Ухвала суду № 130531729, 23.09.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа№487/172/14-ц

Провадження №4-с/487/15/25

УХВАЛА

Іменем України

23.09.2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді -Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засіданняБрижатої А.С.,

із представником ОСОБА_1 адвокатом Давидовою О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подану у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Обгрунтовуючи скаргу вказувала, що 06 березня 2014 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.01.2014 року і до повноліття дитини.

01 липня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Кривоозерського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №47988388 на підставі виконавчого листа №2/487/809/14 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва.

Вказує, що згідно з інформацією яка перебуває в матеріалах виконавчого провадження, боржник ОСОБА_2 з часу відкриття виконавчого провадження, отримує дохід від відділу освіти Кривоозерської селищної ради та Кривоозерського об`єднання управління Пенсійного фонду України.

На адвокатський запит листом відділу освіти Кривоозерської селищної ради були надані копії наказу про призначення ОСОБА_2 з 17 серпня 2011 року на посаду вчителя фізичної культури та копії звітів про здійснення відрахувань з заробітної плати у період з 15 січня 2014 року по вересень 2024 року.

Звертає увагу, що відділом освіти Кривоозерської селищної ради з квітня 2014 року по теперішній час щомісячно перераховуються кошти на рахунок відділу ДВС в частці від доходу ОСОБА_2 , який він отримує перебуваючи на посаді вчителя фізичної культури.

Однак, зі сторони ДВС тривалий час кошти не відправлялись на рахунок стягувача, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої складає 51601, 33 грн.

Наголошує на тому, що зі сторони Другого ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м.Одеса) проводяться неправильні нарахування заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з березня 2014 року по березень 2025 року.

Також вказує, що згідно інформації, яка перебуває в матеріалах виконавчого провадження №47988388 боржник ОСОБА_2 , крім заробітної плати, також отримує дохід у вигляді пенсії. Проте їй не зрозуміло з якого часу боржник почав отримувати пенсію і чим це підтверджується. Крім того, не зрозуміло чим підтверджується звернення держаного виконавця до органу ПФУ Миколаївської області з постановою про щомісячне стягнення органами ПФУ Миколаївської області з ОСОБА_2 частки від його пенсії та не зрозуміло чому в матеріалах виконавчого провадження відсутні звіти ПФУ стосовно нарахування і стягнення з пенсіонера ОСОБА_2 щомісячних виплат на аліменти.

Посилаючись на приписи Цивільного процесуального кодексу України та ЗУ «Про виконавче провадження, просила: визнати протиправною бездіяльність начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по виконавчому провадженні №47988388;

зобов`язати начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подати звіт про виконання судового рішення по виконавчому провадженню №47988388;

зобов`язати начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по виконавчому провадженню №47988388 вжити заходів щодо належного перерахування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з урахування звітів відділу освіти Кривоозерської селищної ради за період з березня 2014 року по березень 2025 року та з урахуванням звітів ПФУ.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2025 року відкрито провадження, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12 травня 2025 року.

12 травня 2025 року надійшли пояснення від ГУ ПФУ в Миколаївській області та заява про розгляд скарги за їх відсутності.

14 травня 2025 року від Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшли заперечення на скаргу у якому вони просять скаргу залишити без задоволення.

15 вересня 2025 року адвокат Давидова О.Ю. звернулась до суду із клопотання про визнання явки представника ДВС обов`язковою та у разі ігнорування вимог суду накладення на нього стягнення у вигляді штрафу.

Протокольною ухвалою суду від 23 вересня 2025 року вирішено розглядати справу за відсутності представника ДВС, тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Про час і місце розгляду справи учасники справи повідомлялись належним чином.

У судове засідання скаржниця не з`явилась направила до суду свого представника.

Представник Головного управління Пенсійного Фонду України направила заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник органу ДВС неодноразово направляв до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням викладеного і ст.128-131,223,450 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, 06 березня 2014 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.01.2014 року і до повноліття дитини.

21 березня 2014 року на виконання вказаного рішення Заводським районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №2/487/809/14.

Станом на 09 травня 2025 року виконавче провадження №47988388 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа перебуває на виконанні у Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Із наданих копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 01 липня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Вівтюк А.А. відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47988388.

29 липня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Сигляник Т.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника в розмірі частини доходів боржника, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дитини. В даній постанові зазначено реквізити стягувачки ОСОБА_1 на які Кривоозерським відділом освіти перераховувались стягнуті із заробітної плати боржника кошти.

01 серпня 2018 року в.о. Начальником відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Гладкевичом В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу згідно заяви стягувача.

14 січня 2019 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного постанову про відновлення виконавчого провадження у зв?язку з тим, що відділу 10 січня 2019 року скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 01 серпня 2018.

10 січня 2020 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Кірієвським Ю.П. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Кривоозерського РВ ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса).

24 січня 2020 року державним виконавцем Кривоозерського РВ ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Сигляник Т.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження до вищевказаного відділу.

14 грудня 2020 року начальником Кривоозерського РВ ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Архиповою К.Г. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме заповнено реквізити розрахункового рахунку стягувачки.

17 травня 2023 року вказане виконавче провадження передано з Кривоозерського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання до Другого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

28 лютого 2024 року виконавче провадження N47988388 прийнято до виконання Другим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

21 лютого 2025 виконавцем відділу ДВС направлено постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 25% від одержаного доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини на виконання до відділу освіти Кривоозерської РДА, з поверненням без виконання постанови про звернення на доходи боржника від 29 липня 2015 року

09 квітня 2025 року виконавцем відділу ДВС направлено постанову про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 25% від одержаного доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини на виконання до Головного управління ПФУ у Миколаївській області.

25 лютого 2025 року державним виконавцем керуючись ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про встановлення тимчасових обмежень боржнику у праві заборони полювання, керування транспортними засобами та заборони виїзду за межі України до повного погашення боргу по аліментам.

Також 25 лютого 2025 року державним виконавцем керуючись ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду понад три роки без поважних причин у розмірі 50 %.

Згідно розрахунку заборгованості від 10 квітня 2025 року борг ОСОБА_2 станом на 01 квітня 2025 року становить 51601,33 грн.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до суду із цією скаргою скаржник вказувала на необхідність визнання неправомірною бездіяльності начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Разом з тим, у своїй скарзі скаржниця не конкретизувала в чому полягає бездіяльність начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №47988388, що позбавляє суд здійсни перевірку обґрунтованості доводів скарги.

Тому у задоволенні скарги в цій частині необхідно відмовити.

Щодо вимог скарги про зобов`язання начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подати звіт про виконання судового рішення по виконавчому провадженню №47988388, суд зазначає наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року вказано, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема: резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду та просила зобов`язати начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подати звіт про виконання судового рішення по виконавчому провадженні №47988388, посилаючись на ст. 453-1 ЦПК України.

Відповідно до ст. 453 -1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах в тому числі що виникають із сімейних правовідносин.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 21 березня 2014 року, боржником зазначений ОСОБА_2 , а стягувачем зазначена ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного ЦПК України, (розділом 6 процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів) а саме статтею 453-1 передбачено можливість звернення до суду з письмовою заявою стягувача про зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах в тому числі що виникають із сімейних правовідносин.

Натомість ОСОБА_4 звертаючись до суду із цією скаргою вважала на необхідне зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), який не є боржником у даній справі.

Вказане, на думку суду є підставо для відмови у задоволені скарги в цій частині.

Щодо вимог скарги про зобов`язання начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по виконавчому провадженню №47988388 вжити заходів щодо належного перерахування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з урахування звітів відділу освіти Кривоозерської селищної ради за період з березня 2014 року по березень 2025 року та з урахуванням звітів ПФУ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого

Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.

Нормою пункту 2 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, зокрема, у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.

Відповідно до п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 51 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Відповідно до частини 8 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом, за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником: заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості: інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Суд звертаю увагу, що у цій скарзі ОСОБА_1 просить зобов`язання начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по виконавчому провадженню №47988388 вжити заходів щодо належного перерахування розрахунку заборгованості.

Разом з тим, із вказаних вище приписів законодавства вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів визначається державним виконавцем, а не начальником відділу виконавчої служби.

Доказів оскарження дій державного виконавця з приводу нарахування заборгованості зі сплати аліментів начальнику відділу виконавчої служби скаржник суду не надано.

За таких обставин, судом не встановлено бездіяльності начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в межах виконавчого провадження №47988388, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.447,448,449 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подану у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів.

Згідно ст. 261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя С.В. Щербина