Рішення № 130239223, 11.09.2025, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/678/25

Провадження № 2/602/356/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2025 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю:

секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» або Товариство або позивач) через свого представника Літовченко О.О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтуваннясвоїх вимогвказує нате,що 03.01.2025Товариствота ОСОБА_1 шляхомобміну електроннимиповідомленнями,звикористанням інформаційно-телекомунікаційнихсистем, уклали Кредитний договір № 03.01.2025-100002267, за умовами якого Товариство надало позичальнику кредит в сумі 5 000,00 гривень строком на 140 днів з датою повернення кредиту 22.05.2025. За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти відповідно до фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, а також заплатити комісію, пов`язану з наданням кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту , що становить 1000,00 гривень та у разі неналежного виконання кредитного зобов`язання сплатити неустойку в розмірі 50,00 гривень за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. В обґрунтування позовних вимог про стягнення неустойки покликається на те, що пункт 6.1 Розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» було виключено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, у зв`язку з чим вважає, що за договорами, укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Однак всупереч умовам укладеного договору відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість станом на дату звернення до суду в розмірі 15 500,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - сума заборгованості основного боргу; 7 000,00 гривень - сума заборгованості по процентам; 1000,00 гривень сума комісії; 2 500,00 гривень - сума неустойки.

Також разом із заборгованістю за договором позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову, викладених у відзиві, до суду не подав.

Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 вересня 2025 року.

Представник позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явилася, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив,що позоввизнає частково,а самеу частиністягнення заборгованостіза кредитнимдоговором врозмірі:5000,00гривень боргупо тілукредиту,7000,00гривень боргупо процентамта 1000,00гривень боргуза комісією.Позовні вимогипро стягненнясуми неустойкив розмірі2500,00гривень невизнає,вважає,що вонанарахована неправомірно.Просить суд відмовити у позові в частині стягнення суми неустойки. Додатково пояснив, що укладав зазначений у позовній заяві кредитний договір та отримував від позивача кредитні кошти у зазначеному розмірі. Платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснював.

Суд дослідившита оцінившиписьмові поясненняпозивача упозовній заяві,інші матеріалисправи,докази,які уних містяться,заслухавши пояснення відповідачау судовомузасіданні, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

03 січня 2025 року о 19 год 48 хв ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписав: Пропозицію ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (оферту), Заявку кредитного договору № 03.01.2025-100002267, Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 03.01.2025-100002267, Графік платежів, Додаток до кредитного договору № 03.01.2025-100002267, які в цілому складають кредитний договір, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 14-20).

Станом на 03.01.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) було зареєстроване як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/ та підтверджується Витягом з ЄДР (а.с. 8, 21).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином сторони уклали Кредитний договір № 03.01.2025-100002267 від 03.01.2025 (далі у тексті Кредитний договір).

Згідно з пунктом 3.1 укладеного Кредитного договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачено, що дата, строк надання кредиту, сума кредиту, дата повернення кредиту та проценти за користування кредитом встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Відповідно доЗаявки Кредитногодоговору №03.01.2025-100002267передбачено:сума кредитустановить 5000,00гривень;строк наданнякредиту 140днів здатийого надання;дата повернення(виплати)кредиту -22.05.2025;за користуваннякредитом відповідачмав сплачуватипроценти відповіднодо фіксованоїнезмінної процентноїставки урозмірі 1%за 1(один)день користуваннякредитом,яка застосовуєтьсяпротягом всьогостроку,на якийнадається кредит;комісія,пов`язана знаданням кредиту 20%від сумикредиту тадорівнює 1000,00гривень,комісія розраховуєтьсяшляхом множеннясуми кредитуна розміркомісії увідсотковому значенні,нараховується кредиторомта обліковуєтьсяв деньвидачі кредиту;у разіневиконання/неналежноговиконання зобов`язаннявідповідачу нараховуєтьсянеустойка урозмірі 50,00гривень,що нараховуєтьсяза кожендень невиконання/неналежноговиконання кожногоокремого зобов`язаннянезалежно відсуми невиконаного/неналежновиконаного зобов`язання.

На виконанняумов Кредитногодоговору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000,00 гривень шляхом їх перерахування через платіжний сервіс «IPay.ua» ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на банківську картку відповідача, реквізити якої той вказав у Заявці Кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» № 175-2107 від 21.07.2025 (а.с. 13).

Факти укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів не визнаються відповідачем.

Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Суд установив, що відповідач на виконання умов Кредитного договору не здійснював жодних платежів, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість по Кредитному договору.

В матеріалах справи міститься довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 03.01.2025-100002267 від 03.01.2025, надана позивачем, зі змісту якої убачається, що станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед Товариством складає 15500,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - сума заборгованості основного боргу; 7000,00 гривень - сума заборгованості по процентам; 1 000,00 гривень сума комісії; 2500,00 гривень сума неустойки (а.с. 10).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту, процентів, комісії у доданому до позовної заяви розрахунку, дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період дії Кредитного договору (з 01.03.2025 по 22.05.2025).

Відповідач у судовому засіданні визнав наявність заборгованості перед Товариством за Кредитним договором у розмірі: 5000,00 гривень боргу по тілу кредиту, 7000,00 гривень боргу по процентам та 1 000,00 гривень боргу за комісією.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором слід задовольнити.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 2500,00 гривень за невиконання/неналежного виконання зобов`язання відповідачем, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (далі у тексті Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг»від 22.11.2023№ 3498-IX(даліу тексті Закон№ 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було виключено.

Разом з тим, згаданим вище Законом №2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Зазначена редакція п. 18 ЦК України залишається чинною до сьогодні.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом Українивід 24лютого 2022№2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Кредитний договір був укладений між позивачем та відповідачем 03.01.2025 на строк до 22.05.2025, і відповідно за вказаний період позивачем нарахована неустойка за невиконання/неналежного виконання договірного зобов`язання відповідачем, тобто в період дії воєнного стану.

Суд констатує, що незважаючи на виключення 24.12.2023 пункту 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", на час виникнення та існування спірних правовідносин діяла норма Цивільного кодексу України (п. 18 його Прикінцевих та перехідних положень), яка регулювала спірні правовідносини.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції Українита цього Кодексу (далі - закон).

Таким чином в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позивач не вправі вимагати від позивача стягнення неустойки, нарахованої за Кредитним договором.

Відтак у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 2500,00 гривень слід відмовити.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, сплачений ним згідно платіжної інструкції № СЦ00029006 від 24.07.2025.

Відповідно до частин першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 83,9% від заявленої суми (13 000,00 х 100 / 15500,00), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2032,39 гривень (2422,40 х 83,9%).

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 638, 1054, 1055, п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 273-275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 03.01.2025-100002267 від 03.01.2025 в розмірі 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень, з яких борг по тілу кредиту 5000,00 грн, борг по процентам 7000,00 грн, борг за комісією 1000,00 грн.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2032,39 грн (дві тисячі тридцять дві гривні 39 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство зобмеженою відповідальністю«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 16 вересня 2025 року.

Суддя: В. А. Наумчук