Ухвала суду № 130320965, 10.09.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 156/493/25

Провадження № 2/161/3865/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

10 вересня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.

з участі секретаря судового засідання Дручок О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивачаАТ «ОТП БАНК» - Варшавський К.А., звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

07 травня 2025 ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області справу справу передано за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

28 травня 2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначеного склад суду, головуючого суддю Мазура Д.Г.

30 травня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача АТ «ОТП БАНК», Варшавський К.А. до судового засідання не з`явився, хоча належнм чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, та зазначив, що станом на 09 вересня 2025 року виконав боргові зобов`язання за кредитними договорами, перед АТ «ОТП БАНК» на підтвердження чого додав довідку виданою АТ «ОТП БАНК» від 09.09.2025, довідку виданою АТ «ОТП БАНК» про від 10.09.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.255ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2021 в справі № 638/3792/20 конкретизовано висновок щодо застосування п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України, а саме зазначено, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на наступне.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Сплата відповідачем заборгованості під час перебування справи в провадженні суду свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, а тому є визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3стаття 142 ЦПК Україниу разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12постанови від 12.06.2009 № 2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.04.2025 року було подано позов до суду про стягнення кредитної заборгованості, після подання позову відповідачем було добровільно оплачено заборгованість, про що вказується відповідачем. Таким чином, відповідач добровільно сплатив борг перед позивачем вже після пред`явлення позову, що не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Разом з тим, відповідно до правової позиції ВСУ від 01.03.2017 у справі № 703/686/15-ц з відповідача який є інвалідом ІІ групи внаслідок війни, судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь.

Згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ч. 6статті 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 від 04.01.2024 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, внаслідок війни.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне провадження по даному позову закрити. Судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.255,256,258-260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №2036560173_CARD від 31.05.2021, №3000020234 від 20.02.2024.

Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, 00 копійок сплаченого за подання до суду позову згідно платіжної інструкції № 2901598839 від 20.03.2025.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур