Рішення № 130576902, 08.09.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1196/25

Провадження № 2-др/203/32/2025

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпрі заяву ПП «Релакс» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Релакс» про визнання трудового договору припиненим,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального районного суду міста Дніпра (головуючого судді Іваницької І.В.) перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПП «Релакс» про визнання трудового договору припиненим.

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 01.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.

21.08.2025 представник ПП «Релакс» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Релакс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.

Подана заява обґрунтована тим, що у поданому відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи, відповідачем зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи, в сумі 40000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу); на підтвердження понесення цих витрат надані відповідні докази та в прохальній частині відзиву на позовну заяву викладена вимога про їх стягнення; у відповіді на відзив від 09.04.2025 позивачем викладені заперечення щодо заявленого відповідачем розміру понесених судових витрат; при ухваленні рішення у справі судом не було вирішено питання про судові витрати та не здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 27.08.2025 прийнято зазначену заяву до розгляду, який призначений у судовому засіданні на 08.09.2025.

08.09.2025 від представника позивача адвоката Дубовенко В.І. до суду надійшла заява, в якій вона просила заяву ПП «Релакс» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Подана заява обґрунтована тим, що справа є незначної складності, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є нерозумним, неспівмірним та необґрунтованим; наданий акт приймання передачі послуг від 18.03.2025 не містить опису жодної з послуг, яка була надана відповідачу; супровід клієнта в суді не є видом правничої допомоги та не підлягає компенсації; відсутнє підтвердження оплати послуг за договором про надання юридичної допомоги від 25.02.2025 згідно його умов; відповідачем у встановлені ст. 141 ЦПК України строки не подано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання, призначене на 08.09.2025, сторони не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

07.09.2025 від представника позивачки адвоката Дубовенко В.І. до суду надійшла заява про розгляд заяви без її участі та без участі позивачки.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 8 ст.141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача під час розгляду цивільної справи в суді представляв адвокат Замула Ростислав Олегович, який діяв на підставі договору про надання юридичної допомоги від 21.02.2025 та виданого на підставі договору ордеру, в матеріалах справи наявна також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №6307 від 29.03.2023.

Згідно умов п. 4.1 договору про надання юридичної допомоги від 21.02.2025 вартість юридичної допомоги, що надається адвокатським об`єднанням та передбачена п. 2.1 договору під час розгляду справи №203/1196/25 в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська складає 40000,00 грн.

В акті приймання передачі наданих послуг до цього договору від 18.03.2025 зазначена вартість робіт, яка відповідає узгодженій у договорі (40000,00 грн), викладений детальний опис виконаних робіт:

-ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами, підготовка правової позиції, підготовка та подача до суду будь-яких необхідних процесуальних документів під час розгляду справи №203/1196/25 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Релакс» про визнання трудового договору припиненим;

-супровід та представлення інтересів клієнта в Кіровському суді м. Дніпропетровська під час розгляду справи №203/1196/25.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги (розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача), суд приходить до висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23 зазначено, що несплата гонорару на момент розгляду справи не є підставою для відмови у його компенсації, якщо з договору про надання правничої допомоги випливає зобов`язання клієнта здійснити оплату. Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складності справи та виконаними адвокатом Замулою Р.О. послугами, часом, який об`єктивно міг бути витрачений на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, характером спору та значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн є завищеним. При цьому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПП «Релакс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21.

З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Релакс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства «Релакс» (49038, м. Дніпро, вул. Василя Чапленка,4, код ЄДРПОУ 30454707)витрати напрофесійну правничудопомогу всумі 5000,00грн (п`ять тисяч грн).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 22.09.2025.

Суддя І.В. Іваницька