Ухвала суду № 130561539, 03.09.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6960/25

Провадження №4-с/751/39/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Овсієнко Ю. К.

при секретарі Решетник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), стягувач Акціонерне товариство «Сенс Банк», на дії або бездіяльність органу примусового виконання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника адвокат Бондаренко А.О., звернулась до суду зі скаргою, в якій просить: визнати бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту, накладеного державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ Михайловим Д.О. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 42480211, від 28.03.2014, номер запису про обтяження: 5107503-неправомірною; зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , накладеного державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ Михайловим Д.О. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 42480211, від 28.03.2014, номер запису про обтяження: 5107503.

Скарга обґрунтована тим, що звернувшись до приватного нотаріуса для отримання спадщини, заявник дізнався про наявність арешту нерухомого майна, що належить йому, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З відповіді управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області МЮУ ПМУМЮ (м.Одеса) було надано відповідь у якій вказано, що: «на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відносно боржника ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження: …в період з 14.03.2014 по 25.06.2014 перебувало виконавче провадження № 42480211 з примусового виконання виконавчого листа №6/751/1646/2013 від 05.11.2013, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 205459,32 грн в рамках якого, державним виконавцем 18.03.2014 винесена постанова про арешт майна боржника, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Реєстру обтяжень рухомого майна, внесені відповідні дані. Виконавче провадження завершено 25.06.2014 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення).

Зазначає, що у зв`язку із закриттям щодо нього провадження у справі про неплатоспроможність ухвалою Господарського суду від 05.06.2025, заявника було звільнено від боргів, вимоги кредиторів, які не були заявлені у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, а вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, а тому вказаний арешт підлягає скасуванню.

Звернувшись з письмовою заявою про зняття арешту до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) жодної відповіді щодо можливості або неможливості зняття арешту надано не було. У зв`язку з чим заявник вимушений звернутися до суду з даною скаргою.

Представник заявника та заявник в судове засідання не з`явились. Про час та місце його проведення повідомлялись у встановленому порядку. Подано заяву про розгляд справи без участі скаржника та його представника. Вимоги викладені у скарзі задовольнити у повному обсязі.

Представник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) та представник стягувача у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Суд, відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду даної скарги.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/5878/23 завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, визнані погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Вимоги кредиторів, які не були заявлені у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині. Вказана ухвала набрала законної сили 05.06.2025.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 19526034 від 25.03.2014 вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 42480211, виданий 18.03.2014, видавник: Державний виконавець Індустріального ВДВС ДМУЮ Михайлов Д.О. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області МЮУ ПМУМЮ (м.Одеса): «на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відносно боржника ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження: …в період з 14.03.2014 по 25.06.2014 перебувало виконавче провадження № 42480211 з примусового виконання виконавчого листа №6/751/1646/2013 від 05.11.2013, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 205459,32 грн в рамках якого, державним виконавцем 18.03.2014 винесена постанова про арешт майна боржника, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Реєстру обтяжень рухомого майна, внесені відповідні дані. Виконавче провадження завершено 25.06.2014 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення).

Додатково повідомлено, що перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що наразі будь-які виконавчі провадження боржником за яким є ОСОБА_1 на виконанні в територіальних відділах державної виконавчої служби Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не перебувають.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту (Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справа № 206/2832/21 провадження № 61-10757св22).

Відтак, скаржником обрано належний спосіб захисту його порушених прав подання скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Згідно з положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 639/858/21(провадження № 61-11506св22).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Судом встановлено, що виконавче провадження було завершено 25.06.2014 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення).

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тобто право на звернення зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 287 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16 (провадження № 14-13цс18).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61- 4726сво19) викладено правовий висновок про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У межах цієї справи ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), що полягає у незнятті арешту з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні ВП № 42480211, яке пов`язане з примусовим виконанням виконавчого листа, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова № 6/751/1646/2013 від 05.11.2013.

Оскільки суд встановив, що виконавче провадження ВП № 42480211 було завершене, згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/5878/23 ОСОБА_1 звільнено від боргів, вимоги кредиторів, які не були заявлені у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, а вимоги, не задоволені через недостатністю майна боржника вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, крім того, наразі будь-які виконавчі провадження боржником за яким є ОСОБА_1 на виконанні в територіальних відділах державної виконавчої служби Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не перебувають, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для подальшого арешту майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, заявник оскаржує бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, відповідно скарга розглядається в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Про таке ж указав і Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, ст.ст. 1, 5, 18, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, ст.ст. 4, 12, 13, 260, 261, 263, 354, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту, накладеного державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ Михайловим Д.О. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 42480211, від 28.03.2014, номер запису про обтяження: 5107503 неправомірною.

Зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна належного ОСОБА_1 , накладеного державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ Михайловим Д.О. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 42480211, від 28.03.2014, номер запису про обтяження: 5107503.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні під час її проголошення - в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю. К. Овсієнко