Постанова № 13063495, 21.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010                                                                                           № 14/132-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Поліщук П.Я. – представник, дов. № 49 від 29.11.2010р.

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належно;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідекс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2010

у справі № 14/132-10 ( .....)

за позовом                               ПП "МП М"ясопродукт"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідекс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 85 746,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «МП-М’ясопродукт» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс» (надалі відповідач) 49430,70 грн. – основного боргу за поставлений позивачем згідно накладних товар. Зважаючи на прострочення з боку відповідача свого зобов’язання щодо повної оплати поставленого товару позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 1839,49 грн. – 3% річних та 5926,53 грн. – розмір інфляційних втрат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.09.2010р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс» стягнуто 44430,70 грн. – основного боргу та 38,46 грн. - 3% річних. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 193 та 625 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту наявності заборгованості з боку відповідача за поставлений та не повністю оплачений товар. В частини задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 5926,53 грн. відмовлено.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідекс» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2010р. у справі № 14/132-10 просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          заявник наголошує на тому, що договір поставки між сторонами у письмовій формі не укладався, і відповідно, не було визначено порядку розрахунків між сторонами та момент виникнення обов’язку оплати;

-          при цьому, зауважує на тому, що позивачем було невірно нараховано суму основного боргу, 3 % річних та пеню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс» до провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2010р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) розгляд апеляційної скарги у справі № 14/132-10 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Попікової О.В., суддів: Калатай Н.Ф., Кондратової І.Д.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 21.12.2010р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Калатай Н.Ф. в іншому судовому засіданні) розгляд апеляційної скарги у справі № 14/132-10 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Ропій Л.М., суддів: Кондратової І.Д., Попікової О.В.

У судовому засіданні 21.12.2010 року присутній представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також представником позивача надано письмове пояснення в якому він підтверджує факт того, що 14.09.2010р. від відповідача на його рахунок надійшло 5000,00 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем – Приватним підприємством «МП- М’ясопродукт» за період з січня 2009р. по квітень 2009р. поставлено ТОВ «Ідекс» товар на загальну суму 378589,17 грн. Факт поставки товару підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними: № 55 від 03.01.2009р. на суму 49 544,39 грн., № 56 від 10.01.2009р. на суму 49 617,99 грн., № 6 від 30.01.2009р. на суму 24 625,34 грн., № 3 від 26.01.2009р. на суму 115 265,10 грн., № 7 від 27.02.2009р. на суму 8 879,10 грн., № 8 від 11.03.2009р. на суму 27 676,55 грн., № 9 від 26.03.2009р. на суму 44 900,40 грн., № 10 від 03.04.2009р. на суму 33 594,96 грн., накладною № 11 від 17.04.2009р. на суму 24 485,34 грн., які підписані відповідачем без зауважень та заперечень та скріплені печатками сторін. Саме ці документи є первинним бухгалтерським документом, який засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Факт поставки позивачем товару на суму 378589,17 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.

Поставлений відповідачем товар на загальну суму 378589,17 грн., який було отримано відповідачем, свідчить про факт укладання сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, як це передбачено вимогами статті 181 Господарського кодексу України, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем отриманий товар було оплачено частково у сумі 300608,47 грн., що підтверджується банківськими виписками від 01.04.2009р., від 07.04.2009р., від 15.04.2009р., від 24.04.2009р., від 25.04.2009р., від 28.04.2009р.

Залишок несплаченої частини заборгованості за поставлений товар на суму 77980,70 грн., відповідачем погашено не було.

Наведена сума заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується й Актом звірки станом на 31.12.2009р.

08.06.2010 року позивач скерував на адресу відповідача претензію за № 1, в якій просив останнього сплатити суму заборгованості у розмірі 82980,70 грн. до 15.06.2010 року за отриманий товар.

Відповідачем відповіді надано не було. На момент подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва, відповідачем заборгованість в добровільному порядку погашено не було, і становить 77980,70 грн.

У зв’язку із сплатою під час провадження у суді першої інстанції відповідачем на користь позивача частини заборгованості у розмірі 28550,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.07.2010р. на суму 22500,00 грн., та від 04.08.2010р. на суму 6050,00 грн., позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 49430,70 грн. (77980,70 грн. - 28550,00).

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються і з боку відповідача.

Стосовно сплаченої відповідачем суми коштів у розмірі 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 625197 від 14.09.2010р.), провадження у справі в частині стягнення згаданої суми з відповідача підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на момент винесення судом першої інстанції рішення у даній справі, заборгованість відповідача перед позивачем становить 44430,70 грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості на згадану суму, останнім надано не було і під час апеляційного провадження.

При цьому, доводи відповідача щодо не визначення порядку розрахунків між сторонами та моменту виникнення обов’язку стосовно оплати, визнаються апеляційною інстанцією непереконливими з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2010 року позивачем на адресу відповідача скеровано претензію № 1 щодо сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 82980,70 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 4909 від 08.06.2010р. та описом вкладення до нього від 08.06.2010р.

Отже, зважаючи на вимоги статті 530 Цивільного кодексу України, якою в свою чергу передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прострочення боржника – відповідача слід рахувати з 16.06.2010 року (через 7 днів після отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар).

З огляду на викладені обставини, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для висновку щодо ненастання строку остаточного розрахунку відповідача із позивачем за поставлений згідно видаткових накладних товар, за умови встановлення факту отримання відповідачем вимоги позивача щодо сплати заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про стягнення з відповідача 44430,70 грн. боргу за поставлений згідно видаткових накладних товар.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару з 16.06.2010 року, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних за прострочення відповідачем виконання обов’язку з оплати товару в період з 08.09.2009р. по 15.06.2010р.

Отже, період прострочення виконання грошового зобов’язання становить з 16.06.2010р. по 21.06.2010р.

За даними Державного комітету статистики України індекс інфляції у червні 2010 року становив 99,6% (газета «Урядовий кур’єр» № 123 від 08.07.2010р., тобто, в державі було відсутнє знецінювання національної валюти, і відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків від суми заборгованості за цей період.

Також, апеляційна колегія суддів погоджується з перерахунком суми 3% річних, зробленим місцевим господарським судом, згідно з яким за період з 16.06.2010р. по 21.06.2010р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38,46 грн. (77 980,70 грн. * 3% * 6 /365/100).

Разом з тим, колегія суддів встановила, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, а саме: статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Проте, дійшовши висновку про зменшення суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв’язку із частковим погашенням останнім суми боргу, суд першої інстанції помилково не зазначив у резолютивній частині свого рішення про припинення провадження в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. боргу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України шляхом доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010р. у справі №14/132-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідекс» (07770, Київська обл., Яготинський р-н, с. Сапуївка, вул. Нова, 1; код ЄДРПОУ 13736487) на користь Приватного підприємства «МП- М’ясопродукт» (02660, м. Київ, просп. Визволителів, 3, оф. 7; 017582, Чернігівська обл.., Прилуцький р-н, с. Богданівка, вул. Спартака, 38; код ЄДРПОУ 35583839) 44430 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 70 коп. основного боргу, 38 (тридцять вісім) грн. 46 коп. 3 % річних, 51 899 (п’ятдесят одна тисяча вісімдесят дев’яносто дев’ять) грн. 26 коп. – пені, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 69 коп. - державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 48 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. боргу провадження у даній справі припинити.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

4. Справу №14/132-10 скерувати до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.12.10 (відправлено)