Ухвала суду № 130471471, 23.09.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у роз`ясненні судового рішення

23 вересня 2025 року Справа №200/6070/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в адміністративні справі № 200/6070/24 за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Дзіся Андрія Романовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01.07.2021 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

09 вересня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та повернуто позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком з 01 липня 2021 року по 29 лютого 2024 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 липня 2021 року по 29 лютого 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум; відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в частині позовних вимог в частині позовних вимог про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком з березня 2024 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з березня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/6070/24 позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком з березня 2024 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 березня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, абз. 2 п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 19 грудня 2024 року, виконавчий лист на виконання рішення суду видано 24 грудня 2024 року.

06 січня 2025 року ухвалою суду за клопотанням відповідача виправлено описку в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/6070/24 шляхом зазначення дійсного РНОКПП позивача НОМЕР_1 замість НОМЕР_2 за текстом судового рішення.

06 січня 2025 року ухвалою суду виправлено помилку у виконавчому листі, виданому Донецьким окружним адміністративним судом 24.12.2024 року на виконання рішення суду у справі № 200/6070/24, про: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 березня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, абз. 2 п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум, шляхом зазначення вірного РНОКПП позивача НОМЕР_1 замість РНОКПП НОМЕР_2 у графі виконавчого документа Стягувач.

04 червня 2025 року від представника позивача надійшла заява про заміну способу та порядку виконання рішення суду.

17 червня 2025 року ухвалою суду змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/6070/24, яке набрало законної сили 19.12.2024 року, у частині щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 березня 2024 року по 28.02.2025 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакціїЗакону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, абз. 2 п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум на: «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 березня 2024 року по 28.02.2025 року у розмірі 20098 (Двадцять тисяч дев`яносто вісім) грн 33 коп».

Зазначена ухвала набрала законної сили 18 серпня 2025 року на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року за наслідками апеляційного оскарження.

25 серпня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про видачу нового виконавчого листа, в обґрунтування якої позивач зазначив, що 22 січня 2025 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області СМУ МЮ відкрито виконавче провадження АСВП № 76858329 з виконання рішення суду від 09.10.2024 року у справі № 200/6070/24, у зв`язку з необхідністю примусового виконання судового рішення на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року для примусового стягнення боргу по пенсійній справі в розмірі 20098,33 грн.

01 вересня 2025 року від відповідача до суду надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 200/6070/24 про заміну способу та порядку виконання рішення суду, в обґрунтування якої відповідач зазначив, що судом за текстом ухвали допущено описку у кінцевій даті періоду розрахунку заборгованості з пенсійних виплат нарахованих на виконання рішення суду у справі № 200/6070/24, а саме зазначено дату «28.02.2025» замість «31.03.2025».

04 вересня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в адміністративні справі № 200/6070/24, в обґрунтування якої позивач зазначив, що судове рішення є незрозумілим в частині порядку виконання рішення суду.

Позивач поставив перед судом питання щодо визначення органу, на який покладено виконання рішення суду після заміни способу та порядку виконання рішення суду.

З 23 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року включно суддя перебував у відпустці.

23 вересня 2025 року ухвалою суду виправлено описку в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 200/6070/24 про заміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом зазначення за текстом ухвали кінцевої дати періоду розрахунку заборгованості з пенсійних виплат нарахованих на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/6070/24, а саме «31.03.2025» замість «28.02.2025».

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений порядок роз`яснення судового рішення.

Відтак, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Досліджуючи наявність підстав для роз`яснення судового рішення, суд звертає увагу на те, що ст. 254 КАС України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.

Роз`яснення судового рішення за своєю природою є одним зі способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Тобто, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, відносно яких воно ухвалене, так і для осіб, що здійснюють його примусове виконання.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень ст. 254 КАС України, роз`ясненню підлягає рішення чи ухвала суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх виконання ускладнено, оскільки є висока ймовірність їх неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто, фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тому процесуальний порядок роз`яснення судового акта виключає можливість будь-який спосіб змінювати зміст цього судового рішення.

Як зазначено у п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз`яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішенні. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у постанові відсутні, то ухвала суду про їх роз`яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням ст. 254 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такої постанови.

При роз`ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Рішення суду є актом правозастосування, яким закінчується розгляд судової справи та який містить вмотивований висновок, що вирішення спірних правовідносин.

Зміст судового рішення визначений ст. 246 КАС України та складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, які утворюють послідовну та взаємопов`язану структуру, що унеможливлює відокремлене застосування жодної з них, і цілком логічно, що резолютивна частина рішення не може тлумачитись окремо не враховуючи висновки мотивувальної частини.

Відповідно до ч.ч. 1, 4-5 ст. 372 КАС України, порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відтак, рішенням суду з урахуванням ухвали суду про заміну способу та порядку виконання рішення суду чітко визначено спосіб захисту порушеного права позивача.

З урахуванням цього, суд зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 200/6070/24, яке набрало законної сили, є цілком зрозумілим для виконання та не потребує роз`яснення.

Порушені позивачем питання щодо визначення органу, на який покладено виконання рішення суду у даній справі, не може бути предметом роз`яснення судового рішення оскільки це питання судом під час розгляду справи не досліджувалось та не було спірним між сторонами.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що порядок виконання рішення суду означеної категорії визначено законодавчо.

Щодо порушеного позивачем питання про видачу нового виконавчого листа у зв`язку зі зміною способу та порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 7 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У разі вирішення питання про […] зміну чи встановлення способу і порядку виконання; […] суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас, п. 18.2) Розділу VII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» КАС України визначено, що оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про […] зміну чи встановлення способу і порядку виконання […], здійснюються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, у випадку вирішення судом питання про заміну способу та порядку виконання рішення суду, внесення змін до існуючого виконавчого документа (виконавчого листа) відбувається шляхом винесення відповідної ухвали та внесення її до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, при цьому видача нового виконавчого листа процесуальним законом не передбачена.

Щодо порушеного позивачем питання відносно визначення органу, на який законом покладено виконання рішення суду з урахуванням ухвали про заміну способу та порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону № 1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначенихЗаконом України "Про виконавче провадження"(далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Статтею 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановленіЗаконом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 означеної Постанови визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови, органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Пунктом 6 означеної Постанови установлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред`являються до виконання у строки, встановленіЗаконом УкраїниПро виконавче провадження.

Строки пред`явлення виконавчих документів перериваються в разі пред`явлення їх до виконання, надання органом (посадовою особою), який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів.

Пропущені строки пред`явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII установлено право позивача звернутись до органу примусового виконання рішень із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.

Наведене роз`яснення законодавства не є роз`ясненням судового рішення та має на меті сприяння позивачу у реалізації його прав.

Відтак, з комплексного аналізу судового рішення, у тому числі його мотивувальної та резолютивної частин з урахуванням ухвали про заміну способу та порядку виконання рішення суду, вбачається, що його текст не викликає труднощів для розуміння порядку його виконання, суть є зрозумілою та недвозначною, тому розширеного тлумачення, шляхом роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення.

Керуючись ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про роз`яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в адміністративні справі № 200/6070/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її року проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки http://court.gov.ua/).

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко