Рішення № 130390008, 22.09.2025, Вишгородський районний суд Київської області

Дата ухвалення
22.09.2025
Номер справи
363/2954/25
Номер документу
130390008
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

"22" вересня 2025 р. Справа № 363/2954/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

22 вересня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, уточнена 30.05.2025 року, в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №592251914 у загальному розмірі 71 875,86 грн., а також судові витрати.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, представником позивача зазначено, що 25.11.2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії за №592251914. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 71 875,86 грн. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальниці направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимоги залишено відповідачкою без реагування.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог статті 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді від 18.06.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позовну заяву повністю підтримав та просив її задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, крім того повідомлялась через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, а тому суд, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідачки.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

22.09.2025 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що 25.11.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», на підставі яких ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок, та сторони письмово погодили всі істотні умови кредитування, а саме: тип кредиту «Споживчий кредит», сума кредиту 21977,73 грн., тип процентної ставки фіксована, 0,01 % річних, строк кредитування 28 місяців. Сторони, також погодили сплату послуг з розрахунково-касового обслуговування: (а) за надання кредиту 0% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті; (б) за обслуговування кредиту: за період з 1-го по 24-й місяць за користування кредитом 0% від суми кредиту, а також 35 грн., зазначеної в цій оферті; з період з 25-го по 36-й місяць 3% від суми кредиту, а також 35 грн. зазначеної в цій оферті. Датою повернення кредиту є 26.03.2021 року. Кредит надається позичальниці для власних потреб у розмірі 21577,73 грн., шляхом перерахування на рахунок за № НОМЕР_1 , що відкритий позичальнику в АТ «Альфа-Банк» та 400 грн. для оплати страхового платежу в розмірі 400 грн. Сторони погодили, що банк здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку за № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу, згідно з умовами договору. (а.с.15-17).

Також, ОСОБА_1 25.11.2018 року з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» підписала договір добровільного страхування життя держателів кредитних карток за №5925251914.111/АКБ (а.с.18-22).

Крім того, ОСОБА_1 25.11.2018 року підписала паспорт споживчого кредиту АТ «Альфа-Банк», який містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо. (а.с.14).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 25.11.2018 року банк виконав своєчасно і повністю, відкривши відповідачці поточний рахунок та видавши кредитну платіжну карту, що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта за №157299-2025/0415 за період з 26.11.2018 року по 08.04.2025 року (а.с.7-13).

З цієї виписки вбачається, що 26.11.2018 відповідачці банк встановив кредитний ліміт у розмірі 21577,73 грн, який в подальшому банк збільшував. Відповідачка користувалась кредитними коштами, розраховувалась в терміналах, приймала перекази, що підтверджує факт укладення між сторонами кредитного договору.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», який є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «Альфа Банк», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Витягом з державного реєстру банків (а.с.40-67).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 71878,86 грн., з яких 44459,88 грн. прострочене тіло кредиту; 27412,47 грн. відсотки за користування кредитом; 3,51 грн. відсотки за прострочене тіло кредиту (а.с.29-38).

Банк надсилав відповідачці вимогу про усунення порушень протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, яка залишена відповідачкою без уваги (а.с.39).

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Суд зазначає, що виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідачки, всі операції за картковим рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції. Виписка по картковому рахунку є належним та допустимим доказом на підтвердження отримання відповідачкою кредитної картки, оскільки здійснення наведених вище операцій по рахунку без кредитної картки є неможливими.

Водночас, з виписки по рахунку вбачається, що банк проводив списання за розрахунково-касове обслуговування картки.

Так, 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року за №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року за №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі за №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі за №461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі за №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розд. 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі за №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням банком, комісії за надання кредиту, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісія за надання кредиту.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі за №727/5461/23.

З виписки по рахунку за кредитною карткою відповідачки вбачається, що починаючи з 25.06.2020 року по 25.12.2024 року банком неправомірно нараховувалось позичальниці щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки у загальному розмірі 4351,81 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Крім того, у підписаній відповідачкою Оферті зазначені наступні запропоновані відповідачці умови кредитування: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт кредиту, грн - до 200 000 грн.; процентна ставка: 26% річних; інші умови згідно Додатку 4 до Договору.

Проте вказаний Додаток 4 до Договору позивачем суду не надано взагалі, що унеможливлює перевірку судом доводів позову, а також з`ясування обставин, чи підписувався такі умови позичальницею та чи були вони доведені до її відома.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, вищевказані документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, наслідки виникнення несанкціонованого овердрафту, а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ«Альфа Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалось вище, у анкеті-заяві позичальника та Оферті від 25.11.2018 року, підписаній сторонами, відповідальність за порушення зобов`язань, порядок нарахування відсотків та нархування комісій - не зазначені та не узгоджувались.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за кредитним договором банком нараховувались також підвищені відсотки на несанкціонований овердрафт - на погашення яких позивачем перераховувалися кошти, що сплачувались позичальником.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачц і Умови відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 року у справі за №643/5521/19 (провадження за №61-20093св19) зазначено аналогічні висновки.

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 року у справі за №393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі за №284/157/20-ц, від 18.11.2020 року у справі за №313/346/20 та від 26.12.2019 року у справі за №467/555/19. При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачкою, та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Згідно наданого банком розрахунку, станом на час звернення до суду у позичальника ОСОБА_1 нарахована загальна заборгованість в сумі 71875,86 грн., з яких: прострочене тіло кредиту 44459,88; відсотки за кредитом 27412,47 грн., 3,51 грн. відсотки за прострочене тіло.

Відповідно до виписки про рух коштів по картці, всього за весь час користування карткою боржницею було проведено поповнень карткового рахунку на суму 67097,71 грн. За весь час користування карткою боржницею було проведено витрат по картці на суму 73445,36 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута банку становить 6347,65 (73 445,36 грн. - 67 097,71 грн).

Таким чином банк, визначивши предмет позову як стягнення заборгованості у розмірі за тілом кредиту 71 875,86 грн. - фактично включив до цієї суми і проценти, сума «тіла кредиту» неодноразово збільшувалась банком на суми, які відповідачка не була зобов`язана сплачувати (додаткові відсотки, комісії, штрафи), що призвело до безпідставного збільшення залишку простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення за процентами, та вважає, що ці кошти повинні бути спрямовані на погашення тіла кредиту та відповідно зменшення суми заборгованості за тілом кредиту.

Отже, суд виходить з того, що оскільки сторони у кредитному договорі не передбачили нарахування з позичальниці збільшених відсотків та інших платежів у розрахованому позивачем розмірі, то зарахування внесених позичальницею сум на погашення тілу кредиту буде правомірним.

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вказане свідчить, що на день розгляду справи у позичальниці існує заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) в загальному розмірі 6 347,65 грн. за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідачки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за №592251914 від 25.11.2018 року.

При прийнятті цього рішення у справі суд враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі за №697/302/20.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, за №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов АТ «СЕНС БАНК» задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 213,90 грн., виходячи з розрахунку: розмір задоволених позовних вимог 6347,65 грн. * 2 422,40 грн. сума сплаченого судового збору / 71875,86 грн. розмір заявлених позовних вимог = 213,90 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-268, 274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором за №592251914 від 25.11.2018 року, у загальному розмірі 6 347 (шість тисяч триста сорок сім) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:Акціонерне Товариство «СЕСН БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714 адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пспорт серія СТ за №444883, РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна

Часті запитання

Який тип судового документу № 130390008 ?

Документ № 130390008 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 130390008 ?

Дата ухвалення - 22.09.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 130390008 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 130390008 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 130390008, Вишгородський районний суд Київської області

Судове рішення № 130390008, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 22.09.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 130390008 відноситься до справи № 363/2954/25

Це рішення відноситься до справи № 363/2954/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 130390007
Наступний документ : 130390009