Рішення № 130528433, 26.09.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2025Справа № 910/19842/23 (910/6716/25)

За позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний номер 32207896)

про стягнення 432 994,62 грн.

в межах справи №910/19842/23

За заявою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул.Лейпцизька,1а, ідентифікаційний номер 03327664)

до Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний номер 32207896)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/19842/23 про банкрутство Державного підприємства "Укржитлосервіс".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 432 994,62грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про вілдкриття провадження у справі від 05.06.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 06.06.2025.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом директора Державного підприємства «Укржитлосервіс» від 29.12.2022 № 85-к від 29.12.2022 позивача звільнено з роботи прибиральниці сходових клітин. Водночас, при звільненні з позивачем не здійснено повного і остаточного розрахунку з виплати заробітної плати в 2020-2022 роках.

Заборгованість Державного підприємства «Укржитлосервіс» по заробітній платі перед позивачем за 2020 рік відповідно до розрахункового листа за січень 2021 рік склала 52 358,29 грн.

Відповідно до Довідки ОК-5 Пенсійного фонду України заборгованість по заробітній платі Державного підприємства «Укржитлосервіс» перед позивачем за 12 місяців 2021 року склала 118 462,53 грн.

Оскільки в 2022 році Державне підприємство «Укржитлосервіс» не сплачувало позивачу заробітну плату за роботу та не надавало розрахункові листи, позивачем розраховано заборгованість по заробітній платі за 12 місяців 2022 року в розмірі 118 462,53 грн. з урахуванням даних Довідки ОК-5 за 2021 рік.

Крім того, позивачем розраховано середній заробіток за 6 місяців затримки розрахунку в сумі 59 231,27 грн. (118 462,53 грн.:12 місяців х 6 місяців = 59 231,27 грн.).

Також, згідно з Довідкою ОК-5 Пенсійного фонду України Державне підприємство «Укржитлосервіс» не нараховувало та не сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок за період із грудня 2020 року по листопад 2022 року.

Відтак, за розрахунком позивача, для відновлення у 2025 році страхового стажу за 24 місяці сплаті підлягає 84 480,00 грн. (страховий внесок 1 760,00 грн. х 2 х 24 місяці = 84 480,00 грн.).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Судом установлено, що згідно з розрахунковими листами та довідкою ОК-5 Пенсійного фонду України заборгованість по заробітній платі Державного підприємства «Укржитлосервіс» перед позивачем за 2020 рік становить 52 358,29 грн., за 12 місяців 2021 року - 118 462,53 грн., за 12 місяців 2022 року - 118 462,53 грн.

Оскільки відповідачем доказів виплати заробітної плати позивачу в загальному розмірі 289 283,35 грн. не надано, позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Виходячи з пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100 (далі - Порядок № 100), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки за арифметичним перерахунком суду визначений позивачем до стягнення розмір середнього заробітку за 6 місяців затримки розрахунку в сумі 59 231,27 грн. не перевищує відповідного розрахунку суду, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 84 480,00 грн. в якості компенсації за не внесення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2020-2022 роки, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно з частинами 4, 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У частині 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники, зазначені у пункті 1частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав довідку про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), з якої встановлено, що в період грудень 2020 року - листопад 2022 року не відображені відомості про нараховану заробітну плату та про перерахований ЄСВ, що необхідні для визначення розміру пенсії позивача.

Разом із цим, згідно з п. 6 частини 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у зазначені строки є недоїмкою.

Таким чином, відповідно до вимог частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» саме момент фактичної виплати заробітної плати, є тією обставиною, яка зумовлює виникнення у роботодавця обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску.

До того ж, виплата суми єдиного соціального внеску здійснюється на відповідний рахунок органу доходів і зборів, а не в порядку компенсації безпосередньо на користь застрахованої особи, тобто позивача в даному випадку.

Отже, виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право в судовому порядку вимагати зобов`язати страхувальника нарахувати на суму заробітної плати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 84 480,00 грн. в якості компенсації за не внесення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2020-2022 роки.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний номер 32207896) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 289 283 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 35 коп. заборгованості з виплати заробітної плати, 59 231 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять одну) грн. 27 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

3. У решті вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний номер 32207896) у дохід Державного бюджету України 5 227 (п`ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 71 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.09.2025

Суддя Д.В. Мандичев