Рішення № 130558179, 29.09.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6979/25

Провадження №: 2/336/3627/2025

29.09.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Директор ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В., звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 73126174 від 18.02.2025 у розмірі 16125,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 375,00 грн., заборгованість за комісією, заборгованість за пенею (неустойкою), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 18.02.202 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73126174 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. строком позики - 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,75% від суми наданого кредиту в день, комісії у розмірі 15% від суми наданого кредиту у розмірі 750,00 гривень, а у разі прострочення повернення строків кредиту нараховується процентна ставка у розмірі 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування коштами. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Фінансова установа виконала свої зобов`язання шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 5000 гривень на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

26.06.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 26/06/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 73126174 від 26.06.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог до договору факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 16 125 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 гривень, заборгованість за відсотками 375 гривень, заборгованість за комісією 750 гривень, заборгованість за пенею (*неустойкою) 10000 гривень. Всупереч умовам договору позики відповідачка не виконала свого зобов`язання. Таким чином, має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет», тому позивач, як новий кредитор, вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідачки вказаної вище суми заборгованості, а також витрат зі сплати судового збору, витрат на правничу допомогу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

28.07.2025 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь надійшла 31.07.2025.

Ухвалою суду від 01.08.2025 року у вказаній справі було відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання про витребування доказів.

На виконання ухвали суду від 01.08.2025 про витребування доказів від АТ «Акцент-Банк» надійшла інформація, що дійсно на ім`я відповідачки ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_2 та надано довідку про рух коштів за цим рахунком, з якого не вбачається перерахування кредитних коштів у розмірі 5000 гривень за договором позики № 73126174 від 18.02.2025, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» та ОСОБА_1

02.09.2025 від директор ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В. повторно надійшло клопотання про витребування доказів, яке обґрунтовано тим, що в попередньому клопотанні про витребування доказів було невірно вказано номер карткового рахунку за яким витребувано інформацію, просила повторно витребувати інформацію за вірним картковим рахунком № НОМЕР_3 відкритим на ім`я ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить клопотання таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом враховано, що переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі на платіжну картку споживача через платіжну установу ТОВ «ФК «Фінекспрес» в межах договору позики, та на картковий рахунок зазначений у самому договорі позики.

З позовної заяви та договору позики № 73126174 від 18.02.2025 вбачається, що кошти за цим договором були перераховані саме на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем на позовну заяву відзиву подано не було.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами..

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.02.202 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73126174 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. строком позики - 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,75% від суми наданого кредиту в день, комісії у розмірі 15% від суми наданого кредиту у розмірі 750,00 гривень, а у разі прострочення повернення строків кредиту нараховується процентна ставка у розмірі 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування коштами.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - 51738, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Між сторонами були погоджені умови договору позики, відповідачкою ОСОБА_1 зазначено саме картковий рахунок № НОМЕР_1 на який повинні бути перераховані кредитні кошти, за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується самим договором позики (а.с. 14-21).

Кредитодавець ідентифікував відповідачку за посередництвом системи BankID НБУ- отримавши від «а-bank» за згодою ОСОБА_1 , нею були надані персональні данні, в тому числі картковий рахунок на який повинно було здійснено перерахування коштів.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є невід`ємною частиною договору позики, також була підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора -51738 та в ній зазначено номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позикодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконало повністю та надало позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.

Відповідач скористалася наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

26.06.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 26/06/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 73126174 від 26.06.2025 року.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів», та стало новим кредитором у зобов`язаннях за договором позики, який укладено з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.7,12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, суд визнає, що між сторонами 18.02.2025 було укладено договір позики № 73126174 з платіжним засобом на який перераховуються кошти № НОМЕР_1 .

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано Довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», яка здійснила переказ грошових коштів на підставі платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, за змістом якого відповідачці ОСОБА_1 були перераховані кошти у розмірі 5000 гривень на платіжний засіб № НОМЕР_3 (а.с. 23 зворотня сторона). Аналогічна інформація міститься в копії платіжної інструкції (а.с. 24).

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів укладання між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 договору позики, в якому сторони погодили істотні умови договору щодо зарахування коштів на платіжний засіб з № НОМЕР_3 .

Як вже зазначалось судом, в матеріалах справи містяться лише договір позики № 73126174 від 18.02.2025, в якому погоджено перерахування коштів на платіжний засіб № НОМЕР_1 .

Згідно наданої інформації АТ «Акцент-Банк» на ім`я відповідачки дійсно емітована картка № НОМЕР_2 , однак кошти у відповідності до умов договору позики на неї не надходили.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1046, 1049 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Івана, буд.9А, офіс 204, ЄДРПОУ: 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.С. Звєздова