Рішення № 130613571, 24.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року Справа № 160/21478/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/21478/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

24.07.2025 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.07.2025 року №047050032571 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.07.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу роботи за Списком № 1 період роботи з 29.04.1997 по 31.03.1998, з 13.06.2006 по 19.12.2006, та період служби в ЗСУ призваному за мобілізацією в особливий період з 11.03.2022 по 06.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу роботи за Списком № 1 в повному обсязі без виключень періоди роботи з 29.10.2007 по 23.02.2015, з 21.06.2017 по 10.03.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.07.2025 року.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/21478/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 29.07.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- копію пенсійної справи;

- звернення позивача із заявою про призначення пенсії;

- рішення від 17.07.2025 року № 047050032571 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.07.2025 року;

- відомості/інформацію щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи позивача;

- інформацію /підстави прийнятої відмови у призначенні пенсії позивачеві та всі наявні докази щодо суті спору.

13.08.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

У відзиві відповідач просить залучити у якості співвідповідачаГоловне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування вказаного клопотання заявником зазначено, що оскільки позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, електронна пенсійна справа знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України У Київській області щодо призначення пенсії.

Вирішуючи питання залучення співвідповідача у справу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3ст. 48 КАС Україниякщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Як вбачається з позовної заяви, позивач визначив відповідача у справі саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, позовні вимоги також звернути до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Будь-яких клопотань від позивача про залучення до участі у справі співвідповідача до суду не надходило.

При цьому, як підтверджено матеріалами справи, вирішення питання призначення пенсії позивачу за принципом екстериторіальності здійснювалось саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатськійобласті, в результаті чого останнім прийнято оскаржуване рішення, а відтак позивачем було вірно визначено відповідача у даній справі, а отже клопотання відповідача про залучення у справу співвідповідачаГоловне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У відповідності до приписівстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимогст.258 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 24.09.2025 року, тобто у межах строку встановленогост.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

Позивач також вказує на те, що відповідачем невраховано до стажу роботи за Списком № 1 періоди з 29.04.1997 по 31.03.1998, з 13.06.2006 по 19.12.2006, з 11.03.2022 по 06.06.2025. Періоди роботи з 29.10.2007 по 23.02.2015, з 21.06.2017 по 10.03.2022 враховано за Списком № 1 не в повному обсязі.

Також, посилається на неврахування періоду служби в ЗСУ призваному за мобілізацією в особливий період з 11.03.2022 по 06.06.2025 року.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що пенсійний вік, визначений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 55 років.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 25 років.

Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №1) становить 50 років.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №1) становить не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на роботах із особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці.

Чоловікам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених умовах, за наявності передбаченого страхового стажу за віком на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах додається:

довідка, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону);

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

У разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вік заявника 50 років.

Страховий стаж особи становить 35 років 24 дні, в тому числі пільговий стаж за списком № 1 - 9 років 2 місяці 18 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 9 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Працює.

Враховуючи наведене, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник не набув необхідного пільгового стажу.

Відповідач вказує про те, що право на пенсійну виплату відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону набуде 31.05.2026 року.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.07.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

В подальшому, рішенням від 17.07.2025 року №047050032571 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1

Згідно спірного рішення, відповідач зазначає про те, що вік заявника 50 років.

Страховий стаж особи становить 35 років 24 дні, в тому числі пільговий стаж за списком № 1 - 9 років 2 місяці 18 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 9 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Працює.

Враховуючи наведене, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник не набув необхідного пільгового стажу.

У рішенні вказано про те, що право на пенсійну виплату відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону позивача набуде - 31.05.2026 року.

Не погодившись із таким рішенням Пенсійного органу, позивач звернувся до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно із статтею 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

За змістом трудової книжки, позивач здійснював трудову діяльність, зокрема:

- з 01.09.1993 по 20.06.1995 навчання в ПТУ № 61 міста Дніпродзержинська;

- з 08.06.1993 по 20.12.1994 служба в Збройних Силах, 29.04.1997 прийнятий ковалем-штампувальником 3 розряду до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е.Дзержинського;

- 01.04.1998 переведений слюсарем-ремонтником 4 розряду;

- 04.06.1998 звільнений за власним бажанням;

- 07.04.1999 прийнятий в ОЛК контролером пасажирського транспорту;

- 27.04.1999 звільнений за власним бажанням;

25.09.1999 по 22.10.2001 проходив службу в органах внутрішніх справ;

- 01.10.2002 прийнятий до ТОВ НПП «АЛМЕТ» сортувальником;

- 09.09.2005 звільнений за власним бажанням;

- 12.09.2005 прийнятий до ЗАТ «Стройинвест» формувальником машинного формування ливарного цеху;

-31.03.2006 звільнений за власним бажанням;

- 03.04.2006 прийнятий до «ТОВ Дніпропетровський завод точного лиття» шихтувальником 3 розряду ливарного цеху;

- 13.06.2006 переведений плавильником ліварного цеху;

- 19.12.2006 звільнений за власним бажанням;

- 17.01.2007 розпочата виплата допомоги по безробіттю;

- 28.03.2007 припинено виплачу допомоги по безробіттю;

- 29.03.2007 розпочата виплата допомоги по безробіттю;

- 19.04.2007 припинено виплату допомоги по безробіттю;

- 20.04.2007 розпочато виплату допомоги по безробіттю;

- 12.06.2007 припинено виплату допомоги по безробіттю;

- 17.07.2007 прийнятий до ВАТ «Дніпровагонмаш» слюсарем зі збирання металоконструкцій;

- 24.10.2007 звільнений за власним бажанням;

- 29.10.2007 прийнятий до Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» учнем підручного сталевара електропечей;

- 21.03.2008 переведений підручним сталеваром електропечей 4 розряду;

- 01.03.2010 переведений підручним сталеваром електропечей 5 розряду;

- 23.02.2015 звільнений за скороченням штату;

- 24.03.2015 розпочато виплату допомоги по безробіттю;

- 17.03.2016 припинено виплату допомоги по безробіттю;

- 21.06.2017 прийнятий до ПАТ «Дніпровагонмаш» сталеваром 5 розряду електропечі, Записи про звільнення відсутні станом на 10.07.2025;

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5)

Слід вказати про те що у період роботи позивача з 29.04.1997 по 31.03.1998 діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року. Відповідно до пп.а п.2. («Ковальсько-пресове виробництво») Розділу ХI Списку № 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах», правом на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, користуються «ковалі, штампувальники на штампувальних молотах, пресах та кувальних машинах та їх підручні».

Списком № 1 затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, у розділі ХІ, підрозділ І Ливарне виробництво, пункт 11.1а, передбачена посада плавильники металу та сплавів.

Списком № 1 затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, у розділі ІІІ, підрозділ ІІ Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка сумішей та ремонт металургійних печей, пункт 3.2а, передбачена посада підручні сталеварів електропечей.

Списком № 1 затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, у розділі ІІІ, підрозділ ІІ Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка сумішей та ремонт металургійних печей, пункт 3.2а, передбачена посада сталевари електропечей,

Слід вказати про те, що записи трудової книжки не містять записів про неповну зайнятість на роботах з шкідливими умовами праці за Списком № 1, або перерв у роботі в наведені періоди на підставі яких такий стаж враховується вибірково.

Зі змісту спірного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах слідує, що відповідачем не було враховано спірний період роботи позивача, оскільки відповідач у спірному рішенні визначив пільговий стаж роботи позивача 9 років 2 місяці 18 днів.

При цьому слід вказати, надаючи відзив по справі, відповідач взагалі не зазначив та не надав пояснень з приводу спірного періоду роботи позивача.

Слід вказати ухвалою суду були витребувані у відповідача докази та пояснення з приводу спірного періоду, однак, відповідач жодних пояснень відповідач суду так і не надав.

Згідно пунку 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.

Отже, у випадку виявлених недоліків у документах для призначення позивачу пенсії відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх підтвердження від відповідних органів (осіб), підприємств, організацій, або ж письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів.

Відповідачем не надано доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону №1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з`ясування та перевірки їх від відповідних органів (осіб) та письмового повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів.

Окрім того, згідно матеріалів справи, з військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 11.03.2022 призваний за мобілізацією на підставі Указу Президента України, та 06.06.2025 звільнений в зв`язку із станом здоров`я з військової служби

Відповідно до ч.2 ст. 119 Кодексу законів про працю України Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ) до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи антитерористичної операції у період її проведення. безпосередньо в районах Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналіз приведених вище норм права дає підставою для висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу та стажу роботи за спеціальністю, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку,про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним, та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, зарахуванні спірного періоду роботи позивача та в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням правової позиції викладеної у цьому рішенні суду.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується для призначення пенсії, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало Закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заявупозивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за ст.5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 17.07.2025 року №047050032571 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком № 1 період його роботи з 29.04.1997 року по 31.03.1998 року, з 13.06.2006 року по 19.12.2006 року, та період служби в ЗСУ призваному за мобілізацією в особливий період з 11.03.2022 року по 06.06.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 у повному обсязі до стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 29.10.2007 року по 23.02.2015 року, з 21.06.2017 року по 10.03.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24.09.2025 року.

Суддя В.В. Ільков