Рішення № 130640112, 01.10.2025, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа №: 528/940/25

Провадження № 2/528/612/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2025 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Вітківського М.О.,

при секретарі - Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без проведення технічної фіксації в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Потапенко А.М. звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві в квартирі АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,02 га, кадастровий номер: 5320880400:00:006:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області та належала на праві приватної власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Позов обгрунтований наступним, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на нерухоме майно яке їй належало на праві приватної власності, а саме на земельну ділянку (пай) площею 3,02 га, кадастровий номер 5320880400:00:006:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

На випадок своєї смерті спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не залишала. В установлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини спадкоємець ОСОБА_1 до органів нотаріату із заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталася.

Зазначає, що позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хилі О.В. із заявою про відкриття спадщини та прийняття нею спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хиля О.В. було відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутні письмові документи які б підтверджували факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім цього, у спадкоємця відсутні оригінали правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку які за життя спадкодавцем були безповоротно втрачені.

Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується наступними обставинами та доказами. На час відкриття спадщини спадкодавцеві виповнилося 84 роки, тому позивач ОСОБА_1 до відкриття спадщини у зв`язку з похилим віком та потребою стороннього догляду забрала свою матір ОСОБА_2 на постійне місце проживання в місто Київ до свого помешкання та місця своєї реєстрації в квартиру АДРЕСА_1 де постійно і проживали однією сім`єю до часу відкриття спадщини. Проте, місце реєстрації спадкодавця було проведено в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності чоловікові позивача ОСОБА_3 . Ці обставини підтверджуються записами про одруження ОСОБА_1 із ОСОБА_3 в графі «сімейний стан» її паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ; актом констатації смерті ОСОБА_2 від 20.04.2022 року КНП ЦПМСД № 1 Святошинського району м. Києва; лікарським свідоцтвом про смерть № 141 ОСОБА_2 від 20.04.2022 року КНП ЦПМСД № 1 Святошинського району м. Києва; довідкою про причину смерті ОСОБА_2 від 20.04.2022 року КНП ЦПМСД № 1 Святошинського району м. Києва; зобов`язальною розпискою ОСОБА_1 від 20.04.2022 року на ім`я ритуальної служби СКП «Київський крематорій» ТОВ «Ритуальний дім Сяйво»; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437405957 від 30.07.2025 року.

Отже, в зв`язку з наведеним вище у позивача існують перешкоди щодо оформлення спадкових прав, тому представник позивача звернувся до суду за захистом законних прав та інтересів позивача.

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання з викликом сторін на 10.09.2025 о 09-00 год. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хилі Оксани Володимирівни (01010, пров. Хрестовий (вул. М. Гайцана), 2, офіс 104-106, м. Київ) належним чином завірену копію спадкової справи № 04/2024, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . (а.с.31-33).

21.08.2025 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хилі О.В. надійшла належним чином завірена копію спадкової справи № 04/2024, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . (а.с.39-75).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2025 року о 09-00 год. (а.с.82,83).

01.10.2025 року у судове засідання позивач та його представник - адвокат Потапенко А.М. не з`явилися, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, натомість 09.09.2025 року представником позивача до суду, подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, просить задовольнити. (а.с.86).

Представник відповідача Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Сидоренко Р.М., через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача в якій зазначив, що при вирішенні питання про задоволення позову ОСОБА_1 , покладається на розсуд суду. (а.с.77).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Київ померла ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №8722 від 20.04.2022. (а.с.15).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по ступеню родинних відносин є дочкою померлої ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане Лазірківською сільською радою, Оржицького району, Полтавської області 25.03.1977 року, актовий запис №4. (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на нерухоме майно яке їй належало на праві приватної власності, а саме на земельну ділянку (пай) площею 3,02 га, кадастровий номер 5320880400:00:006:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, що підтверджується Інформацієюз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2025 №437403359; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права н земельну ділянку від 29.07.2025; витягом №НВ-9971883962025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. (а.с.24-26).

21.08.2025 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хилі О.В. надійшла належним чином завірена копію спадкової справи № 04/2024, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . (а.с.39-75).

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 27.09.2024 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хилі О.В. щодо оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.09.2024 №110/02-31, спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_2 , відмовлено у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутні письмові документи які б підтверджували факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім цього, у спадкоємця відсутні оригінали правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку які за життя спадкодавцем були безповоротно втрачені. (а.с.9-10).

Місце проживання спадкодавця ОСОБА_2 було зареєстровано в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності чоловікові позивача ОСОБА_3 , підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Києва станом на з 20.04.2022 року; записами про одруження ОСОБА_1 із ОСОБА_3 в графі «сімейний стан» її паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . (а.с.45, 22, 23, 11-13).

Оскільки за станом здоров`я мати позивача спадкодавець ОСОБА_2 потребувала постійного догляду та допомоги, на час смерті проживала разом зі своєю донькою позивачем ОСОБА_1 за адресою: : АДРЕСА_1 .

Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується наступними обставинами та доказами, а саме: актом констатації смерті ОСОБА_2 від 20.04.2022 року КНП ЦПМСД № 1 Святошинського району м. Києва; лікарським свідоцтвом про смерть № 141 ОСОБА_2 від 20.04.2022 року КНП ЦПМСД № 1 Святошинського району м. Києва; довідкою про причину смерті ОСОБА_2 від 20.04.2022 року КНП ЦПМСД № 1 Святошинського району м. Києва; зобов`язальною розпискою ОСОБА_1 від 20.04.2022 року на ім`я ритуальної служби СКП «Київський крематорій» ТОВ «Ритуальний дім Сяйво»; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437405957 від 30.07.2025 року. (а.с.18-21).

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати, заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно з ст. Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Встановлення факту постійного проживання спадкодавця з позивачем на момент відкриття спадщини, має для заявника юридичне значення і потрібне для належним чином оформлення спадкових прав після смерті матері.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи обґрунтування позову знайшли своє об`єктивне підтвердження, отже суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві в квартирі АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,02 га, кадастровий номер: 5320880400:00:006:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області та належала на праві приватної власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрована/проживає за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: Виконавчий комітет Гребінківської міської ради Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ 04057406, (юридична адреса: 37400, м. Гребінка, Полтавська область, вул. Олексія Припутня, буд.1).

Суддя М. О. Вітківський