Постанова № 13063691, 23.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р. Справа № 29/224-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Слободін М.М. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозулі О.М.,

за участю представників сторін:

позивача Поддашкіної О.Ю., Кривошеєнко О.Ю.,

1-го відповідача не з’явився,

2-го відповідача Чумакова Д.В., Шульженко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу позивача (вх. №3477Х/3 від 19.10.10 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 р. у справі №29/224-10

за позовом ТОВ «Інтертранслогістік», м. Харків

до 1. ТОВ НВП «Техма», м. Харків

2. ВАТ «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ

про стягнення 284333,37 грн.

встановила:

20 липня 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості в розмірі 284333,37 грн., а також судових витрат в розмірі: 2834,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 57000,00 грн. - вартості послуг адвоката.

Позов обґрунтований посиланням на наявність у відповідачів солідарного боргу по простому векселю серії АА 0751166 від 04.11.2008 р. на суму 284333, 37 грн.

04.08.2010 р. позивачем були змінені позовні вимоги, про що подана відповідна заява. Згідно уточненої позовної заяви позивач просить визнати простий вексель серії АА 0751166 від 04.11.2008 року на суму 284333,37 грн. недійсним як такий, що не має вексельної сили, таким, що не підлягає оплаті ТОВ НВП «Техма», стягнути з ВАТ «Енергомашспецсталь»заборгованість за договором купівлі-продажу № 15/1682 від 14.11.2007 року в сумі 283333,37 грн., державне мито в сумі 2834,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати на сплату послуг адвоката в сумі 57000,00 грн.

Уточнена позовна заява ґрунтується на твердженні про те, що з огляду на приписи ст.4 ЗУ «Про обіг векселів в Україні»вексель АА №0751166 від 04.11.2008 року не має вексельної сили як такий, що виданий за відсутності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Крім того, позивач зазначає, що у зв’язку з недійсністю векселя, відповідач-2 має перед позивачем заборгованість за договором № 15/1682 від 14.11.2007 року у сумі 284333,37 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 р. у справі № 29/224-10 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що вексель, на підставі якого виник борг, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 196 ЦК України та статей 2, 75, 76 Уніфікованого закону, тобто не має обов’язкового реквізиту –підпису особи, яка видає документ від імені векселедавця. На дослідженому судом векселі підпис векселедавця закреслений.

Також рішення суду обґрунтовано посиланням на ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»відповідно до якої на момент видачі простого векселя векселедавець повинен мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Місцевий господарський суд встановив, що згідно рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. у справі № 35/06-09 за договором № 07/1847 від 29.11.2007р. ВАТ «Енергомашспецсталь»перерахував на рахунок ТОВ НВП «Техма»передплату у сумі 140941,86 грн., а 05.11.2008р. ТОВ НВП «Техма»повідомив про неможливість виконання договору № 07/1847, у зв’язку з чим сторони відмовилися від договору. При цьому згідно акту приймання передачі векселів від 04.11.2008р. спірний вексель № 0751166 від 04.11.2008р. видано у рахунок погашення заборгованості ТОВ НВП «Техма»за договором № 07/1847 на суму 140941,86 грн. Згідно рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2009 у справі № 45/12-09 за договором № 07/1691 від 22.11.2007р. ВАТ «Енергомашспецсталь»перерахував на рахунок ТОВ НВП «Техма»передплату у сумі 143391,51грн., а 20.11.2008р. ТОВ НВП «Техма»повернув ВАТ «Енергомашспецсталь»станок і сторони домовилися про розірвання договору № 07/1691. Опираючись на ці факти, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що станом на момент розрахунків із застосуванням спірного векселя № 075166, векселедавець не мав перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання на суму 284333,37 грн. (номінальна вартість векселя) та взагалі не мав грошового зобов’язання.

Опираючись на встановлені факти, місцевий господарський суд визнав вексель недійсним, а також стягнув з ВАТ «Енергомашспецсталь»заборгованість за договором купівлі-продажу №15/1682 від 14.11.2007 р. в розмірі 283333, 37 грн. Також суд стягнув з обох відповідачів судові витрати в рівних частинах.

ВАТ «Енергомашспецсталь»із зазначеним рішенням не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 р. по справі №29/224-10 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу ВАТ «Енергомашспецсталь»обґрунтовує невірним, на його думку, застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неналежною оцінкою місцевим господарським судом доказів, що потягло винесення невірного рішення. Зокрема, другий відповідач посилається на неналежність обраного позивачем способу захисту своїх прав і зазначає, що законодавство України не передбачає такого способу захисту порушеного права кредитора по векселю, як визнання векселя недійсним. Крім того, посилається на відсутність підстав вважати, що вексель не має вексельної сили, просить суд звернути увагу на одноманітну судову практику з цього питання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 р. апеляційну скаргу ВАТ «Енергомашспецсталь»було прийнято до провадження.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, тому просить залишити його без змін. Свої заперечення проти апеляційної скарги представник ТОВ «Інтертранслогістик», зокрема, обґрунтовує тим, що господарським судом Харківської області об’єктивно та всебічно досліджені матеріали справи і надані сторонами докази, з урахуванням чого правомірно зроблений висновок про недійсність векселя і наявність заборгованості за договором №15/1682 від 14.11.2007 р., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Представник першого відповідача до суду не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином і своєчасно. Враховуючи небажання першого відповідача скористатися своїм правом на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе вирішення спору за відсутності ТОВ НВП «Техма».

Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши справу повторно в порядку ч.2 ст. 101 ГПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Енергомашспецсталь»підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 р. по справі №29/224-10 підлягає скасуванню.

Вирішення спору і кваліфікація правовідносин по справі здійснені колегією суддів з додержанням принципу змагальності, передбаченим ст. 4-3, 33, ч.2 ст. 82 ГПК України, зокрема, на підставі і в обсязі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2007 року між позивачем та 2-м відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 15/1682, на виконання умов якого, згідно накладної № РН-0000002, довіреності Серія ЯОН № 930424, що містяться у матеріалах справи, позивач передав, а 2-й відповідач прийняв у власність ножиці листові механічні моделі НА 3225, 1991 р. випуску у комплекті з рольгангами та відкатною теліжкою 2х4 м з електроприводом –1 шт. за ціною 450000,00 грн.

30.06.2008 року, згідно наявного у матеріалах справи акту введення в експлуатацію (приймання-передачі в роботу) продукції, відвантаженої за договором № 15/1682, зазначений товар був введений в експлуатацію. Пунктом 12.2. договору № 15/1682 сторони обумовили такий порядок розрахунків за договором: 30% на протязі 5 днів з моменту підписання договору або отримання рахунку, 70% на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту вводу в експлуатацію.

04 листопада 2008 р. між позивачем та ТОВ «Енергомашспецсталь»підписаний акт приймання-передання векселів, відповідно до якого сторони узгодили, що другий відповідач передає, а позивач приймає в рахунок погашення заборгованості по договору №15/1682 від 14.11.2007 р. вексель АА 0751166 на суму 284333, 37 грн.

Колегія суддів опираючись на положення ч.2 ст. 207 ЦК України, кваліфікує даний акт як двосторонній правочин, спрямований на зміну умов договору № 15/1682 від 14.11.2007 р. в частині умов платежу, а саме узгодження розрахунку векселем.

Відповідно до змісту рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2009р. у справі № 35/06-09, з відповідача ТОВ НВП «Техма»на користь ВАТ «Енергомашспецсталь»стягнений грошовий борг в розмірі 55604,46 грн. пені, 556,04 грн. держмита та 118, 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Борг виник у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором № 07/1847 від 29.11.2007р.

Питання вексельних розрахунків у даному рішенні не досліджувалося, підстави видачі будь-якого векселя не встановлювалися, будь-яка інформація про обіг векселів у рішенні відсутня.

Відповідно до змісту рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2009 р. у справі № 45/12-09 з відповідача ТОВ НВП «Техма»на користь ВАТ «Енергомашспецсталь»стягнені штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 56570,60 грн. та відповідні судові витрати. Підставою стягнення зазначене невиконання зобов’язань за договором №07/1691 від 22.11.2007 р.

Аналогічним чином питання вексельних розрахунків у даному рішенні не досліджувалося, підстави видачі будь-якого векселя не встановлювалися, будь-яка інформація про обіг векселів у рішенні відсутня.

Відповідно до акту приймання-передачі векселю, 04.11.2008 р. ТОВ НВП «Техма»передала ВАТ «Енергомашспецсталь»в рахунок погашення заборгованості за договорами №07/1691 та №07/1847 вексель АА 0751166 на суму 284333, 37 грн.

Таким чином, з 04.11.2008 р. вексель АА 0751166 на суму 284333, 37 грн. був введений в господарський обіг з підстав, визначених сторонами угоди, на підставі якої був виданий вексель.

Оглядом векселя вексель АА 0751166 на суму 284333, 37 грн. встановлено, що на час пред’явлення представником позивача даного векселя суду, на ньому мається закреслення підпису векселедавця.

Вирішуючи спір, суд опирається на такі норми законодавства.

Згідно положень п.2 ч.5 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель відноситься до цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Форма векселя визначається законом місця його складання. Таким законом для суб’єктів господарювання в Україні є Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі –УВЗ, або Уніфікований вексельний закон), який на території України застосовується з урахуванням застережень, передбачених Законом України «Про обіг векселів в Україні»від 5 квітня 2001 року № 2374-ІІІ.

Колегія суддів зазначає, що УВЗ передбачено визнання векселя недійсним, але тільки з чітко визначених ст. 33 УВЗ підстав (порушення вимог щодо визначення порядку платежу за векселем), які у даному спорі відсутні.

Можливості визнання векселю недійсним не передбачає і процесуальне законодавство. Оскільки, як зазначено вище, вексель є цінним папером, а не правочином, при вирішенні питання про дійсність векселю не можуть застосовуватися положення гл. 16 ЦК України.

Аналогічно не підлягають застосуванню за аналогією закону положення ст. 267 ЦПК України, оскільки вони передбачають визнання недійсними векселів виключно в порядку поновлення прав на нього.

Також одноманітна і послідовна судова практика виключає можливість визнання векселю недійсним з зазначених позивачем підстав, зокрема, це зазначено у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2002р. (справа №14/2), рішенні ВСУ №17/81 від 3 грудня 2002р., тощо.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту свого права у вигляді подання позову про визнання векселю недійсним не ґрунтується на законодавстві, а винесене місцевим господарським судом рішення є хибним.

Оцінюючи висновок місцевого господарського суду про відсутність у векселя вексельної сили, колегія суддів також не погоджується з ним з таких підстав.

Підстави видачі векселів не регулюються вексельним законодавством. Вони знаходяться поза сферою застосування Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та врегульовані нормами цивільного законодавства, зокрема Законом України «Про обіг векселів в Україні» (далі –Закон).

Тому вимога щодо видачі векселів лише в оплату за поставлену продукцію, встановлена ст. 4 Закону, стосується лише і виключно їх видачі. В силу абстрактного характеру зобов’язання за векселем, ця вимога не стосується обігу векселів. Тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, розглядаючи спір щодо недійсності векселя, помилково вдався до перевірки правових підстав видачі векселю, який вже перебуває в обігу.

Крім того, не ґрунтується на законодавстві висновок місцевого господарського суду про те, що порушення вимог ст. 4 Закону тягне втрату векселем вексельної сили.

Так, ст. 4 Закону такої санкції не встановлює.

Відповідно до положень УВЗ, вексель втрачає вексельну силу виключно у випадку відсутності обов’язкового вексельного реквізиту (ст. 75 УВЗ) і жодна з норм УВЗ не пов’язує втрату сили векселя з порушенням вимоги про видачу векселя тільки за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що наявність дефекту підстав видачі векселю не тягне втрату векселем вексельної сили.

Оцінюючи висновок місцевого господарського суду щодо втрати векселем вексельної сили внаслідок закреслення обов’язкового вексельного реквізиту –підпису векселедавця - колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно положень ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України, вирішення господарських спорів відбувається з додержанням принципів рівності, змагальності і законності.

Відповідно до обґрунтування позову, сприйнятого місцевим господарським судом і покладеним ним в основу рішення, вексель має дефект форми, закреслення підпису векселедавця, який відповідно до приписів закону тягне втрату векселем вексельної сили.

Дійсно, відповідно до вимог ст. 75 УВЗ простий вексель повинний мати такі обов’язкові реквізити:

·          найменування «вексель», що включене безпосередньо у самий текст документа та виражене тією мовою, якою цей документ складено (вексельна мітка);

·          безумовне зобов’язання сплатити певну суму грошей;

·          найменування платника;

·          зазначення строку платежу;

·          зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

·          найменування особи, якій чи наказу якої повинен бути здійснений платіж;

·          зазначення дати та місця складання документа;

·          підпис векселедавця.

Статтею 76 УВЗ встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у статті 75 УВЗ, не має сили векселя, за винятком певних випадків. Ці випадки стосуються тих реквізитів, які за своєї відсутності є замінними, тобто можуть бути замінені іншими реквізитами векселя, зазначеними у ньому і до правовідносин, що склалися по даному спору це застереження не відноситься.

Але в даному випадку колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що реквізит векселю –підпис векселедавця на векселі присутній, але закреслений.

В ході розгляду справи представник другого відповідача представив суду копію векселю на час передачі його позивачу, на якій закреслення підпису векселедавця відсутнє.

Зі змісту первісного позову про стягнення заборгованості за векселем також випливає, що на час його подання вексель не мав дефектів і його вексельна сила не викликала сумнівів.

Позивач не надав колегії суддів будь-яких доказів того, що вексель мав дефект на час передання його позивачу.

Позивач не продавав вимог про визнання недійсною угоди про передання векселю.

Таким чином, опираючись на сукупність досліджених по справі доказів, колегія суддів доходить до висновку про те, що закреслення реквізиту в ході обороту векселя, після його передачі позивачу, не свідчить про неналежне виконання відповідачем-2 свого зобов’язання, яке випливає з угоди про передання векселя.

Оскільки угода про платіж векселем виконана відповідачем-2 належним чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст. 101, п. 2 ч.1 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

          Апеляційну скаргу ВАТ «Енергомашспецсталь»на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 р. у справі № 29/224-10 задовольнити.

          Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2010 р. у справі №29/224-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Стягнути з ТОВ «Інтертранслогістік»(м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.10, Код 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ „ПриватБанк”, МФО 351533) на користь ВАТ «Енергомашспецсталь»(84306, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 1464,17 грн.

Головуючий суддя                                                            В.Я. Погребняк

суддя                                                   М.М. Слободін

суддя                                                             О.В. Шевель

Повний текст постанови підписано 23 грудня 2010 р.