Рішення № 130560259, 25.09.2025, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/959/25

Провадження № 2/588/449/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2025 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОгієнкаО.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача Анохіна О.О. у червні 2025 року звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 11.06.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2001329596801, відповідно до якого останньому був виданий кредит у розмірі 20000 грн.

Також 08.11.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №10016446684301, відповідно до якого останньому видано кредит у розмірі 50001 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання тривалий строк. Станом на 03.03.2025 заборгованість відповідача склала:

- по кредитному договору №2001329596801 від 11.06.2019 у розмірі 36027,32 грн, з яких: 19399,45 грн заборгованість за кредитом; 16627,87 грн заборгованість за процентами;

- по кредитному договору №10016446684301 від 08.11.2019 у розмірі 56923,62 грн, з яких: 30283,64 грн заборгованість за кредитом; 10,75 грн заборгованість за процентами; 26629,23грн заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості станом на 03.03.2025 складає 92950,94 грн.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) на адресу відповідача, однак у наданий строк заборгованість не була погашена.

Посилаючись на зазначені обставини представниця позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 92950,94 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 13.06.2025 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, але у позовній заяві зазначила, що просить суд проводити розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але у судове засідання повторно не з`явився та не повідомив про причини неявки і не подав відзив.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 11.06.2019 між Акціонерним товариством «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання заяви №2001329596801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідачу було відкрито рахунок та видано кредит у розмірі 7000 грн на строк дії кредитного ліміту в залежності від типу кредитної картки з умовою сплати відсотків у розмірі 47,88% річних (а.с.15).

Також 08.11.2019 між Акціонерним товариством «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання заяви №10016446684301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідачу було видано кредит у розмірі 50001 грн на строк 36 місяців з умовою сплати відсотків у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% (а.с.18, 29).

Згідност. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦКУкраїни договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідност. 642 ЦК Українивідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитних договорів вбачається, що у них визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договорів саме такого змісту, про що свідчить підписання нею зазначених вище договорів.

Публічна пропозиція АТ «ПУМБ», яка була додана позивачем до позовної заяви на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог не містять підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитних договорів, укладених між сторонами 11.06.2019 та 08.11.2019 шляхом підписання заяв № 2001329596801 та №10016446684301.

Крім того, суд не приймає як складову частину кредитних договорів укладених між позивачем та відповідачем паспорти споживчого кредиту, додані до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту за кредитним договором №2001329596801, розмір кредитного ліміту установленого ОСОБА_1 неодноразово змінювався, зокрема остання зміна відбулася 13.11.2020 на збільшення ліміту до 20000 грн (а.с. 29).

Із виписки по рахунку відповідача відкритому в АТ «ПУМБ» вбачається, що відповідач у період з 14.06.2019 по 01.08.2022 користувався кредитними коштами, зокрема оплачував покупки, знімав готівку, частково погашав заборгованість (а.с. 34-39).

Згідно розрахунківскладених позивачем,станом на03.03.2025відповідач маєзаборгованість:

- по кредитному договору №2001329596801 від 11.06.2019 у розмірі 36027,32 грн, з яких: 19399,45 грн заборгованість за кредитом; 16627,87 грн заборгованість за процентами;

- по кредитному договору №10016446684301 від 08.11.2019 у розмірі 56923,62 грн, з яких: 30283,64 грн заборгованість за кредитом; 10,75 грн заборгованість за процентами; 26629,23грн заборгованість за комісією (а.с. 30-33).

Позивачем було надіслано на адресу відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами за вих. № КНО-44.2.2/80 від 03.03.2025, однак заборгованість не була погашена (а.с. 26-28).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитними договорами внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 66321,71 грн підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у загальному розмірі 26629,23 грн пов`язаною з обслуговування кредитної заборгованості зважаючи на таке.

За загальним правилом, передбаченимст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно достатті 217 ЦК Українинедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанкнадає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншимиактами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами кредитного договору № 10016446684301 від 08.11.2019, а саме пунктом 4, передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%, однак не зазначено найменування конкретної послуги, систематичності її надання, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 4 кредитного договору №10016446684301 від 08.11.2019 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від29 листопада 2023 року в справі № 461/2857/20.

З огляду на нікчемність умов кредитного договору № 10016446684301 від 08.11.2019 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 26629,23 грн, не підлягають задоволенню.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 71,35%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1728,38 грн.

На підставі викладеного, керуючисьст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитнимидоговорами №2001329596801 від 11.06.2019 та №10016446684301 від 08.11.2019 у загальномурозмірі 66321 (шістдесят шість тисяч триста двадцять одна) грн 71 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн 38 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», адреса місцезнаходження:вул.Андріївська,буд.4,м.Київ,04070, код ЄДРПОУ 14282829;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 29.09.2025.

Суддя О. О. Огієнко