Рішення № 130350874, 10.09.2025, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/908/25

Провадження № 2/379/395/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради про тлумачення заповіту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради, ОСОБА_3 про тлумачення заповіту.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельну ділянку площею І, 5558 га кадастровий номер 3224481500:02:004:0069, місце розташування: Київська область. Білоцерківський (колишній Таращанський) район, ( колишня Кирданівська сільська рада), категорія земель землі сільськогосполарського призначення: цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Позивач, як син померлої ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом, що посвідчений 25 листопада 2004 року в Кирданівській сільській раді Таращанського району Київської області за реєстровим № 31. З метою оформлення спадкового майна позивачем в установлений строк була подана відповідна заява про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу. Іншим спадкоємцем є сестра позивача ОСОБА_2 відповідач по справі.

Нотаріусом 29.03.2024 року позивачк було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1.555 га., кадастровий номер 3224481500:02.004:0069 немає можливості, у зв`язку з тим, що в заповіті ОСОБА_4 вказала земельна частка ( пай), яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Колос» с. Кирдани Таращанського району Київської області, а ним було надано нотаріусу для оформлення спадщини Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 031606, виданий Таращанською районною державною адміністрацією Київської області 19.04.2008 року, тобто па інше майно, ніж вказане у заповіті, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, тому в повідомленні нотаріус роз`яснила позивачу право звернення до суду щодо тлумаченням заповіту.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просить суд розтлумачити, що в заповіті, вчиненому 25 листопада 2004 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому в Кирданівській сільській раді Таращанського району Київської області, та зареєстрованому в реєстрі за № 31 спадкодавець ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 земельний сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №0311133 виданого 28.02.2000 зміст заповіту необхідно розуміти: ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 , земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,5558 га, кадастровий номер 3224481500:02:004:0069, розташовану на території Таращанської міської ради Київської області ( колишньої Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області), що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту, про право власності на земельні ділянку серії ЯЖ 031606 від 19.04.2008 року, виданого на підставі розпорядження Таращанської РДА від 01.10.2007 р. № 289.

21.05.2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Шабрацькому Г.О.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 26.05.2025 року відкрито провадження у справі в загальному порядку та призначено підготовче судове засідання.

25.06.2025 на виконання ухвали суду від 26.05.2025 від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. було надано суду належним чином завірену копію спадкової справи, зареєстровану у спадковому реєстрі №95/2023 заведену після смерті ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 23.07.2025 було закрите підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідач Таращанська міська рада свого представника до суду не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності не з`явившихся учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

25.11.2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Кирданівської сільської ради І.А. Каніковською. зареєстрований у реєстрі за № 31 яким ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження згідно якого належний їй за законом сертифікат на право на земельну частку/пай/ Серії КВ0311133 виданий КСП « Колос» с. Кирдани, Таращанського району, Київської області 28.02.2000 року та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства/майновий сертифікат/ Серії КИ-ХХ11 №2113818 виданий Кирданівською сільською радою, Таращанського району, Київської області 16.11.2004 року заповіла, ОСОБА_1 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Кирдани Білоцерківського району Київської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.39 на звороті).

Як слідує з матеріалів спадкової справи № 95/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 (а.с.46 на звороті)

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Овременко Л.В. від 29.03.2024 року позивачу було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 1.555 га., кадастровий номер 3224481500:02.004:0069 немає можливості, оскільки в заповіт посвідчений 25 листопада 2004 рокув Кипданівськиій сільській раді Таращанського району Київської області за реєстровим номером № 31 в якому вона заповідала право на земельну частку (пай_) своєму синові, неможливо трактувати однозначно, а саме не вказується яку сме земельну ділянку (її поща та кадастровий номер) заповідано ОСОБА_1 , чи яке йому заповідається право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом (а.с.14).

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №031606 підтверджується факт належності ОСОБА_4 земельної ділянки земельну ділянку площею 1.555 га., кадастровий номер 3224481500:02.004:0069 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кирданвської сільської ради Таращанського району (а.с.13).

Згідно ч. і ст. 4 ЦІІК України кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно пункту 2.1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Оскільки нотаріус побачив у змісті заповіту суперечності, то відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц (провадження № 61-20484св18) зазначено, що «тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що неточності та помилки у тексті заповіту щодо адреси нерухомого майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунути шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України».

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що заповідач ОСОБА_4 мала намір заповісти позивачу земельну ділянку площею 1, 5558 га кадастровий номер 3224481500:02:004:0069, місце розташування: Київська область. Білоцерківський (колишній Таращанський) район, (колишня Кирданівська сільська рада), категорія земель землі сільськогосполарського призначення: цільове призначення для ведення особистого селянського господарства., право на яку на час складення заповіту підтверджувалося сертифікатом направо на земельну частку(пай). Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту, про право власності на земельні ділянку серії ЯЖ 031606 від 19.04.2008 року, виданого на підставі розпорядження Таращанської РДА від 01.10.2007 р. № 289.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, тлумачення змісту даного заповіту в жодному разі не змінюватиме волю заповідача, не підмінятиме собою сам заповіт та виходитиме за межі змісту заповіту.

На підставі ст. 213, 1216, 1218, 1219, 1236, 1256 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Таращанської міської ради про тлумачення заповіту - задовольнити.

Розтлумачити, що в заповіті, вчиненому 25 листопада 2004 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому в Кирданівській сільській раді Таращанського району Київської області, та зареєстрованому в реєстрі за № 31 спадкодавець ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 земельний сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №0311133 виданого 28.02.2000 зміст заповіту необхідно розуміти: ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 , земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,5558 га, кадастровий номер 3224481500:02:004:0069, розташовану на території Таращанської міської ради Київської області ( колишньої Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області), що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту, про право власності на земельні ділянку серії ЯЖ 031606 від 19.04.2008 року, виданого на підставі розпорядження Таращанської РДА від 01.10.2007 р. № 289.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Таращанська міська рада, ЄДРПОУ:4054955, місцезнаходження: вул. вул. Шевченка,7, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область).

Повний текст рішення суду виготовлено 18.09.2025 року.

Суддя:Г. О. Шабрацький