Ухвала суду № 13063354, 22.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"22" грудня 2010 р.Справа № 15/99-1673

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Підволочиської селищної ради вул. А. Шептицького, 4, с. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

до приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про припинення договору оренди землі № 50 від 26.10.2005 року

За участю представників сторін:

позивача: землевпорядник Коваль Н.Т., доручення № 907 від 26.10.10 р.;

відповідача :не з'явився.

Суть справи:

Підволочиська селищна рада вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про припинення договору оренди землі № 50 від 26.10.2005 року.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Відповідач в судове засідання не з'явився відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

У відповідності до ст. 16 ГПК України, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь субєкти господарської діяльності, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або їх основної частини.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Підволочиська селищна рада, смт. Підволочиськ, вул.. Шептицького, 4, зареєстрована як юридична особа 21.05.1997р. (ідентифікаційний код 04396294), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що підставою для укладення договору оренди землі № 50 від 26.10.2005р. з відповідачем, дію якого просить припинити, було право власності відповідача на цілісний майновий комплекс у смт. Підволочиськ, вул.. Д.Галицького, 33. Станом на час звернення до суду частково право на приміщення в цілісному майновому комплексі передані фізичним та юридичним особам на підставі договорів купівлі-продажу, у звязку з чим у відповідності до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України із переходом права власності до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності будівлі.

Суд на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон про місцеве самоврядування) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ, міст згідно статті 12 Земельного кодексу України належать, зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

26.10.2005р. між Підволочиською селищною радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1. укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування викупленого цілісного майнового комплексу у смт. Підволочиськ, вул.. Д.Галицького, 33.

У відповідності до п. 2 договору обєктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,1902 га, у т.ч. 0,0928 га під викупленим цілісним комплексом, який належить орендарю ОСОБА_1. на праві приватної власності.

П. 8 даного договору сторони визначили строк його дії пять років. Після закінчення строку дії договору орендар (відповідач у справі) має переважне право поновлення його на новий строк.

У відповідності до Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладення договору оренди, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною другою статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Також статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України ст. 18 Закону України "Про оренду землі" п. 17 постанови Кабінету Міністрів України N 2073 від 25.12.98 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, є укладеним з моменту такої реєстрації.

Договір оренди землі № 50 від 26.10.2005р., укладений між сторонами у справі, зареєстрований Тернопільською регіональною філією центру державного земельного кадастру 15.12.2005р. за № 040565700029, а відтак слід вважати, що з моменту державної реєстрації, тобто з 15.12.2005р., договір оренди землі набрав чинності.

Враховуючи, що умовами договору оренди землі від 26.10.2005р. передбачено строк його дії 5 років, дія даного договору припинилася 15.12.2010р.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено підстави припинення договору оренди землі, однією з яких є закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи (22.12.2010р.) договір оренди, укладений між позивачем та ПП ОСОБА_1. припинив свою дію, оскільки закінчився строк, на який його було укладено, суд вважає, що предмет спору у даній справі відсутній, у звязку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Водночас суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому чинним на час розгляду законодавством, яке регулює відносини у сфері оренди земельних ділянок, не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 69, 80, 86 ГПК України, ст.ст. 17, 124 Земельного Кодексу України, ст.ст. 18, 20, 31 Закону України "Про оренду землі", господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі припинити.

СуддяГ.Б. Бучинська