Рішення № 130350888, 19.09.2025, Тетіївський районний суд Київської області

19.09.2025 Провадження по справі № 2/940/513/25

Справа № 940/1220/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1001071193601 від 05.07.2018 у розмірі 99221,05 грн та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 05.07.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001071193601, за яким позичальнику видано кредит у сумі 53740,00 грн.

Як зазначив позивач, оскільки відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами щодо сплати кредитних коштів та відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 99221,05 грн, тому позивач змушений звернутися з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 08.07.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, яка повернулась до суду не врученою з відмітками Укрпошти про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання». Крім того, відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 зазначив: «Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування».

Відтак, оскільки ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу за його зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання листом рекомендованою кореспонденцією, суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.07.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1001071193601 шляхом підписання заяви № 1001071193601на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 53740,00 грн строком на 24 місяці під річну процентну ставку 0,01% та сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за ставкою 4,70%.

У заяві № 1001071193601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.uа, в повному обсязі, з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

У розділі цієї заяви «Підтвердження та запевнення», зокрема зазначено, що ОСОБА_1 , підписанням цієї заяви надає підтвердження та запевнення, що він ознайомлений із ДКБО, тарифами банку та цілком згодний з ними; всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Крім того, 05.07.2018 ОСОБА_1 підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», у якому зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.

Відтак, між сторонами укладено договір, на підставі якого виникли договірні правовідносини.

Позивач АТ «ПУМБ» виконав взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах кредитного ліміту.

Фактичне перерахування кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 05.07.2018.

Відповідач скориставсякредитними коштами,але невиконує належнимчином зобов`язанняза договором,внаслідок чого,згідно наданогоАТ «ПУМБ»розрахунку,заборгованість за кредитнимдоговором№1001071193601від 05.07.2018 станом на 03.03.2025 становить 99221,05 грн, з яких: 53722,84 грн. заборгованість за кредитом; 34,38 грн. заборгованість процентами; 45463,83 грн. заборгованість за комісією.

Із виписок за зазначеними вище договорами, наданих АТ «ПУМБ», встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані АТ «ПУМБ» докази підтверджуютьфакт укладеннякредитного договорута порушеннявідповідачем ОСОБА_1 взятих насебе зобов`язаньза кредитнимдоговором № 1001071193601 від 05.07.2018.

Як вбачається з матеріалів справи банк виконав покладені на нього зобов`язання за кредитним договору, а саме надав позичальнику грошові кошти у розмірі 53740,00 грн, натомість відповідач зобов`язання з повернення кредиту не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість позичальника перед банком у розмірі 53757,22 грн., яка складається з 53722,84 грн. заборгованість за кредитом, 34,38 грн. заборгованість за процентами, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, в той же час, відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та/або відзиву на позовну заяву, а також жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії в розмірі 45463,83 грн., суд зазначає наступне.

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Установлено, що до загального розміру кредиту включено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,70%.

Разом з цим, заява № 1001071193601 від 05.07.2018 не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, за які установлено таку комісію. Посилання у заяві на те, що зміст комісії визначається у ДКБО суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення ОСОБА_1 із договором комплексного банківського обслуговування.

За таких обставин наявні підстави вважати, що положення кредитного договору, яким передбачено щомісячну плату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4,70 % щомісячно, суперечить положенням ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 45463,83 грн. простроченої комісії є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, ухвалюючи рішення. Суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості , яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 53757,22 грн., яка складається з 53722,84 грн. заборгованість за кредитом, 34,38 грн. заборгованість за процентами, у задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того,відповідно дост.264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач АТ «ПУМБ» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.

Оскільки,у ходісудового розглядусуд дійшоввисновку прочасткове задоволенняпозову всумі 53757,22грн.,що становить54,17%від заявленої позивачем суми 99221,05 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 1312,21 грн., пропорційно задоволеним позовом вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070) заборгованість за кредитним договором № 1001071193601 від 05.07.2018 у сумі 53757 (п`ятдесят три тисячі сімсот п`ятдесят сім) гривень 22 копійки та понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 1312 (одна тисяча триста дванадцять) гривень 21 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко