Рішення № 13025173, 15.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р. Справа № 47/271-10

вх. № 9680/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д. довіреність б/н від 18.11.10 р.;

відповідача - Фадєєва О.П. довіреність б/н від 29.09.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Агро", м. Харків

про стягнення 920367,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-Агро" заборгованості в сумі 920 367,07 гривень, яка складається з основної заборгованості в сумі 743 670,00 грн., 3% річних від простроченої суми – 10 173,41 грн., 28 780,03 грн. – проценти за користування чужими грошовими коштами, 57 560,05 грн. – пені, 80 183,58 грн. – інфляційні збитки. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 17 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІАЛ-АГРО» (покупець за договором) було укладено договір поставки № 17/06-09 (надалі – Договір). На виконання умов такого договору позивачем на адресу відповідача було поставлено товару на загальну суму 12972484,98 гривень. Проте відповідач вартість отриманого товару сплатив лише частково в сумі 12356652,00 гривень. В зв’язку з чим на суму заборгованості позивачем було нараховано інфляційні, три відсотки річних, пеню та проценти за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 9 203,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2010 року прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22 листопада 2010 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2010 року у зв"язку з неявкою у судове засіданні представника відповідача розгляд справи відкладено на 06 грудня 2010 р. о 10:45.

В судовому засіданні 06 грудня 2010 року представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду доказів існування заборгованості за отриманий товар в меншому розмірі, ніж вказано позивачем в позовній заяві, та для надання заперечень щодо розрахунку штрафних санкцій, викладених позивачем в додатку до позовної заяви.

У судовому засіданні 06 грудня 2010 року оголошувалась перерва до 15 грудня 2010 року о 10-15 годині.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, але відзив на позов та витребувані ухвалами господарського суду Харківської області від 04 листопада 2010 року, 22 листопада 2010 року не надав.

В судовому засіданні 15 грудня 2010 року представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для підписання між сторонами акту звірки взаємних розрахунків, направленого відповідачем на адресу позивача, з’ясування точного розміру основної заборгованості відповідача перед позивачем та для з’ясування чи були зараховані позивачем сплачені відповідачем штрафні санкції за неналежне виконання Договору.

Представник позивача проти позову заперечувала з тих підстав, що отримання позивачем акту звірки відповідача не вплине на розгляд справи по суті, так як позивачем в матеріали справи було надано належним чином завірені копії всіх накладних та довіреностей, що підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму, заявлену в позові. Розрахунок заборгованості, який є додатком до позовної заяви, містить всі дані щодо дати та суми поставки товару, дати та суми фактичної оплати, прострочених днів, та нарахувань пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та трьох відсотків річних. Дати та суми оплати підтверджуються наданими суду належним чином завіреними копіями банківських виписок. Дві оплати штрафних санкцій, що були здійснені відповідачем, на суму 17125 грн., та 47 667,10 грн., в тому числі були включені в зазначений розрахунок.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представником відповідача при заявлені клопотання про відкладення розгляду справи не було надано суду жодних доказів або обґрунтувань неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні. Судом раніше вже задовольнялося клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи саме для того, щоб відповідач мав змогу надати суду докази існування заборгованості в іншому розмірі, ніж визначено позивачем, та для надання ним мотивованих заперечень щодо розрахунку заборгованості, який є додатком до позовної заяви. Проте незважаючи на той факт, що представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи, та мав можливості та достатньо часу для того, щоб представити суду докази на підтвердження своїх заперечень, він не скористався такими можливостями, що може свідчити про затягування розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

17 червня 2010 року, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), був укладений договір поставки № 17/06-09 (далі - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п. 1.1 Договору позивач зобов"язується передати у власність покупця повнораціонний комбікорм для дорослих промислових курей несушек (надалі - товар), а відповідач зобов"язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 12972484,98 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару відповідач не заявляв позивачу.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 1 від 18.06.2009р. до Договору сторони встановили, що до 01.09.2009 року Покупець здійснює оплату за товар на протязі 25 календарних діб після поставки товару. З 01.09.2009 року Покупець здійснює оплату за товар на протязі 20 календарних діб після поставки товару.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 12356652,00 гривень.

При цьому відповідач постійно затримував розрахунки, що призвело до нарахування позивачем на кожний день прострочення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, трьох відсотків річних та інфляційних.

Так, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі основної заборгованості у розмірі 743 670,00 грн.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені Договором поставки.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа "Позика" Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого Договором поставки .

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви складає 28 780,03 гривень. Позовні вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В п.2 Додаткової угоди № 1 від 18.06.2009 року до Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару згідно умов даного Договору, до 01.10.2009 року Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов’язання за цим договором, з 01.10.2009 року пеню в розмірі 3% на місяць від простроченої суми вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов’язання за цим договором.

Враховуючи викладене та те, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов’язок по оплаті в термін, встановлений договорами поставки, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 57 560,05 гривень відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 80 183,58 гривень та трьох відсотків річних, що становить 10 173,41 гривень, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

В зв’язку з викладеним суд вважає обґрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого з грошових сум, що поступали позивачу, в першу чергу відшкодовувались три відсотки річних, проценти за користування чужими грошовими коштами, та пеня, що були нараховані на суму заборгованості, яка існувала на момент отримання платежу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 9 203,67 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 626, 712, ч.1 ст. 1048, 1054-1056, ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст.ст. 1, 4, 12, 15, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи – відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛ-АГРО" (Харківська обл., Харківський р-н, с. Санжари, вул. Спортивна, 136, Код ЄДРПОУ 34281458, п/р 26000660002000 в ЗАТ "ДОНГОРБАНК", м. Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61000 м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) основної заборгованості в сумі 743 670,00 грн., 57 560,05 грн. пені, 28 780,93 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10 173,41 грн. – 3% річних, 80 183,58 грн. інфляційних збитків, 9 203,67 грн. – витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/271-10

Повне рішення складене 20 грудня 2010 року.