Рішення № 13024902, 07.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2010 Справа №15/64

За позовом комунального шляхово-експлуатаційного підприємства м. Ужгорода, м. Ужгород

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення 309,24 грн.,

Суддя Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача Жихарева О.В., представник за дорученням №213 від 13.09.10;

від відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: комунальним шляхово-експлуатаційним підприємством м. Ужгорода заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 309,24 грн.

Позивач підтримав позовні вимоги повністю. Виконав вимоги суду та подав витребувані судом документи. В засіданні суду оглянуто оригінал договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №1-283 від 01.06.09 та оригінал квитанції про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Надіслана поштова кореспонденція на юридичну адресу відповідача (АДРЕСА_1) з ухвалою суду про порушення провадження від 18.11.10 повернулася до господарського суду області з відміткою органу звязку „…за закінченням терміну зберігання”.

На запит позивача державний реєстратор подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому підтвердив знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 15).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (інформаційний лист ВГСУ 02.06.2006 N01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між комунальним шляхово-експлуатаційним підприємством м. Ужгорода (позивач виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач споживач) 01 червня 2009 року укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за №1-283, на умовах якого споживач доручає, а виконавець надає йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів ДК 016-97 (90.00.2), що утворюються у споживача, власним автотранспортом на спеціально облаштоване сміттєзвалище, їх знешкодження та захоронення, на умовах договору.

Договором сторін передбачено, що плата за послуги з вивезення твердих побутових відходів вноситься споживачем не пізніше пятого числа поточного місяця за надання послуг протягом цього місяця в сумі 103,08 грн. (п. п. 2.3, 2.5 договору).

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за надані послуги виконав частково.

08.12.09 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості в розмірі 515,40 грн., яка частково задоволена в сумі 206,16 грн. (арк. спр. 10, 11, 19-22).

Таким чином, станом на день подання позовної заяви (16 листопада 2010 року) заборгованість відповідача перед позивачем склала 309,24 грн. боргу.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобовязання (зобовязання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 309,24 грн., яку відповідач не спростував; отже, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 309,24 грн. боргу.

Крім того, відповідач частково оплачував надані йому послуги, чим також визнав наявну заборгованість.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер ФОП НОМЕР_1, іден. код відсутній) на користь комунального шляхово-експлуатаційного підприємства м. Ужгорода, вул. Проектна, 3, м. Ужгород (р/р 26004301202414 в ПІБ м. Ужгорода, МФО 312163, код ЄДРПОУ 03328362) суму 309 /Триста девять/ грн. 24 коп., а також суму 102 /Сто дві/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 /Двісті триста шість/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Ващиліна Н.М.

Повний текст рішення від 07.12.10 у відповідності до ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України складений та підписаний 14.12.10.