Рішення № 13063370, 14.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 40/301-10

вх. № 9733/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Павлюк А.В.. дов. №4122 від 24.12.2009р.;

Представник відповідача - Алексєєва С.В., дов. від 15.11.2010р.

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" м. Харків

до Військової частини А-2136, с. Первомайське

про стягнення 6097,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ВАТ “Укртелеком” в особі Харківської філії звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –Військової частини А-2136 на свою користь заборгованість з орендної плати, витрати по утриманню орендованого майна та відшкодування витрат на електроенергію в сумі 5166,94 грн., пеню в сумі 367,21 грн., збітки від інфляції –453,37 грн, річні в сумі 110,43 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2010 року (суддя Хотенець П.В.) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16 листопада 2010 року о 10:40 год.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 16 листопада 2010 року, у зв’язку з відрядженням судді Хотенця П.В., справу передано до розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2010 року. Відкладено розгляд справи на 14 грудня 2010 року о 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 14 грудня 2010 року позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, надав супровідним листом для доручення до матеріалів справи додаткові документи (вх. № 31297), які судом долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав письмову заяву (вх. № 2770), в якій проти позову не заперечує.

Присутні в судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 14/1-20-08 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого, ВАТ «Укртелеком» (позивач) передав, а відповідач Військова частина А 2136 (орендар) прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: шевченківський район, смт Шевченкове, на першому поверху одноповерхового будинку № 5а по вул.. Леніна, для розміщення обладнання зв’язку ІКМ площею 1 кв.м

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01 квітня 2008 року підписаний та скріплений печатками сторін.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх - нормативних актів і перераховується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з розрахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа, що настає за розрахунковим.

Пункт 3.2. договору передбачає, що орендна плата за перший базовий місяць становить 137,60 грн. з ПДВ за 1 кв. м. приміщення. Згідно п.3.2.1. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Пункт 3.4. договору передбачає, що відповідач оплачує витрати на утримання майна в розмірі 25% від суми орендної плати окремо в строк, зазначений у п.3.1. договору, згідно з розрахунками позивача.

Відповідно до п. 3.5 договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, зазначений у п.3.1. договору.

Пунктом 12.1 договру оренди сторони встановили, що договір набирає чинності з 01.04.2008 року і дії до 31 грудня 2009 року.

Додатковою угодою 1 до договору оренди, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010 року.

Пунктом 6.1.3. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобов’язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, внаслідок чого, у відповідача за період з квітня 2009 року по вересень 2010 року, виникла заборгованість в сумі 5166,94 грн. що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат в сумі 5166,94 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Заявлена до стягнення заборгованість не спростовується представником відповідачем у судовому засіданні.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди № 14/1-20-08, який був укладений між сторонами по справі 01 квітня 2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат в сумі 5166,94 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.2 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року склала 367,21 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 367,21 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди нараховано 3% річних в розмірі 110,43 грн., та інфляційні у розмірі 453,37 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А 2136 (63601, Харківська обл.., смт. Шевченкове, ідентифікаційний код 07784335) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ідентифікаційний код 25614660, (61002, м. Харків, вул.. Іванова, 7/9; рахунок № 26008898/980 в ХОД «Райфайзен банк Аваль», МФО 350589, в , ) – 5166,94 грн. основного боргу, 367,21 грн. пені, 110,43 грн. трьох відсотків річних, 453,37 грн. інфляційних витрат, 102,00 витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2010 року

справа № 40/301-10