Рішення № 130354015, 18.09.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/3057/25 13:39 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю:

Хустська окружна прокуратура - представник прокурор Черненко Світлана Сергіївна,

позивач 1: Закарпатська обласна військова адміністрація - представник не з`явився,

позивач 2: Державна екологічна інспекція в Закарпатській області - представник Пеняк Надія Михайлівна,

відповідач: Хустська міська рада Закарпатської області - представник не з`явився,

третя особа на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Хустської окружної прокуратури (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста), в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська обласна військова адміністрація) (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496), Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 38015668) до Хустської міської ради (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 34005221), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 18 вересня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 18 вересня 2025 року.

24 квітня 2025 року Хустська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська обласна військова адміністрація), Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернулася з позовною заявою до Хустської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Хустської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово Хустського району загальною площею 2,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості); 2) зобов`язати Хустську міську раду відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово Хустського району загальною площею 2,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

29 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

26 червня 2025 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09 вересня 2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

1. Позиції сторін.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що на Хустську міську раду (як правонаступника Данилівської сільської ради) покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово, загальною площею 2,5 га та встановлення їх в натурі (на місцевості), а саме замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням. Натомість, через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства та охоронного зобов`язання на даний час межі гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена, тому існує небезпека використання землі на території об`єкту природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням. Відсутність встановлених меж в натурі гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово фактично унеможливить збереження її природного ландшафту, забезпечення охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж пам`ятки та закріпити її межі в натурі (на місцевості).

Відповідачем або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 29 квітня 2025 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представником третьої особи письмових пояснень щодо позову не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Представники позивача 1, відповідача та третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з`явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

11 червня представником позивача 1 подано клопотання про розгляд справи без участі представника Закарпатської обласної державної адміністрації, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити, (а.с.171, т.1)

Третьою особою Департаментом екології та ресурсів Закарпатської обласної адміністрації неодноразово подавалося клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позов Хустської окружної прокуратури в інтересах держави підтримують.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник позивача 2 у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник Хустської окружної прокуратури у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 18.11.1969 №414 «Про організацію фауно-флористичних заказників та взяття під охорону пам`яток природи на території Закарпатської області» об`єкт «Солене озеро» в с.Данилово Хустського району визнано пам`яткою природи та взято під охорону, (т.1, а.с. 23-25).

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.10.1984 №253 «Про мережу територій та об`єктів природно-заповідного фонду» об`єкт «Солене озеро» в с. Данилово Хустського району затверджено в мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, як гідрологічна пам`ятка природи місцевого значення, (т.1, а.с. 26-29).

Згідно з додатком до вказаного рішення, пам`ятка природи «Солоне озеро» містить солону воду, яка має наукове та лікувальне значення, (т.1, а.с. 29).

На виконання вимог статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Закарпатській області Данилівській сільській раді Хустського району видано охоронне зобов`язання №15 від 21.12.2006 щодо забезпечення режиму охорони та збереження у природному стані гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро», (т.1, а.с. 30).

Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання Данилівська сільська рада згідно зі статтею 28 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зобов`язана здійснювати всі види господарської діяльності на території пам`ятки за погодженням Державного управління охорони навколишнього природного середовища відповідно до діючого законодавства та бере на себе зобов`язання винести об`єкт в натуру та на планово-картографічні матеріали із збереженням меж, встановленням інформаційних щитів і знаків.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Закарпатської області» територію Данилівської сільської ради включено до складу території Хустської територіальної громади.

23 січня 2025 року Управління з питань майна комунальної власності Виконавчого комітету Хустської міської ради листом № 651-25 повідомив Першого заступника керівника окружної прокуратури Петра Бобинича, що технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності природно-заповідного фонду місцевого значення розміщених на території Хустської ТГ Закарпатської області, Хустською міською радою не розроблялася. А також повідомляють, що Хустською міською радою не приймалось положення про гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення «Солоне озеро» в с. Данилово загальною площею 2,5000га, (т.1, а.с. 43).

29 квітня 2025 року Закарпатська обласна військова адміністрація оформила охоронне зобов`язання № 06-24/5396, яким Хустській міській раді Хустського району передано під охорону та дотримання встановленого режиму об`єкт природно заповідного фонду місцевого значення гідрологічна пам`ятка природи «Озеро солене» загальною площею 2, 5 га у межах с. Данилово на землях Хустської міської ради Хустського району, (т.1, а.с. 132).

Вважаючи бездіяльність Хустської міської ради, яка полягає у невжитті заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово Хустського району загальною площею 2,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості), протиправною, прокурор звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та частиною першою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII) встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону №2456-XII до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Статтею 46-1 ЗК встановлено обмеження у використанні земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, визначено, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

За змістом частини четвертої статті 7 Закону №2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Основні вимоги щодо режиму пам`яток природи встановлені приписами статті 28 Закону №2456-XII.

Так, на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території пралісових пам`яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів.

Навколо пралісових пам`яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Визначення належності територій до пралісових пам`яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із частиною 1 статті 39 Закону №2456-XII для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Частиною 2 статті 39 Закону №2456-XII передбачено, що в разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва.

Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону №2456-XII охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Таким чином, на пралісові пам`ятки природи поширюється особливий режим охорони, відтворення та використання, забезпечення дотримання якого неможливе без встановлення чітких меж відповідної земельної ділянки та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель.

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до статті 22 Закону №858-IV є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладені договори між юридичними чи фізичними особами, (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судові рішення.

Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (пункт «в» частини другої статті 25 Закону №858-IV).

За змістом статті 47 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

З огляду на вказане, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Встановлення меж територій природно-заповідного фонду є одним з обов`язкових за законом заходів із землеустрою, який забезпечує закріплення на місцевості меж цих територій з метою їх раціонального використання та охорони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 260/1681/23.

Згідно зі статтею 5 Закону №2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3. Положення про гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення «Озеро солене» гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення «Озеро солене» затверджено та взято під охорону рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 18 листопада 1969 року № 414. Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23 жовтня 198 року № 253 Пам`ятку природи затверджено у мережі територій та об`єктів природно заповідного фонду місцевого значення.

Пам`ятка природи загальною площею 2,5 га розташована в с. Данилово на землях Хустської міської ради Хустського району Закарпатської області, (т.1, а.с. 131).

Таким чином, такі обов`язки зі збереження гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Озеро солене», як забезпечення режиму території у межах пам`ятки, винесення меж об`єкту та його охоронних зон на планово-картографічному матеріалі та у натурі (на місцевості), збереження межових знаків, встановлених інформаційних щитів і знаків, покладено на Хустську міську раду як на уповноваженого землекористувача.

23 січня 2025 року Управління з питань майна комунальної власності Виконавчого комітету Хустської міської ради листом № 651-25 повідомив Першого заступника керівника окружної прокуратури Петра Бобинича, що технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності природно-заповідного фонду місцевого значення розміщених на території Хустської ТГ Закарпатської області, Хустською міською радою не розроблялася. А також повідомляють, що Хустською міською радою не приймалось положення про гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення «Солоне озеро» в с. Данилово загальною площею 2,5000га, (т.1, а.с. 43).

Як встановлено пунктом 3 частини 3 статті 186 ЗК проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, та крім випадків, якщо зазначені проекти землеустрою розроблені у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Озеро солене» не розроблено, її межі та охоронні зони не визначені та не закріплені в натурі (на місцевості), що свідчить про невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо належного забезпечення режиму охорони пам`ятки природи. Відсутність відповідної землевпорядної документації унеможливлює встановлення правового режиму охорони об`єкта, що, в свою чергу, створює ризики порушення вимог природоохоронного законодавства та знижує рівень правового захисту об`єкта як складової частини природно-заповідного фонду України.

До того ж, до Державного земельного кадастру не вносились відомості про гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення «Озеро солене», (т.1, а.с. 39).

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено бездіяльність Хустської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово Хустського району загальною площею 2,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детального спростування в рамках даної адміністративної справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов Хустської окружної прокуратури (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста), в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська обласна військова адміністрація) (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496), Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 38015668) до Хустської міської ради (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 34005221), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Хустської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово Хустського району загальною площею 2,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Хустську міську раду відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Солоне озеро» у с. Данилово Хустського району загальною площею 2,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль