Постанова № 13025686, 22.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року                    Справа № 17/126-10

Колегія суддів у складі:

головуючого судді І.А. Шутенко, судді Л.М. Бабакової, судді Л.М. Здоровко,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача – Дудник Н.В. за дов. № 22/1362 від 21.04.2010р.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради, м. Суми (вх. № 4193С/2-4) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми, (вх. № 4194С/2-4) на рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2010р. по справі № 17/126-10,

за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми,

про врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення сторонами договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просив суд зобов‘язати відповідача прийняти п. 1.2., п.п. 2.1.2., 2.2.1., 2.2.5., 2.2.6., 2.3.2., 2.4.1., 2.4.2., 2.4.5., 2.4.7., п. 3.2., 4.3., 4.4., а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради; пункти 1.3., 2.3.5., 4.6. по тексту протоколу розбіжностей до договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 визнати такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Зобов‘язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко»прийняти п. 1.2., п.п. 2.1.2., 2.2.1., 2.2.5., 2.2.6., 2.3.2., 2.4.1., 2.4.2., 2.4.5., 2.4.7., 3.2., а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради. Стягнено з Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко»на користь Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Позивач не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у визнанні п.п. 1.3, 2.3.5, 4.6 по тексту протоколу розбіжностей до договору про умови надання послуг від 01.08.2010р. № 3212 такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, та в частині відмови зобов’язати ТОВ «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» прийняти п. 4.3., п. 4.4 договору у редакції КП «Міськводоканал»Сумської міської ради та прийняти нове рішення, яким задовольнити дані вимоги позивача, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просив залишити рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2010р. без змін в частині зобов’язання ТОВ «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко»прийняти п. 1.2, п. п. 2.1.2., .2.21., 2.2.5, 2.2.6, 2.3.2, 2.4.1,2.4.2, 2.4.5, 2.4.7, 3.2, а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010р. № 3212 у редакції КП «Міськводоканал», а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов’язання ТОВ «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко»прийняти п. 1.2., п.п. 2.1.2., 2.2.1., 2.2.5., 2.2.6., 2.3.2., 2.4.1., 2.4.2., 2.4.5., 2.4.7., 3.2., а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції КП «Міськводоканал»Сумської міської ради та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Також, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, оскільки вважав її безпідставною та необґрунтованою і підстав для її задоволення не вбачав.

До початку судового засідання відповідач надіслав факсограму (вх. № 10903), в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв’язку з хворобою його представника.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Колегія суддів розглянувши заяву відповідача прийшла до висновку залишити її без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою та недоведеною документально.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновками господарського суду Сумської області по даній справі, оскільки вони є не обґрунтованими і такими, що не базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.

09.08.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом №05/923, в якому просив опломбувати загально будинковий лічильник житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Калінінградська, 6.

Крім того, листом від 09.08.2010 р. №05/924 відповідач просив позивача опломбувати лічильники холодної води в квартирах згідно списку, наведеного у листі, житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Калінінградська, 6.

Згідно змісту п.п. 2.1.9., 10.3.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р., до функцій позивача як виробника послуг з централізованого водопостачання входить технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води, облік кількості води, який забезпечується встановленням відповідних приладів обліку. При цьому, засіб обліку, встановлений на межі балансової належності водопровідних мереж є комерційним засобом обліку, за показаннями якого проводяться розрахунки за воду з виробником.

Так, з метою реалізації права щодо здійснення контролю за раціональним використанням води, взяття засобів обліку води до комерційного розрахунку та відповідно покладення на відповідача обов‘язку відшкодування збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призводить до втрат (витоків) води в мережі, 25.08.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача листом №24,19/3672 два примірники договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 з пропозицією розглянути, підписати та повернути оформлений належним чином примірник договору позивачу.

Два примірники договору були отримані відповідачем 26.08.2010 р., про що свідчить відповідна відмітка на листі від 25.08.2010 р. №24,19/3672.

В свою чергу, 09.09.2010 р. відповідач супровідним листом №09/1074 повернув на адресу позивача підписаний договір №3212 від 01.08.2010 р. з протоколом розбіжностей, частково не погодившись з редакцією позивача.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Загальні умови укладення договорів визначені ст. 179 ГК України, ч. 3 якої, зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, у випадку, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 6 ст. 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зокрема, електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхніх послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 р. №947 затверджено «Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 р.», якою передбачено обов‘язкове оснащення у 1996-2005 р.р. засобами обліку та регулювання споживання води абонентські вводи багатоповерхових будинків (п‘ять поверхів і вище), а до кінця 2007 року малоповерхові будинки з одночасним у разі можливості впровадженням поквартирного обліку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 р. №483 «Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті»заборонено, починаючи з другого півріччя 1995 р., введення в дію житлових будинків, закладів культури, об‘єктів соціально-побутового та виробничого призначення без оснащення засобами обліку і приладами регулювання споживання води та теплової енергії.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Основним видом діяльності позивача є виробництво та постачання споживачам питної води та прийом стоків, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Сумській області АА №309336 з ЄДРПОУ, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що КП «Міськводоканал»Сумської міської ради є виконавцем по договору та монополістом на ринку надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Суми, згідно п. 1) ч.2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виробник –комунальне підприємство «Міськводоканал»Сумської міської ради зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Так, не погоджуючись з запереченнями відповідача, викладеними в протоколі розбіжностей, позивач мотивує свої вимоги тим, що назва договору «Про умови надання послуг»викладена ним у повній відповідності до п. 1) ч.2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв‘язку з чим суд не приймає запропоновану нову редакцію назви договору «Про співробітництво щодо надання послуг населенню», оскільки правова природа договорів про співробітництво є зовсім іншою по суті та не стосується даного спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України передбачає, що у будь-якому разі сторони зобов'язанні погодити предмет, ціну, та строк дії договору.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладання договорів, відповідно до якого господарський договір, за загальним, правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно зі ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

З урахуванням викладеного, на підставі матеріалів справи судова колегія приходить до висновку про те, що спірний договір підлягає укладенню в судовому порядку.

Позивач запропонував викласти назву договору в наступній редакції: «Договір про умови надання послуг».

Відповідач запропонував викласти назву договору в наступній редакції: «Договір про співробітництво щодо надання послуг населенню».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.09.2009р. № 484 «Про визначення виконавців/виробників послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми», виконавцем/виробником послуг населенню по місту Суми з постачання холодної води і водовідведення визначено КП «Міськводоканал»Сумської міської ради (п. 1 рішення). Виконавців/виробників послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов'язано утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт (п. 2 рішення).

Таким чином, позивач є одночасно і виробником і виконавцем послуг з постачання холодної води і водовідведення, а також зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що, виходячи із ст.ст. 19, 21,22 Закону України, позивач зобов'язаний укласти з виконавцем договір про умови надання послуг є такими, що не відповідають реальним обставинам справи, оскільки відповідач не є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення населенню.

Звідси і самі умови договору не можуть ґрунтуватись на твердженні того, що позивач є виробником, а відповідач виконавцем послуг.

В зв’язку з чим редакція назви спірного договору запропонована відповідачем є такою, що відповідає вимогам законодавства і встановлює не умови надання населенню послуг з водопостачання (оскільки такі послуги надаються позивачем самостійно на договірних засадах із споживачами, як того і вимагає ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), а визначає умови добровільного співробітництва між підприємствами - надавачами різних житлово-комунальних послуг населенню.

Позивач запропонував викласти п. 1.2. спірного договору в наступній редакції: «Виконавець у повному обсязі відшкодовує Виробнику збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов'язків по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі».

