Рішення № 130276217, 16.09.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/10129/24

Провадження №2/487/757/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді: Кузьменко В.В., за участю секретаря судового засідання: Спицької Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

Позовна заява обґрунтована тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2022 року відповідач разом з сином проживають за кордоном. Згоди, щодо спілкування і виховання дитини сторони не можуть досягти у позасудовому порядку. Тому позивач змушений звертатись до суду з позовом.

27.11.2024 року позов прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання.

03.01.2025 року від Служби у справах дітей надійшло повідомлення, що так як ОСОБА_3 перебуває закордоном, надати висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору між батьками не можливо.

29.05.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

14.07.2025 року до суду надійшла заява про припинення повноважень представника ОСОБА_4

16.07.2025 року від Служби у справах дітей надійшло повідомлення, що так як ОСОБА_3 перебуває закордоном за кордоном надати висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору між батьками не можливо.

08.09.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідачка не заперечує проти спілкування позивача з сином. Вважає, що таке спілкування має відбуватись поступово через його фізичний та психологічний стан.

09.09.2025 року представник позивача долучила до матеріалів справи постанову Миколаївського апеляційного суду у справі про позбавлення батьківських прав.

09.09.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання було повідомлено належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.

Сторони перебували у шлюбі з 03.07.2020 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.01.2024 року по справі №487/4245/23 шлюб між сторонами було розірвано.

У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 .

Згідно зістаттею 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першаст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьоюстатті 5 Сімейного кодексу Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другоїстатті 54 СК Україниусі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зістаттею 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»)

Відповідно достатті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК Українипередбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другоїстатті 159 СК Україниякщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до частини четвертої і п`ятоїстатті 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Між сторонами по справі, існує спір щодо участі батька у вихованні сина, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою«Хант проти України», № 31111/04, § 54).

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів з малолітньою дитини. Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно із частиною восьмоюстатті 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Виходячи з положеньстатті 159 СК Україниусунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другоїстатті 159 СК Українисуд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Судом встановлено судом, що після проголошення воєнного стану в Україні, відповідач разом з сином змінила своє місце проживання і на даний час вони проживають за кордоном - в Румунії.

Обставини справи свідчать про наявність перешкод у батька в спілкуванні з сином, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо усунення цих перешкод та визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідачка не має, хоч донька і проживає з нею.

Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з сином, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Враховуючи наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним відповідає його інтересам дітей, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, постійне проживання дитини станом на теперішній час на території Румунії, приймаючи до уваги повномасштабне вторгнення Російської Федерації та введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, з метою забезпечення безпеки дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями4,19,27,141,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надати можливість батьку - ОСОБА_1 - вільно спілкуватися з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, а саме встановивши наступний графік побачень дитини з батьком:

особисто засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку за домовленістю з матір`ю із врахуванням режиму дня дитини, але не менше двох разів на тиждень протягом не менше 30 хвилин щоразу.

Рішення можебути оскарженедо Миколаївськогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.В.Кузьменко