Рішення № 130550716, 23.06.2025, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/1420/25

Номер провадження 2/171/1227/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.06.25 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської областів складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

за участю секретаря Бахтіярової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Компанія "Вода Донбасу" про визнання незаконним звільнення за переведенням та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП "Компанія"Вода Донбасу" про визнання незаконним звільнення за переведенням та поновлення на посаді.

Позов мотивований тим, що 01.07.2014 року за Наказом № 125-к від 1.07.2014 р. позивач, ОСОБА_1 , був прийнятий в КП «Компанія «Вода Донбасу» на посаду радника.

З початку військової агресії російської федерації позивач продовжив виконувати свої обов`язки радника.

В 2025 року позивачу стало відомо, що 13.11.2015 року за Наказом №164-к від 13.11.2015 рокупозивача звільнено за переведенням в Маріупольське регіональне виробниче управління КП Компанія «Вода Донбасу» ЄДРЮОФОП 35397832 за п.5 ст.36 КЗпП.

16.11.2015 року за Наказом №340-к від 16.11.2014 рокупозивача прийнято в Маріупольське регіональне виробниче управління КП Компанія «Вода Донбасу» ЄДРЮОФОП 35397832 на посаду радника.

Відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або роботодавця фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

У зв`язку з тим, що на переведення з КП «Компанія Вода Донбаса» в Маріупольське регіональне виробниче управління КП Компанія «Вода Донбасу» ЄДРЮОФОП 35397832 позивач не давав згоду то звільнення позивача, оформлене Наказом №164-к від 13.11.2015року, оформлено з порушенням ч. 1 ст.36 КЗпП України.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської областівід 29.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановлений законодавством строк та порядок.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановлений законодавством строк та порядок.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. 2,36,40,41 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України).

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ст. 49-2 КЗпП України, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3ст. 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (постанова Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15).

Роботодавець має право перевести працівника тільки за його згодою. Заяви про переведення від Позивача на запропоновану вакантну посаду не було подано.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

При цьому суд звертає увагу, що учасникам справи роз`яснювалися ті обставини, які входять до предмета доказування та які докази мають бути подані, а також на це вказав у своїй постанові Верховний суд.

Аналіз норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема в постанові від 29 січня 2020 року в справі №759/1122/19.

Положення статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти, як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про аргументованість позовної заяви.

У зв`язку з тим, що позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи положення ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 5-1, 40, 42, 49-2, 235, 252 КЗпП України, ст. 10, 11, 13, 81, 141, 212-213, 263, 279, 354, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до КП "Компанія "Вода Донбасу" про визнання незаконним звільнення за переведенням та поновлення на посаді задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 шляхом переведення з КП «Компанія «Вода Донбаса» в Маріупольське регіональне виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» ЄДРЮОФОП 35397832 оформлене Наказом №164-к від 13.11.2015 року та поновити його на посаді радника в КП Компанія «Вода Донбасу».

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді радника в КП Компанія «Вода Донбасу» допустити до негайного виконання.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя С.М. Ліпчанський