Рішення № 13025497, 24.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

24.12.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"23" грудня 2010 року                               Справа №20/146

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: спільного українсько-естонського підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

01103, вул. Кіківдзе,18-а,м.Київ;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгарант»

14001, вул. Текстильників,24, м.Чернігів;

предмет спору: стягнення 10368,49 грн.;

за участю представників сторін:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились;

в с т а н о в и в :

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгарант»(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 27886 від 07.09.2009року в сумі 8640,48грн. та штрафу в сумі 1728,01грн..

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.12.2010р. розгляд справи призначено на 07.12.2010р., після чого у судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.12.2010р..

В судовому засіданні 07.12.2010р. представник відповідача надав усні пояснення, що погоджується з сумою основного боргу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.09.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №27886 (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець (позивач) зобов’язався передати у власність (повне господарське відання, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною. Предметом поставки за Договором є лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору, позивачем переданий відповідачу товар відповідно до накладних: № 10596299 від 30.08.2010р. на суму 1127,58грн., №10601319 від 01.09.2010р. на суму 406,53грн., 10601320 від 01.09.2010р. на суму 46,80грн., № 10601649 від 01.09.2010р. на суму 1958,26грн., №10602038 від 01.09.2010р. на суму 255,33грн., №10627228 від 16.09.2010р. на суму 1615,68грн., №10573177 від 12.08.2010р. на суму 275,75грн., №10631444 від 20.09.2010р. на суму 454,07грн., №10631445 від 20.09.2010р. на суму 341,74грн., №10589251 від 21.08.2010р. на суму 207,34грн., № 10648579 від 30.09.2010р. на суму 1525,25грн.., всього на суму 9170,19грн..

Факт поставки доведений, відповідачем не спростований.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата Покупцем товару за цим Договору здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару з а цим Договором обирається Покупцем при поданні заявки. Згідно п. 6.2. Договору, при здійсненні Покупцем оплати товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь Продавця, вказується Продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання продавцем Покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов’язковим.

Отже, у відповідача виник обов’язок оплати накладної від 30.08.2010р. до 29.09.2010р., накладної від 01.09.2010. до 01.10.2010р., накладної від 16.09.2010р. до 07.10.2010р., накладної від 12.08.2010р. до 10.10.2010р., накладної від 21.08.2010р. до 19.10.2010р., накладної від 30.09.2010р. до 21.10.2010р., накладної від 20.09.2010р. до 12.10.2010р..

Відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 597,87грн..

Обов’язок щодо повної оплати отриманого товару відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України і в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 8640,48грн.

Станом на час вирішення спору факт отримання товару відповідачем не спростований, заборгованість перед позивачем не погашена. Оскільки позивачем заявлені вимоги в частині стягнення 8640,48грн. основного боргу, отже вони визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до 12.5 Договору, за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар за цим Договором, він повинен сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Оскільки відповідачем порушено строки опати товару, вказані у видаткових накладних, отже у позивача виникло право нарахування штрафу у розмірі 20%.

Позивачем нараховано штраф в розмірі 20 % в сумі 1728,01грн., який відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору та підлягає задоволенню і стягненню на його користь.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 103,68грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись с.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгарант»(14001,вул. Текстильників,24, м.Чернігів,р/р 260063011396 в Державний Ощадбанк, МФО 353553, код ЄДРПОУ 33259437) на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм,ЛТД»(01103, вул. Кіквідзе,18-а, м.Київ, р/р 26003012817821 у Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21642228) 8640,48грн. боргу та 1728,01грн. штрафу, а всього 10368,49грн., а також 103,68грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 24 грудня 2010 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна