Рішення № 130297689, 17.09.2025, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1218/25

Єдиний унікальний № 742/2117/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_16, до ОСОБА_2 , третя особа: Міський відділ у справах дітей Ладижинської селищної ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської риди, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У квітні 2025 року позивач звертаючись до суду просить суд, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аргументує свої вимоги тим, що 20.08.2013 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було укладено шлюб. У даному шлюбі, у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 09.03.2017

року у справі №706/109/17 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Додатковим рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 18.04.2017 року у справі №706/109/17 після розірвання шлюбу із відповідачем змінено прізвище позивача з « ОСОБА_1 » на дошлюбне « ОСОБА_1 ».

Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем припинено спільне проживання, їхня малолітня донька, ОСОБА_3 , залишилась проживати разом з мамою та знаходиться лише на її утриманні та самостійному вихованні.

Відповідачу відоме місце проживання ОСОБА_3 та відповідачем не було створено жодних перешкод для нього, як батька, у спілкуванні з донькою. Однак, починаючи з 2017 року відповідач жодного разу не виявляв бажання бачитися з дитиною, життям доньки практично не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні.

Протягом останніх семи років відповідач аліментів не сплачує, добровільно будь яких коштів на утримання доньки не надає та не приймає свідомої участі у забезпеченні дитині належних матеріально-побутових умов.

3 моменту прийняття дитини до Ліцею №4 Ладижинської міської ради Вінницької області, відповідач не бере участі у вихованні дитини: не спілкується з учителями, не бере участі у батьківських зборах, контакту із закладом не підтримує.

Відповідач не цікавиться навчанням доньки, жодного разу не телефонував до позивачки з приводу з?ясування обставин її навчального процесу та досягнень.

Фактично, із 2017 року всі питання щодо виховання дитини ОСОБА_3 , вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача, а дитина знаходяться на повному утриманні ОСОБА_1 .

Відповідач, як батько дитини, покладених законом на нього батьківських обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Таким чином, відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов«язків по утриманню, вихованню та розвитку дитини.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком ОСОБА_2 , свідомого нехтування ним своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

У зв`язку з цим позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 21 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду в судовому засіданні на 09 год 00 хв 02 червня 2025 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2025 року відкладено розгляд справи на 11 год 30 хв 19 червня 2025 в залучено в якості заінтересованої особи яка не заявляє самостійних вимог: Міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради як орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради, Служба у справах дітей Прилуцької районної державної адміністрації.

19.06.2025 року справу відкладено на 11 год 30 хвилин 09 липня 2025 року у зв`язку неявкою всіх учасників по справі.

09 липня 2025 року Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 11 год 00 хв 17 вересня 2025 року.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання позивач не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Відповідач належним чином повідомлений про день і час розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7).

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 09.03.2017

року у справі №706/109/17 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано(а.с.8).

Додатковим рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 18.04.2017 року у справі №706/109/17 після розірвання шлюбу із відповідачем змінено прізвище позивача з « ОСОБА_1 » на дошлюбне « ОСОБА_1 »(а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 17.02.2022 року уклала шлюб з ОСОБА_9 , після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 ( а.с.18).

Рішенням Христинівського районного суду Уманської області від 04 липня 2017 року у справі №706/752/17 із ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.06.2017 до досягнення донькою повноліття(а.с.10- а.с.11 зворот).

З довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 17 лютого 2025 року, виданої Тростянецько-Ладижинським відділом державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вбачається, що згідно з матеріалами 706/752/17 виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого 20.09.2017, про виконання Виконавчий лист №706/752/17 від 29.08.2017. Стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, що пред`явлено до примусового виконання 20.09.2017, станом на 17.02.2025 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 105080 грн 00 коп(а.с.11).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП№НОМЕР_1, вбачається, факт не сплати аліментів відповідачем, сукупний розмір заборгованості станом на березень 2024 року, становить: 205 677 грн 97 коп (а.с.12-16).

Згідно Довідки від 04.02.2025 року №01-42/45 Ліцею №4 Ладижинської міської ради Вінницької області, відповідно до заяви ОСОБА_1 та інформації класного керівника ОСОБА_12 про участь батьків учениці 5-Б класу ОСОБА_3 2014 року народження, у шкільному житті дитини повідомляють наступне. Учениця 5-Б класу ОСОБА_3 навчається в Ліцеї №4 з 1 класу. Дівчинка регулярно відвідує заняття в ліцеї. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини.

батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини: не спілкується з учителями, не бере участі в батьківських зборах, контакту із закладом не підтримує (а.с.21).

Відповідно до характеристики Ліцею №4 Ладижинської міської ради, підтверджується, що під час навчання в ліцеї ОСОБА_3 зарекомендувала себе як старанна і дисциплінована учениця. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні навчальних досягнень. Навчається в повну міру своїх сил і можливостей. Має хорошу пам?ять. Гарно і швидко запам?ятовує навчальний матеріал. Учениця має добре розвинуту довільну увагу, вільно переключається із одного виду діяльності на інший, вміє зосереджуватись на суттєвих фактах, вміє її розподіляти. ОСОБА_3 має добрий загальний розвиток. Виявляє логічне мислення. На уроках уважна, активна. Старанно виконує домашні завдання та допомагає однокласникам. Багато читає.

характеризується організованістю, пунктуальністю, дотриманням правил, практичністю, працелюбністю, доброзичливістю. Охайна, дисциплінована.

скромна, життєрадісна, вихована, проста, привітна. У характері виявляється глибоке почуття гуманізму. З повагою ставиться до товаришів і старших себе. Стабільна у своїх інтересах. Контактна з навколишніми людьми. Любить своїх рідних. До виконання громадських доручень ставиться відповідально і добросовісно, товариська. Правила поведінки завжди свідомо виконує, підтримує дружні стосунки з однокласниками та учнями ліцею(а.с.20).

З Довідки від 08.04.2025 року №12/25, вбачається, що ОСОБА_3 є ученицею Ладижинської дитячої музичної школи з 2021 року (Наказ про зарахування від 01 вересня 2021 року №36). За цей час вона зарекомендувала себе як відповідальна, старанна та дисциплінована учениця. Відвідує уроки регулярно, активно працює на заняттях та проявляє інтерес до музичних дисциплін.

Дитина знаходиться під належним контролем та піклуванням матері, яка активно контролює процес і навчання та розвитку. Мама є зацікавленою у вихованні та навчанні дитини, надає підтримку у виконанні домашніх завдань та у забезпеченні необхідних умов для творчого розвитку ОСОБА_3 . Важливо зазначити, що батько дитини не приймав участі у навчальному процес, не цікавився досягненнями доньки та не сплачував за навчання протягом цього часу(а.с.23).

Довідкою від 07.02.2025 року №24, підтверджується, що ОСОБА_1 , з 11.03.2024 року постійний час фактично проживає у відомчому будинку разом зі своїми дітьми : ОСОБА_3 2014 року народження та ОСОБА_14 2018 року народження, Філії «Комунальний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» за адресую: АДРЕСА_1 . Сплата комунальних послуг та житла здійснюється кожний місяць(а.с.24).

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради Віницької області від 26.06.2025 №21-05/1219, вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75-80).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що малолітня донька сторін ОСОБА_3 , 2014 року народження проживає разом з мамою ОСОБА_1 , за адресую: АДРЕСА_1 .

З долучених до матеріалів справи доказів в їх сукупності вбачається, що відповідач з дитиною не спілкується , допомоги не надає, а тому орган опіки і піклування прийшов висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

А в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами Суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідача законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідачів «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини, і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідачів, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Так, відповідач, як батько неповнолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Зокрема, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На думку Суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Повертаючись до обставин даної справи Суд підкреслює, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач жодним чином не виконує свої батьківські обов`язки, не спілкується з дитиною останні сім років, аліменти стягнені рішенням суду не сплачує в зв`язку з чим виникла суттєва заборгованість по аліментам.

Окрім іншого, в судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачі не приймають участі в навчально-виховному процесі своєї доньки (успішністю не цікавляться, класні заходи та батьківські збори не відвідує)

Наведене в своїй сукупності на думку Суду може свідчити про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому, в даній конкретній ситуації Судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі відповідачі жодного разу не звернувся до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні їм будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки.

Суд зауважує, що навіть протягом розгляду справи в суді відповідач таких дій не вчинив і в судове засідання не з`явився, що також свідчить про небажання брати у часті у вихованні дитини.

При цьому Суд звертає увагу, що взаємовідносини між дитиною та батьком склались таким чином, що дитина протягом останніх семи років проживає разом з мамою та не спілкується з батьком, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані «інтереси дитини» в широкому розумінні на поняття сім`ї (стаття 5 Конвенції про права дитини).

Зокрема, в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки вона з ним не проживає протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення батька із своєю дитиною.

Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між батьком та дитиною.

Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачі мають право у випадку зміни їх поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169).

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ними своїми обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню його інтересів (Пункт 1 статті 3)).

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 .

VI.Судові витрати.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265,273,279,315-319, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міський відділ у справах дітей Ладижинської селищної ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської риди, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь Держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО