Рішення № 13025171, 13.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 67/140-10

вх. № 9531/5-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко-Харків", м. Харків

про стягнення 44599,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма "Пані Крістіна" , м. Херсон (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко-Харків", м. Харків про стягнення суми основного боргу в сумі 39547,15 грн., штрафних санкцій в сумі 5052,28 грн., державного мита в сумі 446,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору дистрибуції № 166 від 14.12.09 року, позивач виконав свої зобов"язання у повному обсязі, було поставлено продукції на загальну суму 109186,26 грн., проте відповідач свої зобов"язання за договором виконав не в повному обсязі, сплачено відповідачем товару на суму 69639,12 грн., з урахуванням чого, позивач просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 листопада 2010 року о 10:00 годині.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.10 року представник позивача надав клопотання (вх.№ 4386), в якому просить суд долучити до матеріалів справи уточнення до позовної заяви № 60/10 від 08.10.10 р., в яких просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 39547,15 грн., штрафних санкцій в сумі 4162,20 грн., витрати по замовленню витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців у розмірі 61,80 грн., державного мита в сумі 446,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., довідку № 91 від 05.11.10 року про номери розрах. рахунків в установах банку, Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців стосовно позивача станом на 08.11.10 року, Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців стосовно відповідача станом на 08.11.10 року, копію поштової квитанції № 27, № 26 від 08.11.2010 року, а також докази відправки відповідачу уточнень до позовної заяви (чек №6503 від 10.11.10 р., опис вкладення у цінний лист.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 листопада 2010 року було розгляд справи відкладено на 13 грудня 2010 року о 10:00, а також прийняті надані позивачем уточнення до позовної заяви (вх. 4386) та продовжити розгляд справи з урахуванням наданих уточнень.

Представник позивача в призначене судове засідання не з»явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (а.с. 78)

Представник відповідача в призначене судове засідання не з»явився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, проте через канцелярію господарського суду Харківської області повернулась ухвала суду від 29 жовтня 2010 року про порушення провадження у справі, з поштовою довідкою з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14 грудня 2009 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Пані Крістіна" , м. Херсон (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніко-Харків", м. Харків (дистрибютор) було укладено Договір Дистрибуції №166.

П.2.1. Договору передбачено, дистрибютор зобов»язаний надавати продавцю послуги дистрибуції, тобто, закупати продукцію у відповідності з плановим щомісячним об»ємом продажу, за свій рахунок приймати та зберігати, здійснювати дистрибуцію продукції на території дистрибуції у відповідності з цілями дистрибуції, своєчасно сплачувати продукцію за встановленою ціною, у відповідний строк.

У відповідності з п.2.4. Договору, Продавець зобов»язаний постачати Продукцію дистрибютору, а Дистриб’ютор приймати та оплачувати її у відповідності з умовами даного Договору.

На виконання умов договору, продавець поставив Дистриб’ютору продовольчі товари торгівельної марки «Пані Крістіна» та «Holiday» (продукцію), про що свідчать видаткові накладні №РН-0000839 від 26.04.2010 року на суму 47226,49 грн., №РН-0001012 від 21.05.2010 року на суму 61959,77 грн., на загальну суму 109186,26 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.9-12)

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

П.4.1. Договору передбачено, товар, який постачається дистриб’ютору, відпускається по Базовим цінам.

П.4.2. Договору передбачено, Ціна на продукцію встановлюється на основі діючого прейскуранта (прайс-листа) Продавця та включає в себе всі косвені податки, передбачені діючим законодавством. Ціна зазначається у товарній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, дистриб’ютор повернув товар на загальну суму 169,68 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення № РнА-001114 від 14.05.2010 року на суму 47,05 грн., №РнА-001862 від 16.07.2010 року на суму 60,26 грн., №РнА-001406 від 09.06.2010 року на суму 62,37 грн., скріплені печатками юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін, які містяться в матеріалах справи.(а.с. 13-18)

П.5.1. Договору передбачено, дистриб’ютор здійснює оплату за поставлений продукцію, зазначену в даному договорі, на протязі 21 календарних днів, з моменту отримання продукції, у відповідності видаткової накладної.

П.5.2. Договору, дистриб’ютор сплачує Продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або через касу продавця в межах, встановлених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, за поставлену продукцію в сумі 69469,44 грн., що підтверджується виписками банку. (а.с. 24-45)

09 вересня 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 42/10 від 09.09.2010р.) про сплату в сумі 41377,15 грн., заборгованості за поставлений товар, про що свідчить чек та опис вкладення у цінний лист, який міститься в матеріалах справи. (а.с. 46-47) Відповідач на претензію не відреагував та борг не сплатив.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 39547,15 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2352,24 грн., інфляційних в сумі 1384,15 та 3% річних в сумі 425,81 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.9.1. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов`язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 2352,24 грн., нарахованої станом на 09 серпня 2010 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2352,24 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних в сумі 425,81 грн. станом на 20.10.2010 р. та інфляційних в сумі 1384,15 грн. нараховані станом на 20.10.2010 року, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд, стягнути з відповідача витрати по замовленню витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців у розмірі 61,80 грн.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. В обгрунтування вказаної позовної вимоги позивач надав суду – квитанцію №27 від 08.11.2010 року на суму 52,70 грн., квитанцію №26 від 08.11.2010 року, в яких зазначено: призначення платежу – за отримання Витягу. (а.с.62-63)

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати по замовленню витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців у розмірі 61,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко-Харків» (61010, м.Харків, вул..Першої кінної армії, буд. 114, р/р 2600415532 в ХФ ОАО АБ «Укргазбанк» м.Харків, МФО 350448, ідентифікаційний код юридичної особи 33676690) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» (73000, м.Херсон, пр-т Текстильників,5, р/р 26004870934711 в ООФ АКБ «Укрсоцбанка», МФО 328016, ідентифікаційний код юридичної особи 23135010) суму основного боргу в сумі 39547,15 грн., пеню в сумі 2352,24 грн., інфляційних в сумі 1384,15 та 3% річних в сумі 425,81 грн., витрати по замовленню витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців у розмірі 61,80 грн., державного мита в сумі 437,71 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/140-10 складено та підписано 16.12.2010 року.