Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 159/4036/25
Провадження № 2/159/1433/25
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк», від імені якого діє представник Мєшнік Костянтин Ігорович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк» або позивач або кредитор або товариство або позикодавець) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.03.2021 року (далі кредитний договір) у розмірі 32382,38 грн станом на 08.04.2025.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що АТ «Універсал Банк» запустило проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю вказаного проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 30.03.2021 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вищевказаних документів, які складають договір, у мобільному додатку, та зобов`язувався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 25000,00 грн. Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого заявлена до стягнення.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 19.06.2025 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ухвалив подальший здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі -ЦПК України).
Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, обґрунтування та доводи сторін, суд встановив таке.
АТ «Універсал Банк» запустив проект Монобанк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На цих платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Встановлення ділових відносин з клієнтом, починаючи з травня 2020 року відбувається у тому числі дистанційно шляхом: - верифікації клієнта очно на точці видачі; - верифікація клієнта очно у відділенні Банку; - верифікація клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; - верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці; - відеоверифікація працівником банку дистанційно; - ДІЯ Шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; - спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення.
Відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 30.03.2021 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язувалася виконувати його умови.
Згідно з п. 3 Анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період користування кредитом становить 62 дні. У разі виходу за пільговий період на кредит буде нараховуватись відсоткова ставка 3,2% на місяць.
Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.
У наданій позивачем копії Анкети-заяви міститься фізичний підпис відповідача та зазначена дата її підписання 30.03.2021, а також зазначений її відкритий електронний ключ.
Копією довідки про наявність рахунку від 08.04.2025 підтверджується видача позивачем відповідачу банківської картки 4441 11хх хххх 2569 у валюті гривня, з терміном дії до 02.2029.
З довідки про розмір встановленого ліміту від 08.04.2025 видно, що за карткою 4441 11хх хххх 2569 встановлювався кредитний ліміт в розмірі 10000 грн 30.03.2021, 20000 грн 19.12.2021 та 27000 грн 28.02.2022.
У долученому до позовної заяви Паспорті споживчого кредиту чорної картки Монобанк у розділі 4 у графі «процентна ставка, відсотків річних» зазначена базова процентна ставка 3,1% в місяць (37,2% річних).
Доказів погодження відповідачем саме цього Паспорта споживчого кредиту матеріали справи не містять.
У витягу з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал банк» при надання банківських послуг щодо карткових продуктів Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Монобанк в редакції від 27.11.2021 (далі Умови і правила) у п. 5.3 Розділу ІІ «Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток» Банк має право на власний розсуд переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування.
У п. 5.10.1 зазначено, що погашення кредиту та відсотків здійснюється клієнтом щомісяця. Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його поточного рахунку за рахунок власних коштів, а в разі їхньої відсутності за рахунок кредитного ліміту, в розмірі відсотків, які підлягають сплаті за цим договором. Списання процентів за рахунок кредитного ліміту може бути здійснено за умови наявності невикористаного кредитного ліміту (здійснювати договірне списання). При цьому сторони, на підставі ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», узгодили, що доручаючи Банку здійснити договірне списання на оплату відсотків за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме здійснює трату на оплату послуг Банку за цим договором.
В разі, якщо у клієнта повністю використаний кредитний ліміт доручення клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується.
В разі, якщо доручення клієнта на договірне списання не застосовується, клієнт зобов`язаний здійснити внесення коштів у готівковій або безготівковій формі в сумі нарахованих відсотків до 23.55 останнього дня календарного місяця, наступного за звітним.
У п. 5.22 зазначено, що кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованотсі та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
При перевитраті кредитного ліміту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці (п. 5.23).
Доказів погодження відповідачем саме цих Умов та Правил матеріали справи не містять.
З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що проценти нараховувались за ставкою 37,2 % за період з 01.04.2021 по 31.03.2022, а з 01.04.2022 по 31.07.2022 за ставкою 19,2 %, а з 01.08.2022 по 08.04.2025 за ставкою 37,2 %. Зазначено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 32382,38 грн.
З виписки по картці 4441 11хх хххх 2569 (рух коштів по картці від 08.04.2025) за період з 30.03.2021 по 08.04.2025 наданої позивачем, вбачається:
*відповідач здійсниввитрат,у томучислі сплатунарахованих процентів, насуму 62861,39грн (83,62 + 104 + 6 + 135,1 + 382 + 188,15 + 320 + 50 + 100 + 146,33 + 119,21 + 200 + 146,33 + 261,31 + 168,05 + 145,6 + 32 + 73,92 + 167,92 + 178,42 + 52,26 + 1144 + 182 + 119,5 + 128,14 + 353 + 100 + 104,52 + 250,28 + 105,24 + 76,23 + 200 + 700 + 150,9 + 58,5 + 1185,6 + 260,5 + 634,4 + 66,5 + 260 + 120,44 + 159,22 + 218 + 17 + 197,2 + 88,35 + 106,43 + 59,9 + 79 + 60 + 644,8 + 312 + 343,35 + 1279,2 + 46 + 70,1 + 71 + 520 + 77 + 676 + 280,62 + 63 + 135,82 + 38,5 + 145,63 + 83,3 + 26,2 + 26,2 + 15,68 + 32,41 + 2,08 + 4,17 + 39,04 + 255,16 + 373,36 + 157,44 + 212 + 91 + 31,5 + 10 + 154,74 + 354 + 85,19 + 38,5 + 104 + 264 + 74,53 + 311 + 20 + 58,48 + 416 + 194,37 + 11,5 + 417 + 143,76 + 83,2 + 77,64 + 147 + 149,67 + 62,88 + 124,8 + 141,59 + 40 + 520 + 155 + 1339,6 + 201,78 + 163,2 + 245,26 + 376,28 + 182,9 + 26 + 185 + 127,56 + 70,85 + 587 + 22 + 56,16 + 83 + 62,71 + 56,59 + 107,8 + 1339,6 + 245,33 + 202,44 + 284,8 + 57 + 65,9 + 93,5 + 165 + 284,96 + 12,1 + 104,51 + 11 + 36 + 103,9 + 138,33 + 143,14 + 20,9 + 31 + 221,5 + 30 + 74,86 + 16 + 1339,6 + 302,95 + 263,3 + 71 + 73 + 120,09 + 141,06 + 447 + 120,28 + 317,82 + 147 + 179 + 58 + 1339,6 + 425,93 + 221 + 49 + 72,11 + 110 + 206,47 + 15 + 190 + 161 + 147,03 + 178,43 + 182,97 + 32 + 57 + 58 + 36 + 229,52 + 105,5 + 25 + 158 + 1339,6 + 250 + 251,5 + 77,08 + 264,99 + 45 + 134,91 + 251 + 61 + 173 + 117 + 85 + 393 + 80,5 + 191,32 + 169,1 + 40,01 + 123 + 265 + 76 + 18 + 263,32 + 135,99 + 138,14 + 80 + 106,95 + 338 + 15 + 115 + 326,62 + 100 + 150 + 100 + 149,85 + 218 + 105 + 134 + 16 + 195 + 83 + 513,05 + 41 + 50 + 244,5 + 130,07 + 187,3 + 92,47 + 306 + 123 + 67 + 84,5 + 298,5 + 220,41 + 104,52 + 97,2 + 126,1 + 139 + 121,79 + 133 + 548 + 72 + 64 + 132 + 40 + 375,45 + 274 + 110 + 280,46 + 217,34 + 224,72 + 114 + 83,5 + 68 + 115 + 110 + 108,25 + 364 + 153,28 + 150,02 + 261,87 + 183,9 + 50 + 430,68 + 426,4 + 199,2 + 859,88 + 230 + 841,69 + 863,9 + 25,99 + 835,46 + 353,6 + 426,4 + 426,4 + 426,4 + 150 + 852,35 + 20 + 10 + 10 + 120 + 859,8 + 794,92 + 905,2 + 903,6 + 962,24 + 960,6);
*відповідачубуло нарахованопроценти урозмірі 13170,97грн (76,23 + 135,82 + 154,74 + 194,37 + 143,76 + 149,67 + 141,59 + 163,2 + 245,33 + 302,95 + 425,93 + 264,99 + 326,62 + 375,45 + 430,68 + 859,88 + 841,69 + 863,9 + 835,46 + 852,35 + 859,8 + 794,92 + 905,2 + 903,6 + 962,24 + 960,6) які погасилися за рахунок збільшення кредитного ліміту;
*відповідач здійснив зарахування власних коштів на картку в розмірі 30 479,05 грн (6 + 190 + 200 + 220 + 1000 + 2000 + 2080 + 4550 + 26,2 + 26,2 + 300 + 38,05 + 3250 + 250 + 500 + 100 + 35 + 50 + 40 + 57 + 60 + 200 + 265 + 60 + 60 + 200 + 270 + 60 + 600 + 1000 + 1000 + 1000 + 1500 + 172,8 + 1400 + 200 + 40 + 200 + 500 + 400 + 1100 + 400 + 500 + 200 + 700 + 400 + 1220 + 426,4 + 426,4 + 1000);
19.12.2021 кредитний ліміт збільшився на 10000,00 грн ,а 28.02.2022 ще на 7000,00 грн тому ці кошти не враховуються як зарахування власних коштів.
*станом на 01.07.2023 залишок по картці становить: мінус 32382,38 грн.
Копією Виписки з ЄДР від 29.12.2018, копією банківської ліцензії №92 від 10.10.2011, копією статуту позивача в редакції від 20.01.2022 підтверджується , що позивач є банком та має право на здійснення банківської діяльності.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Анкета-заява від 30.03.2021 підписана відповідачем фізичним підписом у ній також зазначений її відкритий електронний ключ. Зазначений підпис підтверджує, що сторони погодили, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилам, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи: законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо процентів, зокрема їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався також на Паспорт споживчого кредиту, Тарифи, Умов та правила, розміщений на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua, а також на Тарифи і Паспорт споживчого кредиту.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, був ознайомлений саме з цією версією правил і погоджувався на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.
За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у Анкеті-заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, подані банком Умови та Правила не можуть розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.
Крім того, суд звертає увагу, що Анкета-заява, яку підписав відповідач датована 30.03.2021. Водночас долучений до позову витяг з Умов і правил набув чинності лише 27.11.2021. Тобто Умови та правила на як посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не існували на час виникнення правовідносин з кредитування між позивачем та відповідачем.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) на яку посилається Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20 стороною в якій був АТ «Універсал банк», та яка є релевантною цій справі, суд дійшов таких висновків:
«Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».
Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що висловлено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що відповідач погодив саме ці Умови і правила, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які долучені ним до матеріалів справи, а відтак відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив саме такі умови (щодо розміру процентів, збільшення /зменшення кредитного ліміту, зарахування коштів кредитного ліміту в погашення прострочених процентів) про узгодження яких стверджує позивач.
Також суд звертає, увагу, що у розділі 4 Паспорті споживчого кредиту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у Паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуг кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.
Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 сформував висновок про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (наданий до позову лише витяг з Умов та правил складає 41 сторінку), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок суперечив би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвів би до несправедливого покладення на слабшу сторону - споживача - необґрунтованого обов`язку самостійно з`ясовувати зміст кредитного договору.
Такої позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Крім того, суд звертає увагу, що з виписок по картці видно, що позивач нарахувавши відповідачу проценти за користування кредитним коштами не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту, шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).
У такий спосіб позивач за час дії кредитного договору нарахував відповідачу 13170,97 грн процентів та здійснив їх погашення за рахунок виданого кредиту, у такий спосіб збільшилась заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту на13170,97 грн.
Тобто, заборгованість по основній сумі кредиту збільшувалась не за рахунок того, що відповідач використовував кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачу кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.
При цьому позивач фактично не ніс витрат, адже видані відповідачу кошти як кредит він відразу повертав собі у вигляді погашення прострочених процентів.
Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.
Будучи професійним учасником ринку фінансових послуг та усвідомлюючи всі ризики позивач допускав та свідомо сприяв виникненню у відповідача значної суми заборгованості.
На переконання суду така поведінка сторони правочину не може розглядатись як добросовісна, а її негативні наслідки не можуть покладатися на іншу сторону, яка є слабшою у цих правовідносинах.
Отже, оскільки суд дійшов висновку, про неможливість встановлення конкретних умов кредитного договору, щодо розміру процентної ставки, порядку погашення процентів та зміни кредитного ліміту, тощо, підставним буде стягнення з відповідача фактично отриманих, але не повернутих ним коштів.
Як вище зазначав суд, з виписки про рух коштів по картці 4441 11хх хххх 2569 за період з 30.03.2021 по 01.07.2023, наданої позивачем, видно, що:
* відповідач здійснив витрат на суму 62861,39 грн з яких 13170,97 грн пішло на погашення нарахованих процентів за рахунок збільшення кредитного ліміту;
* відповідач здійснив зарахування власних коштів на картку в розмірі 30479,05 грн;
* станом на 01.07.2023 залишок по картці становить: мінус 32382,38 грн.
На переконання суду, різниця між використаними коштами (без врахування сплачених процентів за рахунок збільшення кредитного ліміту) та повернутими і буде тією сумою, яку відповідач фактично отримав, однак не повернув: 62861,39 грн 13170,97 грн (сплачені % за рахунок кредитного ліміту) 32382,38 грн (власні кошти які зарахував відповідач) = 17308,04 грн.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є підставною в розмірі 17308,04 грн.
Такої ж позиції дотримався Волинський апеляційний суд у постанові від 22.05.2025 у справі №159/15/25, за аналогічних за змістом обставин справи.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене,вивчивши матеріалисправи,повно,всебічно,об`єктивно з`ясувавшиобставини справи,оцінивши доказибезпосередньо дослідженів судовомузасіданні,з точкизору належності,допустимості,достовірності кожногодоказу окремо,а усукупності -з точкизору достатностіта взаємозв`язку,застосувавши законодавство,що регулюєспірні правовідносини,виходячи змотивів наведенихвище,керуючись внутрішнімпереконанням суддійшов висновкупро те,що відповідачпорушив умовикредитного договорущодо повернення тіла кредиту, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 17308,04 грн заборгованості за сумою виданого кредиту, у стягненні коштів в розмірі 15074,34 грн необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі 3028,00 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог, оскільки такий же розмір судового збору необхідно було б сплатити у разі звернення з ціною позову у розмірі, який суд задовольнив у цій справі.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг Монобанк від 30.03.2021 у розмірі 17308,04 грн, що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 08.04.2025.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 15074,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач Акціонерне товариство «Універсал банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; ЄДРПОУ 21133352);
Представник позивача Мєшнік Костянтин Ігорович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Повне судове рішення складене 25.09.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ
Судове рішення № 130487905, Ковельський міськрайонний суд Волинської області було прийнято 25.09.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 159/4036/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: