Постанова № 13022949, 14.12.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.

Справа № 16/138-ПН-10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Бойко Л.І.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 417 від 10.12.2010 року колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, Л.І. Бойко)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Воробйовська В.В. (довіреність № 1499 від 22.07.2008 року)

від відповідача: Анісімов В.В. (довіреність № 07/1812-10 від 07.10.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго”

на рішення господарського суду Херсонської області від „21” жовтня 2010 року

по справі № 16/138-ПН-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Херсонської філії, м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго”, м. Херсон

про стягнення 4 267,47 грн. та виселення з приміщень

В С Т А Н О В И В :

03.09.2010 року Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Херсонської філії (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” (далі по тексту –відповідач) про стягнення неустойки в сумі 4 267 грн. 47 коп. та виселення з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Херсон, 3 поверх 4-поверхового будинку № 9/38 по вулиці Бєлінського, загальною площею 3 кв. м. та за адресою: м. Херсон, вулиця Кримська, 3 поверх 4-поверхового будинку № 124-а, загальною площею 1,5 кв. м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені сторонами договори оренди приміщень припинили свою дію, але відповідач об'єкти оренди не звільняє, за що і нараховані відповідні штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.10.2010 року по справі № 16/138-ПН-10 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги ВАТ „Укртелеком” задоволені частково. Стягнуто з ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” на користь позивача неустойку в сумі 4267 грн. 47 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив умови договорів та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки є правомірними та обґрунтованими. Позовні вимоги про виселення відповідача із орендованих приміщень, на думку суду, необґрунтовані чинним законодавством, а тому і не підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням господарського суду Херсонської області від 21.10.2010 року по справі № 16/138-ПН-10 стягнуто з ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” на користь ВАТ „Укртелеком” 102 грн. –витрат по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та 236 грн. –на ІТЗ судового процесу.

На виконання зазначених рішення та додаткового рішення господарським судом Херсонської області 09.11.2010 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ „Укртелеком” відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог та заперечень, скаржник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення і невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, рішення не містить жодної згадки на докази, надані ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” в судовому засіданні, а саме акти про надання послуг, що підтверджують факт пролонгації договорів оренди.

При цьому, скаржник зазначає, що договорами не визначено умов щодо пролонгації договорі, а отже дане питання не урегульоване положеннями договорів, тому, згідно із ст.ст.12, 13 ЦК України, застосовуються положення актів цивільного законодавства.

Таким чином, на думку скаржника, договори оренди приміщень на підставі ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України є такими, що продовжені на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені п.12.1 договорів, а отже на час розгляду справи в суді є діючими.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2007 року між ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” (Орендар) та ВАТ „Укртелеком” в особі Херсонської філії (Орендодавець) було укладено договір № 06047-07-34/708 оренди майна, а саме частини приміщення за адресою: м. Херсон, 3 поверх 4-поверхового будинку №9/38 по вул. Бєлінського, загальною площею 3 кв.м.

Згідно п.12.1 Договору, його дія сторонами погоджена до 01.09.2009 року.

За умовами п.3.6 Договору, у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 75 грн. з ПДВ за 1 кв.м технологічного приміщення. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (пункт 3.2.1 Договору).

Відповідно до п.6.1.6 Договору, орендар зобов'язувався у разі припинення договору оренди повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану майна або його втрати.

Майно, передане орендареві, повертається орендодавцеві не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або у разі його дострокового розірвання) за актом передачі-приймання (п.2.3 Договору).

29.10.2008 року між сторонами укладено договір №09345-08-34/684 оренди майна –частини спеціалізованого приміщення за адресою: м. Херсон, 3 поверх 4-поверхового будинку №124-а по вул. Кримській, загальною площею 1,5. кв.м.

За п.12.1 цього Договору його дія сторонами погоджена до 01.02.2010 року.

Відповідно до умов п.3.6 Договору, у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна. Орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 305 грн. з ПДВ за 1 кв.м технологічного приміщення. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,5 м2 всієї орендованої площі становить 458 грн.85 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (пункти п.3.2 та 3.2.1 Договору).

Згідно із п.6.1.6 Договору, орендар зобов’язувався у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану майна або його втрати.

Майно, передане орендареві, повертається орендодавцю не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або у разі його дострокового розірвання) за актом передачі-приймання (п.2.3 Договору).

Умови договору №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та договору №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року є ідентичними та відрізняються лише тим, що стосуються різних об’єктів оренди та мають різні строки дії.

Договори підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договорів №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року ВАТ „Укртелеком” передало, а ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” прийняло орендоване майно, що підтверджується відповідними актами від 12.09.2007 року та від 27.02.2008 року.

Позивач листом № 360/34-12 від 20.08.2009 року повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору №06047-1/708 від 01.09.2007 року та запропонував відповідачу підписати новий договір.

Позивач листом № 31/34-12 від 28.01.2010 року повідомив відповідача про те, що договір №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року припиняє свою дію після 01.02.2010, у зв'язку з чим, запропонував укласти новий договір оренди, а також ще раз нагадав відповідачу про необхідність укладання нового договору оренди, у зв'язку закінченням строку дії договору №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року, а у випадку не укладення зазначених договорів повернути орендоване майно.

Листами №110/34-12 та № 111/34-12 від 26.02.2010 року позивач повторно пропонував відповідачу у 10-денний термін укласти нові договори оренди.

Позивач направив відповідачу претензію №27-10/28 від 19.07.2010 року про повернення майна та сплату неустойки за договорами.

Між тим, судова колегія не погоджується з позовними вимогами ВАТ „Укртелеком” та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення, вважає їх неправомірними, безпідставними та необґрунтованими, які не відповідають вимогам діючого законодавства та матеріалам справи, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” –задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Пунктом 3 статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами –ВАТ „Укртелеком”, як Орендодавцем, та ВАТ „ЕК „Херсонобленерго”, як Орендарем, склалися правовідносини пов’язані з орендою приміщень, про що сторонами 01.09.2007 року та 29.10.2008 року було укладено відповідні договори.

В процесі виконання сторонами своїх обов'язків по договорам №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року Орендар –ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” –належним чином, в повному обсязі та у відповідності до умов даного договору та норм чинного законодавства виконував покладені на нього обов'язки.

Відповідно до пункту 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (п.4 ст. 291 ГК України).

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець (ВАТ „Укртелеком”) звертався до Орендаря (ВАТ „ЕК „Херсонобленерго”) з листами від 20.08.2009 року, 28.01.2010 року, 26.02.2010 року та з претензією від 19.07.2010 року. Між тим, ні такі листи, ні претензія не були заявами в розумінні п.4 ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України про припинення договорів №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року. Більш того, як видно з дат зазначених документів, вони надіслані позивачем відповідачу з грубим порушенням строків, передбачених п.4 ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України.

Таким чином, договори оренди №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року, укладений між ВАТ „Укртелеком” та ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” вважаються продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами.

Крім того, стаття 291 Господарського кодексу України, передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Виходячи з приписів статті 188 ГК України зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено Законом або договором.

Аналогічні приписи місяться і у статті 651 ЦК України, причому у частині 3 цієї статті зазначено, що у разі односторонньої відмови у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Право на односторонню відмову від договору найму передбачено статтею 782 ЦК України.

Вищезазначена позиція підтверджується сформованої практикою Вищого господарського суду України (Постанова ВГСУ від 21.03.2006 року).

Між тим, як встановлено матеріалами справи, порядок розірвання господарських зобов’язань, зокрема, договорів оренди №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року позивачем дотриманий не був.

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити і те, що сторонами було складено 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.2010 року, 31.05.2010 року, 30.06.2010 року, 31.07.2010 року акти наданих послуг, зі змісту яких випливає, що вони укладені про надання послуг згідно із договорами оренди №06047-07-34/708 від 01.09.2007 року та №09345-08-34/684 від 29.10.2008 року, а саме у зв’язку із орендою нежитлових приміщень.

Отже, ВАТ „Укртелеком” приймало від ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” орендну плату за оренду відповідних приміщень та ніяких заперечень не пред’являло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог ВАТ „Укртелеком” та невірність і помилковість висновків місцевого господарського суду про їх задоволення.

ВАТ „Укртелеком” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 21.10.2010 року по справі № 16/138-ПН-10 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ВАТ „ЕК „Херсонобленерго” –задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „21” жовтня 2010 року по справі № 16/138-ПН-10 скасувати.

3. В позові Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Херсонської філії відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Херсонської філії (73000, м. Херсон, пр. Ушакова,41, код ЄДРПОУ 01188661) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго” (73000, м. Херсон, вул. Пестеля,5, код ЄДРПОУ 05396638) 93,50 грн. –державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Л.І. Бойко

Повний текст постанови

складено „17” грудня 2010 року.