Рішення № 130308840, 16.09.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/4736/25

№ 2/183/3715/25

16 вересня 2025 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивачка звернулися до суду із вказаним позовом у якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута на підставі договору дарування від 24.12.2001; визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , набута на підставі свідоцтва про право власності від 10.05.1995.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилаються на те, що у 1995 вона з ОСОБА_2 оформили право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 та отримали свідоцтво про право власності на житло. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час.

Крім того, на підставі договору дарування від 24.12.2001 позивачка набула право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказала, що вищевказані квартири були пошкоджені внаслідок бойових дій та наразі позивачка має намір отримати компенсацію за пошкодження житла. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачка звернулася до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на квартиру та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому, позивачка змушена звернутися до суду та просить задовольнити її позов.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10 травня 1995 року Сектором приватизації житла Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.56).

Після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.09.2016 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 набув ОСОБА_4 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , як дарувальник, з однієї сторони та ОСОБА_5 (позивачка, дошлюбне прізвище якої « ОСОБА_6 », яке вона змінила на « ОСОБА_7 », потім на « ОСОБА_8 », а в подальшому на « ОСОБА_9 » у зв`язку з реєстрацією шлюбів), як обдаровувана з другої сторони, уклали договір відповідно до якого дарувальник передав у власність належу йому на підставі свідоцтва про право на спадщину 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.57). На підставі зазначеного договору за позивачкою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/2 частину зазначеної квартири (а.с.27).

Отже, позивачка набула права власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності та 1/2 частину на підставі договору дарування. При цьому, набуте на підставі свідоцтва про право власності право позивачки на 1/2 частину квартири не зареєстровано у державному реєстрі речових право на нерухоме майно, оскільки таке набуття відбулося у 1995 році.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради №77787757 від 13.03.2025 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, в тому числі, у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на квартиру та неможливості отримання інформації з Сіверськодонецького бюро технічної інвентаризації (а.с.35).

Також судом установлено, що 24 грудня 2001 року ОСОБА_10 , як даруватель з однієї сторони, та ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , як обдаровувані з другої сторони уклали договір дарування, відповідно до якого дарувальник передав обдаровуваним у рівних частках квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.54).

Після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.09.2016 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 набув ОСОБА_4 (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , як дарувальник, з однієї сторони та ОСОБА_5 (позивачка, дошлюбне прізвище якої « ОСОБА_6 », яке вона змінила на « ОСОБА_7 », потім на « ОСОБА_8 », а в подальшому на « ОСОБА_9 » у зв`язку з реєстрацією шлюбів), як обдаровувана з другої сторони, уклали договір відповідно до якого дарувальник передав у власність належу йому на підставі свідоцтва про право на спадщину 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.55). На підставі зазначеного договору за позивачкою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/2 частину зазначеної квартири (а.с.25).

Отже, позивачка набула права власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 24.12.2001 року та 1/2 частину на підставі договору дарування від 01.09.2016 року. При цьому, набуте на підставі договору дарування від 24.12.2001 року право позивачки на 1/2 частину квартири не зареєстровано у державному реєстрі речових право на нерухоме майно, оскільки таке набуття відбулося у 2001 році.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради №77787757 від 13.03.2025 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, в тому числі, у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на квартиру та неможливості отримання інформації з Сіверськодонецького бюро технічної інвентаризації (а.с.34).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Листами №132 від 03.03.2025 та №130 від 28.02.2025 Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» повідомило позивачці про неможливість надання інформації про реєстрацію права власності на вищезазначені квартири у зв`язку з окупацією міста Сіверськодонецька, а також з тим, що відповідна інформація зберігалася на паперових носіях та залишилася на непідконтрольній Україні території (а.с.32,33).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачкою право власності набуте у 1996 році та у 2001 році. Надані нотаріально посвідчені свідоцтво про право власності на житло від 10.05.1995 року, договору дарування від 24.12.2001, посвідчені та зареєстровані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час. Зазначене підтверджується відмітками про реєстрацію Сєвєродонецьким БТІ Луганської області на вказаних правовстановлюючих документах та свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартири.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачкою було доведено її право власності на спірні квартири, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачка не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 41,4 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута згідно договору дарування від 24 грудня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №2804.

Визнати за ОСОБА_12 право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка набута згідно на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Сектором приватизації житла виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів Луганської області 10 травня 1995 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ;

відповідач Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32.

Повне судове рішення складено і підписано 16 вересня 2025 року .

Суддя Оладенко О.С.