Рішення № 130506486, 25.09.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4661/25

25 вересня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), у якому просить: визнати протиправним відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області, оформлену відповіддю №4753-4821/Ж-02/8-1900/25 від 24.07.2025, щодо незарахування до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981, період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі «ім. Войкова»; зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981, період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі «ім. Войкова» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням всього страхового стажу, прийнявши відповідне рішення.

Позов обґрунтований тим, що позивачу з 13.01.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-ІV). 10.07.2025 він звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок розміру пенсії та зарахування до страхового стажу періоду військової служби та окремих періодів трудової діяльності. Листом від 24.07.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981, а також період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі ім. Войкова.

Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в установі. При цьому вважає, що надав усі необхідні документи, що підтверджують його трудову діяльність та проходження військової служби, а відповідачем прийняте протиправне рішення про відмову зарахувати страховий стаж, яке впливає на розмір пенсії позивача.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У строк, встановлений судом, надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що стаж позивача становить 45 років 04 місяці 06 днів. Відповідач з посиланням на пенсійне законодавство та порядок ведення трудових книжок вважає, що прийняв правомірно рішення, відтак просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV з 13.01.2020.

10.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії за віком та зарахування періодів його трудової діяльності до страхового стажу (а.с.64-69).

За результатами поданої заяви ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 24.07.2025 позивачу повідомило, що згідно з наданими документами, а саме: дипломом, уточнюючими довідка, трудовою книжкою та індивідуальними відомостями про застраховану особу встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 45 років 04 місяці 06 днів (враховано по 29.02.2024).

До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981 відповідно довідки від 11.11.2019 №4/318, оскільки підставою видачі даної довідки зазначено військовий квиток, замість відомостей ведення обліку особового складу у військовій частині, де позивач проходив військову службу. Також до страхового стажу не зараховано період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі «ім. Войкова», оскільки відсутня довідка про встановлення та вироблений мінімум трудової діяльності. Документи, котрі би змогли підтвердити вищевказані періоди служби та роботи, від позивача не надходили. Також у відповіді ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначено, що у випадку надання підтверджуючих документів страховий стаж можливо буде переглянути (а.с.70-72).

Позивач не погоджується з такими діями ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні його трудової діяльності у колгоспі та проходження військової служби до страхового стажу, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 6 цього Порядку визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 28.12.1978, яка містить такі записи щодо спірних періодів:

з 21.04.1979 по 13.05.1981 служба в Армії, підстава: 21.05.1981,

колгосп «ім. Войкова»:

запис №12, 18.07.1985, прийнятий в колгосп в будбригаду на тимчасову роботу, підстава: наказ №7 від 24.07.1985,

запис №13, 11.09.1985, звільнений з колгоспу в зв`язку з закінченням кінцевого строку тимчасової роботи, підстава: наказ №11 від 06.09.1985.

Запис про звільнення з колгоспу ім. Войкова засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплений печаткою колгоспу (а.с.33, 36).

Період роботи в колгоспі «ім. Войкова» з 18.07.1985 по 11.09.1985 відповідачем не зараховані у зв`язку з відсутністю відомостей про вироблений мінімум трудоднів (відсутня довідка).

З цього приводу суд зазначає, що приписи частини другої статті 56 Закону №1788-XII ставлять зарахування роботи у колгоспі до страхового стажу в залежність від виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві лише щодо осіб, прийнятих у члени колгоспу. Саме щодо членів колгоспу по закінченні календарного року на загальних зборах вирішувалися питання встановлення мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання/невиконання цього встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві з поважних причин чи без поважних причин.

У спірному випадку відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 був прийнятий в члени колгоспу ім. Войкова. Натомість він був прийнятий у будівельну бригаду колгоспу на тимчасову роботу (на час виконання окремих будівельних робіт) строком менше двох місяців. Відомості трудової книжки позивача містять повні та достатні відомості для зарахування роботи в колгоспі «ім. Войкова» з 18.07.1985 по 11.09.1985 до страхового стажу.

У цьому випадку відповідач безпідставно вказаний період роботи в колгоспі «ім. Войкова» не зарахував до страхового стажу через відсутність відомостей про вироблений мінімум трудоднів, бо такі відомості щодо осіб, які не зараховані до членів колгоспу, пенсійне законодавство не вимагає, і вони взагалі відсутні.

З урахуванням наведеного, період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі «ім. Войкова», який відображений у трудовій книжці ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування періоду проходження військової служби, то суд встановив, що на підтвердження проходження військової служби позивач разом з заявою про перерахунок пенсії надав відповідачу військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_1 , в якому зазначено, що він проходив військову службу у період з 21.04.1979 по 13.05.1981 (а.с.21-28, 69).

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана у військовому квитку дата початку військової служби не викликає сумнівів, усі записи військового квитка щодо проходження строкової служби є чіткими, виправлень, закреслень не мають.

На переконання суду, вказаний військовий квиток позивача є належним та достатнім доказом для зарахування періоду військової служби до страхового стажу. Відмова позивачу у врахуванні його військової служби до страхового стажу у зв`язку з тим, що у довідці від 11.11.2019 №4/318 підставою видачі даної довідки зазначено військовий квиток, замість відомостей ведення обліку особового складу у військовій частині, де він проходив військову службу, суд не бере до уваги, оскільки вказана довідка до заяви про перерахунок пенсії позивача не була долучена. Натомість ОСОБА_1 разом з заявою було долучено військовий квиток НОМЕР_2 , про що зазначено безпосередньо в заяві позивача. Отже період проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981 має бути зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на встановлені обставини у справі та наведенні положення законодавства, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981 згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 , а також трудової діяльності в колгоспі «ім. Войкова» з 18.07.1985 по 11.09.1985 є протиправними і такі періоди підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 30.07.2025 (а.с.14).

У позові позивач заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами сьомою, дев`ятою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що позовну заяву підписав позивач ОСОБА_1 , будь-яких відомостей, що позов підготовлений та подався представником заява не містить. До позовної заяви долучено договір №30062501 про надання правової допомоги /юридичних послуг від 30.06.2025, укладений з "Центром правової допомоги" ТОВ "Правова допомога юриста" (виконавець) та ОСОБА_1 , (замовник). За змістом пункту 1.2. перелік юридичних послуг, види та обсяг юридичної допомоги, що надається, включає проєкт позовної заяви до суду і заява на відшкодування витрат на юридичну допомогу. У пункті 3.1 розмір оплати вказана сума 12000,00 грн.

Ні зміст вказаного договору, ні квитанція про сплату коштів на рахунок ТОВ "Центр правової допомоги» (а інших документів не надано) не вказують на зв`язок між позовною заявою у цій справі і витратами, вказаними по договору від 30.06.2025. Відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які вказували б на витрати на правничу допомогу позивача в межах розгляду конкретної цієї адміністративної справи, суду не надано, а тому такі не підлягають до стягнення з відповідача.

В такій ситуації відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат в сумі 12000 грн, такі через їх не підтвердження належними та допустимими доказами повинен нести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови, яка оформлена листом №4753-4821/Ж-02/8-1900/25 від 24.07.2025, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981 та період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі «ім. Войкова»

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження військової служби з 21.04.1979 по 13.05.1981 та період роботи з 18.07.1985 по 11.09.1985 в колгоспі «ім. Войкова» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого страхового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.