Рішення № 13025128, 29.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2010 р. Справа № 16/150-09

вх. № 7768/6-16

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 14.05.2009 р., ОСОБА_2, паспорт.

відповідача - Плахова Л.Г., довіреність №83 від 03.11.2009 р.;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства САТП-2001, м.Харків

про стягнення 174232,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства САТП-2001 збитки у розмірі 174 232,62 грн., які складаються з вартості відновлюваного ремонту автобуса у сумі 88626,30 грн.; оплати стоянки 280,00 грн.; оплати проведення оцінки шкоди в сумі 100,00 грн.; збитків спричинених в результаті простою автобуса та не отриману вигоду в сумі 85229,32 грн., також до стягнення заявлено 1742,32 грн. державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою заступника голови Господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. строк розгляду справи продовжено на 1 місяць по 25.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2009 р. строк вирішення спору по справі №16/150-09 продовжено за межі встановлені ст. 69 ГПК України.

23.12.2009р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що їх не повідомляли про проведення товарознавчої експертизи, у зв'язку з чим не мали змоги бути присутніми при проведенні експертизи. Щодо вимог позивача про відшкодування збитків пов'язаних з простоєм автомобіля в період з 01.11.2006р. по 01.04.2006р. вважає їх необґрунтованими, оскільки відсутні докази, які підтверджують, що на відновлення автомобіля необхідно було 5 місяців, крім того вказує, що надана позивачем довідка з ДПІ Київського району м. Донецька від 19.04.2007р. не може бути підставою для стягнення шкоди в сумі 85 229,32 грн. З метою повного та об'єктивного вивчення документів просить суд витребувати у ГУМВД України в Донецькій області адміністративний матеріал ЖРЗСП №1318 від 31.10.2006р., зареєстрований у Слав'янському РВ МУ МВД України в Донецькій області.

02.02.2010 р. представник відповідача надав суду клопотання, в якому просив призначити експертизу для встановлення осіб, винних у ДТП, яке сталося 31.10.2006р. за участю автомобіля КАМАЗ - 53229 державний номер АХ 39-13 АВ, який належить ТОВ "САТП -2001" та автобуса "Ікарус -250", державний номер НОМЕР_2, який належить позивачу, оскільки вважає, що зупинка автобуса "Ікарус -250", державний номер НОМЕР_2 була здійснена з порушенням вимог Правил дорожнього руху, оскільки, як вказано в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи автобус "Ікарус -250", державний номер НОМЕР_2 зупинився частково на проїзжій частині дороги, а відповідно Правил дорожнього руху у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги ( п.15.11). Проведення експертизи просить доручити ХНІІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, та на вирішення експертам поставити питання, згідно запропонованого переліку.

02.02.2010 р. позивач надав суду клопотання в якому просить призначити по справі судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд експертів поставити питання, згідно переліку запропонованого у клопотанні.

17.02.2010 р. представник відповідача надав суду заперечення, в якому вказує, що заперечує проти проведення товарознавчої експертизи з визначення вартості ремонтних робіт автобусу "Ікарус-250" державний номер НОМЕР_2 експертною установою м. Донецька, оскільки доцільніше доручити проведення обох експертиз одній експертній установі, а саме ХНІІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, проведення обох експертиз однією експертною установою прискорить надання експертних висновків.

10.03.2010 р. позивач надав заперечення проти клопотання про призначення автотехнічної експертизи.

01.04.2010 р. до канцелярії господарського суду надійшли матеріали №140 про відмову в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2010 р. було призначено у справі 16/150-09 комплексну (автотоварознавчу та автотехнічну) судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та зупинено провадження у справі.

17.08.2010 р. до канцелярії господарського суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок автотехнічної експертизи від 23.07.2010 р. №3364 по справі №16/150-09, згідно висновку якого по питанню:

1. Вданій дорожній ситуації водій ОСОБА_5 повинен був діяти згідно вимогами п.п. 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху України.

Водій ОСОБА_6 в даній дорожній ситуації повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д"; 15.11; та 15.14 Правил дорожнього руху України.

2, 3, 4, 5, 6. В дорожній ситуації що розглядається, зупинка автобуса водієм ОСОБА_6 здійснена всупереч вимогам п.п 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України.. Дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України, і створювали перешкоду для руху автомобіля КАМАЗ.

В дорожній ситуації що склалася, технічна можливість уникнути пригоди зі сторони водія ОСОБА_5, при умові, що швидкість руху автомобіля відповідала умовам видимості дороги, обумовлювалася виконанням ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою. При умові, якщо швидкість руху автомобіля була меншою ніж допускається по умовами видимості, дані висновки будуть підтверджуватися.

При умові, якщо швидкість руху автомобіля була більшою ніж допустима по умовам видимості, технічна можливість уникнути наїзду на автобус зі сторони водія ОСОБА_5 обумовлювалася виконанням ним вимога п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_5 в даному випадку не відповідали вимогам п.п. 12.2 та 12.3 правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою.

7, 8, 9. В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України, виконанням яких обумовлювалася технічна можливість уникнути пригоди з його сторони. Дії водія ОСОБА_6, які не відповідали вимогам п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою

10, 11. З мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку, питання про те, чи міг нероботоздатний стан аварійних ліхтарів автобусів стати однією із причин виникнення ДТП, коли виникла їх несправність, та чи мав водій ОСОБА_6 при наявності даної несправності технічну можливість запобігти ДТП, не вирішувалося.

30.09.2010 р. з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи 16/150-09 та повідомлення про неможливість надання висновку експертизи №5275 від 16.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2010 р. провадження у справі 16/150-09 було поновлено.

02.11.2010 р. надав через канцелярію суду аналіз висновку автотехнічної експертизи №5272/5273 від 23.07.2010 р. та уточнення до відзиву на позов в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 02.11.2010 р. оголошувалась перерва до 14:30 год. 10.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 29.11.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує щодо позовних вимог з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях, надав пояснення щодо суті спору.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

31.10.2006р. в 03 год. 40 хв. в Славянському районі Донецької області на 661 км +52м автошляху "Київ - Харків- Довжанське" (напрямку м. Довжанське) сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автобуса "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить СПДФО ОСОБА_2 (водії - ОСОБА_6 та ОСОБА_8) та автомобіля "КАМАЗ -53229" реєстраційний номер АХ 39-13 АВ, який належить ВАТ САТП-2001 (водій - ОСОБА_5). В результаті ДТП водії ОСОБА_8, ОСОБА_5 загинули, обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як вбачається з матеріалу №140 про відмову в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди, в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6 по ст. 286 КК України - відмовлено, через відсутність в його діях ознак складу злочину; постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.02.2007р. в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 - відмовлено, на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.02.2007р.).

Дослідивши висновок судової автотехнічної експертизи від 23.07.2010 р. №3364 по справі №16/150-09, у якому зазначено, що в дорожній ситуації, що розглядається, водій ОСОБА_5 повинен був рухатись зі швидкістю, яка б відповідала умовам видимості елементів проїзної частини, а з моменту виявлення перешкоди прийняти міри до гальмування, або безпечного обїзду перешкоди, то водій ОСОБА_5 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.2 та 12.3. Правил дорожнього руху України. Вказана ж водієм ОСОБА_6 причина зупинки автобуса, не підпадає під термін "вимушена зупинка", тому зупинку автобусу в темну пору доби за межами населеного пункту водій ОСОБА_6 повинен був здійснювати на спеціальних площадках, або за межами дороги, що передбачено вимогами п.п. 15.1 та 15.11 Правил дорожнього руху України. Згідно схеми ДТП зупинка автобуса здійснювалася на проїзній частині, де малося закруглення дороги вліво. Сліду юзу, у вигляді двох прямолінійних смуг довжиною 9,8 м, займають 1,74 м проїзної частини від правого узбіччя, а відстань між правим та лівим слідом складає 0,6 м. Це свідчить про те, що слід юзу був залишений спареними колесами задньої вісі автобуса, а з урахуванням розташування пошкоджень на задній частині автобуса і передній частині автомобіля та кінцевого розташування автобуса, зафіксовані прямолінійні сліди юзу були залишені задніми лівими колесами автобуса. Таким чином, зупинка автобуса відбулася таким чином, що його габарити займають майже 1,8 м проїзної частини, повністю асфальтоване узбіччя і частково (біля 0,2 м) на ґрунтовому узбіччі. При цьому, в момент зупинки автобуса відстань між його лівою боковою частиною та лінією дорожньої розмітки 1.1, що ділить потоки зустрічних напрямків, складала біля 2,1 м (3,83-1,74=2,09 м). Згідно вимог п. 15.9 "д" Правил дорожнього руху України зупинка заборонена в місцях, де відстань між суцільною лінією та транспортним засобом менше ніж 3 м. Оскільки водій ОСОБА_6 зупинив автобус в темну пору доби на проїзній частині і частково на узбіччі таким чином, що відстань від габариту автобуса до суцільної лінії дорожньої розмітки складала менше З м, що суперечить вимогам п.п. 15.9 "д" Правил дорожнього руху України. Згідно схеми ДТП, на відстані 35,6 м від зони осипу уламків скла діаметром 2,2 м, яка являється одним із інформативних ознак розташуванні місця зіткнення транспортних засобів, знаходився знак аварійної зупинки. В протоколі огляду місця пригоди вказано, що видимість на момент огляду: урахуванням туману, складала не більше 50 м. Якщо в якості вихідних даних прийняти ці дані, то в момент об'єктивної можливості виявити на дорозі знак аварійної зупинки, автомобіль КАМАЗ від задньої частини автобуса знаходився на відстані 85,6 м (50+35,6=85,6 м). Дійсна швидкість руху автомобіля КАМАЗ в матеріалах справи не встановлена. Однак, при умові, якщо водій ОСОБА_5 до виявлення знаку аварійної зупинки рухався зі швидкістю, що відповідала вказаній в протоколі огляду місця події видимості дороги (50 м), то з моменту виявлення на дорозі знаку аварійної зупинки, водій ОСОБА_5 мав технічну можливість своєчасним гальмуванням уникнути наїзду на автобус.

Суд погоджується з висновками судового експерта, що в даній дорожньо-транспортній ситуації:

- водій ОСОБА_5 повинен був діяти згідно вимогами п.п. 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_6 в даній дорожній ситуації повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д"; 15.11; та 15.14 Правил дорожнього руху України;

- зупинка автобуса водієм ОСОБА_6 здійснена всупереч вимогам п.п 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України, і створювали перешкоду для руху автомобіля КАМАЗ;

- технічна можливість уникнути пригоди зі сторони водія ОСОБА_5, при умові, що швидкість руху автомобіля відповідала умовам видимості дороги, обумовлювалася виконанням ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою. При умові, якщо швидкість руху автомобіля була меншою ніж допускається по умовами видимості, дані висновки будуть підтверджуватися.

При умові, якщо швидкість руху автомобіля була більшою ніж допустима по умовам видимості, технічна можливість уникнути наїзду на автобус зі сторони водія ОСОБА_5 обумовлювалася виконанням ним вимога п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_5 в даному випадку не відповідали вимогам п.п. 12.2 та 12.3 правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою.

- дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України, виконанням яких обумовлювалася технічна можливість уникнути пригоди з його сторони. Дії водія ОСОБА_6, які не відповідали вимогам п.п. 1.5; 15.1; 15.9 "д" та 15.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (надалі ПДР України) ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно до п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. (1.4. ПДР України).

Суд зазначає, що Правилами дорожнього руху встановлено, що водій під час вибору швидкості та прийомів керування транспортним засобом повинен ураховувати дорожню обстановку - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожніх знаків та ін.).

Судом встановлено, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "КАМАЗ -53229" реєстраційний номер АХ 39-13 АВ ОСОБА_5, який належить ВАТ САТП-2001 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху:

- п. 12.2. у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

- п. 12.3. у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

У даній дорожній обстановці дії водія автобуса "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6, який належить СПДФО ОСОБА_2, не відповідали вимогам Правил дорожнього руху:

- п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху;

- п. 15.1. зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі;

- п. 15.9. "д" зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

- п. 15.11. у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги;

- п. 15.14. у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.

За таких обставин, враховуючи, що обома водіями були допущені суттєві, грубі порушення правил дорожнього руху, визначаючи розмір вини, суд керуються тим, що хоча водієм ОСОБА_6 було порушено більше пунктів ПДР України, але за своєю суттю вони збігаються до одного правопорушення, а саме неправильної зупинки, таким чином, суд приходить до висновку, що наявна вина обох водіїв у скоєнні ДТП, яка співвідноситься як 50 (ОСОБА_6) : 50 (ОСОБА_5), то розмір заподіяної шкоди підлягає відшкодуванню у відповідній частині.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України установлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною 2 статті 1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується (т. 3 а.с. 38-42) та не заперечується представником відповідача, що ОСОБА_5 в момент ДТП (31.10.2006 р.) знаходився у трудових відношеннях з відповідачем та здійснював керування автомобілем, який є власністю відповідача.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 88626,30 грн. матеріального збитку понесеного у звязку з відновлення автобуса "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2, в обґрунтування суми збитку посилається на висновок спеціаліста №45 (т.1 а.с. 19-30) згідно якого вартість матеріального збитку спричиненого власнику автобуса "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 88626,30 грн.

В підтвердження понесених витрат надав суду: товарні чеки б/н від 18.06.2006 р. згідно яких було придбано коробку передач (вартістю 25 500,00 грн.) та двигун №100228/122 (вартістю 60000,00 грн. (т. 1 а.с. 32), видаткову накладну №ЧП-001533 від 11.04.2007 р. на суму 4758,00 грн. (т. 1 а.с. 33), товарний чек №1533 від 11.04.2007 р. на суму 4758,00 грн. (т. 1 а.с. 32), видаткову накладну № 000000056 від 11.01.2007 р. на суму 1353,65 грн. (т. 1 а.с. 34), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 41 від 11.01.2007 р. на суму 1353,65 грн., товарний чек б/н від 01.04.2007 р. на суму 2255,00 грн. (т. а.с. 32), накладну від 05.11.2007 р. згідно якої придбано елементи кузова Ікаруса на суму 3600,00 грн. (т. 1 а.с. 69) та акт здавання - приймання робіт №0610-1 від 30.03.2007р. на суму 3462,50 грн. (т. 1 а.с. 72), всього на загальну суму 100929,15 грн.

Суд не приймає у якості доказу понесених позивачем витрати на відновлення автобуса "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2 товарні чеки б/н від 18.06.2006 р. згідно яких було придбано коробку передач (вартістю 25 500,00 грн.) та двигун №100228/122 (вартістю 60000,00 грн.)(т. 1 а.с. 32), оскільки деталі були придбані до ДТП, позивач не надав суду доказів на який саме автобус було придбано ці деталі (позивач у позовній заяві сам зазначає, що має ще 2 автобуси), що саме їх було поставлено на пошкоджений в ДТП автобус, також позивачем не надано доказів, того що коробка передач та двигун на пошкодженому в результаті ДТП автобусі "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2 не підлягали відновленню, а потребували повної заміни.

Ухвалами від 29.09.2009 р., 04.11.2009 р., 22.12.2009 р. та 10.03.2009 р. господарський суд Харківської області зобов'язав позивача надати суду докази оплати за відновлення автобуса у сумі 88626,30 грн.

Позивач без поважних причин не надав суду витребувані документи, необхідні для вирішення спору, оскільки позивач ухиляється від виконання вимог суду та без поважних причин не подав витребувані господарським судом документи, необхідні для вирішення спору, які мав можливість надати; доказів поважності причин не надання витребуваних судом документів не надав, за відсутності доказів оплати за відновлення автобуса у сумі 88626,30 грн., суд не має можливості дати правову спірним правовідносинам і вирішити даний спір по суті за наявними в справі матеріалами у звязку з чим, суд, керуючись п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення 88626,30 грн. матеріального збитку понесеного у звязку з відновлення автобуса "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити без розгляду.

Щодо позовних вимог стягнення збитків спричинених в результаті простою автобуса та не отриману вигоду в сумі 85229,32 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:... завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 1166 Цивільного кодексу України, регулює загальні підстави відповідальності за завдання шкоди, підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причиний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України), тобто відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між ними.

Суд приходить до висновку, що позивач не надав в обґрунтування розміру завданих йому збитків жодних належних документів та доказів, які б свідчили про реальність понесених збитків (упущеної вигоди) саме у розмірі 85229,32 грн., розмір збитків було розраховано позивачем шляхом розділення отриманого ним за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2007 р. доходу у розмірі 170 459,64 грн. (довідка Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька), при цьому позивач не надав суду доказів, що автобус "Ікарус-250" реєстраційний номер НОМЕР_2 за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2007 р. приніс би прибуток у розмірі 85229,32 грн., також позивачем не надано доказів, що ним було здійснено всі заходи, щодо зменшення суми збитків, а саме відремонтувати автобус в більш короткий термін ніж 5 місяців, доказів не можливості замінити автобус, що ремонтувався іншим та доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками позивача.

За таких обставин суд відмовляє у задоволені вимог в частині стягнення 85229,32 грн. збитків спричинених в результаті простою автобуса та не отриману вигоду в сумі 85229,32 грн. як не доведені.

Позивачем до стягнення заявлено 3 000,00 грн. за послуги адвоката, в якості доказу сплати за послуги адвоката позивач надав суду квитанцію до прибуткового касового ордеру №278 від 14.05.2009р. на суму 3 000,00 грн. підстава сплати договір про надання правової допомоги.(т. 1 а.с. 35) .(т. 1 а.с. 35).

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Згідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дослідивши надану квитанцію до прибуткового касового ордеру №278 від 14.05.2009р. на суму 3 000,00 грн.(т. 1 а.с. 35), суд не приймає її як належний доказ здійснення адвокатських послуг по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства САТП-2001 про стягнення 174232,62 грн., оскільки з квитанції суд не має змоги встановити, за які саме адвокатські послуги та по якій справі сплачено грошові кошти у сумі 3000,00 грн.

За таких підстав, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 000,00 грн. у якості витрат на оплату послуг адвоката.

Також позивач вказує, що ним було понесені повязані з проведенням автотоварознавчої дослідження з оцінки розміру збитків в сумі 100,00 грн. та 280,00 грн. за збереження пошкодженого автобуса на платній стоянці ФОП ОСОБА_9 з 31.10.2006 р. по 28.11.2006 р. (квитанція №058014).

Враховуючи, що судом встановлена обопільна вина водіїв у скоєні ДТП, суд приходить до висновку про покладення на відповідача вказаних вище збитків пропорційно до вини його водія (у розмірі 50%), та вважає належним стягнути 50,00 грн. за проведення автотоварознавчої дослідження з оцінки розміру збитків та 140,00 грн. за збереження пошкодженого автобуса на платній стоянці, оскільки вони є належно та допустимо доведеними, в частині стягнення 50,00 грн. за проведення автотоварознавчої дослідження з оцінки розміру збитків та 140,00 грн. за збереження пошкодженого автобуса на платній стоянці збитків, суд - відмовляє.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У стаття 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись 11, 22, 1166, 1172, 1187, 1188, 1193 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4-7, 12, 28, 32-33, 43, 44- 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001", код ЄДРПОУ 31013004 (61039, м.Харків, вул.. Виконкомівська, 30 (у т.ч. р/р 26004301814056 безбалансове від. №4 філії Харківського центрального ПІБ м. Харків, МФО 351458) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4 (АДРЕСА_1 (відомості про відкриті в банківських установах розрахункові рахунки в матеріалах справи - відсутні) 50,00 грн. за проведення автотоварознавчої дослідження з оцінки розміру збитків, 140,00 грн. за збереження пошкодженого автобуса на платній стоянці, витрати по сплаті держмита в розмірі 1,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 0,26грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 88626,30 грн. залишити без розгляду.

4. У задоволені позовних вимог про стягнення збитків спричинених в результаті простою автобуса та не отриману вигоду в сумі 85229,32 грн.,3 000,00 грн. у якості витрат на оплату послуг адвоката, 50,00 грн. за проведення автотоварознавчої дослідження з оцінки розміру збитків та 140,00 грн. за збереження пошкодженого автобуса на платній стоянці - відмовити.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2010 р.