Рішення № 130536642, 26.09.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/882/25

Провадження № 2/378/372/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ „Мілоан, з посиланням на те, що 22.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7816813. Відповідно до п.1.2.-1.4. договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн.. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 22.07.2024р. (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 02.07.2025р. (дата остаточного погашення заборгованості). Пунктом 1.5.1. договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 276 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №7816813 від 22.07.2024 року, станом на дату здійснення розрахунку, заборгованість становить 18667,6 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 4900 грн.; заборгованість по відсотках - 13515,6 грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 252 грн..

24.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101535869. Відповідно до п.1.2.-1.4. договору кредиту сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 24.07.2024р. (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 04.07.2025р. (дата остаточного погашення заборгованості). Пунктом 1.5.1. договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 1150 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 2101535869 від 24.07.2024 року, станом на дату здійснення розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становить 40040,8 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 10000 грн.; заборгованість по відсотках - 28940,8 грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 1100 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не прибув, про місце, час та дату судового розгляду по справі повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подавав, відзив на позовну заяву від нього до суду не надходив.

Суд, розглянувши справу, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7816813. Відповідно до п.1.2.-1.4. договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн.. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 22.07.2024р. (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 02.07.2025р. (дата остаточного погашення заборгованості). Пунктом 1.5.1. договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 276 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . (а.с. 22-27, 28, 29, 30-32).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.04.2025р., на виконання умов договору №7816813, ТОВ «Мілоан» перераховано на банківську картку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000 грн. (а.с. 43).

Разом з тим, встановлено, що анкета-заява на кредит № 7816813 містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, його паспортні дані та номер картки платника податків (а.с. 40).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №7816813 від 22.07.2024р., за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 18667,6грн.,яка складається:заборгованість закредитом -4900грн.;заборгованість повідсотках -13515,6грн.;заборгованість покомісії завидачу кредиту-252грн. (а.с. 33-39).

24.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101535869. Відповідно до п.1.2.-1.4. договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн.. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 24.07.2024р. (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 04.07.2025р. (дата остаточного погашення заборгованості). Пунктом 1.5.1. договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 1150 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . (а.с. 56-63, 64-66, 76).

Позивач на підтвердження видачі коштів на виконання умов договору №101535869, надав довідку про перерахування на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 коштів в розмірі 10000,00 грн., за допомогою системи «LiqPay» (а.с. 77).

Разом з тим, встановлено, що анкета-заява на кредит №101535869 містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, його паспортні дані та номер картки платника податків (а.с. 74-75).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №101535869 від 24.07.2024р., за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 40040,8грн.,яка складається:заборгованість закредитом -10000грн.;заборгованість повідсотках -28940,8грн.;заборгованість покомісії завидачу кредиту-1100грн. (а.с. 67-73).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача надіслано досудову вимогу про необхідність погашення кредитної заборгованості (а.с. 47, 79).

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище кредитної заборгованості.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідноіз ст.ст.4ч.1;5ч.1ЦПК Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідноіз ч.1,2ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано від позивача, але в порядку та на умовах договору не повернуто позивачу, відповідачем не спростовано доводи позивача, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Мілоан» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме на загальну суму: (18667,60 грн. + 40040,80 грн.) = 58708,40 грн..

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн., в обгрунтування яких до справи надано копії: договору про надання правничої допомоги № 16012025 від 16.01.2025р. (а. с. 91-94), додаткової угоди №1 до вказаного договору (а.с. 98-104), акту приймиання-передачі наданої правничої допомоги від 18.06.2025 року (а. с. 105), додаткової угоди №3 від 20.06.2025 року (а. с. 106), довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності (а. с. 11, 108-109).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Разом з тим, суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони. В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.

Суд зазначає, що від відповідача не надходило клопотань або заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, або інших заперечень. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Також згідност.141ЦПК Україниз відповідачана користьпозивача необхідностягнути судовівитрати посплаті судовогозбору запозовну заявув розмірі2422,40грн..

Керуючись ст. ст. 15, 16, 205, 207, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 634, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мілоан, про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄРДПОУ 40484607), кредитну заборгованість у розмірі 58708 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 (сім тисяч сто) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко