Ухвала суду № 130521389, 25.09.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/8327/25

Провадження №1-кс/523/5998/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25 вересня 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_6 погоджене прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 про передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів речових доказів, а саме арештованого нерухомого майна, в рамках кримінального провадження № 42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

30.04.2024 постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, доручено слідчому відділу Управління СБ України в Одеській області.

03.05.2024 кримінальне провадження № 42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, об`єднано прокурором з кримінальним провадженням № 22024160000000143 від 17.04.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в одне провадження за № 42024163010000015.

За матеріалами кримінального провадження (первинний номер кримінального провадження: № 42024163010000015 від 15.03.2024), невстановлені посадові особи під час виконання договору з капітального ремонту укриття привласнили бюджетні кошти в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.

Також, за матеріалами кримінального провадження (первинний номер кримінального провадження: № 22024160000000143 від 17.04.2024), у період до 05.10.2020, громадянин України ОСОБА_7 , за невстановлених обставин придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб наступні транспортні засоби: ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі 47, кузов 47; ЗИС 115, 1955 р., чорного кольору, шасі 48, кузов 48; ЗИС 110 ТБ, 1956 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 ; ЗИС 110 Б, 1947 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 ; ЗИС 110 Б 1947р., сірого кольору, шасі 4358, кузов б/н; кадилак, 1996 р., синього кольору, шасі НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_5 ; ЗИЛ 111А, 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов 108; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі 10, кузов 10; ЗИЛ 41052, 1987 р., чорного кольору, шасі 4, кузов 4, двигун 259; ЗИЛ 41053, 1999 р., чорного кольору, шасі 1, кузов 1, двигун НОМЕР_7 ; ЗИЛ 41042, 1986 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_8 , кузов 184; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі 54, кузов 54; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі 56, кузов 56; ЗИЛ 117 К, 1976 р., чорного кольору, шасі 52, кузов 52; ЗИЛ 117, 1984 р., чорного кольору, шасі 67, кузов 67; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 ; ЗИЛ 118 Юність, 1968 р., біло-синього кольору, шасі 9, кузов 9; ЗИЛ 118 Юність, 1963 р., помаранчево-білого кольору, шасі 20, кузов 20; ЗИЛ 118 КВ, 1977 р., біло-синього кольору, шасі 4, кузов 4; ЗИЛ 118 К 1988 р., шасі 27, кузов 27.

Так, 05.10.2020 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_8 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_7 (далі Поклажодавець) укладено договір зберігання № 20/20 щодо вищевказаних 22 транспортних засобів.

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані двадцять два транспортні засоби, які належать ОСОБА_7 зі строком дії до 01 червня 2021 року.

В подальшому, 30.09.2021 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_9 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_7 (далі поклажедавець) укладено договір зберігання № 30/09/21 транспортних засобів (перелік вказаних транспортних засобів зазначений у Додатку №1 до дійсного договору, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; ЗИС 110 Б 1947р., блакитного кольору, шасі 4358, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі 109, кузов 109; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов 108).

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані п`ять транспортних засобів, які належать ОСОБА_7 зі строком дії до 25 грудня 2022 року.

Рішенням Клінського міського суду Московської області від 06.12.2021 визнано факт володіння та використання ОСОБА_7 наступних транспортних засобів: марки ЗИС 110 Б, 1947 р, шасі: 4358, кузов: б\н; марки Кадилак Брокхем, 1996 р., шасі: НОМЕР_5 , кузов: НОМЕР_5 ; марки Зил-41052, 1987 р., шасі: 004, кузов: 004; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: 56, кузов: 56; марки Зил-117К, 1976 р., шасі: 52, кузов: 52; марки Зил-41041, 1998 р., шасі: НОМЕР_9 , кузов: 11; марки Зис-НОБ, 1966 р., шасі: 1000, кузов: НОМЕР_4 ; марки Зил- 111 A, 1947 р., шасі: 17, кузов: 17; марки Зил-115, 1981 р., шасі: 94, кузов: 94; марки Зил-41045, 1984 р., шасі: НОМЕР_13 , кузов: 145; марки Зил-114, 1977 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: 106; марки Газ-М1, 1936 р., шасі: б\н, кузов: НОМЕР_15 ; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: 71, кузов: 71; марки Зил-41045, 1986 р., шасі: 5, кузов: 5; марки Зил-4107, 1989 р., шасі: 73, кузов: 73; марки Паккард 180, 1941 р., шасі: НОМЕР_16 , кузов: б/н; марки Мерседес - бенц 116, 1980 р., шасі: НОМЕР_17 , кузов: НОМЕР_17 ; марки Паккард бронь, 1936 р., шасі: НОМЕР_11 , кузов: б/н; марки Форд Корд 812, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зил-41051, 1985 р., шасі: НОМЕР_18 , кузов: 10; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: НОМЕР_19 , кузов: 54; марки Зил-117, 1984 р., шасі: НОМЕР_20 , кузов: 67; марки Газ-13, 1979 р., шасі: НОМЕР_21 , кузов: НОМЕР_22 ; марки Зил-41047, 1991 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: 106; марки Зил-41053, 1999 р., шасі: 1, кузов: 1; марки Зил-118, 1963 р., шасі: 20, кузов: 20; марки Зил 111 Г, 1963 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: 109; марки Газ-14, 1980 р., шасі: НОМЕР_24 , кузов: 129; марки Зил - 4104, 1982 р., шасі: НОМЕР_25 , кузов: 112; марки Зил-41047, 1988 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: 109; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: НОМЕР_26 , кузов: 116; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: НОМЕР_27 ; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_28 , кузов: 75; марки Зил-118, 1966 р., шасі: НОМЕР_29 , кузов: 009; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_30 , кузов: 77.

24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_10 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Указані протиправні дії Російської Федерації, її військово-політичного керівництва, військовослужбовців, службових осіб, громадян, їх спільників з числа громадян інших країн, в тому числі України, суперечать цілому ряду міжнародно-правових нормативних актів, Конституції України, законам України.

Так, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН). До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.

Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;

f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави;

g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.

Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Враховуючи міжнародно-правове визначення агресії, з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато збройну агресію проти України, яка триває до теперішнього часу.

Згідно зістаттею 6Закону України«Про правонаступництвоУкраїни» від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Частиною 1 статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Частини I Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, боротьба з іноземною окупацією є формою збройного конфлікту.

В розумінні положень ст. 2 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між Російською Федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заявою Верховної Ради України "Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1596-VII від 22.07.2014; Заявою Верховної Ради України "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1597-VII від 22.07.2014; Зверненням до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 106-VIII від 14.01.2015; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VІІІ, протиправні дії Російської Федерації визначені як збройна агресія проти України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), тощо.

Після початку широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України, в лютому 2022 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) у громадянина України ОСОБА_7 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою досягнення нею поставлених цілей повалення державної влади в Україні, приєднання частини або всієї території України до Російської Федерації або створення на її території проросійського псевдодержавного утворення (утворень), влада у якому мала підпорядковуватись вищому військово-політичному керівництву Російської Федерації і бути керованою ним, що виразилось у відсутності дій направлених на витребування транспортних засобів попередньо переданих останнім згідно вищевказаних договорів на зберігання до Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» зареєстрований за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9.

Крім того, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , за невстановлених досудовим розслідування обставин, діючи умисно, маючи умисел на пособництво державі-агресору Російській Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді пособництва державі-агресору Російській Федерації у здійсненні збройної агресії проти України, 01.12.2022 уклав з Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_11 (далі - Зберігач) договір зберігання № 50/22, згідно якого передав на зберігання та експонування матеріальні цінності у вигляді восьми колекційних транспортних засобів, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; НОМЕР_31 1947р., блакитного кольору, шасі 4358, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі 109, кузов 109; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі 105, кузов 108; ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі 47, кузов 47; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі 10, кузов 10; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 .

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані вісім транспортних засобів, які належать ОСОБА_7 зі строком дії до 25 грудня 2024 року.

При цьому, надаючи на зберігання на виставці вищевказані транспортні засоби, ОСОБА_7 усвідомлював, що при експонуванні у Автономній некомерційній організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації», вони будуть використані з метою популяризації, позитивного ставлення громадян до органів державної влади та силових структур РФ, сприяння формуванню позитивного ставлення сучасного суспільства до служби у ФСО Росії та позитивної мотивації у молоді до проходження військової служби за контрактом, а також розвиток сучасної діяльності ФСО РФ, та силових структур держави-агресора.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України пособництво державі-агресору, за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

23.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на рідних та довірених йому осіб, або на юридичні особи, власниками яких є довірені йому фізичні особи.

Так, встановлено, що до кола довірених осіб ОСОБА_7 відноситься його колишня дружина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ ЮК "СЕНАТ" (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант ОСОБА_13 ; засновник та бенефіціар ОСОБА_12 , частка 100%).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 437711658 від 31.07.2025, ОСОБА_12 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1352305151101; тип об`єкта: домоволодіння, загальна площа (кв.м): 1571.1, житлова площа (кв.м): 785.4, адреса: АДРЕСА_1 ; розмір частки 1/1.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, фактичним власником і розпорядником майна, яке належить на праві власності ОСОБА_12 , є підозрюваний у кримінальному провадженні громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вказаний об`єкт нерухомого майна ухвалою Одеського апеляційного суду (справа № 522/7128/24, № 1-кс/522/5506/24, провадження № 11-сс/813/1724/24) від 27.11.2024 накладено арешт.

Згідно з відповіддю на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України), яка надійшла з ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області, вказаний об`єкт нерухомого майна здається підозрюваним ОСОБА_7 в оренду, а одержані від оренди грошові кошти він використовує для фінансування держави-агресора Російської Федерації, а саме через анонімні криптовалютні гаманці направляє їх посадовим особам Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації», з метою фінансування діяльності вказаного підрозділу російської спецслужби ФСО РФ, а також реставрації належних йому ретро-автомобілів, які в ньому зберігаються.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні належний підозрюваному у кримінальному провадженні, громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1352305151101; тип об`єкта: домоволодіння, загальна площа (кв.м): 1571.1, житлова площа (кв.м): 785.4, адреса: Одеська обл., м. Одеса, Сабанєєв міст, будинок 3; розмір частки 1/1, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Отже, з метою запобігання протиправним діям з належним ТОВ ЮК "СЕНАТ" (ЄДРПОУ 33016720) майном, відшкодування в подальшому спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, виникла необхідність звернутися із цим клопотанням до суду щодо накладення арешту на об`єкт нерухомого майна зазначеного підприємства та подальшої їх передачі в управління шляхом реалізації за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 19 - 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон про АРМА).

Таким чином, реалізація як шлях управління АРМА активами зазначеного типу, забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна забезпечення прийняття обґрунтованого рішення та врахування позиції усіх сторін при вирішенні справи.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання в повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Слідчий підтримав вимоги клопотання.

Представник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що відсутні прямі докази, які б підтверджували, що майном розпоряджається саме ОСОБА_7 . Вона підкреслила, що об`єкт нерухомого майна був придбаний на власні кошти ОСОБА_12 разом із родичами останньої. Додала, що не існує доказів того, що ОСОБА_7 отримує кошти від цього майна, а також немає підстав стверджувати, що він має будь-яке відношення до цього об`єкта нерухомості.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими обґрунтовуються доводи цього клопотання, заслухавши учасників судового засідання, слідчий суддя проходить до висновку про те, що його слід задовольнити з наступних підстав.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчим суддею встановлено, що в ході досудового розслідування 23.04.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. 07.08.2025 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з розшуком підозрюваного. На підставі того, що у органа досудового розслідування виникла необхідність в проведенні у кримінальному провадженні слідчих та процесуальних дій, а саме розгляді слідчим суддею клопотань про передачу майна Національному агенту з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших правопорушень виникла необхідні у відновленні досудового провадження у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163010000015 від 15.03.2024.

Так, аналізуючи долучені до клопотання документів, встановлено, що до кола довірених осіб ОСОБА_7 відноситься його колишня дружина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ ЮК "СЕНАТ" (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант ОСОБА_13 ; засновник та бенефіціар ОСОБА_12 , частка 100%).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 437711658 від 31.07.2025, ОСОБА_12 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1352305151101; тип об`єкта: домоволодіння, загальна площа (кв.м): 1571.1, житлова площа (кв.м): 785.4, адреса: Одеська обл., м. Одеса, Сабанєєв міст, будинок 3; розмір частки 1/1.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, фактичним власником і розпорядником майна, яке належить на праві власності ОСОБА_12 , є підозрюваний у кримінальному провадженні громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_7 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на його колишню дружину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ ЮК "СЕНАТ" (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант ОСОБА_13 ; засновник та бенефіціар ОСОБА_12 , частка 100%).

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права котрих було обмежено, у тому числі й майнові, щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою п.1-збереження речових доказів, п.2-спеціальної конфіскації, п.3-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, п.4 відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Так ч.3 ст.170 КПК України передбачено що з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст.98 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.961КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ст. 962КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 100 КПК передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Створення і забезпечення належного функціонування Національного агентства є заходом з виконання положень Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 2017 роки, імплементації в законодавство України Директиви ЄС від 03.04.2014 № 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС, Рішення Ради ЄС № 2007/845/JHA від 06.12.2007 про співробітництво між агентствами держав-членів з повернення активів у сфері виявлення і розшуку доходів, отриманих злочинним шляхом, або іншого майна, пов`язаного зі злочинною діяльністю, а також одним із основних критеріїв виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС.

Національне агентство утворено з метою виконання міжнародних договорів, стороною яких є Україна, зокрема, Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією і Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму.

Як зазначено у схвалених «Великою вісімкою» (G8) в межах підгрупи з кримінально-правових питань «Кращих практиках щодо адміністрування арештованих активів» (G8 Best Practices for the Administration of Seized Assets), що спрямовані, зокрема, на допомогу державам у збереженні вартості арештованих активів, в судовому провадженні, відповідно до національного законодавства, має бути дозволено продаж активів до винесення остаточного рішення суду по справі та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави стосовно тих активів, які швидко псуються або швидко знижуються у вартості, наприклад, судна, літаки, автомобілі, тварини, ферми з вирощуванням сільськогосподарських культур тощо. Держава має забезпечити розгляд питання про надання дозволу на продаж до винесення остаточного рішення суду по справі активів, які є надто обтяжливими для управління. В свою чергу, отримані від реалізації доходи повинні бути збережені відповідно до національного законодавства до винесення остаточного рішення суду та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 9 Закону на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено, що управління активами це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 613 від 11.07.2018 Агентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, пов`язані з фактичним прийняттям активів в управління за зверненням прокурора або слідчого за вказівкою прокурора, приймає від прокурора активи згідно з актами приймання-передачі, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі.

Активами, що передаються в управління, Агентство не управляє самостійно, натомість, має залучати до такого управління професійних менеджерів за ринкову винагороду. Таким чином, реалізація функції АРМА управління арештованим майном по суті є управління арештованим майном на простих, прозорих засадах: розумних доходів, розумних витрат і розумного прибутку.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється АРМА шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»: АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються АРМА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, АРМА надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

З наведеного витікає, що вирішуючи питання щодо передачі майна в управління АРМА, слідчий суддя звертає увагу на те, що обов`язковою умовою його передачі є наявність мети забезпечення збереження таких речових доказів або збереження їхньої економічної вартості, що має наслідком покладення обов`язку на слідчого, прокурора щодо доведення обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення таких дій, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні.

Згідно постанови КМ України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», пунктом 1 визначено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджет.

Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028 гривень, то, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», вартість активів, що передаються АРМА починаючи з 01 січня 2025року має перевищувати 605600 гривень.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості об`єкта нерухомого майна № 03128 від 11-19.08.2025 ФОП « ОСОБА_14 », оціночна вартість об`єкта нерухомого майна двоповерхового домоволодіння загальною площею 1571,1 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, складає 80373000 грн. (вісімдесят мільйонів триста сімдесят три тисячі гривень) без урахування ПДВ.

Вартість вищевказаного майна, яке фактично належить підозрюваному ОСОБА_7 , є більшою за 605 600грн., відповідає критеріям, визначеним законодавством для передачі арештованого майна в управління АРМА.

Згідно за правилами Кримінального процесуального кодексу, усі докази у справах мають зберігатися у стані, придатному для їх використання. Коли йдеться про об`єкти, вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вони передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді чи суду до Агентства з розшуку та менеджменту активів.

Слідчий суддя вважає, що в клопотанні та додатках до нього надано достатньо доказів, що з інших об`єктів нерухомості, які фактично належать ОСОБА_7 , однак юридично власниками є інші особи з приближеного до нього кола та ОСОБА_7 отримує прибуток від діяльності об`єктів, на підставі чого приходить до висновку, що об`єкт нерухомості за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Сабанєєв міст, будинок 3 є його фактичною власністю.

Слідчий суддя дійшов висновку, що цей суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Отже, відповідно до приписів ч. 6 ст. 100 КПК України, ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» вищезазначене майно підлягає передачі в АРМА.

Вирішуючи питання щодо передачі речового доказу в управління АРМА, слідчий суддя також враховує те, що обов`язковою умовою його передачі є наявність мети забезпечення збереження речових доказів та їхньої економічної вартості, а також виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, зокрема забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації майна. Не вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати речових доказів і, як наслідок, унеможливить виконання вказаних завдань.

Імперативними вимогами ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають та заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Саме до таких рішень належить і рішення слідчого судді, яким визначається порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні.

Вищевказана позиція кореспондується із правовим висновком, викладеним в постанові ККС у складі ВС від 20.01.2020 у справі №758/16546/18 (провадження №51-620кмо19), відповідно до якого ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів майна, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні та на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає відповідно до вимог ст. 309 КПК України.

Положення ч.3 ст. 309 КПК України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р/2020 від 17 березня 2020 року.

Проте, як зазначено у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.01.2020 року у справ №758/16546/18,в наведеному у ст. 309 КПК переліку судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування кримінального провадження, відсутня така ухвала, якавизначає порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і це свідчить про те, що таке рішення слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.При цьому згідно з ч. 3 зазначеної статті сторона кримінального провадження у разі незгоди з такою ухвалою слідчого судді може подати свої заперечення під час підготовчого провадження в суді.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, ст.ст. 1,9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_6 погоджене прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 про передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів речових доказів, а саме арештованого нерухомого майна, в рамках кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, задовольнити.

1. Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ № 41037901) у відповідності до вимог Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою КМУ № 613 від 11.07.2018, для здійснення управління у порядку та на умовах, визначених статтями ст.ст. 1, 9, 19, 21-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» № 772-VIII від 10.11.2015, підп. 14 п. 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою КМУ № 613 від 11.07.2018, майно громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, а саме об`єкт нерухомого майна:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1352305151101; тип об`єкта: домоволодіння, загальна площа (кв.м): 1571.1, житлова площа (кв.м): 785.4, адреса: Одеська обл., м. Одеса, Сабанєєв міст, будинок 3; розмір частки 1/1.

2. Заборонити відчуження, користування та здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, вказаного в п. 1 резолютивної частини клопотання.

3. Зобов`язати службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ № 41037901) прийняти вищевказане майно в управління у відповідності до чинного законодавства України.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1