Постанова № 130323897, 09.09.2025, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/855/25

Провадження № 3/382/424/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 305940 від 20.04.2025 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 20.04.2025 о 00 год. 45 хв. в м. Яготин вул. Котрялевського, 4, ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 21099 н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на службову бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Захисник в судове засідання 09.09.2025 не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 . Подав письмові пояснення, відповідно до яких просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 ; в обґрунтування зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та долучено відеозапису з місця подій, працівники поліції фактично приїхали на дзвінок матері поліцейського. Під час приїзду, працівники поліції були свідками нецензурних висловлювань жінок та чоловіка, який стояв поруч з транспортним засобом, якому працівники поліції говорили : «їдь додому». При цьому, будь-яких ознак сп`яніння ОСОБА_1 працівниками поліції в підозру оголошено не було. В подальшому ОСОБА_1 проїхавши незначну відстань згадав про те, що забув телефон, в зв`язку з чим зупинився та вийшов з автомобіля. Однак, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівники поліції здійснювали рух за його транспортним засобом та після його зупинки підійшли до нього. Під час розмови працівників поліції з ОСОБА_1 останні прохали надати його документи, оскільки він їхав в комендантську годину, проте ОСОБА_1 повідомив, що йому потрібно забрати телефон та він пішов. Потім ОСОБА_1 працівники поліції посадили до власного транспортного засобу поруч з адміністративною будівлею на відстані понад 500 м від місця знаходження транспортного засобу ОСОБА_1 . На час перебування ОСОБА_1 у транспортному засобі поліції, працівники поліції не оголошували йому будь-яких підозр та ознак про його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а лише наголошували на заборону пересуватися транспортними засобами під час комендантської години та вимагали від нього посвідчення водія, паспорт громадянина України та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В подальшому працівник поліції повідомив про те, що в нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 на вказані твердження дійсно відреагував агресивно, оскільки сприймав як провокацію. ОСОБА_1 до моменту зупинки транспортного засобу алкогольних напоїв не вживав, а тому не вбачав підстав для проведення огляду на сп`яніння, оскільки транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння він не керував. Крім цього, транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу чи в ньому склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом. До того ж, відмова від проходження огляду ОСОБА_1 не висловлювалася. В той же час, працівники поліції здійснювали тиск на ОСОБА_1 та погрожували, що заберуть транспортний засіб. Також, згідно рапорту працівника поліції та протоколу було вказано час зупинки транспортного засобу 20.04.2025 о 00:45, в той час коли в направленні на огляд транспортного засобу вказано час написання направлення 00:40, тобто до моменту зупинки транспортного засобу. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 взагалі не вручався та не зачитувався, оскільки як вбачається з відеозапису місця подій, його складання та роздрукування було здійснено без присутності ОСОБА_1 . Тобто, долученим відеозаписом не зафіксована інформація, як щодо ознайомлення ОСОБА_1 із протоколом про адміністративне правопорушення, так і щодо роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України. В той же час, за загальним правилом, протокол про адміністративне правопорушення має бути складений за присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що додатково свідчить про відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння. У даному випадку, працівниками поліції в порушення вимог 255 КУпАП України не виконано обов`язок щодо збирання доказів, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його винність у вчиненні адміністративного правопорушення.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується у своїй сукупності: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 305940 від 20.04.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.04.2025 року; рапортом органу поліції; копією постанови серії ЕНА № 4541684 від 20.04.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (доказів оскарження постанови матеріали справи не містять); довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами; довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, відеозаписами події долученими поліцейськими на ДВД-дисках.

Доводи сторони захисту суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.

У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.

Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом " ВАЗ 21099 н.з. НОМЕР_1 , що в тому числі підтверджується відеозаписами, долученими на ДВД-диску, крім цього, в письмових поясненнях стороною захисту не заперечується факт керування ОСОБА_1 .

Крім цього, як вбачається з відеофайлу "exsport-rozg9", працівники поліції під`їхали до групи осіб у яких відбувалась словесна суперечка. Після цього, ОСОБА_1 на проміжку часу 0:01:24-0:01:35 відразу за власним волевиявленням сів за кермо транспортного засобу ВАЗ 21099 н.з. НОМЕР_1 та поїхав з місця події. Після цього, працівники поліції на службовому автомобілі поїхали за ОСОБА_1 . Далі на проміжку часу 0:02:17 автомобіль ОСОБА_1 зупиняється та працівники поліції зупиняються та виходять до нього. Потім ОСОБА_1 пішов з місця, де зупинив свій транспортний засіб. Після цього працівники поліції поїхали за ним. Далі ОСОБА_1 сів до службового транспорту поліцейських та поїхали до місця, де ОСОБА_1 залишив транспортний засіб. Далі на проміжку часу 0:19:40- 0:20:11 поліцейським було озвучено ОСОБА_1 ознаки сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в лікарському закладі, або може відмовитись від проходження огляду.

