Постанова № 13063507, 22.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010 № 11/412-29/330-34/275

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Омельченко П.І. дов. №6/26-378 від 12.01.2010 року

від відповідача: Кузнєцова О.В. дов. б/н від 29.12.2009 року

від третьої особи: 1) Діанов О.І. дов. №10-6018/2628 від 14.07.2010 року

2) Ільїн Г.А. дов. №51/14-43599 від 12.04.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

у справі № 11/412-29/330-34/275 ( .....)

за позовом Державна податкова адміністрація у м. Києві

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі"

третя особа відповідача Державна податкова адміністрація України

Управління служби безпеки України в м.Києві

про стягнення 748682,65 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

Державна податкова адміністрація у м. Києві (далі позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі”(далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 728682,62 грн. за реалізовані речові докази в кримінальній справі № 59-0282, які вилучені з: вантажного автомобіля “ДАФ”державний номерний знак 553-49 МО з причепом державний номерний знак 023-32 МО, вантажного автомобіля “Івеко”державний номерний знак 022-98 РЕ з причепом державний номерний знак 029-97 РЕ, вантажного автомобіля “Мерседес”державний номерний знак 045-38 РЕ (з урахуванням уточнення).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 та рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2009 у справі № 11/412-29/330 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий господарський суд України постанову обґрунтовує ти, що:

- з огляду на врегулювання встановлених судами обставин положеннями статей 936, 949, 954 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтями 79, 81 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК України) попереднім судовим інстанціям слід було встановити наявність обставин, з яких вбачається вирішення питання про речові докази вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, враховуючи при цьому, що: гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші цінності та інші речі, які були обєктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям; а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави;

- при розгляді справи не було враховано, що право на припинення зберігання за законом виникає з підстав, визначених статтею 81 КПК України і тільки спір про належність речей, що підлягають поверненню вирішується у цивільному судочинстві з моменту прийняття відповідного акту на підставі вимог КПК України;

- доводи ж касатора щодо його права на відшкодування втрат здійснених під час зберігання речових доказів не підлягають прийняттю до уваги, оскільки таке відшкодування передбачено статтями 945, 947 ЦК України, але такі обставини має довести зберігач належному поклажодавцю;

-позивач відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”звернувся з позовом до суду для стягнення в дохід держави вартості реалізованих відповідачем речових доказів і його дії є правомірними тільки за наявності обставин, передбачених статтею 81 КПК України, з урахуванням наявності обставин, передбачених положеннями законодавства про виконавче провадження або одержання грошових коштів грошових коштів без установлених законом підстав, стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

07.07.2010 ухвалою Господарського суду м. Києва залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління СБ України у місті Києві (далі третя особа-2).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 р. у справі № 11/412-29/330-34/275 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” на депозитний рахунок Державної податкової адміністрації у м. Києві 728682 (сімсот двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 65 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” до Державного бюджету України 7286 (сім тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 83 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач всупереч покладеного на нього чотирма постановами слідчого управління податкової міліції ДПА України від 15.06.2004, від 16.07.2004 обовязку в строк протягом наступної доби з моменту реалізації майна перерахувати грошові кошти отримані від реалізації не виконав, чим порушив взяті на себе зобовязання. Оскільки на момент розгляду даної справи майно, яке було передано на реалізацію відповідачу відсутнє в натурі, тому відповідач зобовязаний відшкодувати його вартість. Таким чином, станом на день розгляду справи, залишок суми від загальної оптової вартості речових доказів, які були вилучені з 3 автомобілів та 42 пляшок диметилсилікованого масла у кримінальній справі № 59-0282 становить 728682,65 грн. (1187682,65 грн. 459000 грн.).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 р. у справі №11/412-29/330-34/275 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено наявність обставин, з яких вбачається вирішення питання про речові докази вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, враховуючи при цьому, що гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям; а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Таким чином, Позивач відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» мав право звернутися з позовом до суду для стягнення в дохід держави вартості реалізованих Відповідачем речових доказів тільки за наявності обставин, передбачених ст. 81 КПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2010 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 15.12.2010 року було оголошено перерву до 22.12.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 р. у справі № 11/412-29/330-34/275 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача та третіх осіб в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 р. у справі № 11/412-29/330-34/275.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ПМ ДПА України була порушена кримінальна справа № 59-0282 за фактом вчинення невстановленими слідством особами та службовими особами ТОВ “Промтекстиль”приховування товарів від митного контролю, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем, порушеної за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 201, частиною 2 статті 212 та частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі КК України), а також порушеної стосовно директора ТОВ “Промтекстиль”ОСОБА_1, який за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами у липні-серпні 2002 року здійснив переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю шляхом подання до митних органів документів, які містять неправдиві дані щодо вартості таких товарів, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 201 КК України.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ “Промтекстиль”.

Згідно статті 79 КПК України речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та приєднано до матеріалів даної кримінальної справи в якості речових доказів.

Оскільки вилучений вантаж (товари промислової групи) є громіздким, одночасно постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж, в якості речових доказів, передано на зберігання ТОВ “Підприємство Рекон”, відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписани слідчими та уповноваженими особами ТОВ “Підприємство Рекон”, копії яких містяться в матеріалах справи.

Після вилучення вказаного вантажу, з метою визначення його фактичної митної та ринкової вартості, кількості та найменування у даній кримінальній справі постановами слідчого було призначено ряд товарознавчих експертиз, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до експертних висновків було визначено митну та ринкову оптову вартість, як кожної одиниці товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертів. Крім того, у кримінальній справі було призначено та проведено комплексну, а саме хімічну та товарознавчу експертизу диметилсилікованого масла у 42 пляшках, які було вилучено.

Загальна ринкова вартість вантажу (товари промислової групи), вилучених з 12 автомашин, згідно з висновками товарознавчих експертиз становить 5322093,52 грн.

Відповідно до частини 3 статті 80 КПК України речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

У вказаних експертних висновках було зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість вантажу (товари промислової групи) буде знижуватись у звязку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

На виконання приписів частини 3 статті 80 КПК України та враховуючи експертні висновки, з метою недопущення зниження первинної вартості вантажу (товари промислової групи) та уникнення зростання витрат, повязаних із тривалим його зберіганням, було винесено 9 постанов (копії містяться в матеріалах справи) про передачу речових доказів на реалізацію, у яких зазначалось, що речові докази у кримінальній справі № 59-0282 вилучені та оглянуті з 9 вантажних автомобілів відповідно до протоколів огляду і вказані в додатку до висновку відповідної товарознавчої експертизи, слідує передати ТОВ “Підприємство Рекон”для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідним експертним висновком, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок позивача.

Постанови про реалізацію речових доказів, які були вилучені ще з 3 автомобілів не було прийнято на початку 2003 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2002 у справі № 25/509 було задоволено клопотання ТОВ “Промтекстиль”(позивач) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ДПА України та Київській регіональній митниці (відповідачі) продавати, міняти чи іншими способом відчужувати або знищувати вилучений товар.

ТОВ “Підприємство Рекон” та відповідач у 2002 році були включені до Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна.

ТОВ “Підприємство Рекон” та відповідач було обрано в якості організацій, яким передано речові докази у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

У серпні 2003 року ТОВ “Підприємство Рекон” та відповідач надіслали до Слідчого управління ПМ ДПА України листи, відповідно до яких вони просили про передачу речових доказів для подальшого зберігання від ТОВ “Підприємство Рекон”до відповідача із складанням актів прийому-передачі, оскільки відповідно до укладеного між ТОВ “Підприємство Рекон”та відповідачем договору речові докази фактично зберігались на складах відповідача, а ТОВ “Підприємство Рекон”розпорядженням від 22.07.2003 виведено з Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна, у звязку із реорганізацією підприємства.

Згідно частини 5 статті 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

22.09.2003 постановою слідчого речові докази у кримінальній справі № 59-0282 передані на відповідальне зберігання до ТОВ “Підприємство Рекон”відповідно до актів прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 30.09.2002, 17.10.2002, 02.11.2002, 08.11.2002, 11.11.2002, 13.11.2002, 19.11.2002, 20.11.2002, 02.12.2002, 18.12.2002, 03.01.2003, 24.01.2003 і які на той період, а саме станом на 22.09.2003 не були реалізовані, були передані на відповідальне зберігання відповідачу.

30.09.2003 ТОВ “Підприємство Рекон” та відповідач уклали акт приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282.

Таким чином, відповідачу було передано на відповідальне зберігання речові докази у кримінальній справі № 59-0282, в тому числі товар, що було вилучено з 3 автомобілів, рішення про реалізацію якого не приймалось.

Між ТОВ “Підприємство Рекон”(Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено договір про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна № 2 від 02.01.2002 (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник передає, а Виконавець приймає на себе зобовязання на відповідальне зберігання і реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого майна, яке отримано від органів податкової адміністрації.

За період з жовтня 2002 року по січень 2003 року на підставі Договору ТОВ “Підприємство Рекон” передало відповідачу все майно, яке було згідно постанов слідчого передано на відповідальне зберігання ТОВ “Підприємство Рекон” в якості речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, про що складались відповідні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, разом із вказаними речовими доказами ТОВ “Підприємство Рекон” передало відповідачу речові докази, вилучені з 3 вантажних автомобілів, рішення про реалізацію яких не приймалось, що підтверджується накладними: № 136 від 20.11.2002 на ТМЦ згідно експертного висновку № 4714 (в т.ч. масло у 42 пляшках); № 211 від 20.12.2002 на ТМЦ згідно акта прийому-передачі від 18.12.2002 на автомобіль “Мерседес” державний номерний знак 015-90 РЕ; № 31 від 06.01.2003 на ТМЦ згідно акта прийому-передачі від 03.01.2003 на автомобіль “ДАФ” державний номерний знак 553-49 МО; № 78 від 27.01.2003 на ТМЦ згідно акта прийому-передачі від 24.01.2003 на автомобіль “Івеко” державний номерний знак 022-98 РЕ, копії яких містяться в матеріалах справи.

14.05.2004 Господарський суд м. Києва ухвалою в справі № 25/509 скасував заходи забезпечення позову у звязку із припиненням провадження у справі.

15.06.2004 Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено дві постанови про передачу відповідачу речових доказів на реалізацію, які були вилучені з автомобілів “ДАФ” державний номерний знак 553-49 МО та “Івеко” державний номерний знак 022-98 РЕ, копії яких містяться в матеріалах справи.

16.07.2004 Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено дві постанови про передачу відповідачу речових доказів на реалізацію, які були вилучені з автомобіля “Мерседес” державний номерний знак 015-90 РЕ та окремо на деметилсиліконове масло у 42 пляшках, яке було вилучено з автомобіля “Мерседес” державний номерний знак 045-38 РЕ, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, вказаними постановами речові докази у кримінальній справі № 59-0282, які вказані у додатках до експертних висновків, передано відповідачу для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова вартість, визначена експертними висновками, а службових осіб відповідача зобовязано реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти, отримані від реалізації, протягом наступної доби з моменту реалізації майна на зазначений депозитний рахунок позивача.

Відповідачем не заперечується факт отримання речових доказів у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

Після винесення постанов слідчого про реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282 на депозитний рахунок позивача від відповідача частково надійшли кошти від реалізації речових доказів, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.09.2004 старшим прокурором Генеральної прокуратури України була скасована постанова від 16.07.2004 про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, вилученого з автомобіля “Мерседес” державний номерний знак 015-90 РЕ та причепа державний номерний знак 029-94 РЕ, про що належним чином було повідомлено відповідача.

13.09.2004 відповідач своїм листом повідомив про те, що вантаж було частково реалізовано (без зазначення суми), а подальша реалізація вантажу припинена з 10.09.2004.

15.07.2005 на виконання постанови про проведення ревізії від 19.05.2005 складено висновок № 22/26-20/21649265 у якому зафіксовано, що: відповідачем прийнято від ТОВ “Підприємство Рекон” на підставі накладних на відповідальне зберігання майно, яке вилучено з 3 автомобілів; відповідач передав вказане майно передав для реалізації у власні магазини згідно накладних на внутрішнє переміщення на всю суму у червні-грудні 2004 року; в оплату за реалізований товар відповідач перерахував УПМ ДПА в м. Києві кошти в сумі 359000 грн.; залишок нереалізованого товару згідно акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей становить 828752,65 грн.

На виконання постанови про проведення ревізії від 05.04.2006, відповідач повідомив, що за наслідками проведеної перевірки станом на 20.04.2006 сума залишків товару (речових доказів) та сума перерахованих коштів на депозит не змінились. Крім того, листом від 08.02.2007 відповідач повідомив про відсутність змін у згаданих показниках.

15.03.2007 Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено постанову про проведення обшуку в адміністративних, складських та торгівельних приміщеннях відповідача з метою відшукання товарів народного споживання (речових доказів), які були передані відповідачу на відповідальне зберігання та реалізацію у даній кримінальній справі, а також документів, які свідчать про їх одержання, зберігання та реалізацію.

За результатами проведених обшуків, допитів службових та матеріально відповідальних осіб відповідача встановлено, що речові докази, які були передані на реалізацію у кримінальній справі № 59-0282 у відповідача відсутні, оскільки вони були повністю реалізовані, в тому числі й майно (речові докази), постанову про реалізацію якого було скасовано 01.09.2004 Генеральною прокуратурою України.

28.03.2007 відповідач листом повідомив слідчий орган про те, що реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, які було передано згідно постанов слідчого, здійснено у повному обсязі на 27.03.2007, а також що виручені від реалізації кошти будуть перераховані протягом квітня 2007 року на депозитний рахунок, зазначений у постановах слідчого.

11.09.2007 Слідчим управлінням ПМ ДПА України під час розслідування кримінальної справи № 59-0282 було порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ “Промтекстиль” ОСОБА_1, який як вказано в матеріалах досудового слідства, внаслідок неналежного виконання своїх службових обовязків, покладених на нього як керівника підприємства, через несумлінне ставлення до них, у січні-серпні 2002 року вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави у вигляді ввезення у липні-серпні 2002 року невстановленими слідством особами контрабандним шляхом на митну територію України з Італії товарів народного споживання (одяг, взуття, білизна та ін.) на адресу ТОВ “Промтекстиль” на загальну суму 5322093,52 грн., що підпадає під частину 2 статті 367 КК України.

В подальшому вказану кримінальну справу було виділено в окреме провадження та присвоєно їй реєстраційний № 69-50.

Згідно матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1 було предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України та із дотриманням вимог КПК України справу № 69-50 Генеральною прокуратурою України передано до Святошинського районного суду м. Києва.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені вказаного злочину були наступні докази, а саме майно, яке було вилучено із 12 вантажних автомобілів, яке у липні-серпні 2002 року надійшло на митну територію України з Італії на адресу ТОВ “Промтекстиль”та в подальшому реалізовано, а грошові кошти від його реалізації перераховані на депозитний рахунок позивача, які відкрито в УДК м. Києва.

31.10.2007 Святошинський районний суд м. Києва виніс постанову, відповідно до якої закрито кримінальну справу № 69-50 по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною 2 статті 367 КК України відповідно до Закону України “Про амністію”від 19.04.2007, а також визначено, що речові докази документи, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи, необхідно зберігати разом із матеріалами справи; судові витрати в розмірі 30153, 05 грн. за проведення експертиз стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На момент винесення вказаної постанови, рішення стосовно грошових коштів, які були виручені від реалізації речових доказів товарів народного споживання вилучених із 12 вантажних автомобілів, що у липні-серпні 2002 року контрабандним шляхом надійшли на митну територію України з Італії на адресу ТОВ “Промтекстиль” та перерахованих на депозитний рахунок позивача не приймалось.

04.12.2007 Святошинським районним судом м. Києва винесено постанову за заявою ОСОБА_1 про повернення грошових коштів на підставі пункту 5 статті 81 КПК України ТОВ “Промтекстиль”, отриманих від реалізації речових доказів у кримінальній справі, що поступили на депозитний рахунок УПМ ДПА у м. Києві від ТОВ “Підприємство Рекон”у сумі 3128427,61 грн. та від відповідача у сумі 459000 грн.

24.09.2008 ухвалою Апеляційного суду м. Києва постанову Святошинського районного суду від 04.12.2007 скасовано, а справу за заявою ОСОБА_1 про повернення грошових коштів було направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

03.02.2009 Святошинський районний суд м. Києва повідомив СП ПМ ДПА України, що листом від 24.10.2008 директору ТОВ “Промтекстиль”розяснено право в порядку цивільного судочинства звернутися до суду з відповідною позовною заявою, яка відповідатиме вимогам статей 119, 120 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), проте за 2008-2009 роки провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ДПА України або позивача про повернення грошових коштів не надходило та не розглядалось.

21.06.2010 третя особа-2 листом № 51/12/3236 повідомила про прийняття постанови про прийняття до провадження кримінальної справи № 59-0282 (1536), а також про те, що третьою особою-2 будь-яких процесуальних рішень стосовно статусу вилучених речей або коштів, що були отримані від їх реалізації не приймалось.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Судом встановлено, що слідчим управлінням податкової міліції ДПА України, у межах наданих повноважень, як органом дізнання (п. 1-1 статті 101 КПК України), проводилась досудове слідство у кримінальній справі № 59-0282.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Статтею 19 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Згідно статті 7 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Статтею 1 ГПК України передбачено право, зокрема, юридичних осіб звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Із постанов слідчого управління податкової міліції ДПА України про передачу речових доказів на реалізацію від 15.06.2004, від 16.07.2004 вбачається, що одержувачем коштів отриманих від реалізації речових доказів у кримінальній справі № 59-0282 зазначено позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що, позивач, як орган державної податкової служби та юридична особа, правомірно звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх порушених (оспорюваних) прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частини 1-4 вказаної статті).

Колегією суддів встановлено, що чотирма постановами слідчого управління податкової міліції ДПА України про передачу речових доказів на реалізацію від 15.06.2004, від 16.07.2004 зазначені у цих постановах речові докази по кримінальній справі № 59-0282 передані відповідачу для їх реалізації, при цьому вказаними постановами було зобовязано відповідача реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти отримані від реалізації протягом наступної доби з моменту реалізації майна на депозитний рахунок УПМ ДПА України в м. Києві за реквізитами: одержувач - ДПА в м. Києві, банк одержувача - Управління Державного казначейства в м. Києві, р/р 37317008000066, МФО 820019, код ЄДРПОУ 01291502, призначення платежу - від реалізації речових доказів по кримінальній справі № 59-0282.

Відповідно до частиною 1 статті 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова, яка відповідно до частини 5 статті 114 КПК України постанови слідчого, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Таким чином, колегією судддів встановлено, що між сторонами у даній справі виникли господарські зобовязання безпосередньо із закону на підставі постанов слідчого про передачу на реалізацію речових доказів.

При цьому, судовою колегією враховано, що відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки законодавством не встановлено обов'язкової письмової форми договору про реалізацію речових доказів, а тому відсутність такого договору між сторонами не може бути підставою вважати про відсутність між ними господарських відносин.

Факт наявності зазначених господарських зобовязань між сторонами встановлений і Київським апеляційним господарським судом у справі № 11/412-29/330 (між цими ж сторонами) у постанові від 26.03.2009, яка набрала законної сили та є чинною.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, між сторонами склалися господарські відносини на підставі договору про зберігання та реалізацію речових доказів.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів встановлено, що відповідач всупереч покладеного на нього чотирма постановами слідчого управління податкової міліції ДПА України від 15.06.2004, від 16.07.2004 обовязку в строк протягом наступної доби з моменту реалізації майна перерахувати грошові кошти отримані від реалізації не виконав. Чим порушив взяті на себе зобовязання.

При цьому, судовою колегією враховано, що у листі від 28.03.2007 позивач зазначив, що реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, які було передано згідно постанов слідчого, здійснено у повному обсязі, а отже виручені кошти від реалізації майна відповідач згідно взятих на себе зобовязань повинен був перерахувати на депозитний рахунок позивача протягом наступної доби з моменту реалізації. Крім того, у зазначеному листі відповідач підтвердив свій обовязок по перерахуванню на депозитний рахунок позивача коштів та вказав, що останні будуть перераховані протягом квітня 2007 року на депозитний рахунок, зазначений у постановах слідчого.

Крім того, колегією суддів враховано, що відповідно статті 80 КПК України речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи (частина 1). Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення (частина 4).

Статтею 81 КПК України передбачено, що питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:

1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;

3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;

4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави;

5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства

Норма статті 81 КПК України врегульовує випадок кінцевої долі речових доказів (чи вони переходять у власність держави чи повертаються назад власнику), у спірному ж випадку мова йде про виконання договірних зобовязань, що випливають із договору про реалізацію речових доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 22.10.2007 у справі № 11/412 відповідач та позивач підписали акт звірки розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282 від 14.11.2007, відповідно до якого на депозитному рахунку позивача обліковуються кошти в сумі 459000 грн., які позивач отримав від відповідача згідно вказаної кримінальної справи.

Колегія суддів приймає до уваги факт того, що постанова слідчого від 16.07.2004 про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, якій було вилучено з автомобіля “Мерседес” державний номерний знак 015-90 РЕ та причепа державний номерний знак 029-94 РЕ була скасована.

Проте, оскільки на момент розгляду даної справи майно, яке було передано на реалізацію відповідачу відсутнє в натурі, тому відповідач зобовязаний відшкодувати його вартість.

Отже, станом на день розгляду справи, залишок суми від загальної оптової вартості речових доказів, які були вилучені з 3 автомобілів та 42 пляшок диметилсилікованого масла у кримінальній справі № 59-0282 становить 728682,65 грн. (1187682,65 грн. 459000 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму за реалізовані речові докази, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 728682,65 грн. є обґрунтованими, а отже правомірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва у справі № 11/412-29/330-34/275 від 06.10.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Росичі” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 року по справі №11/412-29/330-34/275 залишити без змін.

Матеріали справи № 11/412-29/330-34/275 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді