Постанова № 13025572, 21.12.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р.Справа № 25/133-10-4226

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Картере В.І., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача-1: Гордієнко М.В., довіреність від 04.01.2010р. №67

від відповідача-2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року

у справі №25/133-10-4226

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Одеської залізниці;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД”

про стягнення 4853,32 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД” 4853,32 грн., з яких 4324 грн. вартості недостачі вантажу та 529,32 грн. затрат залізниці за затримання вагона, стягнутих з позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року у справі №25/133-10-4226 (суддя Малярчук І.А.) позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено частково. З Одеської залізниці та ТОВ „АРЕС ЛТД” на користь позивача стягнуто з кожного по 2162,16 грн. вартості недостачі вантажу, 45,44 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчать акт загальної форми №17966 та комерційний акт серії АА №055030/575/05 від 12.07.2010р., у звязку з чим відповідно до ст.ст. 32, 110, 113-115 Статуту залізниць України вартість нестачі вантажу в сумі 4324,32 грн. підлягають стягненню з вантажовідправника та перевізника в рівних частках, в частині позовних вимог по стягнення нестачі в розмірі 529 грн. відмовлено.

Відповідач-1 (Одеська залізниця) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення з Одеської залізниці 2162,16 грн. вартості недостачі вантажу відмовити. При цьому скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники позивача (ФО-П ОСОБА_1) та відповідача-2 (ТОВ „АРЕС ЛТД”) в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.12.2010р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Одеської залізниці за відсутністю представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника Одеської залізниці, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2010р. зі станції Постниково Донецької залізниці ТОВ „АРЕС ЛТД” на адресу ПП ОСОБА_1 (станція призначення - Первомайськ-на-Бузі Одеської залізниці) у піввагоні №66971110 було відправлено 69000 кг антрациту - вугілля АМ (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №50995281 (а.с. 8).

Згідно з цією залізничною накладною, вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ „АРЕС ЛТД”) навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-8 розділу ІІ Технічних умов, п. 3,4,5,6,7,8 гл.1 Додатку 14 до СМГС правильно. Вантаж промаркований вапном.

В процесі перевезення вантажу на станції Знамянка Одеської залізниці при контрольному перевантаженні потягу на тензо-динамічних вагах відносно вагону №66971110 встановлено: брутто за протоколом зважування 84300 кг, за перевізним документом 91200 кг, різниця у вазі 6900 кг. Окрім того, виявлено, що за документом значиться навантаження навалом, нижче бортів, розмір навантаження відносно висоті бортів не вказаний, маркування вапном. Фактично вантаж навантажений рівномірно нижче бортів 300 мм, маркування вапном не порушене. Двері та люки щільно закриті. Слідів крадіжки, втрати вантажу не виявлено. Обєм кузову 73 куб.м. Вагон відчеплений на вагову перевірку. Про встановлені обставини станцією Знамянка Одеської залізниці складений акт загальної форми від 12.07.2010р. №17966 (а.с. 36).

На підставі вищевказаного акту загальної форми станцією Знамянка Одеської залізниці 12.07.2010р. складений комерційний акт АА №055030/575/05 (а.с. 9), згідно з яким: в документі зазначено - вантаж навантажений навалом нижче бортів, розмір навантаження відносно висоті бортів не зазначений, вага брутто 90000 кг, тара 21000 кг, нетто 69000 кг. При перевірці виявлено - навантаження рівномірне нижче бортів 300 мм. Обєм кузову 73 куб.м. Просипання вантажу відсутнє. Двері та люки щільно закриті. На поверхні вантажу слідів втрати та крадіжки не виявлено. Захисне маркування вапном, не пошкоджене. Каток не застосовувався. Зважування вагону здійснене на 150-тонних вагонних вагах станції (держповірка вагів 05.03.2010р.). При зважуванні виявилось: брутто 84100 кг, тара з брусу 21000 кг, нетто 62100 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 5900 кг. Зважування здійснювалось двічі, різниця маси в сторону зменшення підтвердилась.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ТОВ „АРЕС ЛТД” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ФО-П ОСОБА_1 (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

При цьому апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на обох перевізника (Одеську залізницю) та вантажовідправника (ТОВ „АРЕС ЛТД”), з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

При цьому в силу вимог п. „а” ст. 111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж, який завантажений засобами відправника, прибув на станцію Знамянка Одеської залізниці у непошкодженому рухому складі, про що свідчать обставини, які встановлені у комерційному акті та акті загальної форми (відсутність течі вантажу, щільно закриті двері та люки), а також обставини, які свідчать про відсутність акту про технічний стан вагону, який в силу вимог п.15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. №334 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона. Також встановлені у комерційному акті обставини щодо відсутності на поверхні вантажу поглиблень свідчать про відсутність ознак втрати, псування, пошкодження або крадіжки вантажу під час перевезення.

При цьому не можуть бути підставою для відповідальності залізниці доводи про те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки вимогами ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та станції призначення. Тобто, перевірка відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній є правом, а не обовязком залізниці.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини, а також вищевикладені вимоги законодавства щодо правового регулювання перевезення вантажів залізницею свідчать про відсутність вини залізниці у недостачі вантажу, а тому необхідно звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу.

Водночас при вирішенні питання щодо відповідальності відправника у недостачі вантажу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Залізнична накладна №50995281 свідчить, що завантаження вантажу у піввагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обовязку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Із залізничної накладної випливає, що вантаж розміщений і закріплений вантажовідправником згідно з параграфами 1-8 розділу ІІ Технічних умов, п. 3,4,5,6,7,8 гл.1 Додатку 14 до СМГС правильно. Між тим, в залізничній накладній відсутні відмітки про здійснення відповідачем ущільнення та розрівняння вантажу. Водночас про нездійснення вантажовідправником ущільнення та розрівняння вантажу також свідчать акт загальної форми та комерційний акт, в яких мається відповідна відмітка про незастосування катка.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001р. №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001р. за №796/5987, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Камяне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Згідно з п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобовязаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобовязаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

При цьому відповідно до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.

Проте, всупереч вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж, який завантажений у піввагон №66971110 відправником не ущільнений та не розрівняний, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №50995281, в якій відмітка про ущільнення та розрівняння вантажу відсутня, а також актом загальної форми від 12.07.2010р. №17966 та комерційним актом від 12.07.2010р. АА №055030/575/05, в яких встановлено, що каток вантажовідправником при навантаженні не застосовувався.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

При цьому апеляційний господарський суд не приймає до уваги розрахунок позовних вимог, зроблений позивачем в позовній заяві, оскільки він має арифметичні помилки. Разом з тим, апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок позовних вимог, зроблений Одеською залізницею в додатку до відзиву на позов (а.с. 38), оскільки він є обґрунтованим та здійснений згідно з вимогами діючого законодавства із застосуванням п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень). За вказаним розрахунком стягненню з вантажовідправника - ТОВ „АРЕС ЛТД” підлягає 4324,30 грн.

Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За змістом зазначеної статті апеляційний господарський суд вважає, що оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, господарський суд не має право виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки ФО-П ОСОБА_1 були заявлені вимоги про стягнення 4324 грн. вартості недостачі вантажу, враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України задоволенню підлягають вимоги ФО-П ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу у розмірі 4324 грн.

Водночас стосовно позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів 529,32 грн. затрат залізниці за затримання вагона, стягнутих з позивача, апеляційний господарський суду доходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 4324 грн.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Одеської залізницю слід задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року у справі №25/133-10-4226 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД” (86100, Донецька область, м. Макіївка, вул. Театральна, 17, код ЄДРПОУ 31544199) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 4324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. вартості недостачі вантажу, 90 (девяносто) грн. 87 коп. держмита та 210 (двісті десять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідача-1 (Одеську залізницю) від відповідальності звільнити”.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД” (86100, Донецька область, м. Макіївка, вул. Театральна, 17, код ЄДРПОУ 31544199) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 45 (сорок пять) грн. 44 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 5 (пять) грн. 56 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 грудня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.І. Картере

М.В. Михайлов