Рішення № 13024841, 09.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010

Справа №2-7/5483-2010

За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (95000, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32, ідентифікаційний код 20680287)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» (97055, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Кримська, 1, ідентифікаційний код 31983188)

Про стягнення 1 737 552,46 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивачів – Роде С. В., предст., дов. від 21.09.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду АР Крим в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Октябрьський вино-коньячний завод" 1 737 552,46 грн. заборгованості за договором №017/06-1/01-09 від 09.09.09 р. про факторингове фінансування з регресом та за Кредитним договором №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р., укладеним між ТОВ «Октябрьське» та забезпеченим порукою Закритим акціонерним товариством "Октябрьський вино-коньячний завод".

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором про факторингове фінансування з регресом №017/06-1/01-09 від 09.09.2009 р. у загальній сумі 761 272,32 грн., з яких 641 859,67 грн. заборгованості за факторинговими операціями, 97 658,00 грн. – заборгованість за відсотками, 21 753,85 грн. – заборгованість за комісією. Вказану заборгованість позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач також зазначає, що відповідач у справі на підставі договору поруки від 28.03.2007 р. є поручителем за виконання зобов’язань ТОВ «Октябрьське» перед Банком за кредитними договорами №010/02-5/38-07 від 28.03.2007 р., №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р., №010/02-5/121-07 від 18.10.2007 р. Позивач повідомляє, що станом на 08.11.2010 р. заборгованість Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод», як поручителя ТОВ «Октябрьське», перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р. складає 976 280,14 грн., до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена, у тому підлягає стягненню примусово.

У судовому засіданні, що відбулося 23.11.2010 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що 28.08.2008 р. між Банком та ЗАТ «Октябрьський вино-коньячний завод» було укладено додаткову угоду до договору поруки від 28.03.2007 р., згідно якої зазначений договір поруки втратив чинність. У зв’язку з цим позивач повідомив, що на момент подання позову були відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р., укладеним з ТОВ «Октябрьське» і забезпеченим порукою з ЗАТ «Октябрьський вино-коньячний завод», в розмірі 976 280,14 грн., а тому просить суд:

- припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р., укладеним з ТОВ «Октябрьське» і забезпеченим порукою з ЗАТ «Октябрьський вино-коньячний завод», в розмірі 976 280,14 грн.;

- повернути Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» з Державного бюджету України надмірно сплачене в цій частині державне мито в розмірі 9762,8 грн. та видати відповідну довідку про її повернення;

- стягнути з відповідача заборгованість за договором №017/06-1/01-09 від 09.09.09 р. про факторингове фінансування з регресом в сумі 761 272,32 грн.

Надана позивачем заява була прийнята судом до розгляду та залучена до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.09.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (Банк), та Закритим акціонерним товариством «Октябрьський вино-коньячний завод» (Клієнт) був укладений договір про факторингове фінансування з регресом №017/061/01-09, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор (Банк) зобов’язується здійснювати факторингове фінансування Клієнта шляхом надання грошових коштів в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов’язується відступити Факторові (Банку) Права грошової вимоги, строк платежу за якими не настав, до третіх осіб – Боржників за контрактами. Факторингове фінансування за цим Договором здійснюється на умовах регресу.

За цим Договором Право грошової вимоги є відступленим Клієнтом Факторові (Банку) з моменту підписання Сторонами Реєстру переданих документів. Внаслідок відступлення Права грошової вимоги Фактор (Банк) замінює Клієнта у зобов’язанні з оплати, яке виникло на підставі Контракту та Документів. За цим Договором до Фактора (Банку) переходять всі права Клієнта за Контрактом (включаючи права на отримання документів, неустойки та інших платежів за Контрактом) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу Права грошової вимоги (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору Клієнт гарантує та несе солідарну відповідальність за те, що Права грошової вимоги, що відступаються Клієнтом Факторові (Банку) на підставі цього Договору, відповідають таким вимогам:

- права грошової вимоги до Боржника, що відступаються Клієнтом Факторові (Банку), дійсно виникли за контрактами, за фактично поставлену продукцію та/або надані послуги, в сумі, кількості, за період та згідно документів, що надані Клієнтом Факторові (Банку) згідно вимог цього Договору;

- Факторові (Банку) відступається дійсна вимога;

- Боржник не має заперечень проти вимоги Клієнта та/або Фактора (Банку);

- На дату підписання цього Договору та кожну дату підписання Реєстру переданих документів, у Боржника не має будь-яких зустрічних грошових вимог до Клієнта.

В пункті 2.1 Договору сторони передбачили, що умови придбання Фактором (Банком) прав грошової вимоги за Контрактами визначаються в кожному випадку шляхом підписання Додаткової угоди до цього договору (за формою згідно Додатку №2 до цього Договору), в якій відображаються визначені Фактором (Банком):

- перелік Боржників, їх категорії, номери та дати укладення Контрактів;

- розмір ліміту на кожного Боржника;

- розмір першого платежу за всіма правами грошової вимоги до Боржника;

- строк платежу Боржника за Контрактом.

Згідно з пунктом 2.3 Договору придбання Прав грошових вимог за цим Договором шляхом підписання Реєстру переданих документів здійснюється Фактором (Банком) лише при одночасному дотриманні вимог, визначених сторонами в цьому пункті Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за придбані Права грошових вимог Фактор (Банк) не пізніше банківського дня Фактора (Банку), наступного за днем підписання Фактором Реєстру переданих документів, перераховує грошові кошти в сумі Першого платежу, розмір якого визначений Реєстром переданих Документів, на поточний рахунок Клієнта.

Відповідно до пункту 3.2 Договору за одержання Клієнтом у своє розпорядження грошових коштів до настання строку виконання Боржником грошових зобов’язань за Контрактом, Клієнт зобов’язаний сплачувати Факторові (Банку) наступну плату в розмірах, визначених Додатком №1 до цього Договору:

- проценти за користування грошовими коштами в сумі першого платежу згідно з Реєстром переданих Документів з дня перерахування Фактором (Банком) першого платежу на поточний рахунок Клієнта до дати отримання Фактором (Банком) грошових коштів за Контрактом в сумі першого платежу від Боржника або від Клієнта як поручителя по зобов’язанням Боржника;

- в день перерахування Фактором (Банком) першого платежу на поточний рахунок Клієнта, Клієнт зобов’язаний сплатити Факторові (Банку) комісію за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям;

- у випадку несвоєчасного виконання Боржником своїх зобов’язань перед Фактором (Банком) та Контрактом, Клієнт сплачує Фактору (Банку) комісію за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям по простроченій заборгованості. Комісія сплачується в дату погашення заборгованості за Контрактом Боржником чи Клієнтом як Поручителем, або на наступний день після закінчення Строку виконання зобов'язань Поручителем (в залежності від того, яка з подій настала раніше;

- у випадку невиконання Клієнтом зобов'язань передбачених п. 6.2 цього Договору протягом Строку виконання зобов'язань Поручителем, Клієнт зобов'язується сплатити Фактору (Банку) Комісію за регрес;

- Клієнт зобов'язаний сплатити Фактору (Банку) комісію за встановлення ліміту факторингового фінансування за цим Договором відповідно до Додатку 1 до цього договору.

Платежі, що повинні бути здійснені Клієнтом/Боржником на користь Фактора (Банку) за цим Договором, вважаються здійсненими належним чином, якщо грошові кошти в сумі платежу були зараховані на рахунки Фактора (Банку) не пізніше 16-00 останнього банківського дня строку здійснення платежу за цим Договором. У випадку здійснення платежу після зазначеного часу, датою фактичного здійснення платежу вважається наступний банківський день (п. 3.5 Договору).

В Додатку №1 до Договору про факторингове фінансування з регресом сторони визначили тарифи – проценти за надані платежі, комісія за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям, комісія за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям по простроченій заборгованості, комісія за внесення змін до умов Договору за ініціативою Клієнта, комісія за регрес, комісія за встановлення ліміту факторингового фінансування. В подальшому вказані тарифи були викладені в редакції Додаткової угоди №017/06-1/01-09/02 від 29.10.2009 р.

Додатковою угодою №017/06-1/01-09/01 від 09.09.2009 р. сторони, додатково до умов, визначених Договором про факторингове фінансування з регресом, визначили зобов’язання Клієнта по сплаті процентів та комісій.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами була укладена Додаткова угода до договору про факторингове фінансування з регресом (Додаток №2 до Договору, а. с. 21), за якою Клієнт відступив Банку право грошової вимоги до Приватного підприємства «Бель» за Договором поставки №1-ЮР від 26.12.2008 р.

22.01.2010 р. між сторонами у справі був підписаний реєстр переданих документів №12, згідно з яким Клієнт відступив Факторові (Банку) Право грошової вимоги до ПП «Бель» вартістю 776 054,71 грн., що випливає з контракту №1-ЮР від 26.12.2008 р. та підтверджується видатковою накладною №РН-338 від 31.12.2009 р. Строк платежу за контрактом визначений 01.03.2010 р., сума першого платежу – 620843,77 грн., строк виконання зобов’язань Поручителем – 16.03.2010 р. За вказаним реєстром Банк зобов’язався перерахувати Клієнту суму першого платежу в розмірі 620 843,77 грн.

За реєстром переданих документів №13 від 03.02.2010 р. Клієнт відступив Банку наступні права грошових вимог до ПП «Бель», що випливають з контракту №1-ЮР від 26.12.2008 р. на загальну суму 1 054 523,31 грн.:

- за видатковою накладною №РН-338 від 31.12.2009 р. – сума першого платежу – 66301,73 грн.;

- за видатковою накладною №РН-339 від 31.12.2009 р. – сума першого платежу – 988221,58 грн.

Строки платежів за контрактом та строки виконання зобов’язань Поручителем – ті самі, що були зазначені в реєстрі №12 – 01.03.2010 р. та 16.03.2010 р. відповідно.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що 22.01.2010 р. позивачем був наданий відповідачеві факторинговий перший платіж згідно реєстру переданих документів №12 від 22.01.2010 р. в розмірі 620 843,77 грн. (а. с. 54), а 03.02.2010 р. був наданий факторинговий перший платіж згідно реєстру переданий документів №13 від 03.02.2010 р. в сумі 1 054 523,31 грн. (а. с. 55).

Платіжним дорученням №93 від 23.03.2010 р. (а. с. 33, зв.) Приватним підприємством «Бель» були перераховані Закритому акціонерному товариству «Октябрьський вино-коньячний завод» кошти в сумі 687 145,50 грн. за «коньяк згідно накладної №рн-338 від 31.12.2009 р. по договору факторингу №017/06-1/01-09 від 09.09.2009 р.». Ця сума меморіальним ордером №1 від 23.03.2010 р. була перерахована Банком на повне погашення першого платежу згідно реєстру №12 та часткове погашення першого платежу згідно реєстру №13.

Платіжним дорученням №97 від 25.03.2010 р. (а. с. 33) Приватним підприємством «Бель» були перераховані Закритому акціонерному товариству «Октябрьський вино-коньячний завод» кошти в сумі 331 217,88 з призначенням платежу: «за коньяк згідно накладної №рн-339 від 31.12.2009 р. за договором факторингу №017/06-1/01-9 від 09.09.2009 р. Меморіальним ордером №3 від 26.03.2010 р. вказана сума була перерахована Банком в якості часткового погашення першого платежу згідно реєстру №13 (РН-338).

Таким чином, за рахунок платежів Боржника наданий за реєстром №12 факторинговий платіж був повністю погашений, а за реєстром №13 – на суму 397 519,61 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 3 статті 1081 ЦК України клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

В пункті 6.1 Договору про факторингове фінансування з регресом №017/06-1/01-09 від 09.09.2009 р. сторони передбачили, що Клієнт виступає поручителем перед Фактором (Банком) за виконання Боржниками Клієнта зобов'язань по оплаті коштів за Контрактами, Право грошової вимоги за якими відступлено Клієнтом Факторові (Банку) відповідно до умов цього Договору. Клієнт несе солідарну відповідальність перед Фактором (Банком) за виконання Боржником зобов'язань, передбачених Контрактом, в сумі Вартості Прав грошової вимоги, які відступлені Клієнтом Факторові (Банку) відповідно до умов цього Договору. Моментом, з якого Клієнт здобуває статус Поручителя за виконання зобов'язань конкретним Боржником по Контракту, є момент підписання Сторонами Реєстру переданих документів.

У випадку невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань по оплаті коштів за Контрактом в частині відступлених Прав грошової вимоги, Клієнт як поручитель Боржника зобов'язується з дати початку Строку виконання зобов'язань Поручителем, оплатити Факторові (Банку) прострочену заборгованість Боржника в сумі свого поручительства. При цьому Строк виконання зобов'язань Поручителем не повинен перевищувати 15 календарних днів та визначається окремо по кожному Боржнику в додатку» №4 до цього Договору (п. 6.2 Договору).

Матеріали справи свідчать, що меморіальним ордером №2 від 31.03.2010 р. (а. с. 34, зв.) Банком було проведено списання грошових коштів в сумі 10 144,03 грн. з поточного рахунку Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» на часткове погашення першого платежу згідно реєстру №13 (РН-339) по заборгованості ПП «Бель».

Платіжним дорученням №135 від 23.04.2010 р. (а. с. 34) відповідачем здійснено часткове погашення простроченої заборгованості у сумі 5000,00 грн. згідно реєстру 313 за накладною №РН-339.

Таким чином, з загальної суми факторингових платежів за реєстрами №12 та №13 у розмірі 1 675 367,08 грн. погашені були платежі на суму 1 033 507,41 грн., у зв’язку з чим за вказаними реєстрами непогашеними залишилися факторингові платежі у розмірі 641 859,67 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення ним отриманих факторингових платежів за реєстрами №12 та №13 у сумі 641 859,67 грн. у зв’язку з неналежним виконанням Боржником зобов'язань по оплаті коштів за Контрактом в частині відступлених Прав грошової вимоги. В свою чергу, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Банку в частині примусового стягнення з Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» 641 859,67 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як вже було вказано вище, в пункті 3.2 Договору сторони передбачили, що за одержання Клієнтом у своє розпорядження грошових коштів до настання строку виконання Боржником грошових зобов’язань за Контрактом, Клієнт зобов’язаний сплачувати Факторові (Банку), у тому числі, проценти за користування грошовими коштами, комісію за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям, комісію за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям по простроченій заборгованості, Комісію за регрес.

На підставі цього пункту позивачем також були розраховані та заявлені до відшкодування проценти за користування грошовими коштами в сумі 97 658,80 грн. та несплачена комісія за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям по простроченій заборгованості в розмірі 21 703,85 грн. і комісія за регрес у сумі 50,00 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд погоджується з його правомірністю та, враховуючи ненадання відповідачем доказів погашення заборгованості, вважає, що стягненню з Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» також підлягають проценти за користування грошовими коштами в сумі 97 658,80 грн., несплачена комісія за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям по простроченій заборгованості в розмірі 21 703,85 грн. і комісія за регрес у сумі 50,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем також була заявлена до відшкодування заборгованість Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод», як поручителя ТОВ «Октябрьське», перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р. у сумі 976 280,14 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 28.03.2007 р. між сторонами у цій справі був укладений договір поруки, за яким ЗАТ «Октябрьський вино-коньячний завод» взяв на себе зобов’язання відповідати перед Банком за зобов’язання Боржника – ТОВ «Октябрьське», які виникають з умов кредитного договору №010/02-5/38-07 від 28.03.2007 р.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаний договір поруки був визнаний сторонами таким, що втратив чинність, про до була укладена додаткова угода від 28.08.2008 р. (а. с. 98).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Таким чином, суд зазначає, що станом на 09.11.2010 р. (момент звернення позивача до суду – дата відправлення позову через відділення поштового зв’язку) у позивача було відсутнє матеріальне право вимагати стягнення у судовому порядку з Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод», як поручителя, заборгованості, що виникла з кредитного договору №010/02-5/38-07 від 28.03.2007 р., у зв’язку з тим, що договір поруки втратив свою чинність за домовленістю сторін. Отже, позов в цій частині був пред’явлений до суду необґрунтовано, у зв’язку з чим суд не приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог та зазначає наступне.

Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. При цьому, право позивача на зменшення розміру позовних вимог чи взагалі відмову від позову повністю або частково підлягає реалізації виключно у разі наявності такого матеріального права, тобто коли матеріали справи підтверджують обґрунтованість вимог позивача, але згодом потреба в судовому захисті з тієї чи іншої причини відпала. Звідси, необґрунтоване первісне пред’явлення позовних вимог виключає для позивача можливість в подальшому відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, позаяк у даному випадку в задоволенні вимог має бути відмовлено саме через безпідставність та необґрунтованість. Наведене правило запобігає можливості для зловживання особами наданим їм правом на судовий захист шляхом безконтрольного пред’явлення до судів чисельної кількості позовів, про необґрунтованість яких позивачі заздалегідь обізнані.

У той же час, відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Як зазначається в п. 3.7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями). Тобто, перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов’язком суду, тобто суд зобов’язаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Роз’яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (п. 5 Роз’яснень).

Таким чином, приймаючи до уваги те, що вимога про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод», як поручителя ТОВ «Октябрьське», заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №012/02-5/120-07 від 18.10.2007 р. у розмірі 976 280,14 грн., була заявлена позивачем безпідставно, в задоволенні позову в частині стягнення цієї суми має бути відмовлено через необґрунтованість, у зв’язку з чим суд не приймає заяви позивача про уточнення позовних вимог. Відповідно, не підлягає задоволенню й вимога про повернення з державного бюджету надмірно сплачено державного мита в сумі 9762,80 грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» (97055, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Кримська, 1, ідентифікаційний код 31983188) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за договором №017/06-1/01-09 від 09.09.09 р. про факторингове фінансування з регресом в частині погашення отриманих факторингових платежів за реєстрами №12 та №13 у сумі 641 859,67 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 97 658,80 грн., комісію за розрахунково-касове обслуговування по факторинговим операціям по простроченій заборгованості в розмірі 21 703,85 грн., комісію за регрес у сумі 50,00 грн., 7612,72 грн. державного мита та 103,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 13.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.