Ухвала суду № 130606838, 30.09.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14578/21

Провадження № 2/369/280/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про залишення позову без розгляду)

30.09.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря Іларіонова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/14578/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Броварського відділення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , про захист прав споживача та відновлення становища, що існувало до порушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Броварського відділення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , про захист прав споживача та відновлення становища, що існувало до порушення.

Позивач неодноразово викликалася судом.

В судовезасідання позивачповторно нез`явилася,хоча продень,час тамісце розглядусправи повідомляласяналежним чиномі від неї не надходила заява про розгляд справи за її відсутності. Причина неявки суду не відома.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що систематична неявка до суду є зловживанням процесуальним правом з боку сторони позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається із матеріалів справи позивач жодного разу не з`явилася в призначені судові засідання, будучи належним чином повідомленою про місце, дату, час проведення судових засідань, а саме: 18 березня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення на номер телефону позивача, зазначений у позовній заяві ( НОМЕР_1 ) від 03 березня 2025 року; 15 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення на номер телефону позивача, зазначений у позовній заяві ( НОМЕР_1 ) від 08 серпня 2025 року та кореспонденцією, направленою на адресу позивача, яка повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання»; 30 вересня 2025 року, що підтверджується кореспонденцією, направленою на адресу позивача, яка повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Належність повідомлення судом позивача про час та місце розгляду справи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Окрім того, про повідомлення позивача про дату та час розгляду справи свідчать численні клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи до моменту закінчення війни. Про судові засідання позивач була повідомлена завчасно. Заяв про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду № 759/14068/19 від 30 листопада 2022 року, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відтак,позивач,вказавши упозовній заявісвій номермобільного телефону погодився та принаймні не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом, що в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

Наведене свідчить про недобросовісність здійснення позивачем своїх процесуальних прав.

Слід звернути увагу, що такі дії порушують права інших учасників розгляду справи, які добросовісно виконують покладений процесуальним законом обов`язок щодо явки до зали суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, яка належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, повторно не з`явилася до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, із заявами про розгляд справи за її відсутності не зверталася, її нез`явлення перешкоджає розгляду справи, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.223, ст.257,268 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Броварського відділення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2 , про захист прав споживача та відновлення становища, що існувало до порушення, - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику положення ч. 2ст. 257 ЦПК Українипро те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА