Постанова № 13023004, 14.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 15/37

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача – Петрової О.М. за довіреністю № 65 від 02.12.10 р.,

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3776П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року по справі № 15/37

за позовом ПП "Шляховик - Шостка", м. Шостка

до ПП "Шишакишляхбуд", м. Кременчук

про стягнення 40000,00 грн.

встановила:

У вересні 2010 року ПП "Шляховик - Шостка" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ПП "Шишакишляхбуд" на свою користь суму заборгованості в розмірі 40000,00 грн. за договором № 15 від 01.07.2009 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 по справі № 15/37(суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Шишакишляхбуд" на користь ПП "Шляховик-Шостка" 40000,00 грн. заборгованості, 400,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області –без змін. У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи і їм надана належна правова оцінка.

У судове засідання 13.12.2010 року відповідач свого представника не направив, натомість надіслав до апеляційного суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2009 року сторонами був укладений договір № 15, за яким продавець (відповідач) зобов’язався відвантажити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити партію товару (п. 1.1 Договору).

П. 2.2 Договору обумовлено, що за поставку товару здійснюється передплата.

Платіжним дорученням № 1 від 20.07.2009 року позивачем були внесені кошти в розмірі 40000, 00 грн. на рахунок відповідача –як передплата за майбутню поставку товару (бітум).

За умовами Договору товар відвантажується покупцю окремими партіями згідно заявки або графіка, погоджених сторонами. Строк відвантаження –3 календарних дні з моменту отримання заявки від покупця (п. 2.1.1. Договору). Однак, за твердженням позивача відповідач не поставив товар позивачеві і не повернув отримані передплатою кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 1 від 23.06.2010 року (квитанція від 01.07.2010 року, видана відділенням поштового зв’язку свідчить про відправлення відповідачу претензії) про виконання договірних зобов’язань в місячний строк з дня одержання претензії, на яку відповідач належним чином не відреагував.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції визнав вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 40000,00 грн. правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке:

Відповідно до п. 2.1.1. договору товар відвантажується згідно заявки або графіку, погодженого сторонами.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в них не міститься доказів направлення позивачем до відповідача заявки або графіку за вказаним договором. Позивачем таких доказів не надано, на запитання колегії суддів представник останнього пояснив, що таких доказів позивач не має.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року щодо надання доказів в підтвердження своїх заперечень, позивачем також не було надано жодних обґрунтованих пояснень.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд не обґрунтовано та не правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 40000,00 грн. такою, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було надано відповідних заявок або погодженого графіку, тому строк виконання відповідачем зобов’язання не наступив.

Такі висновки колегією суддів зроблені виходячи з наступного:

Спірним правочином - договором № 15 від 01.07.09 р. сторони погодили здійснення покупцем - ПП "Шляховик - Шостка" попередньої оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже дії позивача не узгоджуються з приписами вищенаведеної статті, оскільки ним не виконані вимоги укладеного між сторонами договору в частині надання заявок або графіку, за яким слід поставити товар.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених статей у сукупності з наявними матеріалами справи свідчить про те, що у даному випадку зобов’язання щодо виконання умов договору порушено саме позивачем, а тому, згідно зі ч. 1 ст. 613, ч. 2, 614 ЦК України, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог договору, щодо надсилання відповідачеві заявки або графіку, відповідальність відповідача не настає, оскільки його вина у даному випадку відсутня.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нею, у відповідності до ст. 4–3 ГПК України, були створені сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, досліджені усі належні та допустимі докази по справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ПП "Шишакишляхбуд", м. Кременчук задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року по справі № 15/37 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ПП "Шляховик - Шостка" (вул. П.Комуни, 30-а, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 36079960, р/р 260037079 в ВАТ "ЕрстеБанк", м. Київ, МФО 38009) на користь ПП "Шишакишляхбуд" (278 квартал, буд. 7а, кв.3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, код 34397999, р/р 260041445 в Кременчуцькій філії АБ "Полтава-банк", МФО 331423, р/р 26004089800418 в Кременчуцькій філії ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 331854) 200,00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя О.В. Шевель

суддя В.В. Афанасьєв

суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2010 року