Крім цього, на проміжку 0:35:55-0:36:25 поліцейський знов озвучив ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд, а також роз`яснив що за відмову від проходження огляду буде складено протокол за ст. 130. Разом із тим, на неодноразові повторені працівником поліції вимоги/пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 ухиляється від відповіді "так" чи "ні" на питання чи буде він проходити огляд, потім фактично ігнорує вимогу щодо його проходження, не дає стверджувальної відповіді, тож у суду відсутні будь-які підстави вважати, що він не відмовився пройти відповідний огляд, а погодився. Крім цього, суд звертає увагу, що під час розмови з працівника поліції ОСОБА_1 поводив себе агресивно та зухвало.

З іншого відеозапису вбачаються ті ж самі зафіксовані події з іншої бодікамери поліцейського.

У зв`язку із викладеним, суд відхиляє доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не було оголошено ознаки алкогольного сп`яніння та що він не відмовлявся від проходження огляду.

Судом не приймаються доводи сторони захисту щодо родинних зв`язків між працівником поліції та жінкою на відеозаписі за недоведеністю та необґрунтованістю. Відповідних доказів матеріали справи не містять, а стороною захисту, з огляду на змагальність процесу, не долучені. Водночас, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, стороною захисту не заявлялися клопотання про витребовування доказів чи клопотання про допит свідків тощо.

Також, стороною захисту доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду тощо) суду не надано. Натомість обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами долученими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 20.04.2025 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Посилання сторони захисту на те, що він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо до приїзду працівників поліції, не спростовує наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній притягується до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а для вимоги поліцейського про необхідність проходження такого огляду необхідна не наявність доведеного стану сп`яніння, а наявність ознак, які вказують на те, що особа перебуває у такому стані.

Посилання сторони захисту на не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не приймається судом до уваги, оскільки це не спростовує наявності всіх елементів складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; крім цього, на відеозаписі поліцейський повідомив ОСОБА_1 про відсторонення, а в рапорті органу поліції, що міститься в матеріалах справи, вказано, що водія відсторонено від керування шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки.

Доводи сторони захисту про те, що направлення на проходження огляду не надавалося, а також що містяться суперечності в часі керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зазначеним в протоколі та зазначеним в направленні не може бути взяте до уваги, оскільки таке направлення міститься в матеріалах справи та самою стороною захисту не заперечується щодо складання, тобто, це не спростовує самого факту ініціювання проходження огляду на стан сп`яніння саме в закладі охорони здоров`я (Яготинській ЦРЛ) та не спростовують події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом не приймаються до уваги доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 права, оскільки враховує, що за змістом КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення складається зі стадій, зокрема, порушення справи про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення у справі постанови. Остання полягає, зокрема, в тому, що саме компетентний орган (посадова особа) проводить розгляд справи й надає правову оцінку діям особи, що позначена в протоколі як особа, що притягується до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд в повному обсязі надав можливість стороні захисту та особисто ОСОБА_1 реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, шляхом його виклику до суду; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; надавати пояснення і користуватися іншими, передбаченими ст. 268 КУпАП, правами; подавати докази, заявляти клопотання, подавати заперечення тощо.

Також суд не приймає доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 взагалі не вручався та не зачитувався, оскільки як вбачається із відеозапису працівники поліції розпочали складання матеріалів, які додані до протоколу, та працівниками поліції було неодноразово повідомлено ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол.

Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд водія на стан наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

Наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також вказано, що огляд на стан алкогольного сп`яніння він пройти відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису.

Вищевказані докази отримані органом поліції з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінив в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу на досліджені в судовому засіданні відеозаписи події, долучені поліцейськими на ДВД-диску, на яких зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 21099 н.з. НОМЕР_1 , встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, їх неодноразова пропозиція/вимога до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі та пасивну відмову від проходження огляду.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Отже вищеперелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину встановлення працівниками поліції наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 із дотриманням відповідної процедури; відповідні ознаки, озвучені поліцейським водію відповідно до відеозапису події, тотожні ознакам, які зазначені у протоколі, та відповідають п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, при розгляді справи судом не встановлено.

Даючи оцінку іншим доводам, викладеним стороною захисту, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Наведені стороною захисту аргументи не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за порушення п. 2.5 ПДР України. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними факти керування особою транспортним засобом, встановлення ознак алкогольного сп`яніння, неодноразових пропозицій/вимог пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, що є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Тож суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 130, 283-284, 289, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнути з нього 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300, код ЄДРПОУ- 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку (ІВАN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106. Стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано 17.09.2025.

Суддя М. М. Нарольський