Рішення № 130349844, 10.09.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8250/25

Провадження № 2/161/3287/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 43 473 (сорок три тисячі чотириста сімдесят три гривні) гривень 92 копійки та суму понесених судових витрат.

Вимоги мотивує тим, що 19.10.2017 АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 200893470601, на підставі якого позичальнику видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 4 300 гривень, який пізніше було збільшено до 24 800 гривень.

ОСОБА_1 невиконує своїзобов`язанняза кредитнимдоговором належнимчином,у зв`язкуз чимйого заборгованістьперед позивачемстаном на04.02.2025складає 43473.92 гривеньяких: - 24759.55 гривень- заборгованість за тілом кредиту;- 18714.37 гривень- заборгованість за процентами.

У зв`язкуз вищевикладеним,просить судстягнути звідповідача накористь АТ«ПУМБ» вищевказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 05травня 2025 року позовну заяву було залишено без руху (а.с. 39).

14 травня 2025 року позивачем виконано вимоги ухвали суду та усунені недоліки заяви (а.с. 44).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15травня 2025року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 50).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Судом буловжито всіхзаходів дляповідомлення відповідачапро розглядданої справив порядкуспрощеного позовногопровадження. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.52).

Окрім цього, відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.56,67).

Відзив на позов відповідачем у визначений в ухвалі суду термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення у повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено,що 19.10.2017 року ОСОБА_1 підписав заяву №200893470601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.35).

Відповідно до умов Договору відповідач отримав кредитну картку з встановленим кредитним лімітом в сумі в сумі 4 300 гривень, який пізніше було збільшено до 24 800 гривень.

Сторонами був підписаний Паспорт споживчого кредиту та погоджено наступні умови: сума кредиту 4 300 гривень; строк кредитування 12 місяців; фіксована процентна ставка 49 % річних., реальна річна процентна ставка 59,59 % річних.

Згідно довідки про зміну ОСОБА_1 розміру кредитного ліміту по договору №200893470601 від 19.10.2017 року, вбачається, що:

19.10.2017 встановлено кредитний ліміт 4300 гривень;

14.08.2018 збільшено кредитний ліміт - 6100 гривень;

12.12.2018 збільшено кредитний ліміт - 8200 гривень;

05.04.2019 збільшено кредитний ліміт - 10300 гривень;

13.08.2019 збільшено кредитний ліміт - 12400 гривень;

28.01.2020 збільшено кредитний ліміт - 14700 гривень;

29.05.2020 збільшено кредитний ліміт - 17000 гривень;

11.09.2020 збільшено кредитний ліміт - 19900 гривень;

20.01.2021 збільшено кредитний ліміт - 22900 гривень;

27.02.2022 зменшено кредитний ліміт - 22800 гривень;

03.03.2022 збільшено кредитний ліміт - 22900 гривень;

26.05.2023 збільшено кредитний ліміт - 24800 гривень (а.с.15);

З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2025 року на поштову адресу відповідача було надіслано позивачем письмову вимогу (повідомлення) вих. № КНО-44.02.2/80 від 04 лютого 2025 року щодо негайного погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 13).

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №200893470601 від 19 жовтня 2017 року становить 43 473.92 гривень, з них: 24 759.55 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 18 714.37 гривень - заборгованість за процентами, (розрахунки заборгованості, а.с. 15 зворот - 19).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідачка не подала.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, заборгованість за кредитним договором №200893470601 від 19 жовтня 2017 року становить 43 473.92 гривень

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" є обґрунтованими, а тому із ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №200893470601 від 19 жовтня 2017 року становить 43 473.92 гривень

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний Банк»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за договором№200893470601від 19жовтня 2017року взагальній сумі 43473 сорок три тисячі чотириста сімдесят три) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Перший УкраїнськийМіжнародний Банк»судовий збірв розмірі2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська. 4, код ЄДРПОУ 14282829).

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст рішення складений 17 вересня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова