Рішення № 13025010, 17.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2010 р.Справа № 22/161-10-3865 За позовом: Закритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД"; до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ЛІДЕР";

про стягнення 468570,52грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Волочнюк О.С. - представник за довіреністю № б/н від 05.06.2010р.;

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ": -не з'явився;

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ЛІДЕР": -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський винзавод” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв” та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР" про стягнення 468570,52грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий резерв»на користь Закритого акціонерного товариства «Ізмаїльський винзавод»1000 грн. заборгованості ТОВ Торгова Група «Лідер», забезпеченої порукою та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Лідер»на користь Закритого акціонерного товариства «Ізмаїльський винзавод»суму 457753,20грн. - основний борг, 2311,65грн.-неустойки, 4705,70грн. - індекс інфляції, 3799,97грн. - 3%річних, всього - 468570грн. 52 коп., з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" в судове засідання не з’явився, надав лист, згідно якого позовні вимоги визнав та просив суд розглянути справу без його участі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ЛІДЕР" в судове засідання не з’явився надав відзив на позов, у відповідності до якого проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача у судовому засіданні, суд встановив:

01 лютого 2009 року між Закритим акціонерним товариством „Ізмаїльський винзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв” був укладений договір поручительства, за яким ТОВ „Фінансовий резерв” на добровільних підставах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” у випадку порушення ТОВ „Літа Центр” в особі Івано-Франківської філії ТОВ „Лідер”, що виникають з умов договору поставки №1-02-09 від 01 лютого 2009 року, але не більше 1000,00 грн. (п.п. 1.2., 2.1. 2.2. договору поручительства).

Також 01 лютого 2010 року між ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лідер” був укладений договір поставки №1-02-09, згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачу - вино, винопродукцію та води, у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов’язався прийняти на себе товар та сплатити його вартість. Найменування, асортимент та ціна товару визначається у відповідності з товарно-супровідною документацією (п. 1.2 договору).

Так, позивач вказує, що в період з 18.02.2010 р. по 20.05.2010 р. згідно з умовами договору поставки була проведена поставка товару відповідачу на загальну суму 457753,20грн., що підтверджується накладними:

-          накладна №1055 від 18.02.2010 р. на суму 120 525, 90 грн.;

-          накладна №5764 від 17.03.2010 р. на суму 4 860, 00 коп.;

-          накладна №5763 від 17.03.2010 р. на суму 136 692, 00 коп.;

-          накладна №6033 від 17.04.2010 року на суму 5 877, 54 коп.;

-          накладна №6032 від 17.04.2010 року на суму 40 731,30 коп.; накладна №6034 від 17.04.2010 року на суму 91 766,70 коп.; -          накладна №1179 від 20.05.2010 року на суму 47 723,76 коп.;

-          накладна №1180 від 20.05.2010 року на суму 9 576, 00 коп.

Поставка товару здійснюється окремими партіями впродовж всього строку дії договору поставки. Партією вважається кількість і вартість товару, вказаного в одній видатковій (транспортній) накладній (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору підставою для поставки партії товару являється заявка, здійснена покупцем по телефону, шляхом факсимільного зв’язку або електронної пошти, з подальшим направленням її у письмову вигляді з підписом уповноваженої особи покупця, впродовж 24 годин з моменту подачі (повідомлення) покупцем заявки про поставку товару.

В п.2.3 договору зазначено, що заявка на поставку товару узгоджується з постачальником по найменуванню, кількості, асортименту, ціні товару, а також місцю доставки.

Датою переходу права власності на поставлений товар вважається дата передачі товару покупцю, про що останній ставить відповідну відмітку у накладній про отримання товару (п. 2.6 договору).

Порядок розрахунків і ціна визначені в розділі 4 вказаного договору. Так, згідно п. 4.1 договору покупець сплачує поставлені товари по цінам, вказаним в накладних на кожну партію товару, які формуються на підставі заявок та вважаються прийнятими з моменту підписання накладної на товар. Зазначена в п. 4.1 ціна товару включає в себе ПДВ, транспортні витрати з доставки товару (п. 4.2 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідачем станом на 30.09.2010 року борг по договору поставки №1-02-09 від 01 лютого 2009 року не погашений. Таким чином основний борг по договору ТОВ Торгова група «Лідер»станом на 30.09.2010 року складає: 457753 грн. 20 коп.

Згідно пункту 3.2.4. договору поставки №1-02-09 від 01 лютого 2009 року покупець повинен сплатити вартість товару. Пунктом 10.3. договору одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач - ТОВ „Лідер” були порушені умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, відповідач згідно вимог договору та діючого законодавства несе відповідальність перед постачальником в повному обсязі, в тому числі по штрафу та пені.

Згідно з п. 7.1 договору, у випадку порушення покупцем терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5%, за кожний день прострочення оплати товару.

Згідно пункту договору 4.3. покупець проводить оплату за кожну партію товару в термін 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається фактичне підписання документів.

Остання продаж товару відбулась 20.05.2010 року, тобто відповідач повинен був сплатити за поставлений йому товар не пізніше 21.06.2010 року. Кількість прострочений днів по оплаті товару складає 101 день.

Основний борг відповідача по договору станом на 30.09.2010 року складає 2311 грн. 65 коп. (згідно наданого розрахунку).

Крім того, у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції за період з 21.05. 2010 р. по 30.09.2010 року складає 4 705 грн.70 коп. (згідно наданого розрахунку).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи те, що ні законом, ні договором не встановлено іншого відсотку річних, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на основну суму заборгованості в розмірі 3799,97 грн. (згідно наданого розрахунку).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача –ТОВ „Фінансовий резерв” 1000 грн. заборгованості забезпечені порукою, суд зазначає наступне.

Як визначено ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Також згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ „Ізмаїльський винзавод” обґрунтовані, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий резерв»(поштова адреса: Україна, 65065, м. Одеса, вул. Космонавтів, 19/2, кв. 50, ідентифікаційний код 33509549, п/р 26005002347001 в ОФ АТ "Укрінбанк" м. Одеса, МФО 328696) на користь Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; код ЄДРПОУ 00412033) заборгованість у розмірі 1000 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер” (юридична адреса: 70600, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, провулок Водопровідний, кв.9,р/р 26004333499991 Банк ЗОФ АКБ, Укрсоцбанк, м. Запорожжя, код ЕДРПОУ: 36204621, МФО 313010 свідоцтво ПДВ №100157831) на користь Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; код ЄДРПОУ 00412033) суму: 457753,20 грн. - основний борг, 2311,65 грн. –неустойка, 4705,70грн. – індекс інфляції, 3799,97грн. - 3%річних, всього 468 570грн. 52 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5000грн., 236 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 22.12.2010р.