Рішення № 13059255, 13.12.2010, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 2-123/2010 року.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Мамаєва В.А.

при секретарі Шишка Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_4 відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу та визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу та визнання права власності, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на початку 1991 року вона познайомилася з ОСОБА_7., з яким у них склались добрі стосунки і вони вирішили проживати разом. Спочатку проживали з ОСОБА_7. у будинку, що належав їй за адресою: АДРЕСА_1. З того часу проживали разом однією сім»єю, вели спільне господарство і мали спільний бюджет. В 2002 році ОСОБА_7 усиновив її доньку та розпочали будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в якому, після завершення будівництва, продовжували проживати однією сім»єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 після тривалої хвороби помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. У зв»язку з цим вона звернулася до Великолепетистької державної нотаріальної контори, де їй було роз»яснено та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_7. без шлюбу не менше п»яти років до часу відкриття спадщини, для подальшого оформлення спадщини. Вказані обставини можуть підтвердити і свідки. Відповідно до ст. ст. 74, 61, 63 СК України все майно, набуте нею та ОСОБА_7. під час пільного проживання без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, а частка майна кожного із них є рівною (ст. 70 СК України, ст. ст. 370, 372 ЦК України). Під час спільного проживання однією сім»єю з ОСОБА_7. без шлюбу були придбані два автомобілі: «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1 та «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_2, вартість яких згідно експертної оцінки складає відповідно 143680 грн. та 197920 грн. Позивач просить суд встановити факт її спільного проживання однією сім»єю з ОСОБА_7 без шлюбу з 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею право на 1\2 частки в спільній сумісній власності, набутій нею та ОСОБА_7 за час спільного проживання однією сім»єю без шлюбу.

19.05.2010 р. позивач у судовому засіданні доповнила позовні вимоги та додатково їх обґрунтувала. Вважає, що даний спір повинен вирішуватися в порядку позовного провадження з наступних підстав. Так, статтями 234 та 256 ЦПК України встановлено, що факт проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу розглядається в порядку окремого провадження. Але, згідно до вимог Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яким встановлено, що справи про наслідування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, який може вплинути на спадкові права та обов»язки інших осіб при наявності інших спадкоємців та спору між ними. Таким чином, встановлення факту спільного проживання однією сім»єю з ОСОБА_7 без шлюбу впливає на спадкові права та обов»язки спадкоємців першої черги, а саме відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 Крім того, ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2010 року встановлено наявність спору між спадкоємцями першої черги - відповідачами за даним позовом і нею відносно права на майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, у зв»язку з чим, було скасовано рішення Великолепетиського районного суду від 26.11.2009 року, її заяву про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу залишено без розгляду та роз»яснено її право подати позов на загальних підставах. З початку 1991 року вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкали разом, вели сумісне господарство, мали взаємні шлюбні права та обов»язки, єдиний сімейний бюджет, займались підприємницькою діяльністю, відпочивали разом поза межами Херсонської області, поза межами території України, разом відпочивали на днях народженнях та інших святах у знайомих, друзів, у їх будинку, відзначали свята разом з працівниками трудового колективу ТОВ «Соняшник» в смт. Велика Лепетиха, смт. Горностаївка, та в інших місцях, матеріально підтримували один одного, під час хвороби знаходилась біля ОСОБА_7 возила по лікарнях в м. Херсон, м. Київ та м. Москву, купувала ліки, підтримувала як дружина, поховання померлого проводилося з будинку, де вони проживали разом. Про їх бажання проживати однією сім»єю свідчить факт усиновлення ОСОБА_7., за рішенням суду від 01.02.2002 року, її рідної дочки, що відповідає порядку створення сім»ї, передбаченому ст. 3 Сімейного Кодексу України. У вказаний період часу вони проживали в будинку, що належить їй в АДРЕСА_1, а пізніше - у будинку по АДРЕСА_2, сумісно вкладали кошти у обслуговування, ремонт та реконструкцію будинку по АДРЕСА_1, у будівництво будинку по АДРЕСА_2, разом придбавали меблі, побутову техніку та інше, необхідне для їх сумісного життя майно. За спільні кошти, а саме з сімейного бюджету, ними були придбані два автомобілі - 16 березня 2004 року автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1 та 03.06.2005 року - автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_2. За їх взаємною згодою, вказані автомобілі були зареєстровані на ім »я померлого ОСОБА_7. Також, у зв»язку з тим, що вони з ОСОБА_7. не знаходились у зареєстрованому шлюбі та мали різні прізвища, що не дозволяло внести її прізвище до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на право керування автомобілем, ОСОБА_7. 25.03.2009 року була оформлена нотаріально посвідчена довіреність на право керування автомобілем марки «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, з правом передоручення та тимчасовим виїздом за кордон строком на десять років. Необхідності в оформленні довіреності на право керування автомобілями, до хвороби ОСОБА_7 у них не виникало, так як на вказаних автомобілях вони виїжджали завжди разом і керувала вона по черзі обома автомобілями в присутності ОСОБА_7 За життя ОСОБА_7 неодноразово пропонував їй зареєструвати шлюб, але вона вважала, що у юридичному оформлені їх відносин немає потреби. На момент смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, два автомобіля марки «TOYOTA CAMRY" державний номер НОМЕР_1 та «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2 були придбані під час їхнього проживання однією сім»єю без шлюбу та знаходились в спільній сумісній власності без виділу долі. Згідно до ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки з майна, що знаходиться в спільній сумісній власності, передбачається, що долі кожного із співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлене угодою між ними, законом або рішенням суду. Виходячи з викладеного, в разі виділу частки з майна, яке було придбано ними і знаходилось в їх спільній сумісній власності, долі кожного з них є рівними і повинні складати 1/2 частину. Позивач бажає виділити свою 1/2 частину у натурі із спільної сумісної власності шляхом виділення їй в натурі та виключення зі спадкового майна автомобіля марки «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, вартість якого перевищує розмір її частки., та сплати грошової компенсації спадкоємцям ОСОБА_7 а автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1 залишити в спадковій масі ОСОБА_7

19.05.2010 року позивачем збільшено розмір позовних вимог. Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11.10.2010 року ОСОБА_8 було виключено з числа відповідачів по даній справі. У зв»язку з цим та проведеною по справі повторною судовою автотоварознавчою експертизою №21 позивачем було зменшено розмір позовних вимог. Остаточно позивач просить суд:

- встановити факт її проживання разом з ОСОБА_7, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім»єю без шлюбу з 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати автомобілі марки «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1 та «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю, набутою нею та ОСОБА_7. за час спільного проживання однією сім»єю без шлюбу;

- визнати за нею право власності на 1/2 частку в спільній сумісній власності, а саме на 1/2 частку автомобіля марки «TOYOTA СAMRY» державний номер НОМЕР_1 та на 1/2 частку автомобіля «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, що складає 179835 грн. 20 коп.; - виділити їй у натурі 1/2 частку в спільній сумісній власності, а саме автомобіль марки «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ- Джип, повною масою 2680 кг., об»єм двигуна V= 03956 куб.см. В, шасі (кузов, рама ) № НОМЕР_3, зареєстрованого Горностаївським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, вартістю 235576 грн. 95 коп.; - для державної реєстрації автомобіля в Горностаївському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України визнати за нею право власності на автомобіль марки «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ- Джип, повною масою 2680 кг., об»єм двигуна V- 03956 куб.см. В, шасі ( кузов, рама ) № НОМЕР_3, сплативши відповідачу ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 37161 грн. 17 коп., відповідачу ОСОБА_3.- грошову компенсацію в розмірі 18580 грн. 58 коп.; - виключити автомобіль марки «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ-Джип, повною масою 2680 кг., об»єм двигуна V- 03956 куб.см. В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, зареєстрованого Горностаївським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, вартістю 235576 грн. 95 коп. зі спадкового майна спадкодавця ОСОБА_7; - залишити в спадковій масі спадкодавця ОСОБА_7 автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, колір - чорний, шасі ( кузов, рама) № НОМЕР_4, тип - седан, об»єм двигуна V=02995 куб.см., зареєстрованого Горностаївським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, вартістю 124093 грн. 46 коп. Позивач ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, додатково пояснила, що автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER" державний номер НОМЕР_2 був придбаний 31.05.2005 р., що підтверджується видатковою накладною та актом прийому-передачі №1 від 31.05.2005 року. Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала у повному обсязі та пояснила, що після проведеної повторної судової автотоварознавчої експертизи вартість автомобіля «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1 становить 124093 грн. 46 грн., а вартість автомобіля «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2 235576 грн. 95 коп. Тому 1\2 частина в спільній сумісній власності, що належить позивачеві складає 179835 грн. 20 коп. Позивач бажає виділити собі в натурі та виключити зі спадкового майна автомобіль марки «TOYOTA LAND СRUISER» державний номер НОМЕР_2, вартість якого на 55741 грн. 75 коп. перевищує розмір її 1\2 частки. Позивач перерахувала в порядку компенсації на депозит суду вказані кошти відповідачам по справі, а саме 2\3 частки цієї суми ОСОБА_2 і 1\3 частки ОСОБА_3., оскільки саме в таких частках вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_3 позов визнала у повному обсязі, пояснила, що є донькою позивача і повністю підтвердила пояснення останньої. Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала і просить суд відмовити у його задоволені у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що у своїй позовній заяві позивачка, перш за все, просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7. без шлюбу з 1991 по 24.06.2009 рік. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки. Звертаючись до суду з вимогою про встановлення саме вказаного факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_7. у порядку окремого провадження, ОСОБА_1 пов'язувала це з наступним вирішенням спору про визнання права власності на спадщину. Однак, оскільки ставити окремо питання про встановлення вказаного факту у порядку окремого провадження неможна у зв'язку з тим, що виник спір про право. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27.01.2010 року скасовано рішення Великолепетиського районного суду від 26.11.2009 року і заява ОСОБА_1 про встановлення вказаного факту залишена без розгляду. ОСОБА_1 не відноситься до кола спадкоємців, які призвані до спадкування після смерті ОСОБА_7 Тому вона, звернувшись до суду у порядку позовного провадження, знову ставить питання про встановлення того самого факту, але для визнання за нею права на 1/2 частку в спільній сумісній власності, набутій нею та ОСОБА_7. за час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, а саме 2-х автомобілів. Вважає, що встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу у позовному провадженні взагалі неможливе, а тим більш за такий період, який ніяк не охоплюється періодом придбання спірних автомобілів. Вказані позивачкою обставини спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7. без шлюбу можуть і повинні бути лише підставами для обґрунтування її позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину майна, у даному разі вказаних автомобілів. Позивачка має представити необхідні докази, пов'язані з придбанням вказаних автомобілів, і про сумісне проживання її з ОСОБА_7 саме у цей період, а не у період з 1991 по 24.06.2009 рік., як вона ставить питання у своїй позовній заяві, бо це може торкатися питання щодо іншого майна, з приводу якого у суді на розгляді є інша цивільна справа. Крім того, позивачка просить встановити факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7. без шлюбу із 1991 року по 24.06.2009 р, однак нею на підтвердження цього не представлено жодного належного доказу. У матеріалах справи відсутні документи, які б беззаперечно свідчили про її сумісне проживання із ОСОБА_7., натомість містяться документи, які підтверджують зворотні обставини. Так, у матеріалах справи міститься копія паспорту позивачки, із якого слідує, що ОСОБА_1 з 30.01.1998 року була зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. У цей час місце проживання ОСОБА_7 з 05.08.1988 р. по 07.04.2000 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 разом з його дружиною ОСОБА_9, а з 26 квітня 2000 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копією паспорта ОСОБА_7 та довідкою про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» відмітка про реєстрацію в паспортному документі свідчить про місце проживання особи за конкретною адресою її житла, а довідкою про реєстрацію місця проживання особи підтверджується реєстрація місця проживання особи. Місце проживання Позивачки ніколи не було зареєстровано разом із місцем проживання ОСОБА_7 за однією адресою. Дані обставини цілком обґрунтовано ставлять під сумнів доводи позивачки стосовно того, чи дійсно між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 існували стосунки, що притаманні подружжю, чи дійсно вони фактично проживали разом на протязі 18 років, вели спільне господарство і мали спільний бюджет та головне - чи визнавав її право на сумісну власність сам ОСОБА_7, якщо на протязі 9 років з моменту побудування будинку так і не зареєстрував у ньому позивача. Щодо позову ОСОБА_1 у частині виділу в натурі 1/2 частини автомобілів у вигляді автомобілю марки Тойота-лендкрузер державний номер НОМЕР_2 з виплатою кожному з спадкоємців грошової компенсації у сумі 9040 грн. та з залишенням у спадковій масі автомобілю Тойота-камрі державний номер НОМЕР_1, вважає розгляд цього питання у даній справі взагалі неможливим, бо розділ в натурі спірних автомобілів можливий лише одночасно з розділом усього спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 Крім того, позивачка ставить питання про виділ їй найбільш цінного автомобілю - Тойота Ленд Крузер. Між тим, як було встановлено у судовому процесі, у 2004 році ОСОБА_7. був придбаний автомобіль Тойота Камрі, а у 2005 році - Тойота Ленд Крузер. Обидва автомобілі були зареєстровані на ім'я ОСОБА_7 у свідоцтві на право керування автомобілями зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але не ОСОБА_1 Вищенаведені обставини свідчать щодо невизнання ОСОБА_7. права власності на автомобілі за ОСОБА_1 Автомобіль Тойота Ленд Крузер - позашляховик, який є більшим за розміром та більш комфортним транспортним засобом. У ОСОБА_2 на сьогоднішній час двоє маленьких дітей, яких часто необхідно транспортувати у м. Дніпропетровськ. Одночасно ОСОБА_2 опікується двома бабцями похилого віку, одна із яких є мати ОСОБА_7 їх також треба часто возити до лікувальних закладів Херсона та Дніпропетровська тощо. Виходячи із вищенаведених обставин, вважаємо, що у автомобілі Тойота Ленд Крузер має більшу потребу саме ОСОБА_2 Між тим ОСОБА_1 проживає вдвох разом із дорослою дочкою. У неї є власне авто (теж позашляховик). Тому вимоги позивачки про виділ їй у натурі автомобілю марки Тойота Ленд Крузер, про виключення його зі спадкового майна спадкодавця ОСОБА_7 та залишення у спадковій масі спадкодавця ОСОБА_7 автомобілю марки Тойота-Камрі не можуть бути задоволені. Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позов не визнала і просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Позивач у позовному проваджені просить встановити факт проживання однією сім»єю чоловіка та дружини без шлюбу. Відповідно до п.5 ч.2 ст. 234, п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу в окремому провадженні. Але відповідно до ч.6 ст. 235 ЦПК України, абз. 3 п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі наявності спору про право особи повинні подати позов на загальних підставах. Тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, за правилами позовного провадження, так як встановлення цього факту може вплинути на виникнення у неї майнових прав, які не визнає один із відповідачів, а також може вплинути на спадкові права та обов»язки спадкоємців за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7

Суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 та її представників про те, що встановлення факту спільного проживання однією сім»єю без шлюбу у позовному провадженні не можливе, а вказані обставини можуть бути лише підставою для обґрунтування вимог позивача про визнання права власності на 1\2 частини майна у спільній сумісній власності, набутій з ОСОБА_7., оскільки воно не ґрунтується на законі. Законом суду не заборонено встановлювати факти, що мають юридичне значення, якщо справи про їх встановлення підлягають розгляду за правилами позовного провадження. Крім того, від встановлення вказаного факту, окрім виникнення права на спільну сумісну власність, залежить виникнення у позивача і інших прав, зокрема віднесення її до четвертої черги спадкоємців за законом, чим позивач обґрунтовує свій позов.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (Надалі ЦПК України), який набрав чинності 01.01.2005 року, передбачено, що суд може встановити факт проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу. Статтею 273 ЦПК України в редакції 1963 року, який діяв до набрання чинності ЦПК України, також були передбачені справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть розглядатися судом, перелік яких не є вичерпним. Так, ч.2 ст. 273 ЦПК України в редакції 1963 року, п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення» передбачено, що судовим порядком можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо діюче законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення. Частина 3 ст. 273 ЦПК України в редакції 1963 року передбачає вичерпний перелік справ про встановлення фактів, які не підлягають судовому розгляду, до якого не відносяться справи про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та дружини без шлюбу. Тому встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу не суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства, яке діяло до набранням чинності ЦПК України.

Але суд не погоджується з періодом встановлення факту, який має юридичне значення, який просить встановити позивач з наступних підстав. По-перше, не може бути встановлений факт спільного проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо хоча б один із них перебуває у зареєстрованому шлюб, оскільки це виключає проживання ними в одній сім»ї. У судовому засіданні було встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія 1-КГ № 012393 ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9. до 14 червня 2001 року, а згідно листа відділу РАЦС Великолепетиського РУЮ від 25.03.2010 року № 111\07-20 ОСОБА_1 з 28.10.1978 р. по 11.08.1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10. По-друге, у судовому порядку можуть бути встановлені лише такі факти, що породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Позивач просить встановити вказаний факт, який пов»язує з виникненням у неї права спільної сумісної власності (ст. 74 СК України) та віднесення її до четвертої черги спадкоємців за законом (ст. 1264 ЦК України). Але право позивача виникло на них лише з прийняттям Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (Надалі ЦК України) та Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року № 2947-ІІІ (Надалі СК України), які набрали чинності з 01.01.2004 року. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють лише відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. ЦК України від 18.07.1963 року та Кодекс про шлюб та сім»ю від 20.06.1969 року, які діяли до набранням чинності ЦК України та СК України, не передбачали виникнення права на спільну сумісну власність та права відноситись до четвертої черги спадкоємців за законом у чоловіка та жінки, що проживали однією сім»єю без шлюбу. Таким чином, саме лише проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу до 01.01.2004 року не породжувало юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну та припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а тому такий факт не може бути встановлений судом до 31.12.2003 року. Тому суд не приймає до уваги покази свідків: ОСОБА_11., ОСОБА_12 ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22, ОСОБА_2; письмові докази: довідку Великолепетиської селищної ради від 10.01.2002 року, акт обстеження матеріально-побутових умов життя ОСОБА_7 затвердженого начальником відділу освіти Слабко Ж.М.; речові докази (фотографії), якими сторони обґрунтовують та заперечують факт проживання позивача однією сім»єю з ОСОБА_7. без шлюбу у період з 1991 року по 31.12.2003 року.

Факт проживання позивача однією сім»єю з ОСОБА_7. без шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується поясненнями позивача, відповідача ОСОБА_3, показами свідків: ОСОБА_23 ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31., ОСОБА_32., які підтвердили, що позивач та ОСОБА_7 спільно проживали однією сім»єю у будинку по АДРЕСА_2 в смт. В.Лепетиха, були пов»язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, взаємні права та обов»язки, рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01.02.2002 року, згідно якого ОСОБА_7 усиновив доньку позивача-ОСОБА_3., свідоцтвом про народження ОСОБА_3, де її батьком вказаний ОСОБА_7, свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 де вказана дата його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, а також не спростоване жодним доказам зі сторони відповідача ОСОБА_2 Тому вимога позивача про встановлення факту проживання однією сім»єю з померлим ОСОБА_7. без шлюбу підлягає задоволенню частково за період з 01.01.2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач стверджує, що за час проживання з ОСОБА_7. однією сім»єю без шлюбу ними спільно придбано два автомобіля: 16 березня 2004 року придбали автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» державний номер НОМЕР_1, а 31.05.2005 року - автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER» державний номер НОМЕР_2. Обставини придбання автомобілів визнані і відповідачами по справі, а тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 (право спільної сумісної власності подружжя)цього Кодексу, тобто статей 60-73 СК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, правова конструкція цієї норми передбачає лише одну підставу для набуття права спільної сумісної власності, а саме: набуття (придбання, виготовлення тощо) майна за час шлюбу, а з урахуванням ст. 74 СК України і проживання чоловіка та жінки однією сім»єю без шлюбу. Набуття права власності за цей час створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, з чого випливає, що ні чоловік, ні жінка не зобов»язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час проживання однією сім»єю без шлюбу. Якщо майно набуте за час проживання чоловіка та жінки однією сім»єю без шлюбу було зареєстроване лише на ім»я одного із них також не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності, підтвердженням чому є і п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільної майна подружжя»( Надалі Постанова Пленуму від 21.12.2007 року № 11).

Тому суд не бере до уваги як необґрунтовані пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представників про те, що позивач не довів, що вказані автомобілі були придбані за її та ОСОБА_7 спільні кошти, оскільки на позивача не лягає обов»язок доказування цього в силу презумпції виникнення права спільної сумісної власності на це майно в силу ст. ст. 60, 74 СК України. Також суд не бере до уваги як необґрунтовані пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представників про те, що автомобілі були зареєстровані ОСОБА_7. на своє ім»я, а тому він не визнавав права позивачки на ці автомобілі, а також, що ОСОБА_7. вказані автомобілі придбані за особисті кошти, так як це є лише їх припущенням і не підтверджене жодним доказом, а відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сам же факт реєстрації майна лише на одного із них не змінює режим власності вказаного майна, яке відповідно до ст. ст. 60, 74 СК України, п.23 Постанови Пленуму від 21.12.2007 року № 11 відноситься до спільної сумісної власності чоловіка та жінки.

Тому відповідно до ст. ст. 60, 74 СК України суд приходить до висновку, що автомобілі «TOYOTA CAMRY", державний номер НОМЕР_1, та автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER", державний номер НОМЕР_2 є спільною сумісною власністю позивача та померлого ОСОБА_7

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядженням майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 70 СК України, ст. ст. 370, 372 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, шлюбним договором, законом або рішенням суду. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Таким чином, позивач відповідно до ст.ст. 60, 69-71, 74 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України має право на поділ майна, що належить їй на праві спільної сумісної власності, та виділ їй у натурі її частки, яка є рівною, тобто позивачу належить 1\2 частка у спільній сумісній власності, набутій нею та ОСОБА_7. , оскільки інше не було визначено домовленістю між ними, шлюбним договором, законом або рішенням суду.

Порядок та спосіб поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 СК України, який передбачає, що таке майно ділиться в натурі. Якщо предметом поділу є неподільна річ, то вона присуджується одному із співвласників, але за обов»язкого попереднього внесення ним відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі присудження одному з подружжя однієї неподільної речі, другий з подружжя може претендувати на іншу неподільну річ або інші речі із числа об»єктів права спільної сумісної власності. І автомобіль «TOYOTA CAMRY», і автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» є неподільною річчю в силу ч.2 ст. 183 ЦК України, оскільки жоден із них не можна поділити без втрати ним свого цільового призначення.

Позивачем дотримано порядок поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власністі, оскільки автомобілі є неподільними речами, визначення будь-якої домовленості з іншим співвласником цього майна є неможливим у зв»язку з його смертю, обов»язкової згоди іншого співвласника на присудження йому грошової компенсації у разі поділу автомобіля ч.4 ст. 71 СК України не вимагає, а також позивач вніс відповідну грошову компенсацію на депозитний рахунок суду, що є обов»язковим відповідно до ч.5 ст. 71 СК України. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на поділ в натурі майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності, шляхом присудження йому однієї із неподільних речей більшої вартості, а саме: автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER», державний номер НОМЕР_2, з присудженням другому співвласнику автомобіля меншої вартості - «TOYOTA CAMRY", державний номер НОМЕР_1 та відповідної грошової компенсації.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представників стосовно більшої потреби ОСОБА_2 у автомобілі «TOYOTA LAND CRUISER», оскільки позивачем ставиться питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності, тобто поділ майна співвласниками якого є саме позивач та померлий ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_2 не є співвласником вищевказаних автомобілем (спільної сумісної власності), а є лише спадкоємцем за законом першої черги спадкування і лише після виділу в натурі частки ОСОБА_7 у спільній сумісній власності, вона може в порядку спадкування прийняти свою частку спадщини, яка належала померлому ОСОБА_7

Відповідно до висновку повторної судової автотоварознавчої експертизи № 21 ринкова вартість автомобіля «TOYOTA CAMRY», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, станом на дату експертної оцінки 15.11.2010 року складає 124093 грн. 46 коп., а ринкова вартість автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2, станом на дату експертної оцінки 15.11.2010 року складає 235576 грн. 95 коп. Таким чином, загальна вартість спільної сумісної власності ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_7 становить 359670 грн. 41 коп., з яких належна позивачеві 1\2 частка складає 179835 грн. 20 коп. Вартість автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER» на 55741 грн. 75 коп. перевищує розмір частки ОСОБА_1 у спільній сумісній власності. Тому у разі поділу майна та виділення позивачеві в натурі автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER»(автомобіля більшої вартості), іншому співвласнику повинні бути присуджений автомобіль «TOYOTA CAMRY» (автомобіль меншої вартості) та грошова компенсація у розмірі 55741 грн. 75 коп.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. Згідно листа завідуючого Великолепетиської державної нотаріальної контори від 12.10.2010 року № 328\02-14 у судовому засіданні було встановлено, що після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли лише два спадкоємці за законом: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а їх частки у спадщині становлять відповідно 1\3 та 2\3 (від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_2 відмовилась мати померлого ОСОБА_8). Враховуючи, що ОСОБА_7, як свіввласник об»єків спільної сумісної власності, помер і строк для прийняття спадщини, визначений ст.1270 ЦК України закінчився і нотаріусом встановлено круг спадкоємців, що прийняли спадщину, то компенсація повинна бути присуджена спадкоємцям, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 а саме: ОСОБА_3. у розмірі 18580 грн. 58 коп.(1\3 частка) та ОСОБА_2 у розмірі 37161 грн. 17 коп. (2\3 частки).

Відповідно до ч.3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. В силу проведеного судом поділу автомобілів, що належали позивачеві та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, а також вимог ч.3 ст. 372 ЦК України, автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2, переходить у власність ОСОБА_1 і право спільної сумісної власності на нього припиняється, а автомобіль «TOYOTA CAMRY», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 залишається у власності ОСОБА_7 а право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Позивач в остаточних позовних вимогах просить суд визнати автомобілі «TOYOTA LAND CRUISER» та «TOYOTA CAMRY» спільною сумісною власністю, набутій нею та ОСОБА_7..; потім визнати за нею право на 1\2 частки в спільній сумісній власності, в тому числі і на 1\2 частки кожного із автомобіля; і лише потім виділяння їй в натурі частки в спільній сумісній власності шляхом визнання за нею права власності на автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» та присудження на користь іншого співвласника грошової компенсації. Перерахований порядок повинен бути лише обґрунтуванням позовних вимог, а у резолютивній частині рішення повинен бути вказаний вичерпний, чіткий та безумовний висновок прийнятий судом за результатами розглянутого спору. Право спільної сумісної власності позивача на вищевказані автомобілі та визнання права на 1\2 частки в спільній сумісній власності виникає у позивача в силу встановлення факту проживання з ОСОБА_7. однією сім»єю без шлюбу та в силу закону (ст.ст. 60, 70, 74 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України) і відсутня необхідність у визнанні цих обставин, шляхом задоволення окремих позовних вимог. Є непотрібною і такою, що не підлягає задоволенню позовна вимога про виключення автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER» із спадкового майна ОСОБА_7 оскільки внаслідок визнання за позивачем права власності на вказаний автомобіль, останній перестає бути власністю ОСОБА_7 а отже і не буде входити до складу спадщини. Також такою, що не підлягає задоволенню є і позовна вимога про залишення у спадковій масі спадкодавця ОСОБА_7 автомобіля «TOYOTA CAMRY», оскільки після поділу майна в силу ч.3 ст. 372 ЦК України право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль припиняється і він залишається у власності ОСОБА_7 а отже і входить до складу його спадщини.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах підлягають понесені нею судові витрати у розмірі 4320 грн., які документально підтверджуються квитанцією №88 від 26.02.2010 р. на суму 37 грн., квитанцією № 87 від 26.02.2010 р. на суму 8 грн. 50 коп., квитанцією № 22 від 29.03.20010 р., на суму 1691 грн. 50 коп., квитанцією № 23 від 29.03.2010 р. на суму 83 грн., квитанцією №06650 від 15 листопада 2010 р. на суму 2500 грн. Витрати на оплату правової допомоги на користь позивача стягненню не підлягають, оскільки документальне підтвердження їх сплати було надане позивачем вже після закінчення з»ясування обставин справи та перевірки їх доказами, так як відповідно до ч.3 ст.195 ЦПК України розгляд справи у випадку поновлення судового розгляду під час ухвалення рішення, проводиться виключно в межах з»ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Судові витрати на користь відповідача не підлягають, оскільки судом задоволені матеріальні вимоги позивача.

Враховуючи, що позивачем на депозитний рахунок суду внесені кошти (56366 грн.), які перевищують розмір присудженої відповідачам грошової компенсації (55741 грн. 75 коп.), то різниця коштів у розмірі 624 грн. 25 коп. повинна бути повернута позивачеві.

На підставі ст. ст. 60, 69-71, 74 СК України, ст.ст. 183, 370, 372 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільної майна подружжя», п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, з ОСОБА_7, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім»єю без шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1;

Виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку в спільній сумісній власності, набутій нею та ОСОБА_7 за час спільного проживання однією сім»єю без шлюбу шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «TOYOTA LAND СRUISER", державний номер НОМЕР_2, чорного кольору, тип ТЗ-Джип, повною масою 2680 кг., об»єм двигуна V-03956 куб.см. В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, сплативши з депозитного рахунку Великолепетиського районного суду Херсонської області (р\р 37316005000522, МФО 852010, код ЄДРПОУ, 26283946 в ГУДКУ у Херсонській області, одержувач територіальне управління Державної судової адміністрації в Херсонській області) відповідачу ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 37161 (тридцять сім тисяч сто шістдесят одну) грн. 17 коп., а відповідачу ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 18580 (вісімнадцять тисяч п»ятсот вісімдесят) грн. 58 коп.

В задоволені інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. з кожної.

Грошові кошти у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 25 коп. повернути позивачеві ОСОБА_1 з депозитного рахунку Великолепетиського районного суду Херсонської області (р\р 37316005000522, МФО 852010, код ЄДРПОУ, 26283946 в ГУДКУ у Херсонській області, одержувач територіальне управління Державної судової адміністрації в Херсонській області).

Речові докази: фотографії в кількості 26 штук, надані відповідачем ОСОБА_2, повернути ОСОБА_2; фотографії в кількості 81 шт., надані позивачем ОСОБА_1, повернути ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Великолепетиський районний суд Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

В.о. голови суду Р.В. Гапоненко