Рішення № 130653367, 12.09.2025, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2558/25

Провадження №2/359/2141/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2025р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кулик Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що є правонаступником АТ «Альфа-Банк». 15.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №501359708. За цим договором АТ «Альфа-Банк» зобов`язався надати кредит у розмірі 265 100,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 60 місяців повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 28% за період з 12-23 місяць, 23% за період з 24-60 місяці, процентна ставка 33% фіксована. В той же день АТ «Альфа-Банк» перерахував на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 265100,00 гривень. Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує, його загальна заборгованість становить 478 600,42 гривень. яка складається: 255242,44 грн. заборгованість по тілу кредиту; 200 665,42 грн. проценти за користування кредитом та 22692,56 комісії. ОСОБА_1 відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому АТ «Сенс Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 478 600,42 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін (а.с.95).

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 12.09.2025 року, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 501359708. За цим договором АТ «Альфа-Банк» зобов`язалась надати кредит у розмірі 265100,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 60 місяців повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмір 33,00 % . Тип ставки - фіксована. Передбачено, що процентна ставка може бути змінена шляхом укладання відповідної додаткової угоди. 25,00% за період 12-23 місяця користування кредитом. 23,00% за період з 24-60 місяць користування кредитом.

Відповідно до меморіального ордеру №550044641 від 15 вересня 2021 року, ОСОБА_1 отримав від позивача у своє розпорядження суму у розмірі 265100,00 грн. (а.с.25).

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Суд встановив, що договір №501359708 від 15.09.2021 року підписано особисто ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Суд оцінивши в сукупності надані позивачем докази, щодо укладення договору №501359708 від 15.09.2021 року та докази отримання коштів відповідачем, дійшов висновку, що вказані обставини підтверджені належними та достатніми доказами, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до наданого позивачем в матеріали справи розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 по кредитному договору №50135978 від 15.09.2021 року 255242,44 грн. по тілу кредиту; 200665,42 грн. проценти за користування кредитом та 22692,56 комісії (а.с.70).

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 03.07.2024 на думку позивача склала 478600,42гривень.

Судом встановлено, що при підписанні договору про надання кредиту сторони погодили строк кредитування, відсотки за його користуванням, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін.

При цьому позивачем доведено наявність перед ним у відповідача заборгованості по кредитному договору від 15.09.2021 року №50135978 заборгованості у розмірі 455 907,86 грн., з яких: 255242,44грн. заборгованість за кредитом; 200665,42 грн. заборгованість процентами, що підлягає стягненню на його користь.

Разом з тим, щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 22692,56 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно достатті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьоїстатті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у текстіЦК Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Частиною першою, другоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силустатті 228 ЦК Українинікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силуст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 22692,56 грн. слід відмовити.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом ч.1 та п.1 ч.3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвокат та визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, укладеного між адвокатським об`єднанням «Смарт Лекс» та АТ «Сенс банк».

З вказаного договору слідує, що підготовка і подача позовної заяви до суду становить 375,00 грн., отримання рішення суду 225 грн. комісійна винагорода від стягнених коштів становить 7,85%. Суд вважає, що зазначена представником позивача дія «отримання рішення суду» на час винесення рішення не настала, отже є передчасною та задоволенню не підлягає. Очевидним є і невідповідність розміру визначеного гонорару, щодо обсягу та необхідності виконаних позивачем робіт згідно договору про надання правової допомоги, оскільки при встановленні розміру гонорару мають враховуватися складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а сам гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення. Враховуючи вище вказане, суд вважає, що вказані вимоги дотримані не були, а отже пункт договору про «гонорар успіху» слід визнати недійсним.

Таким чином, заява представника заявника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5743,21 грн., як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 478600,42 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 455 907,86 грн., що становить 95,2 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5470,89 грн. витрат на сплату судового збору та 357,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141,211,223,263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст.512,514,526,610,625,638,639,1054,1077 ЦК України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором у розмірі 455907,86 грн., судовий збір в розмірі 5470,89 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 357 грн.

В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 22 вересня 2025 року.

Суддя С.С. Чирка