопатою, стягнув у яму. Підсудна заперечила покази дочки ОСОБА_7 про те, що нібито вона, ОСОБА_1, визнавалась їй у спільному вбивстві ОСОБА_10. Аналогічно заперечили покази ОСОБА_2 про її пропозицію взяти вину по епізоду на себе.

На запитання прокурора, чому підсудна при допиті 10.09.09 року /т.1, а.с. 84, абзац 1-й/ пояснила, що після вбивства ОСОБА_3 ОСОБА_10 і повернення додому особисто вона переодягнулась, біля магазину, який розташований поблизу її будинку, спалила одяг ОСОБА_10 та свій, зрозумілої відповіді не надійшло. В суді підсудна цей факт заперечила.

Підсудна ОСОБА_1 заявила, що по даному епізоду №3 вину визнає лише за ч. 1 ст. 396 КК України, тобто в заздалегідь не обіцяному приховуванні злочину, вчиненого ОСОБА_3.

Суд критично ставиться до невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину та висунутої підсудною версією подій по епізодам №№ 3 і 4. Суд вважає, що все вищевикладене підсудною свідчить про її намагання всіляко перешкодити встановленню істини у справі, ввести слідство та суд в оману неправдивими показаннями, перекласти свою вину на інших осіб та за допомогою цього уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений нею особливо тяжкий злочин.

Про це свідчить той факт, що під час досудового слідства ОСОБА_1 давала різні покази щодо предявленого їй обвинувачення і називала різні причини, чому вони чотирьох пішли на річку за село.

Так, 10.09.09 року вона вказувала, що усі вони пішли на річку відпочивати, окрім того ОСОБА_2 хотів накопати глини і тому просив її взяти лопату, для чого брати сокиру не казав. Там ОСОБА_2 вбив ОСОБА_10 під час сварки / т. 1, а.с. 83-84/.

При допиті 28.11.09 року ОСОБА_1 заявила, що їй стало відомо про намір брата вбиті її, тому вона повідомила про це ОСОБА_2. На річку підсудний пішов, щоб накопати глини, нарубати держаки / ручки для лопат/, а також поховати мертву худобу, яку туди повинні були привезти. Тому просив її взяти дома лопату і сокиру. Під час розпивання спиртного між чоловіками виникла сварка і ОСОБА_2 нібито казав, що якщо ОСОБА_10 вбє її /тобто ОСОБА_1/, то він вбє ОСОБА_10. ОСОБА_2 пропонував їй вбити брата, вона відмовилась і лише запропонувала налякати того / т. 2, а.с. 7-14/.

При предявленні остаточного обвинувачення 24.12.09 р. ОСОБА_1 вину не визнала і відмовилась давати показання / т. 4, а.с. 70/.

Слід звернути увагу, що підсудна жодного разу не визнавала за собою ініціативи взяти на річку предмети, які в подальшому стали знаряддям злочинів / лопату і сокиру, хоча вони належали саме їй/, штучно перекладала це на іншу особу.

Усі ці версії в судовому засіданні були спростовані співучасником дій підсудної ОСОБА_2, який не тільки викривав ОСОБА_1 /як і на досудовому слідстві/, а і визнавав власну провину в інкримінованому їм вбивстві. Він, зокрема, заперечував твердження ОСОБА_1 про те, що попросив її взяти на річку вищевказані предмети, заявивши, що випадково зустрів в селі підсудну саме з мішком в руках, в якому вже були лопата і сокира. Проаналізувавши наведені обставини, суд дійшов висновку, що правдивими в цій частині є покази не ОСОБА_1, а ОСОБА_2, оскільки вони обєктивно узгоджуються з матеріалами справи і логічно пояснюють дії кожного співучасника подій того вечора. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 заздалегідь готувалась до вбивства брата з вищевказаних мотивів, для полегшення вчинення цього злочину і створення відповідної обстановки залучила інших осіб.

Окрім того, підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні, повністю визнавши участь у позбавленні життя ОСОБА_10, деталізував місця нанесення ним ударів лопатою і сокирою потерпілому, заперечивши удари в обличчя і по щелепі. В останніх місцях встановлені тілесні ушкодження, зокрема переломи щелепи. Це підтверджує факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у вбивстві брата і свідчить про нанесення саме нею ударів сокирою в ці місця.

Допитана в суді по епізодам №№ 3 і 4 по обвинуваченню за ст. 396 ч. 1 КК України ОСОБА_4 вину свою визнала повністю і показала про те, що їй відомі обставини стосунків у сімї ОСОБА_1 Зимою 2009 р. остання зі свого будинку АДРЕСА_2 переселилася у АДРЕСА_3, до брата ОСОБА_10 Останній розповів їй /ОСОБА_5/, що ОСОБА_1 брехлива, аферистка, обманює людей заради користі. Між ними почалися сварки. ОСОБА_1 розповсюджувала чутки, що продає частину хати, яку на неї переписала їх мати і в який жив ОСОБА_10. Потім ОСОБА_1 вигнала брата з цього і він мешкав у селі, де прийдеться.

Влітку 2009 року ОСОБА_1 їй розповідала, що її брат ОСОБА_10 викрадає з її будинку речі, погрожує її вбити та їй потрібно позбутися останнього. Вона, ОСОБА_5, пропонувала віддати останньому для проживання кімнату в будинках АДРЕСА_2 або АДРЕСА_3, однак вона її не слухала і поводилась агресивно. На ОСОБА_1 намагались вплинути дільничий та сільрада, це не допомогло ОСОБА_10.

На початку серпня 2009 року приблизно о 22 годині ОСОБА_5 знаходилась вдома. До її будинку АДРЕСА_5 прийшли ОСОБА_10, ОСОБА_1 і ОСОБА_3. На прохання ОСОБА_1 вона з ними пішла на річку „Церем” відпочити. Коли вони йшли, то ОСОБА_5 звернула увагу на те, що ОСОБА_1 в одній руці несла пакет з продуктами харчування та горілкою, а в іншій руці - мішок білого кольору, з якого виглядав деревяний держак від лопати. На її запитання ОСОБА_1 пояснила, що взяла з собою лопату тому, що мають привезти мертву худобу, яку потрібно закопати. Прийшовши на місце поблизу річки „Церем” та недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь, ОСОБА_2 з ОСОБА_10 почали пити горілку, яку їм наливала ОСОБА_1 Потім ОСОБА_10 лопатою почав копати яму. ОСОБА_2 намагався копати, але сказав, що йому болять ноги. Коли стемніло і яма була викопана, однак худоби ніхто не привіз. Тому вона, ОСОБА_5, пішла додому і на відстані приблизно 20-25 метрів побачила, що ОСОБА_10 і ОСОБА_2 схопили один одного за одяг, а ОСОБА_1 знаходиться поблизу них. ОСОБА_5 почула, що ОСОБА_2 кричав до ОСОБА_10: „Я зараз дам тобі воші”, також почула звуки, схожі на удари, але хто кого, чим і куди бив - не бачила, тому що було темно. Вона пішла до себе додому та лягла спати. Десь під ранок хтось постукав у вікно будинку, вона вийшла на вулицю та побачила ОСОБА_2 і ОСОБА_1, яка в руках тримала мішок з деревяним держаком від лопати та пакет. Мішок з речами ОСОБА_1 умовила залишити в неї. ОСОБА_5 пішла в будинок спати, а ОСОБА_1 з ОСОБА_3 залишалися в подвірї.

Через декілька днів вона зустріла ОСОБА_1, яка розповіла, що ОСОБА_10 вже немає і його вбив ОСОБА_3, що ОСОБА_10 закопаний на тому місці, де він копав яму.

Наступного дня ОСОБА_1 прийшла до неї додому і вона на прохання останньої віддала їй той принесений мішок. Остання з даного мішка дістала лопату та сокиру і, обдивившись їх, сказала, що на них немає крові. Вона зрозуміла, що сокира і лопата використовувалися під час вбивства ОСОБА_10. ОСОБА_1 попросила, щоб сокира та лопата побули в неї, щоб сокиру вона заховала. Тоді вона заховала її на присадибній ділянці поблизу свого будинку, а лопату залишила в своєму господарстві, у хліві.

Через декілька днів ОСОБА_1 їй сказала, що хоче переховати труп ОСОБА_10, щоб його ніхто не знайшов. Додала, що на річці спочатку ОСОБА_2 не хотів вбивати ОСОБА_10, але коли вона /ОСОБА_1/ сказала першому, що ОСОБА_10 розпускає плітки про наявність в того вошей, ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_10.

18 серпня 2009 року близько 22 години до неї додому на підводі приїхала ОСОБА_1 та почала її просити переховати труп ОСОБА_10, оскільки в селі Ярунь люди говорять, що труп останнього закопаний неподалік річки. ОСОБА_1 неодноразово наполягала на своєму проханні, чіплялась до неї і вона погодилась. На підводі підсудні поїхали до вищевказаного місця біля річки ”Церем” за с. Ярунь, де вона, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_10 відпочивали на початку серпня 2009 р. По приїзду ОСОБА_1 лопатою розкопала землю і в ямі вона побачила труп ОСОБА_10 без одягу. Після цього вони витягнули цей труп з ями, поклали його на два покривала білого та жовтого кольорів, привезені з собою, а потім на віз. ОСОБА_1 просила закопати труп ОСОБА_10 поблизу її будинку, вона відмовлялась, однак після умовлянь - погодилась.

Вони вдвох на підводі привезли труп ОСОБА_10 до її /ОСОБА_5/ будинку, де згрузили його з возу, ОСОБА_1 повела коней з возом в центр с. Ярунь. Після повернулася остання в її господарстві поблизу гною за хлівом викопала яму. Потім вони з ОСОБА_1 поклали загорнутий труп ОСОБА_10 в яму. ОСОБА_1 накрила його поліетиленовою плівкою та білим покривалом, засипала землею і гноєм , вона допомагала їй.

ОСОБА_5 стверджує, що хоча вони і дружили з ОСОБА_1, насправді вона, знаючи характер останньої, побоювалась її , тому не заявила ці події в міліцію.

10.09.2009 року в її господарстві працівники міліції викопали труп ОСОБА_10. Вона добровільно і правдиво розповіла про події.

Підсудна ОСОБА_5 додала, що на її думку причиною, по який ОСОБА_1 запропонувала їй йти з ними на річку за село, було бажання останньої запевнити брата, що усі вони йдуть лише відпочивати. Насправді ОСОБА_1, як звично, „підставила” її. Вона їй також повірила, що хтось повинен привезти мертву худобу, тому і неодноразово виглядала на дорогу. Знаходячись у селі, перед вирушенням, вона не запевняла ОСОБА_10 в існуванні проблеми з цією худобою. Коли на річці підсудні викопали труп потерпілого без одягу, то на її запитання ОСОБА_1 відповіла, що вони його так закопали для того, щоб він скоріше згнив.

Не дивлячись на те, що підсудна ОСОБА_1 не визнала вину по епізоду №3, підсудна ОСОБА_4 визнала повністю, а підсудний ОСОБА_2 фактично, за виключенням деяких моментів на досудовому і судовому слідстві, також визнав, винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п.п. 6 і 12 КК України, ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 і 13 КК України та ОСОБА_4 - за ст. 396 ч. 1 КК України доведена повністю і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_5 показала про те, що її батько ОСОБА_10 був розлучений з її матірю та не жив з їх сімєю, дійсно зловживав спиртними напоями. ОСОБА_1 була склочницею і робила людям пакості. Із батьком вони спілкувались. До початку 2009 року він проживав в АДРЕСА_3 зі своєю мамою ОСОБА_15. Коли остання померла, а ОСОБА_1, рідна сестра ОСОБА_10, почала проживати в будинку своєї матері, то підсудна вигнала з будинку брата. Той почав проживати, де прийдеться, тобто постійного місця проживання не мав.

Останній раз живим батька вона бачила 7.08.2009 року. Приблизно на початку вересня 2009 року її односельчанка ОСОБА_19 сказала, що ОСОБА_1 їй розповіла про те, що вони з ОСОБА_3 завели ОСОБА_10 до карєру і там вбили. Після даної розповіді потерпіла 7.09.2009 року написала заяву в міліцію про зникнення ОСОБА_10 Пізніше їй стало відомо, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 дійсно вбила її батька. Вона переглядала відео плівку з відтворенням обставин подій і відкопуванням трупу ОСОБА_10

Потерпіла додала, що раніше, під час життя, ОСОБА_15 обіцяла переписати кімнату у вищевказаному будинку на сина ОСОБА_10, але цього не трапилось. Після того, як ОСОБА_15 подарувала дочці /ОСОБА_1/ Ѕ частину будинку АДРЕСА_3, перша скаржилась потерпілій, що підсудна виганяє її з хати. Родина потерпілої скаржилась на дії ОСОБА_1 у сільраду, однак нічого вже зробити не змогли, оскільки договір був посвідчений нотаріусом. Ніхто із родини батька не претендував на частину хати. ОСОБА_1 недолюблювала брата.

Покази ОСОБА_5 підтвердила в суді і підсудна ОСОБА_5, доповнивши, що один раз безпосередньо чула, як ОСОБА_15 вимагала від підсудної ОСОБА_1 переписати назад цю спірну хату. Остання відмовилась це робити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала про те, що після дарування ОСОБА_15 частини будинку АДРЕСА_3ОСОБА_1 і послідуючої смерті першої, остання /підсудна/ вигнала брата на вулицю. На початку серпня 2009 року до неї додому в с. Ярунь Новоград-Волинського району прийшла ОСОБА_1 і повідомила, що їй треба вбити рідного брата ОСОБА_10, тому що його дочка ОСОБА_5і його колишня дружина ОСОБА_21 збирають документи, щоб відсудити у неї будинок, який їй дістався від покійної матері ОСОБА_15. Також ОСОБА_1 сказала, що вбити ОСОБА_10 їй допоможе ОСОБА_3, якого вона про це попросить, що для цього вони заманять ОСОБА_10 на місце поблизу недіючого єврейського кладовища за с. Ярунь, сказавши тому, що потрібно викопати яму для мертвої худоби. Якщо останній буде запитувати - для чиєї худоби, то вона скаже, що це мертва худоба - ОСОБА_5. ОСОБА_1 також говорила, що ОСОБА_3 і ОСОБА_10 викопають яму, вона їх напоїть горілкою і після цього вона з ОСОБА_3 вбють ОСОБА_10 та закопають у вказаній ямі. Тоді, за словами свідка, вона не повірила у правдоподібність розповіді ОСОБА_1.

Після цього приблизно через 2 3 дні до неї прийшла ОСОБА_1 та сказала, що ОСОБА_10 вже „відпочиває”. Підсудна просила її поговорити з дочкою ОСОБА_7, яка погрожувала матері /підсудній/ розповісти про вичинене нею вбивство. Після цих слів вона живого ОСОБА_10 вже не бачила. Свідок зрозуміла, що вбивство ОСОБА_10 сталося за планом ОСОБА_1, який остання розповіла свідку раніше.

Пізніше їй ОСОБА_1 розповідала, що вона з ОСОБА_4 труп ОСОБА_10 перевезла від місця, що поблизу недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь до господарства ОСОБА_5, де закопали під купою гною.

Про розмову з ОСОБА_1 щодо подій з ОСОБА_10 свідок розказала його дочці - ОСОБА_5, а також по телефону старшій дочці ОСОБА_1 ОСОБА_22, яка заявила, що „ ти будеш наступною, оскільки багато знаєш” . Після цих подій ОСОБА_1 стала частіше заходить до неї і свідку, за її словами, стало страшно за себе.

Пізніше їй стало відомо, що труп ОСОБА_10 знайшли закопаним в господарстві ОСОБА_5, що його дійсно вбили ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Заслухавши покази свідка, підсудна ОСОБА_1 заявила, що ОСОБА_19 її обмовляє, однак причини цього не назвала.

Під час проведення очної ставки від 03.12.2009 року між свідком ОСОБА_19 та обвинуваченою ОСОБА_1 перша підтвердила свої показання щодо розповіді підсудної про намір вбити брата ОСОБА_10 для того, щоб його родичі не відсудити в ОСОБА_1 вищевказаний будинок. Через 2-3 дні ОСОБА_1 розповіла, що ОСОБА_10 „відпочиває” і свідок зрозуміла, що той вже мертвий / т.2, а.с. 52/.

Суд, дослідивши покази свідка в сукупності з поясненнями підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_5, вірить ОСОБА_19, оскільки її показання послідовні і взаємо узгоджуються з іншими дослідженими доказами.

Так, у встановленому порядку суд дослідив показання свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що до січня 2009 року вона з мамою ОСОБА_1 проживала в старому будинку АДРЕСА_2. Після того, як в січні 2009 року її бабуся ОСОБА_15 померла, вони з мамою почали проживати в бабусиному будинку АДРЕСА_3, який був більш новіший. В даному будинку до смерті останньої також проживав її дядько ОСОБА_10, якого її мама приблизно в лютому 2009 року вигнала з вказаного будинку і з того часу він почав проживати, де прийдеться. До того вони сварились із-за цього будинку, оскільки кожний з них вважав його своїм. Останній раз живим ОСОБА_10 свідок бачила на початку серпня 2009 року на вулиці в с. Ярунь. Після цього в тому ж місяці серпні її мама заплакала і розповіла, що вона з кимсь за селом Ярунь біля недіючого єврейського кладовища вбила ОСОБА_10, попросила когось в цьому їй допомогти, зняла з нього одяг та закопала в ямі. Мама пояснила, що вбила ОСОБА_10 через те, щоб він не зміг повернути собі у власність бабусин будинок АДРЕСА_3. Після даної розповіді вона ОСОБА_10 не бачила. В кінці серпня 2009 року її мама розповіла, що вона з ОСОБА_4 його труп переховала. Пізніше їй стало відомо, що мама /ОСОБА_1/ розповідала правду і вона разом з ОСОБА_2 дійсно вбила ОСОБА_10 /т.1, а. с. 134-135, 220-223/.

В судовому засіданні були допитані інші свідки по справі, які також викривали підсудних по епізодах №№ 3 і 4.

Так, показаннями свідок ОСОБА_16 пояснила про те, що приблизно з 1989 по 2002 роки вона проживала разом з ОСОБА_10, але оскільки він почав зловживати спиртним, вони розійшлись та з того часу той став проживати з своєю мамою ОСОБА_15 в с. Ярунь Новоград-Волинського району.

В січні 2009 року остання померла, в її будинок переїхала дочка покійної - ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7. В лютому 2009 року ОСОБА_1 вигнала з будинку ОСОБА_10 і він почав проживати, де прийдеться. Останній раз живого ОСОБА_10 свідок бачила 5 серпня 2009 року, той приходив до її додому та просив поїсти, казав, що сестра /підсудна/ не пускає його додому. Особисто остання казала їй, брат краде з дому різні речі.

Твердження ОСОБА_1 про те, що нібито свідок попереджала її остерегтися ОСОБА_10, який погрожував вбити сестру, ОСОБА_16 в суді спростувала і заявила, що той їй ніколи не говорив, що хоче вбити ОСОБА_1 і вона ніколи не говорила останній, що її хоче вбити ОСОБА_10. Сказане свідком підтверджується і протоколом очної ставки від 03.12.2009 року між ОСОБА_16 та обвинуваченою ОСОБА_1, в ході якої свідок підтвердила свої показання про те, що ОСОБА_10 ніколи не говорив, що хоче вбити ОСОБА_1, що вона їй ніколи не говорила, що її хоче вбити брат /т.2, а. с. 51/.

Свідок додала, що від мешканців с. Ярунь їй стало відомо, що ОСОБА_10 немає, а знайшли його мертвого в господарстві ОСОБА_4

Про конфлікти між ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_10 на грунті спору за будинок АДРЕСА_3 розповіла в суді свідок ОСОБА_28, секретар сільради, допитана за клопотанням учасника процесу. З її слів, підсудна скаржилась на брата, що той пропиває різні речі із хати, а ОСОБА_10 що сестра забрала його паспорт і пенсійну картку, вигнала з дому. Для врегулювання цього конфлікту з підсудною ОСОБА_1 у 2009 році голова сільради і дільничий просили останню повернути відповідні документи ОСОБА_10 та дозволити йому проживати у вказаному будинку.

Свідок, посадова особа сільради, характеризує ОСОБА_1 як конфліктну особу, що писала необгрунтовані скарги на мешканців села, сусідів, розповсюджувала багато негативної і неправдивої інформації про людей, не працювала і існувала на пенсію матері. Зі слів першої, підсудний ОСОБА_2 не допомагав сімї та дітям, пиячив.

Свідок ОСОБА_25 по цим епізодам показав в суді про те, що в серпні місяці 2009 року в вечірню пору до них додому в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну на велосипеді приїхала ОСОБА_1 та попросила в його діда ОСОБА_20 коні для того, щоб перевезти зерно. Той погодився та дав підсудній воза, запряженого двома кіньми. ОСОБА_1 залишила в них велосипед, а сама поїхала на возі в сторону с. Ярунь Новоград-Волинського району.

Наступного дня вранці дід ОСОБА_20 сказав, щоб він йшов шукати коні, тому що ОСОБА_1 їх не повернула. Він на мопеді зі свідком ОСОБА_23 поїхали в с. Ярунь. По приїзду в центрі села поблизу сільської Ради він побачив віз з кіньми, які належать його діду. Поїхав додому і розповів останньому, що знайшов коней. Приблизно через годину до них додому прийшла ОСОБА_1, яка вибачилась, що вчасно не повернула коней і, взявши свій велосипед, поїхала в сторону с. Ярунь Новоград-Волинського району.

Аналогічні пояснення дав в суді і свідок ОСОБА_20, повністю підтвердивши покази онука ОСОБА_25

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що вранці в серпні 2009 року він дійсно приходив додому до ОСОБА_20 в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району за кіньми. Той йому сказав, що напередодні ввечері ці коні взяла ОСОБА_1 і не повернула. ОСОБА_20 запитав у нього, чи він знає, де проживає ОСОБА_1, на що він відповів позитивно.

Після цього свідок з ОСОБА_25 на мопеді поїхали в с. Ярунь, де поблизу сільської ради побачили привязані до стовпа коні ОСОБА_20. Він взяв коней та поїхав працювати, а ОСОБА_25 на мопеді поїхав додому.

Дані покази ОСОБА_1 не заперечила, пояснивши, що цим возом дійсно разом з ОСОБА_4 перевозила труп вбитого брата до господарства останньої, пізніше привязувала коней до стовпа у вказаному місці, а не повертала ОСОБА_20.

Винність підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 також підтверджується :

- протоколом заяви ОСОБА_5 від 7.09.2009 року щодо зникнення її батька ОСОБА_10, якого із 7.08.2009 року вона його не бачила /т.1, а.с. 3-6/;

- протоколом огляду місця події від 10 вересня 2009 року, згідно з яким у подвірї будинку АДРЕСА_5 Житомирської обл. були виявлені та вилучені труп ОСОБА_10, який був закопаний у землі, та сокира , яка лежала на присадибній ділянці /т.1, а.с. 18-19/;

- протоколом огляду місця пригоди від 10.09.2009 року, в якому були зафіксовані тілесні ушкодження на цьому трупі /т.1, а.с. 44/;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.09.2009 року з підозрюваною ОСОБА_4, яка розповіла про обставини, що передували вбивству ОСОБА_10 та під час якого в подвірї її будинку АДРЕСА_5 було вилучено речовий доказ лопату /т.1, а. с. 89-90/;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.09.2009 року з підозрюваним ОСОБА_2, під час якого він розповів про обставини вбивства ним разом з ОСОБА_1 ОСОБА_10 та показав, де саме і яким чином він та згадана підсудна вбивали потерпілого, де вони закопали труп ОСОБА_10 /т.1, а. с. 101-121/;

- протоколом огляду двох покривал, сокири і лопата від 17.12.2009 року та постановою про визнання даних предметів речовими доказами від 18.12.2009 року /т.3, а. с. 159-160/.

За висновком судово-медичної експертизи трупа за № 297 від 3.11.2009 року, при дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені такі тілесні ушкодження:

1) уламкові переломи кісток склепіння та основи черепа, переломи верхньої та нижньої щелеп, 3 рани на шкірі в лівій тімяній ділянці, 4 рани в потиличній ділянці зліва, рани в лівій завушній ділянці і в потиличній ділянці посередині, які при житті мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та мають прямий причинний звязок зі смертю.

2) переломи 2-6 ребер справа та 2-5 ребер зліва по середньо-ключичних лініях, переломи 1-11 ребер зліва по лопатковій лінії, перелом грудини, переломи остистих відростків 2,3 шийних хребців та 1-11 грудних хребців, уламкові переломи лівої лопатки, які при житті зазвичай супроводжуються травматичним шоком та розвитком гострої недостатності дихання. Причинного звязку з настанням його смерті - не мають, при житті мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в один з днів першої декади серпня 2009 року.

Смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді уламкових переломів кісток склепіння, основи та лицевого відділу черепа.

Тілесні ушкодження в ділянці склепіння та основи черепа спричинені дією тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і обух сокири, яка 10.09.2009 року вилучена під час огляду місця події на подвірї будинку АДРЕСА_5. В решті тілесних ушкоджень не відобразилися особливості травмуючих предметів, не виключена можливість, що вони могли утворитись від дії тупих частин сокири та лопати, які були вилучені під час огляду місця події та надані на експертизу.

В показаннях ОСОБА_2, даних ним під час його допиту 18.09.2009 року та під час відтворення обстановки та обставин події, в цілому відображений можливий механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 /т.3, а. с. 102-103/.

У цьому ж висновку зазначено, що кількість травмуючих дій була більше, ніж вказував ОСОБА_2. Однак за показами останнього, удари потерпілому наносила і співучасниця ОСОБА_1, усіх цих ударів він не бачив, лише чув. Тому суд вважає, що практично суперечностей між висновком СМЕ та поясненнями ОСОБА_2 немає.

Згідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 7/99-9 від 30.09.2009 року, на сокирі, яка 10.09.2009 року була вилучена під час огляду місця події на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_5, дійсно виявлена кров, видову належність якої встановити не представилося можливим /т.2, а.с. 179-182/.

За висновком амбулаторної психолого-психіатричної експертизи № 427-2009 від 7.10.2009 року, проведеної по даному епізоду, ОСОБА_1 в минулому психічними захворюваннями не страждала та не страждає на даний час. При огляді виявляє риси характеру по істерично - збудливому типу у вигляді претензійності, егоцентризму, із елементами демонстративності, схильності до обману, тощо. Ці зміни не настільки виражені, щоб позбавити її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждала та не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності /алкогольним психозом, реактивним станом паталогічне спяніння, паталогічним афектом/, недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними : її дії носили колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, звязку з оточенням не втрачала, з адекватною мовною продукцією. Вона могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 80-81/.

Згідно до аналогічного висновку експертизи № 426-2009 від 5.10.2009 року, ОСОБА_2 в минулому психічними захворюваннями не страждав та не страждає на даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності (алкогольним психозом, реактивним станом паталогічне спяніння, паталогічним афектом ), недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними : перебував у стані звичайного алкогольного спяніння, його дії носили колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, звязку з оточенням не втрачав. ОСОБА_2 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 69-70/.

Також за аналогічним висновком № 428-2009 від 7.10.2009 року, ОСОБА_4 в минулому психічними хворобами не страждала та не страждає ними в даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждала та не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності (алкогольним психозом, реактивним станом паталогічне спяніння), недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними : дії носили колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, звязку з оточенням не втрачала. ОСОБА_4 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 58-59/.

В матеріалах справи також є документи, які підтверджують перехід права власності частин будинку АДРЕСА_3 Новоград-Волинського району, де зафіксовано, що 25.04.2008 року ОСОБА_15 належну їй Ѕ частину будинку подарувала ОСОБА_1 / т.3, а.с. 206/, а 06.05.2008 року ОСОБА_10 та його колишня дружина ОСОБА_21 належну їм іншу Ѕ частину того ж будинку подарували потерпілій ОСОБА_5 / т. 3, а.с. 207/.

За довідкою Ярунської сільради, з початку 2009 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_7 стали проживати в АДРЕСА_3 / т. 3, а.с. 209/.

Ці докази підтверджують версію обвинувачення про те, що з того часу ОСОБА_10 фактично залишився без житла, це за матеріалами справи і викликало конфлікт між родиною і стало причиною виникнення у ОСОБА_1 умислу на вбивство брата.

Підсудна ОСОБА_1 в суді визнала, що останній недоброзичливо віднісся до факту дарування їй з боку Бенкерт половини вказаного будинку. Вона вигнала його, оскільки і він виганяв її та погрожував. Відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_12, чому раніше / на досудовому слідстві та в суді до оголошення висновку СМЕ/ вона заявляла тільки про нанесення ОСОБА_3 ударів ОСОБА_10 зі спини, підсудна відповіла, що про решту ударів /тобто в обличчя/ могла забути.

Показання ОСОБА_1 в частині категоричного заперечення нанесення нею ударів ОСОБА_10 і зміну пояснень щодо локалізації ударів ОСОБА_2 по тілу потерпілого суд знаходить безпідставними і неправдивими, наведене свідчить про її намагання ухилитись від відповідальності за вчинене і перекласти вину на співучасника вбивства ОСОБА_2. Останній версію ОСОБА_1 заперечив і викриває її у вчиненому в співучасті з ним вбивстві. Суд цим показам ОСОБА_2 вірить, оскільки вони послідовні і обєктивно підтверджуються п. 9 /21/ висновку СМЕ трупу ОСОБА_10 на а.с. 103, зв. в т. 3, який був проаналізований вище.

Суд дійшов висновку, що органи досудового слідства зібрали достатньо доказів, які доводять винність підсудних в інкримінованих їм злочинах. Ці докази ретельно перевірені в судовому засіданні.

Тому суд дії підсудних кваліфікує:

- ОСОБА_1 - як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9, вчиненому відносно жінки, яка завідомо для винної перебувала у стані вагітності, також як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині ОСОБА_10 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб /з ОСОБА_2/ і вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_9 - за п.п. 2, 6,12 і 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Незважаючи на наявність в матеріалах справи довідок про те, що ОСОБА_9 не перебувала на офіційному обліку в лікарських установах, як вагітна жінка / т.3, а.с. 199,201,203/, факт її вагітності на період вбивства був доведений в суді і ОСОБА_1 про це було достеменно відомо. Законних підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ст. 396 ч. 1 КК України, на чому вона наполягає, суд не знаходить;

- ОСОБА_2 - як умисне вбивство, тобто в умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині ОСОБА_10, вчинене з корисливих мотивів і за попередньою змовою групою осіб за п.п. 6 і 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину за ст. 396 ч. 1 КК України.

Обговорюючи питання призначення підсудним покарання, суд дотримується вимог ст. 65 КК України.

Так, підсудна ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується як особа, яка розлучена, ніде не працює, компрометуючими матеріалами на неї Ярунська сільська рада Новоград Волинського р-ну не відає /т.4, а. с. 56/.

Однак фактично за матеріалами справи ця підсудна характеризується вкрай негативно, про що свідчать покази її рідних, близьких, односельців та працівника сільради, досліджених в судовому засіданні і наведених вище по конкретних епізодах. Намагання з боку ОСОБА_1 довести факти розпусної поведінки ОСОБА_9, яка нібито була „повією” і негативно впливала на дочку підсудної ОСОБА_7, спростовано в судовому засіданні дослідженими в цій частині доказами, показами рідних та інших свідків, в сукупності з наявними характеристиками потерпілої на а.с. 22-23 і 26-27 в т. 2.

Неповнолітня дочка підсудної згідно наданої суду довідки в даний час проживає у родичів у Росії.

Підсудний ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується як особа, яка розлучена, ніде не працює, за час проживання на території сільської ради зарекомендував себе з негативної сторони, постійно конфліктує в сімї, зловживає спиртними напоями /т.4, а.с. 82/. Підсудний має трьох неповнолітніх дітей, однак матеріально не допомагає ним і був притягнутий до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати на дітей аліментів, за законом ця судимість ОСОБА_2 є погашеною /т. 4, а.с. 72, 76-77/.

Підсудна ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, скарги з боку односельчан відносно поведінки на неї не надходили, компрометуючими матеріалами на неї сільська рада не відає / т.4, а. с. 13/. За місцем останньої роботи в Ярунському відділенні звязку характеризується позитивно, має чоловіка, інваліда 3 групи. Підсудна згідно доданих суду довідок має низку захворювань, інвалідом не являється.

Тим не менш, суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, її судимість за законом погашена /т. 4, а.с. 2-3,6-8/. Підсудна ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується як особа, яка одружена, на час надання документу сільрадою не працювала, компрометуючими матеріалами на неї сільська рада не відає /т. 4,а. с. 36/.

Із наданих суду додаткових документів видно, що в даний час вона має низку захворювань , інвалідом не являється, працює, мешкає окремо від чоловіка, одна її повнолітня дитина навчається, а друга є неповнолітньою і теж навчається.

Підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили особливо тяжкі злочини, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 злочини середньої тяжкості.

Обставин, що помякшують покарання підсудної ОСОБА_1, не встановлено.

Обставиною, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд вважає визнання в судому засіданні в цілому вини по справі і його каяття в заподіяному.

Обставинами, що помякшують покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд вважає їх щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Суд виключає із обвинувачення вказівку про обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину особою повторно / тобто повторне вбивство, оскільки це є кваліфікуючою ознакою інкримінованого їй злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2, є вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не встановлено.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд приймає до уваги, що хоча вона є жінкою і не судимою особою, однак вчинила особливо тяжкі злочини умисні вбивства двох осіб протягом 3-ох місяців 2009 року, причому ОСОБА_10 був її рідним братом і одна із кваліфікуючих ознак вбивства якого був корисливий мотив, а друга постраждала молода жінка, яка свідомо для підсудної знаходилась у стані вагітності. Два епізоди вчинених підсудною злочинів характеризуються 4-ма кваліфікуючими ознаками . По 3-му епізоду ОСОБА_1 фактично залучила до злочинної діяльності /вбивства брата/ - іншу людину ОСОБА_2. По 2-му та 4-му епізодам вказана підсудна умовила ОСОБА_3 і ОСОБА_5 закопати на території їх домогосподарств в самому селі Ярунь Новоград-Волинського р-ну трупи вбитих нею людей, причому по 2-му епізоду попередньо ОСОБА_1 спалила труп ОСОБА_9 За показами ОСОБА_3 і ОСОБА_5, злочини по справі вони вчинили під впливом саме ОСОБА_1

У вчиненому остання вину не визнала і не розкаялась, на досудовому слідстві і в судовому засіданні всіляко намагалась перекласти вину у вбивствах із себе на інших осіб; незважаючи на переконливі, численні і обєктивні докази її винності, вперто відстоювала власні надумані версії подій, які були спростовані.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали виступ в дебатах прокурора про суворе покарання ОСОБА_1 і призначення їй довічного позбавлення волі.

З врахуванням цих і наведених вище підстав, усіх даних про особу підсудної ОСОБА_1, яка уявляє собою підвищену небезпеку для суспільства, обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого нею та його наслідків, суд призначає їй покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

П. 6 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Оскільки у підсудної ОСОБА_1 є неповнолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка може повернутись для проживання в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну і не має іншого житла, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 це додаткове покарання у вигляді конфіскації не всього, а Ѕ частини належного їй майна .

З врахуванням усіх даних про особу підсудного ОСОБА_2 і конкретних обставин справи, наведених вище, його поведінки в судовому засіданні і відношення до заподіяного суд призначає йому покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі.

При визначенні міри покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд приймає до уваги усі вищевказані щодо них обставини і дані про їх особу, те що вони є жінками, мають сімї і в даний час працюють. Тому суд не обирає їм покарання у вигляді позбавлення волі, хоча це і передбачено санкцією ст. 396 ч. 1 КК України.

Однак суд не може не прийняти до уваги, що ОСОБА_3 раніше вже притягувалась до кримінальної відповідальності і до неї застосовувалась ст. 75 КК України. ОСОБА_5, окрім 4-го епізоду, певним чином приймала участь в подіях по 2-му епізоду, підсудна ОСОБА_1 повідомила їй про вбивство ОСОБА_9 , разом вказані підсудні грузили на віз згорток з „козою”, яким насправді був труп вбитої потерпілої.

Обидві підсудні засуджуються за приховування особливо тяжкого злочину умисного вбивства людей, причому їх дії повязані із закапуванням трупів вбитих. Тому суд вважає за неможливе застосування до вказаних підсудних ст. ст. 75 і 76 КК України.

З наведених мотивів суд призначає ОСОБА_3 і ОСОБА_5 покарання, передбачене санкцією закону, за яким вони засуджуються, у вигляді обмеження волі.

Потерпіла ОСОБА_5 цивільний позов по справі заявляти в даний час відмовилась.

Потерпіла ОСОБА_6, мати вбитої ОСОБА_9, заявила цивільний позов про стягнення із ОСОБА_1 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Незважаючи на його фактичне невизнання з боку ОСОБА_1, суд задовольняє його в повному обсязі на підставі ст. ст. 1167,1190 і 1193 ЦК України, оскільки остання вбила молоду і вагітну жінку, дочку потерпілої, яка від наслідків цього відчувала моральні страждання. Розмір цієї суми є розумним і відповідає засадам справедливості.

Із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати 563 грн. 04 коп. за проведення пожежно-технічної експертизи, 360 грн. 58 коп. судово-імунологічної та 2998 грн. 58 коп. - молекулярно - генетичної експертиз.

Речові докази по справі залишки кісток трупу ОСОБА_9 на прохання потерпілої ОСОБА_6 слід передати їй після набуття вироку законної сили. Кінний віз слід аналогічно передати володарю ОСОБА_20 Решту речових доказів за погодженням з учасниками процесу слід знищити після набуття вироку законної сили.

На підставі наведеного і керуючись ст. 323 і 324 КПК України, суд

Засудив:

Визнати винними у вчиненні злочинів:

-ОСОБА_1 - за ст. 115 ч. 2 пунктами 2,6,12 і 13 КК України, ОСОБА_2 - за ст. 115 ч. 2 пунктами 6 і 12 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - за ст. 396 ч. 1 КК України.

Призначити покарання :

ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 2 п.п. 2,6,12 і 13 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією на користь держави Ѕ частини /половини/ належного їй майна;

ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 2 п.п. 6 і 12 КК України 11 років 6 місяців / одинадцять років шість місяців/ позбавлення волі / з конфіскацією на користь держави всього належного йому майна;

ОСОБА_3 за ст. 396 ч. 1 КК України - 2 /два/ роки обмеження волі;

ОСОБА_5 за ст. 396 ч. 1 КК України 2 роки 6 міс. /два роки шість місяців/ обмеження волі.

Міру запобіжного заходу засудженим залишити раніше обрану:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 утримання під вартою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписку про невиїзд.

Початок строку відбування покарання обчислювати:

- засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 вересня 2009 року;

- засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з моменту початку відбування покарання.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 час її утримання під вартою протягом 10-18.09.2009 року за правилами ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі /т. 1, а.с. 47,149 і 206-207/.

Після набуття вироку законної сили речові докази по справі:

2 покривала, сокиру, лопату, 2 корти, покришку, частини брезенту, 2 частини поліетиленової плівки, частини одягу, пальто, комбінезон, спідницю, молоток, пакет, зразки крові ОСОБА_6 та ОСОБА_17 знищити;

- віз із двома кіньми, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_20 повернути йому за налєжністю /т.3, а. с. 160-161/;

- кістки, що залишились від спалювання трупу ОСОБА_9 повернути потерпілій ОСОБА_6

Стягнути із засудженої ОСОБА_1 вартість проведених по кримінальній справі експертиз:

- за судову пожежно - технічну експертиза - 563 грн. 4 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, р/р № 35229005000096 в УДК в Житомирській області, МФО 811039 /т. 2, а.с. 203/;

- за судово-імунологічну експертизу - 360 грн. 58 коп.;

- за молекулярно - генетичну експертизу - 2998 грн. 58 коп.

Останні дві суми підлягають перерахуванню за адресою м. Київ, вул. Богомольця,10, ДНДЕКЦ МВС України код 25574630 р/р 35223002000663, МФО 821018, Банк одержувача ГУДКУ у Київській обл. /т.3, а. с. 129, 143/.

Цивільний позов по справі, заявлений потерпілою ОСОБА_6 на суму 30 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди, задовольнити повністю і стягнути цю суму із засудженої ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений у Верховний Суд України або на нього може бути подано касаційне подання прокурором протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які знаходяться під вартою в той же строк з моменту вручення їм копії вироку, через апеляційний суд Житомирської області.

Головуючий :

Суддя апеляційного суду:

Народні засідателі: