Рішення № 130289657, 17.09.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №759/5679/25

Провадження №2-а/760/1194/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» вересня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2025 року за ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 березня 2025 року поліцейським 1 взвод 2 рота БЗС бат. батальйон із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції сержант поліції Мотузко Олександр Васильович відносно позивача виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EHA № 4226279. Як зазначено в постанові, 08.03.2025 16:57:33 м. Київ проспект Берестейський, водій керуючи ТЗ здійснив (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11 чим порушив п. 17.1. ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначений дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 3. Зазначена постанова є протиправною, не доведеною, винесена з порушеннями норм процесуального та адміністративного права і підлягає скасуванню. Обґрунтування зазначеного твердження наведені нижче. Обставини справи. Рухаючись вулицею Табірна здійснив виїзд до Берестейського проспекту на якому присутня смуга для руху маршрутних ТЗ, оскільки пунктом 17.2 ПДР визначено що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. При виїзді до Берестейського проспекту починав рухатись в очікуванні здійснити безпечний маневр та для запобігання створити перешкоди іншим учасникам дорожнього руху. Оскільки одразу перелаштуватися просто неможливо а виїхати і зупинитися на дорозі позивач як водій міг створити як перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, так і загрозу здоров`я та життя як свого так і оточуючих, оскільки пункт 17.2 ПДР дозволяє виконати поворот із смуги громадського транспорту, позивач виконав безпечний маневр по перелаштуванню. Після чого коли позивач вже рухався в другій смузі його зупинив поліцейський. Поліцейський зупинив о 16:54:56, в постанові зазначено 16:57:33. Важливо, додаю відео зупинки поліцейським. На відео можна побачити що він рухається в другій полосі, також можна побачити що було троє працівників поліції, два з них можна роздивитись були в кепці, та один був в шапці. Далі той що зупиняє (додаю "кадр із відео 1") був в кепці, і з автоматом (зброєю) на вимогу пред`явити службове посвідчення, він не пред`являє саме службове посвідчення, показує лише якийсь інший документ, в якому не зазначено що то службове посвідчення, потім кличе іншого працівника в якого є службове посвідчення. Далі спілкується зі позивачем вже другий працівник поліції, каже що останній порушив, коли відповідаю працівнику поліції що він рухався по сусідній полосі, поліцейський каже що йому його позиція байдуже. На вимогу позивача ознайомити з матеріалами справи, доказами, поліцейський відмовив, посилаючись на те що він нічого не зобов`язаний надавати, знайомити. Потім сказав що згідно ст. 268 Кодекс України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, і водночас відмовив позивачу в вимозі ознайомити з матеріалами справи. Також надає відео де зафіксовано що поліцейський котрий з ним спілкувався передає планшет третьому поліцейському та каже друкуйте та підписуйте. Зазначає що працівник поліції котрий виніс постанову ОСОБА_2 , не розглядав справу, не зупиняв його, а тільки роздрукував та підписав постанову. Додає відео складання постанови. На відео можна побачити що ОСОБА_2 був в шапці, та на відео з моменту зупинки його, та в додатку "кадр із відео 2" можна побачити що, два працівника в кепці, та один в шапці, той що в шапці, це ОСОБА_2 , котрий на момент зупинки його, спілкувався з іншою особою, щось робив в планшеті, об`єктивно він навіть не бачив обстановки на дорозі. Висновок події, один працівник поліції зупиняє, другий спілкувався, не виносив постанови, не надав можливості ознайомитися з матеріалами справи, не надав жодних доказів свого твердження, не з`ясував обставини котрі підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а третій поліцейський Мотузко Олександр Васильович не здійснював розгляд справи, а лише формально вручив оскаржувану постанову. До постанови не додано жодного доказу. З врахуванням вище викладеного просив скасувати постанову від 08 березня 2025 року серія EHA № 4226279 винесену поліцейським 1 взвод 2 рота БЗС бат. батальйон із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції сержантом поліції Мотузко Олександр Васильович про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру 24 квітня 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали від 28 травня 2025 року про залишення позову без руху на адресу суду 05 червня 2025 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

03 липня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент патрульної поліції вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів наступає у тому числі при порушенні правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), дорожнім знаком 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» застосовується для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за установленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Якщо знак встановлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Щодо відеозапису події відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржувана постанова. Тому відповідач із незалежних від нього причин, не має можливості надати відеозапис події. Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Щодо оскаржуваної постанови серії від 08.03.2025 року, постанова була вручена 08.03.2025, що Позивач підтверджує. Процесуальним законом чітко визначено право особи звернутись до суду із позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протягом десяти днів саме з дня вручення такої постанови, тому останній день строку на подання позову був 17.03.2025. Звертають увагу суду, строк звернення до суду із позовом, який в даному випадку починає свій перебіг саме з дня вручення постанови, був пропущений, позов подано 18 березня 2025 року через підсистему «Електронний Суд», що зазначено в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року. Позивачем або його представником не було подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та не зазначено поважні причини його пропуску, відповідно до частини 6 статті 161 КАС України. Щодо відрахунку строку з дня вручення постанови Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2024 у справі № 127/37459/23 зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови по справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов`язок Відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов`язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. При цьому слід зазначити, що порушення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке мало місце з точки зору Позивача, не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні № 761/4629/17 від 30.10.2017. Відповідно до статей 72, 73, 90 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ухвала про відкриття провадження була отримана 24.06.2025, тому відзив подано у визначений строк. Вважають, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є законним, обґрунтованим та доведеним, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.

08 липня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив яка обґрунтована наступним. Вимоги відповідача, викладені у відзиву на позовну заяву, ним не визнаються повністю з наступних причин: Факту вчинення ним адміністративного правопорушення не було, оскільки пункт 17.2 ПДР йому дозволяє виконати поворот із смуги громадського транспорту. Факт на думку поліцейського вчинення ним адміністративного правопорушення не був досліджений та поліцейським не проводилось розгляду справи про адміністративне правопорушення. Жодного доказу про вчинення адміністративного правопорушення немає, це підтверджує відповідач. Відповідач стверджує що строк звернення до суду був пропущений. Відповідач пише що, позов подано 18 березня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» ЄСІКС, що зазначено в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року. Хоча насправді в ухвалі написано так «18 березня 2025 до суду через підсистему «Електронний Суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана 17.03.2025». Відповідно частині 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Оскільки останній день строку на подання позову був 17.03.2025 і заява була подана 17.03.2025, про що свідчить сама позовна заява із датою подачі та документ Реєстраційна картка вхідного документу в якій зазначена дата 17.03.2025 та ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року, стверджує що позовна заява подана в строк зазначений частиною 2 статтею 286 КАС України. Таким чином, доводи відповідача є неправдивими та безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4226279 від 08.03.2025 року, 08.03.2025 16:57:33 м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги), водій керуючи ТЗ здійснив (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка ТЗ на цій смузі, ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 6).

Будь - яких інших доказів надано учасниками до матеріалів справи не було.

При цьому, суд зважає на те, що в п.7 зазначеної постанови «до Постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеозаписи, не зазначені. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.

Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, вищенаведені норми законодавства встановлюють обов`язок водіїв дотримуватись вимог дорожніх знаків та правил дорожнього руху, у тому числі не допускати керування транспортним засобом і його зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, за винятком випадків, прямо передбачених ПДР.

Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 08.03.2025 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов`язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно квитанції №2088-3594-0191-1752 від 16.03.2025 року (а.с. 10).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246 - 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4226279 від 08.03.2025 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. О. Тесленко