Ухвала суду № 130354038, 19.09.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

19 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1833/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії:

1) визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно;

2) зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її грошового доходу за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

До суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 382 КАС України, в якій просить: зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №260/1833/23.

Заява обґрунтована тим, що відповідач у добровільному порядку у повному обсязі не виконав рішення суду, яке набрало законної сили. Так, відповідачем 12.10.2023 виплачено заборгованість індексації грошового забезпечення на загальну суму 15 522,61 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «Приватбанк», розрахунковим листом за жовтень 2023 року та довідкою про нараховану та виплачену індексацію ОСОБА_1 за період проходження служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні з березня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Із довідки про нараховану та виплачену індексацію слідує, що відповідачем нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 1 575,90 грн на місяць за період із 01.03.2018 по 31.12.2018 включно. Натомість зі змісту рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 слідує, що судом чітко зазначено механізм проведення розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення позивачки, а тому застосовуючи правила нарахування індексації-різниці відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 відповідач мав розрахувати суму належної ОСОБА_1 індексації у березні 2018 року, розрахувавши як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн на місяць (4 463,15 грн 0,00 грн) за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно. Та обставина, що в резолютивній частині судового рішення не конкретизовано суму індексації-різниці, а саме: 4463,15 грн за спірний період не нівелює обов`язку відповідача виконати це рішення в повному обсязі. На переконання позивача, наведене підтверджує факт невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 по справі №260/1833/23 у зв`язку із неправильним нарахуванням індексації-різниці грошового забезпечення позивачки.

Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В той же час, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 по справі № 823/175/17, від 23.06.2020 по справі № 802/357/17-а.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 по справі № 640/13988/19.

Відтак, при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд враховує те, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та, що наслідком неподання звіту суб`єктом владних повноважень чи його неврахування є застосування до керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що позивач звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа з метою звернення до органів виконавчої влади для примусового виконання рішення суду від 24.05.2023 по справі №260/1833/23, та судом 08.11.2024 видано виконавчий лист про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її грошового доходу за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Разом з цим, до поданої заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення представником позивача не надано доказів пред`явлення такого виконавчого листа до виконання, доказів відкриття виконавчого провадження та вжиття органами виконавчої служби заходів щодо примусового виконання рішення суду від 24.05.2023 по справі №260/1833/23.

Вказане, на переконання суду, нівелює потребу у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду на даному етапі.

Суд вважає, що виконання рішення суду у справі № 260/1833/23 має здійснюватися в примусовому порядку; державний виконавець володіє достатнім обсягом повноважень впливу на боржника з метою забезпечення його виконання. Так, статтею 63 Закону № 1404-VIII передбачено накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; у випадку, якщо накладення штрафів не призводить до виконання рішення суду зобов`язального характеру, державний виконавець скеровує матеріали для порушення кримінального провадження щодо боржника. Якщо стягувач вважає, що державний виконавець не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення суду, він вправі оскаржити дії/бездіяльність посадових осіб ДВС до суду в порядку статті 287 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представник позивача, поданої в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295,382, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Луцович