Ухвала суду № 130471473, 23.09.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

23 вересня 2025 року Справа №200/2982/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №200/2982/24

УСТАНОВИЛА:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 01.04.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.

28.08.2025 до Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення, де останній просить суд:

встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - ГУ ПФУ в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення у справі №200/2982/24 від 07.06.2024 у повному обсязі, встановити відповідний строк для цього (20 робочих днів)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, поданої на підставі статті 382 КАС України. Розгляд заяви вирішено проводити у порядку письмового провадження (без повідомлення сторін). Витребувано у відповідача інформацію із документальним підтвердженням щодо виконання/не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/2982/24.

08.09.2025 представником відповідача подано клопотання про продовження процесуального строку для виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2025 щодо надання інформації із документальним підтвердженням про виконання/не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №200/2982/24.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку на надання інформації із документальним підтвердженням щодо виконання/ невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №200/2982/24 задоволено.

Продовжено ГУ ПФУ в Донецькій області процесуальний строк на подання відповідачем інформації із документальним підтвердженням щодо виконання/ невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі №200/2982/24 на 5 (п`ять) календарних днів з дати постановлення цієї ухвали.

Відповідачем у встановлений строк суду надані відомості стосовно виконання судового рішення, та заперечення на заяву подану в порядку статті 382 КАС України, де зазначено наступне.

Головним управлінням рішення виконано у межах компетенції, а саме: відновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024; здійснено нарахування та облік заборгованості за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 у сумі 19 719,00 грн, що підтверджується скріншотом з ІКІС ПФУ.

Щодо виплати нарахованої заборгованості за минулий період зазначено таке.

Відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, який затверджено постановою КМУ від 10.11.2021 №1165 визначено спеціальний порядок виплати пенсійних сум, нарахованих на виконання рішень суду, який передбачає їх здійснення виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних призначень.

Сума пенсії, нарахованої на користь ОСОБА_1 за рішенням суду, включена до переліку отримувачів станом на 1 січня 2025 року та підлягає виплаті після затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік. Станом на 08.09.2025 бюджет не затверджено, а дострокова виплата таких коштів без бюджетних асигнувань є порушенням статті 116 Бюджетного кодексу України.

Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 (справа №405/3663/13-а), від 07.11.2019 (справа №420/70/19) та від 23.04.2020 (справа №560/523/19) чітко зазначив, що невиконання судового рішення у частині виплати коштів за відсутності фінансового забезпечення не є невиконанням без поважних причин.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд керується таким.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Суд зауважує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Представник позивача зазначив, що 18.02.2025 відкрито виконавче провадження №77230913 з виконання виконавчого листа виданого за рішенням у цій справі.

Отже, виданий судом виконавчий лист у цій справі був пред`явлений до Відділу примусового виконання, за результатом чого було відкрито виконавче провадження.

Інформації про завершення наведеного виконавчого провадження, станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю до суду подано не було.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю наявне виконавче провадження з виконання судового рішення у даній справі.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості досягти мети виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 сформувала правовий висновок, що і змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18.

Окремо суд вважає за необхідне зауважити на наступне.

Положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно п.3, 4 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (ч. 6 ст.22 БК України).

Згідно пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього). Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету.

Суд зауважує, що частина 8 статті 382 КАС України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, а норми статті 287 КАС України регулюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення судом заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім вказаного, суд приймає до уваги подання позивачем заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, де позивач просить суд змінити спосіб шляхом стягнення з відповідача заборгованість з пенсії у загальному розмірі 19 719,00 грн., що передбачає намір позивача змінити порядок виконання рішення.

В свою чергу, аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що судом не встановлено переконливих аргументів, які б свідчили про те, що відповідач умисно ухиляється від виконання судового рішення, а також приймаючи до уваги подану заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у період процедури його примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2025 у справі № 200/2985/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23.09.2025.

Суддя І.В. Буряк