Відповідач запропонував викласти п.1.2. спірного договору наступній редакції: «Виконавець відшкодовує Виробнику реальні збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов'язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі, - за умови наявності належних (передбачених цим Договором чи нормами законодавства) доказів, що підтверджують: а) факт втрат (витоків) води; б) факт неналежного виконання Виконавцем своїх обов'язків по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків; в) наявність та розмір реальних збитків Виробника (наявність понесених витрат, пов'язаних з фактом витоку води при відсутності покриваючих ці витрати доходів); в) причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням Виконавцем своїх обов'язків по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків та завданням Виробнику реальних збитків. За відсутності належних доказів хоча б однієї з вказаних вище обставин, Виконавець позбавляється обов'язку відшкодувати Виробнику будь-які збитки».

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що уточнення (з урахуванням ст. ст. 22, 614 ЦК України) запропоноване відповідачем, не підлягає до прийняття, оскільки, пунктами 2.1.9., 10.3.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р. закріплено, що до функцій позивача як виробника послуг з централізованого водопостачання входить технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води, облік кількості води, який забезпечується встановленням відповідних приладів обліку. Згідно ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розділу 2 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. №76, п. 11.1.6. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. 330, а також п. 2.1., п. 2.2. Положення про житлово-експлуатаційну дільницю, затвердженого наказом від 28.11.2000 р. №9 метою, предметом діяльності відповідача є здійснення технічного обслуговування та експлуатації переданого житлового фонду, надання житлово-комунальних послуг, утримання будинків та прибудинкової території.

Такі висновки суду є такими, що суперечать законодавству та не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач не є ні виробником, ні виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення у м. Суми, а вказані судом нормативно-правові акти вказують саме на обов'язок виконавця послуг по технічній експлуатації водопровідних мереж.

Крім того, до яких нормативно-правових актів належить Положення про житлово-експлуатаційну дільницю, затверджене наказом від 28.11.2000 р. №9 взагалі невідомо, - в базі законодавства такий документ відсутній, до матеріалів справи він долучений не був.

Позивач запропонував викласти п. 2.1.2. спірного договору в наступній редакції: «Виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати Виконавцем об'ємів виявлених втрат (витоків) води у внутрішньо будинкових мережах житлових будинків, що передані Виконавцю на технічне обслуговування».

Відповідач запропонував викласти п. 2.1.2. спірного договору в наступній редакції: «Виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати Виконавцем об'ємів виявлених втрат (витоків) води у внутрішньо будинкових мережах житлових будинків, що передані Виконавцю на технічне обслуговування, за наявності обставин, вказаних в п. 1.2. (в редакції відповідача) цього Договору».

Проте, судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивач сам є виробником, виконавцем послуг і сам зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі, а відповідач може відшкодовувати збитки, дійсно лише якщо вони завдані по його вині, а не через те, що він не виконав обов'язків виконавця послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому судом неправильно застосовано і ст. 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», згідно якої підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Позивач запропонував викласти п. 2.2.5. спірного договору в наступній редакції: «Контролювати рівень споживання питної води та складати відомості показань квартирних засобів обліку води. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця».

Відповідач запропонував викласти п. 2.2.5. спірного договору в наступній редакції: «Контролювати рівень споживання питної води та складати відомості показань квартирних засобів обліку води. Показання квартирних засобів обліку знімаються щомісяця представником «Виробника»шляхом візуального огляду приладів обліку у присутності споживача чи членів його сім’ї. Про фіксування показань квартирного водолічильника представником «Виробника»робиться відповідний запис у відомості, в якому зазначаються: покази лічильника; дата та час зняття показів, підпис власника чи наймача (члена сім’ї власника наймача) квартири».

Щодо редакції п. 2.2.5. спірного договору суд першої інстанції вказував, що оскільки редакція позивача повністю ідентична порядку знімання показів будинкових лічильників, викладеному в п. 14. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р, то саме така редакція має бути прийнята відповідачем.

Але даний висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, дія Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не поширюється на відповідача як виробника чи виконавця послуг, тому норми цього нормативно-правового акту можуть стосуватись відповідача лише як споживача послуг позивача, але умови і зміст договору не передбачають, що якась із його сторін надає іншій послуги і споживачі послуг позивача (мешканці житлових будинків) не є сторонами за спірним договором. Тому в даному випадку зміст договору встановлює не порядок зняття показань лічильників як такий, а підставу для того, щоб відповідач відшкодовував позивачу збитки, якщо такі будуть, при чому ці збитки мають буди завдані саме з вини відповідача.

Позивач запропонував викласти п. 2.2.6. спірного договору в наступній редакції: «Зняття показань будинкових та контроль показань квартирних засобів обліку води здійснювати одночасно».

Відповідач запропонував викласти п. 2.2.6. спірного договору в наступній редакції: «Зняття показань будинкових та квартирних засобів обліку води здійснювати одночасно, - розрив в часі знімання показів по одному житловому будинку не може перевищувати однієї години».

Те ж саме стосується і п. 2.2.6. спірного договору —даний пункт встановлює не порядок зняття показів лічильників —а умови відповідальності відповідача, тобто механізм, за виконання якого можливо виявити реальні збитки (витоки води в мережі).

Позивач запропонував викласти п. 2.3.2. спірного договору в наступній редакції: Виконавець має право вимагати від споживача: а) дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово- комунальних послуг; б) своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт.

Відповідач запропонував викласти п. 2.3.2. спірного договору в наступній редакції: закріплює право Виконавця перевіряти якість надання «Виробником» послуг споживачам.

При цьому, посилаючись на п.п. 4,5 п. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд першої інстанції стверджував, що виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт. Враховуючи, що дані права виконавця прямо передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти п. 2.3.2. Договору в редакції позивача.

Судом першої інстанції також не було взято до уваги, що відповідач не є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, а споживачі послуг з водопостачання та водовідведення не є сторонами спірного договору, а отже умови даного договору не можуть передбачати ніяких обов'язків осіб, що не є його сторонами.

Позивач запропонував викласти п. 2.4.1. спірного договору в наступній редакції: виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових водопровідних та каналізаційних мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені законодавством. Технічне обслуговування жилих будинків включає: роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем, своєчасного усунення течі водопровідних кранів і змивних бачків, трубопроводів та їх сполучень, тощо.

Відповідач запропонував викласти п. 2.4.1. спірного договору в наступній редакції: виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені законодавством. Технічне обслуговування жилих будинків включає: роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем, своєчасного усунення течі водопровідних кранів і змивних бачків, трубопроводів та їх сполучень, тощо, - за умови своєчасного повідомлення про такі факти споживачами.

При цьому суд першої інстанції, посилаючись на ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»вважав, що діючим законодавством передбачені обов'язки відповідача, як виконавця послуг, зазначені в п. 2.4.1., в не залежності від дій чи бездіяльності споживачів, тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти п. 2.4.1. договору в редакції позивача. Проте, судом першої інстанції знову допущено помилку у визначенні виконавця послуг з водопостачання та водовідведення та у встановленні суті договору. Виконавцем послуг є позивач, а п. 2.4.1. запропонованій в редакції відповідача висвітлює його обов'язки, як підприємства що надає послуги з утримання будинків та прибудинкової території. А в ці обов'язки входить не цілодобовий контроль за водопровідними мережами (цей контроль покладено на виконавця послуг), а своєчасне реагування на заявки споживачів щодо усунення поломок. Тому, згідно закону, відповідач не може нести відповідальність за несправності водопровідної мережі, якщо про такі несправності його не було повідомлено вчасно.

Позивач запропонував викласти п. 2.4.2. спірного договору в наступній редакції: «Виконавець зобов‘язаний контролювати технічний стан інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень».

Відповідач запропонував викласти п. 2.4.2. спірного договору в наступній редакції: Виконавець зобов‘язаний контролювати технічний стан інженерного обладнання будинків, внутрішніх приміщень (крім квартир).

Враховуючи те, що відповідно до п.п. 2 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»Виконавець зобов‘язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, суд вважає за доцільне зобов‘язати відповідача прийняти п. 2.4.2. в редакції позивача.

Позивач запропонував викласти п. 2.4.5. спірного договору в наступній редакції: Виконавець зобов'язаний проводити періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) будинкових засобів обліку води, за власний рахунок.

Суд першої інстанції вважав, що згідно п.п. 5.15., 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, якими встановлено, що повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування, - відповідач має прийняти редакцію п. 2.4.5., запропоновану позивачем.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції є неправомірним , оскільки повірка проводиться за рахунок споживача (споживачів), що також визначено ч. 2 ст. 382 ЦК України, яка встановлює, що власникам квартир у багатоквартирних будинках належать на праві спільної сумісної власності опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне обладнання, яке обслуговує більше однієї квартири. Тобто, загальнобудинкові прилади обліку води є власністю мешканців будинку, які, власне, і є споживачами послуг водопостачання.

Позивач запропонував викласти п. 2.4.7. спірного договору в наступній редакції: Виконавець зобов‘язаний відшкодувати Виробнику у повному обсязі збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі. Відшкодування збитків здійснюється Виконавцем на підставі виставленого Виробником рахунку та наданих підтверджуючих документів (відомості показань квартирних засобів обліку води –акту виявлених втрат (витоків) води).

Відповідач запропонував викласти п. 2.4.7. спірного договору в наступній редакції: Виконавець зобов‘язаний відшкодувати Виробнику реальні збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі. Відшкодування збитків здійснюється Виконавцем за умови наявності обставин та документів, перелічених в п. 1.2. (в редакції відповідача) цього Договору та дотримання порядку знання показань, встановленого п.п. 2.2.5, 2.2.6 ( в редакції відповідача) цього Договору, - на підставі виставленого Виробником рахунку.

Також, позивач запропонував викласти п. 3.2. спірного договору в наступній редакції: «Розрахунок збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі, виконується Виробником: а) на підставі різниці показань будинкового засобу обліку води та загальною сумою показань квартирних засобів обліку води житлового будинку (при 100% установці квартирних лічильників); б) на підставі акту виявлених втрат (витоків) води у внутрішньо будинковій мережі житлових будинків, у разі тимчасової відсутності будинкового засобу обліку води з причин, що не залежать від Виконавця (припинення нормальної роботи через несправності, що виникли в його механізмі, тощо). У випадку, коли будинковий засіб обліку води на вводі відсутній, Виробник здійснює розрахунок втрат (витоку) води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу».

Відповідач запропонував викласти п. 3.2. спірного договору в наступній редакції: «Розрахунок збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем своїх обов‘язків по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкової водопровідної та каналізаційної мережі житлових будинків, що призвело до втрат (витоків) води в мережі, виконується Виробником за наявності таких обставин: а) наявність різниці показань будинкового засобу обліку води та загальною сумою показань квартирних засобів обліку води житлового будинку, - при 100% установці квартирних лічильників та за умови, що показання квартирних та будинкових лічильників були зняті без порушень п.п. 2.2.5, 2.2.6 (в редакції відповідача) цього Договору; б) наявність акту виявлених втрат (витоків) води у внутрішньобудинковій мережі житлових будинків, підписаного представниками Виробника, Виконавця та споживачів. Якщо показання будинкового засобу обліку води та показання квартирних засобів обліку води житлового будинку знімались протягом більш ніж однієї години по одному будинку –різниця показань будинкового засобу обліку води та загальної суми показань квартирних засобів обліку води житлового будинку не може бути підставою для відшкодування втрат (витоків) води (збитків Виробника) чи будь-яких інших розрахунків. У випадку, коли будинковий засіб обліку води на вводі відсутній, Виробник здійснює розрахунок втрат (витоку) води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу».

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що, виходячи із п.п. 2.4.7., 3.2. спірного договору, запропонованих позивачем, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу збитки на підставі рахунку позивача та даних про виявлену різницю у показах квартирних і будинкових лічильників, при чому редакцію відповідача, в якій було уточнено умови виникнення обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків судом було відхилено.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки, як вже було неодноразово зазначено раніше, відповідач не є виконавцем послуг позивача, і його обов'язком не є утримання внутрішньобудинкових мереж у належному технічному стані, їх обслуговування та ремонт.

За умовами спірного договору, і згідно ряду нормативно-правових актів відповідач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території (на договірних засадах із споживачами), - тому підставами до відшкодування ним збитків позивачу може бути тільки дійсне пошкодження мереж водоводу чи інші його дії, вчинені у порядку неналежного виконання його обов'язків, але обов'язків не по загальному контролю за станом мереж, а обов'язку по усуненню неполадок, за заявками споживачів. А для визначення реального розміру збитків позивача (витоків) води та для можливості відшкодування цих збитків відповідачем і потрібні всі умови, вказані в редакції відповідача п.п. 1.2., 2.2.5.,2.2.6., 3.2. спірного договору.

Позивач запропонував викласти п. 4.3. спірного договору в наступній редакції: «Виконавець», який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу «Виробника»зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми».

Позивач запропонував викласти п. 4.4. спірного договору в наступній редакції: у разі несвоєчасного виконання грошового зобов‘язання «Виконавець»повинен сплатити «Виробнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Відповідач запропонував в п.4.3 та п. 4.4 спірного договору замінити поняття «Виконавець»на «Винна сторона».

Беручи до уваги, що сторони по суті не заперечують суті пунктів 4.3. та 4.4. Договору, а нормами чинного законодавства (ст. 625 ЦК України, ч.1, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань») вони прямо передбачені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що слід за доцільне замінити поняття «Виконавець»на поняття «Винна сторона»та залишити ці пункти в редакції відповідача, а отже вимоги позивача в частині зобов‘язання відповідача прийняти п. 4.3. та п. 4.4. в редакції позивача задоволенню не підлягають.

Відповідач запропонував викласти п. 4.6. спірного договору в наступній редакції: «Виконавець»не несе відповідальності за несправність внутріквартирного водопровідного обладнання чи за наслідки такої несправності, якщо його не було вчасно повідомлено про такі несправності споживачем (власником (наймачем) квартири).

Відповідно до ч. 2 п. 3.2. спірного договору споживач зобов'язаний своєчасно інформувати про виявлення несправності в інженерних мережах.

Таким чином, обов'язку відповідача своєчасно вживати заходів щодо усунення неполадок у водопостачальних мережах, які можуть призвести до збитків позивача, кореспондує обов'язок споживачів послуг позивача та відповідача своєчасно повідомляти про згадані поломки.

Також позивач відповідно до ст. 33 ГПК України не надав доказів того, що п. 4.6. договору в редакції відповідача не відповідає нормам чинного законодавства, тому п. 4.6. підлягає залишенню в редакції відповідача.

Тому посилання позивача, що суд першої інстанції неправомірно залишив в силі редакцію п. 4.6. спірного договору, запропоновану відповідачем, є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2010р. по справі № 5/26-10, прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга позивача залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача задоволенню.

Керуючись ст. ст. 75, 99, 101, п. 2 ст.103, п. 1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми, про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми, задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2010р. по справі № 17/126-10, скасувати частково.

Відмовити в задоволені вимог Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради, м. Суми, в частині зобов‘язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко»(40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1, код 14005202) прийняти п. 1.2., п.п. 2.1.2., 2.2.1., 2.2.5., 2.2.6., 2.3.2., 2.4.1., 2.4.2., 2.4.5., 2.4.7., 3.2., а також назву договору про умови надання послуг від 01.08.2010 р. №3212 у редакції Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради.

В інший частині рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2010р. по справі № 17/126-10, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           І.А. Шутенко

Суддя           Л.М. Бабакова

Суддя Л.М. Здоровко

Повний текст постанови підписано 17.12.2010р.