Рішення № 130555716, 29.09.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/778/25

Провадження № 2/638/2810/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,

представника позивача Красила В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 05.03.2024 та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути заборгованість у розмірі 80698,75 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 76822,51 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3876,24 грн, а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.03.2024 відповідач підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив умови кредитування. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у анкеті опитувальнику від 08.02.2023 р., яка підписана відповідачем власноруч на планшеті. На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку номер НОМЕР_1 , тип - Універсальна. Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитну картку, кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ухвалою суду від 22.01.2025 про справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу розподілено в провадження судді Шевченківського районного суду м.Харкова Невеніцина Є.В.

25.07.2025 надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів видачі ОСОБА_1 кредиту, а саме: не було надано кредитного договору, меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, рішення банку про встановлення відповідачеві кредитного ліміту (не довідку, а саме рішення, ким і коли воно прийняте, ким затверджене), заяву на видачу готівки з позичкового рахунку позичальника чи будь-яких інших документів про отримання позичальником коштів банку, і саме за кредитним договором, а не просто за договором про надання банківських послуг. Банк посилається, що начебто ОСОБА_1 уклала договір 05.03.2024 р., що спростовується анкетою - опитувальником, який містить лише загальну інформацію про ОСОБА_1 від 08.02.2023 р. Тобто, ОСОБА_1 уклала договір раніше з банком ніж посилається банк на дату 05.03.2024 р. У той же час наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом. Надана банківська виписка є лише частиною, оскільки ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ ПРИВАТБАНК з 08.02.2023 р. Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту, які долучені до позову, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника принаймні про ознайомлення і погодження із ними; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і Тарифи розумів позичальник, підписуючи заяву декілька років тому у 2023 році, а також те, що Умови містили вказані пункти в момент підписання заяви, або що в подальшому такі Умови не змінювались банком в односторонньому порядку. Копії (роздруківки) Наказів, Витягів з «Тарифів Банку», з Умов та Правил надання банківських послуг» не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, як і обов`язкових реквізитів локального правового акта, тому не відомо, яке відношення вони мають до розгляду даної справи. З наданих копій не можливо зрозуміти, чи дійсно надавались ці документи (тарифи, зміни кредитного ліміту, накази), і саме в наданих суду редакціях, відповідачу на ознайомлення при відкритті рахунку у позивача, ким саме, коли, на якій підставі були прийняті (видані, підписані, затверджені). З наданого розрахунку заборгованості станом на 11.12.2024 року та виписки з банку, вбачається, що рух коштів по картці припинився 25.04.2025 р. Всупереч наведеного банк безпідставно в тіло кредиту включив відсотки, а потім на вказані відсотки нараховував ще відсотки. Це ще раз вказує на невірність розрахунків та невірність визначення суми стягуваних відсотків. Крім того, наприкінці розрахунку банком зазначені відомості зокрема і про «Погашення заборгованості за поточним тілом кредита» на суму 9099,52 грн. Тобто, співставляючи суми, фактично можна зробити висновок, що всі зобов`язання виконанні і сплачено все тіло кредиту та відсотки. Тим більше, що жодної досудової вимоги про сплату заборгованості ОСОБА_1 не отримувала. А з виписки по рахунку вбачається, що відповідач не знімав коштів щонайменше з квітня 2024 року. Ні заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису ОСОБА_1 . Підпис мається лише на анкеті-опитувальнику, який містить лише загальну інформацію про ОСОБА_1 від 08.02.2023 р. Тобто, ОСОБА_1 уклала договір раніше з банком ніж посилається банк на дату 05.03.2024 р. Оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами не був погоджений між сторонами договору, у АТ «КБ «Приватбанк» відсутні підстави для їх нарахування за визначеними ним ставками. Не зрозуміло яким чином тіло кредиту у розмірі 76822,51 грн. могло бути більше встановленого банком кредитного ліміту. Укладений між сторонами кредитний договір від 08.02.2023 року у вигляді заяви- анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту. Отже, оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» необґрунтовані наявними договірними зобов`язаннями ОСОБА_1 , а до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів погодження з нею всіх істотних умов договору, а заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 95688,75 грн., про стягнення якої просить представник банку, була сформована з урахуванням списання нарахованих відсотків за користування кредитом, та не враховує оплати здійснені в 2025 р. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у повному обсязі, враховуючи, що з дослідженого розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем періодично відбувалось погашення суми заборгованості різними сумами, крім того, на погашення заборгованості за відсотками списано з рахунку 12495 грн., проте вказана сума банком зараховувалась, не як погашення тіла кредиту, а відсотків за користування кредитом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

08.02.2023 ОСОБА_1 підписано анкету-опитувальник, згідно якої позивач та відповідач узгодили при наданні банком будь-яких послуг клієнту, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: OTP-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. При здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта, яким є номер НОМЕР_2 .

Згідно заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» надає послугу відкриття та обслуговування поточного рахунку, емісії та обслуговування платіжного інструменту, споживче кредитування ОСОБА_1 . Підписанням цієї заяви на підставі статті 634 ЦК України клієнт приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Система переказів PrivatMoney", "Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)", "Автоплатежі", "Сервіс BankID" Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка" (далі Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Визначено основні умови кредитування, а саме: тип кредиту відновлювана кредитна лінія, тип платіжної картки Картка «Універсальна», розмір кредитного ліміту не перевищує: 200 000 грн для карт Універсальна, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, спосіб надання кредиту безготівковим шляхом. Визначено, що реальна річна процентна ставка становить 42,0% для карт Універсальна, тип процентної ставки фіксована. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних, за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 0 % - для карт Універсальна, за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними щомісячними платежами 51,09 % - для карт Універсальна.

Повернення кредиту здійснюється шляхом внесення клієнтом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі безпосередньо на відповідний балансовий рахунок банку для обліку заборгованості №2909 в сумі процентів, які підлягають сплаті за цим договором. Датою сплати є 1-е число календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредиту, наданого Банком відповідно до умов цього Договору; - в розмірі мінімального обов`язкового платежу. Датою сплати є останнє календарне число (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок Кредиту, наданого Банком відповідно до умов цього Договору. У випадку, якщо заборгованість перед Банком не погашена в строки, передбачені п.9.4.1., або сума грошових коштів на Рахунку № НОМЕР_3 є недостатньою для погашення заборгованості - шляхом ініціювання банком дебетового переказу при настанні строків платежів у валюті кредитного ліміту з поточного рахунку та з усіх рахунків клієнта, відкритих в банку, та рахунків, що будуть відкриті клієнтом банку в майбутньому, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, в розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті банку за цим договором. В разі, якщо у клієнта повністю використаний кредитний ліміт та/або в разі виникнення у клієнта прострочених зобов`язань за договором, ініціювання дебетового переказу за рахунок кредитного ліміту не застосовується. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення. Сторони узгодили, що підписуючи цей договір, клієнт надає банку згоду на виконання кредитових та дебетових переказів шляхом виконання Банком відповідних платіжних інструкцій на умовах, визначених цим договором. 15.4. По дебетовим переказам згода клієнта на виконання банком платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, зі сплати комісійної винагороди за послуги банку, виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку, надається шляхом підписання цього договору та у подальшому не потребує надання згоди на проведення таких операцій. Всі подальші платежі за такими переказами є акцептованими. Цей Договір укладається в електронній формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно дост.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст.642 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Так, зазначений вище договір укладений в електронній формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частинами 12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постанові по справі №243/6552/20 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В анкеті від 08.02.2023, підписаної відповідачем, сторони узгодили умови використання простого електронного підпису, зокрема, укладення між сторонами кредитних договорів.

Кредитний договір від 05.03.2024 містить зазначення про укладення в електронній формі, згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , відповідач фактично почала користуватися кредитною карткою 10.03.2024 шляхом здійснення переказу на іншу картку, тобто своїми конклюдентними діями відповідач погодилася на користування кредитною карткою.

Наявна в матеріалах справи паперова копія заяви про надання послуги «Швидка готівка» створена у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», підписана електронним підписом уповноваженою на те особою та у встановленому законом порядку не визнана недійсною та своїми фактичними діями у вигляді користування кредитною карткою відповідач підтвердила укладення договору.

Таким чином, 05.03.2024 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір в електронний формі.

При цьому посилання представника відповідача про те, що банк посилається, що начебто ОСОБА_1 уклала договір 05.03.2024, проте це спростовується анкетою від 08.02.2023 безпідставні, оскільки договір на користування кредитною карткою укладено саме 05.03.2024, як правильно зазначає представник позивача, а анкета від 08.02.2023 містить лише загальні умови взаємовідносин між сторонами, які в майбутньому можуть укласти договір.

Щодо доводів представника відповідача, що наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Також, у постанові по справі №161/16891/15-ц від 30.01.2018 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку. Посилання заявника на необхідність застосування судами положень статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, є необґрунтованим, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, суди мотивували свої рішення недоведеністю банком позовних вимог належними доказами і не посилались на недійсність кредитного договору.

Вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Пунктом 62 розділу IV вищезазначеного Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до п.63 розділу IV Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

При цьому п.6 ч.3 розділу І Положення визначено, що клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.

Представником позивача надано виписку по особовому рахунку відповідача, за якою ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами шляхом переказу коштів, здійснення покупок, оплати послуг, поповнення кредитної картки, зазначена виписка відповідає вимогам щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, а відтак є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Згідно довідки від 16.12.2024 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 від 05.03.2024, картка Універсальна.

При цьому представником позивача надано виписку саме по вказаній кредитній картці, що не спростовує того, що відповідач є клієнтом банку з 08.02.2023, а відтак доводи представника відповідача в цій частині безпідставні та спростовуються вищевказаними доказами.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року заначила наступне.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд відхиляє надані представником витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» як доказ узгодження між сторонами істотних умов договору з підстав викладених вище.

Щодо посилань на паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 05.03.2024 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

З огляду на ці приписи паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон № 1734-VIII включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Згідно висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №393/126/20 про застосування норми права: «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Таким чином, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору.

Крім того, в ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Разом з тим, відповідачем електронним підписом підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якої сторони погодили істотні умови договору, зокрема тип кредиту, тип платіжної карти Універсальна, строк кредитування, процентну ставку у розмірі 42,0% річних, а відтак доводи представника відповідача про не узгодження істотних умов договору безпідставні.

Щодо розміру заборгованості.

Дійсно, з 01.05.2024 представником позивача здійснювалося списання відсотків за використання кредитного ліміту.

Згідно довідки від 16.12.2024, 05.03.2024 відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 75000 грн.

Разом з тим, умовами договору, зокрема п.15.6 сторони узгодили, що виконання клієнтом зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку за будь-яким договором, в т.ч. кредитним, укладеним між клієнтом та банком, може здійснюватися шляхом ініціювання банком дебетового переказу з усіх поточних рахунків клієнта в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті банку за таким договором (договорами) та/або у разі прострочення таких платежів.Підписанням цього Договору, Клієнт надає свою згоду на проведення Банком дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх поточних рахунків Клієнта, відкритих в Банку, а також тих, що будуть відкриті в майбутньому, у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів передбачених Договором, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за таким договором (договорами).

Таким чином, умовами договору прямо передбачено можливість банку здійснювати списання відсотків за використання кредитного ліміту у зв`язку із порушенням відповідачем умов та строків повернення кредитних коштів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення, оскільки відповідачка уклала, підписала кредитний договір, своїми конклюдентними діями підтвердила факт користування кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку, доказів належного виконання умов договору, відсутності заборгованості або заборгованості в іншому розмірі відповідач не надала, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованості у розмірі 80698,75 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 76822,51 грн, заборгованості за простроченими відсотками 3876,24 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а відтак вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 615, 625, 634, 1054Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 80698 (вісімдесят тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В. Невеніцин